Номер провадження 2/754/1291/18
Справа №754/10179/17
Іменем України
(повне рішення суду виготовлено 06.06.2018 року)
06 червня 2018 року 05 червня 2018 року, м. Київ, Деснянський районний суд м. Києва, суддя: Грегуль О.В., секретар судового засідання: Дорошенко В.В., справа № 754/10179/17
ОСОБА_1 - позивач
ОСОБА_2 - відповідач
Служба у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації - третя особа
Вимоги позивача: поділ спільного майна подружжя
ОСОБА_3 - адвокат позивача
Позивач звернувся до суду з позовом, вимоги якого уточнювались у процесі розгляду справи і посилаючись на порушення свого права власності, як подружжя, просить визнати АДРЕСА_1 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнати за ним право власності на 2/3 частин цієї квартири, відступивши від засади рівності часток подружжя, оскільки з ним проживає малолітня дитина та перебуває на його утриманні.
У судовому засіданні позивач зі своїм адвокатом позов підтримали і просили про його задоволення.
Відповідач позовні вимоги визнав лише в частині визнання спірної квартири спільною сумісною власністю подружжя та визнання за позивачем права власності на 1/2 частину цієї квартири. В іншій частині відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на їх безпідставність.
Третя особа свого представника в судове засідання не направила, подавши до суду листа з проханням про розгляд справи за відсутності її представника.
Сторони та адвокат позивача не заперечували проти розгляду справи по суті за відсутності третьої особи.
З урахуванням положень ст. ст. 128-131, 223 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи суд вважає, що в матеріалах справи, є достатньо даних права та взаємовідносини сторін по справі для її розгляду по суті за відсутності третьої особи.
Вислухавши пояснення сторін, заслухавши думку адвоката, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд у судовому засіданні встановив наступне.
Сторони 30.10.1992 року зареєстрували шлюб, що підтверджується виданим повторно свідоцтвом про одруження від 23.05.2002 року, який розірвано рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 30.09.2014 року.
Відповідач є власником трикімнатної АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 09.06.2003 року і право власності позивача на квартиру зареєстровано.
Сторони мають дочку: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується свідоцтвом про народження від 04.08.2005 року та сина: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується виданим повторно свідоцтвом про народження від 15.10.1997 року.
Ринкова вартість спірної квартири становить: 298060 грн., що підтверджується звітом про проведення незалежної оцінки трикімнатної квартири № 85, загальною площею 92,2 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_4 від 24.07.2017 року, який конкретними правовими доказами не спростовувався.
Згідно зі ст. 60 і ст. 70 СК України, 1. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). 2. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. 1. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. 2. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. 3. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Як вбачається з позову, сторони обоє проживають у спірній квартирі.
Позивач у судовому засіданні не заперечував, що відповідач повністю і належним чином виконує свої зобов'язання по сплаті аліментів та вона не має до нього претензій з приводу неналежного виконання батьківських обов'язків.
Будь-яких конкретних правових доказів, які б давали суду правові підстави для відступлення від засади рівності часток подружжя та збільшення частки позивача у праві власності на спірну квартиру, позивач та адвокат позивача суду не надали і судом таких доказів не здобуто.
З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги доведеними і обґрунтованими лише в частині визнання спірної квартири спільною сумісною власністю подружжя та визнання за позивачем права власності на 1/2 частину цієї квартири.
За таких обставин, позов задовольняється частково.
Оскільки позов частково задовольняється, то відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України,
Позов задовольнити частково.
Визнати квартиру АДРЕСА_3 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_2.
Визнати за ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_5, 02097, адреса проживання: АДРЕСА_5 РНОКПП: НОМЕР_1) право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3, припинивши право власності ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, адреса проживання: АДРЕСА_5 РНОКПП: НОМЕР_2) на цю частину квартири АДРЕСА_3.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, адреса проживання: АДРЕСА_5 РНОКПП: НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_5, 02097, адреса проживання: АДРЕСА_5 РНОКПП: НОМЕР_1): 1445 грн. 30 коп. - судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.