05 червня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/1157/18
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянув в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги:
- визнання протиправною бездіяльності відповідача, який не здійснив перерахунок пенсії ОСОБА_1, відповідно до пункту 2 постанови Кабінету міністрів України № 851 від 15.11.2017 року "Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язання відповідача здійснити з 01.10.2017 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, згідно з пунктом 9-1 постанови Кабінету міністрів України № 1210 від 23.11.2011 року "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Під час розгляду справи суд
30 березня 2018 року позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_1, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38 звернулись до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Своєю ухвалою від 04 квітня 2018 року Полтавський окружний адміністративний суд прийняв відповідну позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.
Ухвалою від 05 квітня 2018 року Полтавський окружний адміністративний суд роз'єднав поєднані в одне провадження позовні вимоги у справі № 816/1041/18, виділивши в окреме провадження вимоги позивача ОСОБА_1 (справа № 816/1157/18).
Ухвалою від 05 квітня 2018 року суддя Полтавського окружного адміністративного суду Шевяков І.С. прийняв відповідну адміністративну справу до розгляду.
Ухвалою від 04 травня 2018 року Полтавський окружний адміністративний суд замінив первісного відповідача - Лубенське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області, іншим відповідачем - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Ухвалою від 05 червня 2018 року Полтавський окружний адміністративний суд своєю ухвалою залучив до участі в справі в якості другого відповідача - Лубенське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області.
Аргументи учасників справи
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що йому безпідставно не здійснено перерахунок пенсії відповідно до пункту 2 постанови Кабінету міністрів України № 851 від 15.11.2017 року "Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яким внесли зміну у відповідний Порядок № 1210, додавши пункт 9-1. Згідно з пунктом 9-1 Порядку № 1210, як на думку позивача, на обчислення пенсії по інвалідності мають право три категорії осіб, які отримали інвалідність: - особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи; - особи, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань; - особи, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби.
Оскільки позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, він має право на перерахунок пенсії відповідно до пункту 2 постанови Кабінету міністрів України № 851 від 15.11.2017 року "Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідачі надали до суду відзиви на адміністративний позов, у яких просили відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Зокрема, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зазначало, що позивач не має права на перерахунок пенсії відповідно до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", так як на момент участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не проходив дійсну строкову військову службу.
Представник позивача надав письмове пояснення до позову. У цьому поясненні підтримав тези обґрунтування позовної заяви. Крім того у письмовому поясненні представник вказав, що як на його думку, пенсія позивача повинна була бути перерахована до розміру п'яти мінімальних заробітних плат відповідачем ще з 30.07.1992 року на підставі статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Відповідна норма набрала чинності з 30.07.1992 року з моменту опублікування в офіційному виданні Закону України від 01.07.1992 року №2532-XII «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
У судове засідання 05 червня 2018 року учасники справи не з'явились, про його проведення повідомлені належним чином.
Представник позивача надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи на строк, необхідний для отримання копії рішення Верховного Суду у типовій справі.
Відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином.
Від Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області надійшла заява про здійснення розгляду справи без участі його представника.
Надаючи оцінку клопотанню представника позивача про відкладення розгляду справи суд зауважує, що провадження у зразковій справі з аналогічним предметом спору, Верховним Судом не відкривалось, а отже підстав для відкладення розгляду відповідної справи немає. Інших поважних причин неявки позивача /його представника/ в судове засідання не вказано.
Згідно частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи, що в судове засідання належним чином повідомлені учасники справи не з'явилися та відсутні потреби заслухати свідка чи експерта, суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.
Обставини справи, встановлені судом
ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (вкладка № 003507 до посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серії А № 159607, видана Полтавською облдержадміністрацією 22.03.2013 року), а також є інвалідом 2 групи, згідно довідки МСЕК № 185744, друга група інвалідності встановлена у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із виконанням обов'язків в/служби з ЛНА на ЧАЕС.
21 березня 2018 року позивач звернувся до Лубенського ОУ ПФУ Полтавської області із заявою про здійснення перерахунку пенсії з 01.10.2017 на підставі пункту 91 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.
Рішенням Лубенського ОУ ПФУ Полтавської області від 27.03.2018 року № 123/М-02 ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії з посилання на відсутність будь-яких правових підстав для перерахунку пенсії відпoвіднo дo стaтті 59 Зaкoну Укрaїни "Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи".
Не погодившись з цим, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Норми права, які підлягають застосуванню
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Статтею 1 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено мету та основні завдання цього Закону, а саме, що він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Отже, метою та завданнями цього Закону є захист громадян, які постраждали внаслідок: 1) Чорнобильської катастрофи; 2) інших ядерних аварій та випробувань; 3) військових навчань із застосуванням ядерної зброї.
Статтею 59 "Пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи" закону /у редакції Закону України від 05 жовтня 2006 року № 231-V/ встановлювалось, що пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.
Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством України для осіб, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків) або відповідно до статті 54 цього Закону.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Як слідує з наведеного, частина 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" /до внесення змін Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ/ регулювала порядок обчислення пенсії тільки однієї категорії осіб, а саме: осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.
Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" статтю 59 Закону викладено у такій редакції:
"Пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.
Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року".
