Справа № 522/2033/17
Провадження № 2/522/2335/18
24 травня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси, у складі
головуючої судді Шенцевої О.П.,
при секретарі Соболевій О.М.,
розглянувши заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання свідоцтва про право власності недійсним, -
У провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа за уточненим позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання свідоцтва про право власності недійсним.
У поданій до суду заяві, представник позивача просить в порядку забезпечення позову накласти арешт на нежитлове приміщення горища № 503, загальною площею 760,5 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 5, а також заборонити здійснювати будь-які реєстраційні дії з нежитловим приміщенням горища № 503, загальною площею 760,5 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 5.
У судовому засіданні представник позивача просив заяву задовольнити та слухати справу без фіксації судового процесу.
Представник відповідача заяву не визнав, просив у її задоволенні відмовити та слухати справу без фіксації судового процесу.
Суд, вивчивши матеріали справи, заяви про забезпечення позову, вважає, що в її задоволенні слід відмовити на підставі нижченаведеного.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч.3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно п. п. 1, 2, 10 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини
Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до вимог постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову, не обґрунтована, не доведена та задоволенню не підлягає, оскільки, заявник просить вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладання арешту на нежитлове приміщення, а також заборонити здійснювати будь-які реєстраційні дії з нежитловим приміщенням горища № 503, загальною площею 760,5 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 5, але не довід необхідність забезпечення позову.
З матеріалів справи вбачається, що власником спірного приміщення є Територіальна громада міста Одеси в особі Одеської міської ради.
Крім того, представником позивача не надано доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, на підставі чого суд відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 149-253,260 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання свідоцтва про право власності недійсним - відмовити у повному обсязі.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя
24.05.2018