07 червня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/935/18
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Удовіченка С.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Кисличенко О.В.,
представника Полтавського обласного військового комісаріату - Муравйова О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Кременчуцького об'єднаного міського військового комісаріату, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій незаконними та зобов"язання вчнити певні дії,-
22 березня 2018 року ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 / позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі по тексту Кременчуцький ОМВК / відповідач - 1) про:
- визнання незаконними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 з відмови у видачі ОСОБА_1 , як члену сім'ї померлого військовослужбовця посвідчення на підставі Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", форма і порядок видачі яких встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 1993 року №379 "Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби",
- зобов'язання Кременчуцький об'єднаний міський військовий комісаріат видати ОСОБА_1 посвідчення члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час військової служби на підставі Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", форма і порядок видачі яких встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 1993 року №379 "Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби".
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 березня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що являється матір'ю померлого ОСОБА_2 , який проходив службу в зоні проведення антитерористичної операції та отримав там травми пов'язані з виконанням обов'язків військової служби. При цьому, позивач перебувала на утриманні сина, а тому має усі передбачені чинним законодавством підстави на отримання посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісті під час проходження військової служби - згідно постанови КМУ від 28 травня 1993 року №379.
Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі та участі позивача. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі (а.с. 63).
Кременчуцький ОМВК відзиву на позов у строки встановлені судом не надав, направив до суду клопотання про заміну відповідача.
За результатами розгляду клопотання Кременчуцького ОМВК про заміну відповідача 10 травня 2018 року ухвалою суду залучено в якості другого відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі по тексту - відповідач 2 / Полтавський ОВК).
15 травня 2018 року до суду надійшов відзив ІНФОРМАЦІЯ_4 , в якому зазначив, що син позивача помер після звільнення з військової служби. Довідка Камбурлівської сільської ради, в якій указується, що ОСОБА_1 була на утриманні до дня смерті свого сина, не є доказом того, що допомога померлого була для позивача постійним і основним джерелом засобів до існування. У зв'язку з викладеним відповідач-2 вважає, що Кременчуцький ОМВК правомірно не видав ОСОБА_1 посвідчення члена сім'ї померлого військовослужбовця, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Відповідач - 1 явку уповножаженого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 62).
Представник відповідача - 2 у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи вищевикладене суд вважає за можливе розглянути справу за даної явки.
Дослідивши матеріали позовної заяви, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до Кременчуцького об'єднаного міського військового комісаріату із заявою щодо видачі посвідчення "Члена сім'ї / дитини військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби" (а.с. 21).
За результатами розгляду заяви Кременчуцький ОМВК, листом від 06 лютого 2018 року №8/495, повідомив позивача, що гарантії соціального і правового захисту членів сімей військовослужбовців які загинули, померли або пропали безвісти передбачені Законом України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", пунктом 2 статті 3 якого визначено, що його дія поширюється, зокрема, на членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження військової служби. Посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти видаються в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 1993 року №379 і підставою для видачі є документ, який підтверджує факт загибелі (смерті) чи пропажі безвісти військовослужбовця. Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №114 від 16 квітня 2015 року, солдат ОСОБА_2 з 16 квітня 2015 року виключений із списків особового складу частини, а смерть ОСОБА_2 настала ІНФОРМАЦІЯ_5 . Таким чином, на день смерті, ОСОБА_2 військову службу вже не проходив. За наведених умов, дія Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не поширюється та підстав для видачі відповідного посвідчення на жаль не вбачається" (а.с. 21).
Позивач не погоджуючись із фактичною відмовою у наданні Посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти, звернувся до суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється та визначається Законом України "Про військовий обов'язок та військову службу" №2232-XII від 25 березня 1992 року (далі по тексту Закон №2232-XII), з наступними змінами та доповненнями.
Військовий обовязок, відповідно до статті 1 Закону №2232-XII, включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Частиною дев'ятою цієї ж статті встановлено, що щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.