Порівняльний аналіз попередньої та чинної редакцій частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" свідчить про те, що дана норма регулювала та регулює порядок обчислення пенсії особам, які проходили дійсну строкову службу, але, запровадивши зміни до частини 3 цієї статті, законодавець на виконання мети та основних завдань закону розширив перелік осіб, які мають право на обчислення пенсії у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановивши у переліку окрім осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, ще й інших осіб, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Щодо посилання позивача на те, що частина речення "під час проходження дійсної строкової служби" стосується тільки категорії осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, то суд приходить до висновку, що частину 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не можна застосовувати у відриві від інших положень цього Закону.
Так, зокрема, частина 2 статті 59 названого Закону врегульовує порядок призначення пенсій військовослужбовцям, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї.
Водночас за змістом статті 10 цього Закону до військовослужбовців належать не тільки особи, які проходять строкову військову службу, а й особи надстрокової військової служби, військовозобов'язані тощо.
З огляду на це, цілком логічним з боку законодавця стало включення до статті 59, яка регулює порядок призначення пенсій військовослужбовцям, частини 3, яка встановлює порядок обчислення пенсії особам, які під час проходження саме дійсної строкової служби брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Таким чином, суд дійшов висновку, що для отримання пенсії за частиною 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особа має відповідати одночасно наступним критеріям: 1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї; 2) участь особи відбувалась під час проходження дійсної строкової служби; 3) особа набула інвалідність внаслідок вищевказаної участі.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби, а відтак дія норми частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на нього не поширюється.
Статтею 54 "Державна пенсія особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника" вказаного Закону встановлено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
ОСОБА_39 Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23 листопада 2011 року № 1210 затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи /надалі - Порядок/.
Пунктом 1 вказаного Порядку /у редакції, діючій до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 № 851/ передбачалось, що цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, для осіб з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і пенсії у зв'язку з втратою годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС визначаються за формулою /пункт 9 Порядку/.
15 листопада 2017 року /після внесення змін до статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"/ постановою Кабінету Міністрів України за № 851 внесено зміни до Порядку, а саме: “у першому реченні пункту 1 слова і цифри "статей 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" замінено словами і цифрами "статей 54, 57 і 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та доповнено Порядок пунктом 9-1 такого змісту: "За бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року".
Отже, наведеним підтверджується, що пункт 9-1 Порядку прийнятий на реалізацію норми частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а відтак може бути застосований виключно до осіб, на яких поширюється дія частини 3 статті 59 вказаного Закону.
Що ж стосується тверджень сторони позивача, викладених у письмових поясненнях про те, що його пенсія позивача повинна була бути перерахована до розміру п'яти мінімальних заробітних плат відповідачем ще з 30.07.1992 року на підставі чинної на той час редакції статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд зазначає, що дії та рішення територіального органу Пенсійного фонду України, що були (чи не були) вчинені у 1992 році не можуть бути предметом розгляду у даній адміністративній справі. Відповідні позовні вимоги не були заявлені ні у первинному позові, ні у ході розгляду справи. Згідно ж змісту позову, порушенням свого права позивач вважає бездіяльність органу Пенсійного фонду України саме у зв'язку з невчиненням перерахування його пенсії на підставі нової редакції статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Відтак суд вправі у цій адміністративній справі надати оцінку тільки вказаним діям/бездіяльності відповідача з цього приводу.
Твердження представника позивача про обов"язок територіального органу пенсійного фонду провести перерахунок отримуваної позивачем пенсії в силу пункту 2 ОСОБА_39 Кабінету Міністрів України № 851 суд не знаходить обґрунтованим. Дійсно пунктом 2 вказаної ОСОБА_39 приписано Пенсійному фонду України забезпечити проведення перерахунків пенсій, призначених особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, за матеріалами пенсійних справ.
Однак цей пункт не підлягає застосуванню у відриві від пункту 1 цієї ж ОСОБА_39, яким внесено наведені вище зміни до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Таким чином пункт 2 постанови вказує на необхідність проведення перерахунку пенсій, що проводиться саме у зв"язку зі внесеними до Порядку № 1210 змінами.
Підстав для такого перерахунку щодо позивача не встановлено.
Також суд не вважає застосовним розширене тлумачення норми статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі застосуванням ОСОБА_39 Міністрів СРСР № 220 від 12.03.1985 року. Вказана ОСОБА_39 встановила, що військовозобов"язаним, які були призвані на учбові чи повірочні збори та які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, отриманих при виконанні службових обов"язків в період проходження таких зборів, пенсії за інвалідністю призначаються на підставах, встановлених для військовослужбовців строкової служби.
Однак стаття 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" містить чітку вказівку на категорію осіб, до яких ця норма застосовується: "які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби". Вказана норма, як на думку суду, розширеному тлумаченню не підлягає в силу відсутності вказівки на можливість застосування її до категорії прирівняних осіб.
Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У даному випадку Лубенським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Полтавської області доведено правомірність невчинення дій щодо перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1, відповідно до пункту 2 постанови Кабінету міністрів України № 851 від 15.11.2017 року "Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Таким чином, відповідачами не було допущено протиправної бездіяльності у даному разі та не вчинено порушення права позивача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно із статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 (вул. Жовтнева, 17, с. В. Булатець, Полтавська область, 37500, рнокпп НОМЕР_1) до Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Шевченка, 8, м. Лубни, Полтавська область, 37500, код ЄДРПОУ 37710525), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя ОСОБА_40