ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/22173/17
провадження № 2/753/583/18
(ЗАОЧНЕ)
"18" травня 2018 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі
головуючого судді Колесника О.М.
при секретарі Заболотній Л.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, 3-тя особа: служба у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав щодо малолітньої дитини,
Позивач, ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа: Служба у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав. Позовні вимоги мотивовані тим, що з 03.07.1999 року позивач перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 Рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 26.05.2010 року шлюб між подружжям розірвано. Рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 25.08.2011 року стягнуто із ОСОБА_3 аліменти на користь позивача на утримання синів ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно до досягнення дітьми повноліття. Вказує, що на даний час діти проживають з позивачем та знаходяться на її утриманні. Зазначає, що з моменту розлучення відповідач проживає окремо, за цей час бачився з дітьми лише один раз і не намагався спілкуватися з синами. Відповідач на даний час свої батьківські обов'язки не виконує, про стан здоров'я, фізичний та духовний та моральний розвиток своїх синів не піклується, участі в їх вихованні не бере та має заборгованість по сплаті аліментів.Син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, досяг повноліття, навчається в університеті «Україна», а малолітній син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, школяр. Зазначає, що відповідач ухиляється від виховання своєї неповнолітньої дитини, нехтує своїми батьківськими обов'язками, у зв'язку з чим позивач звернулась до суду з позовом та просила позбавити батьківських прав ОСОБА_3 щодо малолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2
В судовому засіданні, призначеному на 18.05.2018 року позивач позовні вимоги підтримала та просила задовольнити позов, проти винесення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, заяви про відкладення розгляду справи не надав, причини неявки не повідомив.
Представник третьої особи, Касянчук М.В. в судовому засіданні, призначеному на 18.05.2018 року надала суду висновок про доцільність позбавлення батьківських прав.
Відповідно до ч.ч.7,8 ст.128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Таким чином, суд відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України за згодою позивача суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що з 03.07.1999 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 26.05.2010 року було розірвано.(а.с.8)
Від даного шлюбу сторони мають двох синів: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.11,12.)
Рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 25.08.2011 року стягнуто із ОСОБА_3 аліменти на користь позивача на утримання синів ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно до досягнення дітьми повноліття. (а.с.9.10)
Як вбачається із матеріалів справи, на даний час малолітній ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає з матір'ю та братом за адресою: АДРЕСА_2 та знаходиться на утриманні позивача.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Статтею 150 Сімейного кодексу України (далі - СК України) встановлено обов'язок батьків щодо виховання та розвитку дитини. Визначено, зокрема, що батьки зобов'язані: піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
А частиною 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Ті ж самі принципи закріплені Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, відповідно п. 6. та п. 7 якої проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Якнайкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто відповідає за її освіту і навчання; ця відповідальність лежить насамперед на її батьках.
За змістом ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
У відповідності до п. 2 частини 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» встановлено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Таким чином, обов'язок нести відповідальність за дитину, її фізичний і моральний розвиток, її соціальне буття, здійснення прав щодо її захисту покладено на батьків. Обставини справи свідчать про небажання відповідача займатися вихованням дитини, а саме відсутність будь-яких дій, які б свідчили про його намір змінити обставини свого життя та вчинити дії, спрямовані на виховання дитини. Доказів щодо спростування таких обставин в матеріалах справи немає.
Водночас Пленум Верховного Суду України в п. 15 зазначеної вище постанови роз'яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Згідно висновку Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації від 03.05.2018 року № 101-3943/13 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо малолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, встановлено, що з моменту розірвання шлюбу батько з дитиною не проживає, зі слів матері, не бере участі у вихованні, розвитку та утриманні дитини. За весь час з моменту розірвання шлюбу батько із сином бачився лише один раз. ОСОБА_3 у 2014 році виїхав до Російської Федерації. Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 28.08.2011 року з ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання малолітнього сина, однак дане рішення суду на сьогодні не виконується. Відповідно до довідки спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням іноземних мов №329 «Логос» імені Георгія Гонгадзе за період навчання ОСОБА_3 батьківські збори не відвідував, навчанням дитини не цікавився. На даний час малолітній ОСОБА_5 проживає разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_2. При проведенні обстеження житлово-побутових умов проживання дитини встановлено, що для ОСОБА_5 створені належні умови для проживання, відпочинку, навчання та розвитку. За даною адресою малолітня дитина зареєстрована як тимчасово переміщена особа. ОСОБА_8. свідомо ухиляється від виконання батьківських обов'язків, не намагається забезпечити достатній життєвий рівень дитині, не турбується про стан її здоров'я. З метою захисту майбутнього та інтересів дитини, на підставі ст. 164 СК України орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_5 щодо малолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2
Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
За змістом ст. 18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч.1 ст. 76 ЦПК України , доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до положень ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Будь-яких заперечень по суті позовних вимог Відповідачем суду не надано.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для позбавлення ОСОБА_5 батьківських прав щодо сина, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2
Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 150, 155, 164, 165 СК України, ст. ст. 10, 12, 81, 141, 265, 268, 280-289 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Позбавити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Іваново, Російської Федерації, проживаючого в АДРЕСА_1 батьківських прав щодо його малолітньої дитини: сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Луганська.
Копію рішення направити до відділу державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві для внесення змін до актового запису про народження ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 за №1478, складеного Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції 17.12.2007 року, щодо позбавлення батьківських прав батька ОСОБА_3 відносно сина ОСОБА_5.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 704 грн. 80 коп. судового збору.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Дарницького районного суду м. Києва протягом 30 днів з дня його проголошення, а учаснику справи, якому не було вручене повне заочне рішення в день його проголошення - протягом 20 днів з дня вручення його повного тексту заочного рішення.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва протягом 30 днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини заочного рішення через Дарницький районний суд м. Києва.
Суддя :