06 червня 2018 року справа № 823/1633/18
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Тимошенко В.П.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Інфо Кар” до начальника управління Державної служби України з безпеки на транспорті в Черкаській області ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
19 квітня 2018 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернулося товариства з обмеженою відповідальністю “Інфо Кар” (вул. Харченка Євгена, 31, офіс 1, м. Київ, 02088) з позовною заявою до начальника управління Державної служби України з безпеки на транспорті в Черкаській області ОСОБА_1 (18000, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 223), в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу №026951 від 20.03.2018.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що на його думку оскаржувана постанова від №026951 від 20.03.2018 суперечить чинному законодавству України, тому підлягає скасуванню. Також зазначив, що не був перевізником вантажу автомобілем, щодо якого відповідачі зафіксували порушення, та не займається діяльністю з перевезення вантажів. Наголошував, що автомобіль стосовно якого прийняте оскаржуване рішення наданий ним в оренду третій особі. Тому просив задовольнити позов.
Ухвалою суду від 20.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у даній справі. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.
В письмовому відзиві на адміністративний позов представник відповідача просив у його задоволенні відмовити повністю, зазначивши, що 16.02.2018 на к42 км а/д Н-01 Київ-Знам'янка, була здійснена перевірка автомобіля НОМЕР_1, який належить ТОВ «Інфо Кар» під керуванням ОСОБА_2 Під час перевірки у водія була відсутня картка водія та роздруківка даних робити цифрового тахографа, наявність якого у водія передбачена п. 3.3. наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 №385.
На думку представника відповідача, той факт, що водій не надав офіційного документу про використання транспортного засобу на законних підставах наймачем (орендарем) TзOB «Агрохімічна компанія Гросдорф», свідчить про навмисне приховування факту передачі транспортного засобу його власником в найм (оренду) з метою ухилення від відповідальності за порушення вимог чинного законодавства як власника, так і наймача (орендаря).
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфо Кар» (ідентифікаційний код 36584168) 25.06.2009 зареєстроване як юридична особа, про що зроблено запис №10261020000010072 (а.с.9).
20 липня 2016 року між ТОВ «Інфо Кар» та товариством з обмеженою відповідальністю «Агрохімічна компанія Гросдорф» укладено договір оренди транспортного засобу строком до 22 липня 2021 року.
Суд встановив, що 16.02.2018 на 42 км а/д Н-01 Київ-Знам'янка, була здійснена перевірка автомобіля НОМЕР_1, який належить ТОВ «Інфо Кар» під керуванням ОСОБА_2 Під час перевірки у водія була відсутня картка водія та роздруківка даних робити цифрового тахографа, наявність якого у водія передбачена п. 3.3. наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 №385.
За наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт управління Укртрансбезпеки у Черкаській області прийняло оскаржувану постанову від 20.03.2018 серії №026951 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в сумі 1700,00 грн (а.с.6).
Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню суд врахував, що ч.1 ст.48 Закону №2344-ІІІ, передбачено обов'язок автомобільних перевізників, водіїв мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
На підставі абз.2 ч.2 ст.48 Закону №2344-ІІІ документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для автомобільного перевізника є документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством.
Суд звернув увагу, що фінансові санкції були застосовані до позивача, як юридичної особи, що здійснювала перевезення вантажу вищевказаним автомобілем без оформлення документів, а саме: картки водія, роздруківок даних роботи цифрового тахографа.
Однак, як встановлено судом вищевказаний автомобіль переданий в оренду ТОВ «Агрохімічна компанія Гросдорф» терміном на 5 років на підставі договору найму (оренди) транспортного засобу від 20.07.2016 та фактично переданий у користування останньому. Факт оренди транспортного засобу також підтверджується рахунками фактурами та платіжними дорученнями доданими позивачем до позовної заяви, що свідчать про сплату орендної плати.
Отже позивача спірним рішенням притягнено до відповідальності за проступок, вчинений іншою особою.
Абз.18 ч.1 ст.1 Закону № 2344-III визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Відповідно до абз.5 п.1.4. розділу 1 Інструкції №385 перевізники - суб'єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом.
Ч.1 ст.60 Закону № 2344-III передбачено, що адміністративно-господарські штрафи застосовуються за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників.
Відповідно до абз.3 ч.1 ст. 60 Закону №2344-ІІІ надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, карається штрафом у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Виходячи з підстав та предмету спору, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
З приводу розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Встановлено, що позивачем при подачі до суду позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 1762, 00 грн, про, що свідчить платіжне доручення № 1105 від 03.04.2018.
Відповідно до ч.1, 4 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позовну заяву задоволено в повному обсязі, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Державної служби України з безпеки на транспорті (просп. Перемоги, 14, м. Київ, 10135) сплаченого судового збору у сумі 1762,00 грн на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 90, 139-143, 159, 242-246, 250, 255, 262, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу №026951 від 20.03.2018.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (просп. Перемоги, 14, м. Київ, 10135, код ЄДРПОУ 39816845) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інфо Кар» (вул. Євгена Харченка, 31, офіс 9, м. Київ, 02088, ідентифікаційний код 36584168) 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок судового збору.
Копію рішення направити сторонам.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до суду апеляційної інстанції через Черкаський окружний адміністративний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.П. Тимошенко