Поняття військової служби визначено у статті 2 Закону №2232-XII, відповідно до частини першої - військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, повязаній із захистом Вітчизни.
Як слідує з довідки Військової частини НОМЕР_1 №106 від 03 листопада 2015 року солдат ОСОБА_2 в період з 21 листопада 2014 року по 02 січня 2015 року та з 05 березня 2015 року по 24 березня 2015 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі / районах проведення антитерористичної операції м.Слав'янськ, Донецької області (а.с. 16).
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20 грудня 1991 року (далі по тексту - Закон №2011-XII), з наступними змінами та доповненнями.
Відповідно до статті 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Стаття 12 Закону №2011-XII встановлює, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Пунктом 2 частини першої статті 3 Закону №2011-XII передбачено, що дія цього Закону поширюється на: військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону №2011-XII військовослужбовцям, а також звільненим з військової служби особам, які стали інвалідами під час проходження військової служби, та членам їх сімей, які перебувають на їх утриманні, батькам та членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, надається 50-відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) в жилих будинках усіх форм власності в межах встановлених норм, передбачених законодавством.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Як слідує із свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 та довідки Військової частини НОМЕР_1 від 16 квітня 2015 року №3482, ОСОБА_2 є сином ОСОБА_1 (а.с. 13-14).
ОСОБА_1 перебувала на утриманні ОСОБА_2 до дня його смерті, що підтверджується довідкою Камбурлівської сільської ради від 07 травня 2015 року №191(а.с. 31).
При цьому твердження Полтавського ОВК, що довідка Камбурлівської сільської ради не є доказом того, що допомога померлого була для позивача постійним і основним джерелом засобом до існування є явно необгрунтованими, оскільки відповідачами не надано доказів зворотнього.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №379 від 28 травня 1993 року Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби" установлено, що посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (надалі - посвідчення), видаються батькам, дружині або чоловіку та дітям указаних військовослужбовців за зразками згідно з додатками N 1 і 2. Підставою для видачі посвідчення є документ, який підтверджує факт загибелі (смерті) чи пропажі безвісти військовослужбовця, виданий військовим комісаріатом.
Судом встановлено, що відповідно до постанови ВЛК ГУМВС України в Харківській області щодо причинного зв'язку захворювань в свідоцтві про хворобу №110 від 15 квітня 2015 року ОСОБА_2 встановлено наступний діагноз:
" - бронхокарцинома верхньої долі лівої легені T4N1M1. 4 кл.гр. Метастатична компресія верхньогрудних відділів спинного мозку з нижньою параплегією та сфінктер ними порушеннями. Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини;
- наслідки компресійних переломів тіл 5-го грудного хребця 1 ст., 12 грудного хребця 3 ст. зі стійким больовим синдромом. Остеохондроз грудного та поперекового відділів хребта з больовим синдромом. Захворювання, НІ, не пов'язане з проходженням військової служби."
В подальшому 12 пункт свідоцтва про хворобу від 15 квітня 2015 року №110 був відмінений постановою Військово-лікарняної комісії госпіталю ГУМВС України в Харківській області від 15 серпня 2015 року №11/3-93 на підставі протоколу засідання ВЛК ГУМВС України в Харківській області від 11 серпня 2015 року №2; наказу Міністерства охорони здоров'я України №402-2008 року, пункт 21.5 "г"; довідки в/ч 3017 від 16 квітня 2015 року №3469 "Про безпосередню участь особи в антитерористичній операції забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України", постановивши: "Захворювання, що призвело до смерті ОСОБА_2 "Злоякісне новоутворення головного бронха зліва" ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини." (а.с. 17).
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №114 від 16 квітня 2015 року ОСОБА_2 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення відповідно до статті 26 частини 8 пункту "Б" Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" з військової служби у запас Збройних Сил України (за станом здоров'я) без права носіння військової форми одягу (а.с. 18).
ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 15).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зверталася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Національної гвардії України та Міністерства соціальної політики України про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва по справі №826/4148/16 від 19 вересня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Національної гвардії України щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як матері померлого військовослужбовця внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням обов'язків військової служби - захисту Батьківщини. Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління Національної гвардії України, оформлене протоколом №81/975/1, в частині відсутності підстав для призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 - матері колишнього військовослужбовця військової служби, за призовом під час мобілізації солдата ОСОБА_2 . Зобов'язано Головне управління Національної гвардії України провести нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу як матері померлого військовослужбовця внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням обов'язків військової служби у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату смерті військовослужбовця - її сина ОСОБА_2 (а.с. 22-25).
Офіційне посилання на постанову суду міститься за адресою http://reyestr.court.gov.ua/Review/61459222.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року апеляційну скаргу Головного управління Національної гвардії України задоволено частково. Скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 вересня 2016 року та ухвалено нову постанову, якою позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Національної гвардії України щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як матері померлого військовослужбовця внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням обов'язків військової служби - захисту Батьківщини. Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління Національної гвардії України, оформлене протоколом №81/975/1, в частині відсутності підстав для призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 - матері колишнього військовослужбовця військової служби, за призовом під час мобілізації солдата ОСОБА_2 . Зобов'язано Головне управління Національної гвардії України провести нарахування та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу як матері померлого військовослужбовця внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням обов'язків військової служби у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату смерті військовослужбовця - її сина ОСОБА_2 . В інший частині позову відмовлено (а.с. 26-29).
Офіційне посилання на постанову суду міститься за адресою http://reyestr.court.gov.ua/Review/63405475.
Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
При розгляді справи №826/4148/16 судами встановлено, що відповідно до довідки про причину смерті від 22 квітня 2015 року №3452/70 ОСОБА_2 помер від "злоякісного новоутворення головного бронха зліва".
Відповідно до постанови Військово - лікарської комісії ГУ МВС України в Харківській області від 15 серпня 2015 року №11/3-93 захворювання - злоякісне новоутворення головного бронха зліва, що призвело до смерті ОСОБА_2 , пов'язане із захистом Батьківщини (а.с. 17 зворотній бік).
Отже, ОСОБА_2 помер від захворювання, пов'язаного з виконанням останнім обов'язків військової служби.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Аргументуючи вищевикладене суд приходить до висновку про наявність правових підстав для видачі ОСОБА_1 посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, беручи до уваги при цьому, що смерть військовослужбовця настала внаслідок захворювання, що мали місце в період проходження ним військової служби.
Враховуючи, що за приписами постанови Кабінету Міністрів України від 03 червня 2013 року №389 "Про затвердження Положення про військові комісаріати" обласні військові комісаріати є юридичними особами, мають самостійний балан, реєстраційні рахунки в органах Казначейства, а інші військові комісаріати є відокремленими структурними підрозділами військових комісаріатів, суд для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати саме ІНФОРМАЦІЯ_3 видати ОСОБА_1 посвідчення члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час військової служби на підставі Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", форма і порядок видачі яких встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 1993 року №379 "Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби".
Враховуючи вищевикладене позов підлягає частковому задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 11, 77, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) до Кременчуцького об'єднаного міського військового комісаріату (код ЄДРПОУ 09715444, адреса місцезнаходження: вулиця Жадова, 6 місто Кременчук, Полтавська область, 39600), Полтавського обласного військового комісаріату (код ЄДРПОУ 07851296, адреса місцезнаходження: вулиця Шевченка, 78А, місто Полтава, Полтавська область, 36039) про визнання дій незаконними та зобов"язання вчнити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Кременчуцького об'єднаного міського військового комісаріату (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) з відмови у видачі ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ), як члену сім'ї померлого військовослужбовця посвідчення на підставі Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", форма і порядок видачі яких встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 1993 року №379 "Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби",
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) видати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) посвідчення члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час військової служби на підставі Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", форма і порядок видачі яких встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 1993 року №379 "Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби".
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються у відповідності до пункту 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року).
Повне рішення складено 07 червня 2018 року.
Суддя С.О. Удовіченко