05 червня 2018 року справа № 823/1581/18
10 годин 58 хвилин м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді - Трофімової Л.В., за участі секретаря - Безпалого А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу № 823/1581/18
за позовом ОСОБА_1 (вул. Корольова, 62, м. Сміла, Черкаська область, 20700, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) [позивач - не прибув]
до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, ЄДРПОУ 21366538) [представник відповідача - не прибув]
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, прийнято ухвалу.
16.04.2018 ОСОБА_1, звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, з урахуванням заяви про усунення недоліків від 02.05.2018, просить:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови ОСОБА_1, ліквідатору аварії на Чорнобильській АЕС 1-ої категорії, інваліду війни 3-ої групи, у перерахунку пенсії, як військовозобов'язаній особі, призваній на військові збори, у зв'язку зі зміною ч.3 ст.59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1, ліквідатору аварії на Чорнобильській АЕС 1-ої категорії, інваліда війни 3-ої групи, як військовозобов'язаній особі, призваній на військові збори, відповідно до ч.3 ст.59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ, з 01.10.2017, виходячи із п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року.
Ухвалою суду від 07.05.2018 справу № 823/1581/18 прийнято до розгляду. Ухвалою від 23.05.2018 призначено судове засідання об 10 год. 55 хв. на 05.06.2018. Відповідно до ст. ст. 257, 263 КАС України справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 02.04.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії з урахуванням положень постанови КМУ від 15.11.2017 № 851 «Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с.16), проте листом від 10.04.2018 відповідач відмовив у перерахунку призначеної пенсій з огляду на те, що у період ліквідації аварії з 24.11.1986 до 08.01.1987 позивач не проходив дійсну строкову службу, тому права на проведення перерахунку пенсії згідно постанови КМУ від 15.11.2018 № 851 немає. На думку позивача зазначена відмова є неправомірною та суперечить чинному законодавству з огляду на його статус військовослужбовця і загальне право таких осіб на соціальне забезпечення. У обґрунтування своєї позиції позивач посилається на примітку до ст.10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно якої до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань. Позивач наполягав, що військовозобов'язані призвані на спеціальні збори прирівняні до військовослужбовців строкової військової служби. Позивач просив позовні вимоги задовольнити повністю. Позивач у судове засідання 05.06.2018 не прибув, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. У матеріалах справи міститься заява позивача від 23.05.2018 про розгляд справи за його відсутності (а.с.49).
Відповідач позов не визнав, 18.05.2018 представник відповідача подав до суду відзив на позов, відповідно до якого зазначив, що позивач у період ліквідації аварії з 24.11.1986 до 08.01.1987 не проходив дійсну строкову службу, тому не відповідає всім критеріям, наявність яких обумовлює право на перерахунок пенсії за ч.3 ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв'язку з чим відсутнє право на проведення перерахунку згідно Постанови № 851. Відповідач у зв'язку із дотриманням вимог законодавства і не допущенням неправомірного втручання у права позивача, просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Представник відповідача у судове засідання 05.06.2018 не прибув, звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за його відсутності (а.с.55).
Відповідно до ч.1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Згідно ч.3 ст.205 КАС України визначено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Згідно ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову належить відмовити з огляду на таке.
Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії (а.с.28), отримує пенсію /виплати згідно розпорядження від 03.05.2013 № 143592 у сумі 2884 грн. 04 коп. (а.с.42). 02.04.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії з урахуванням положень постанови КМУ від 15.11.2017 № 851 «Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с.16). Листом від 10.04.2018 відповідач відмовив у перерахунку призначеної пенсій з огляду на те, що у період ліквідації аварії з 24.11.1986 до 08.01.1987 позивач ОСОБА_1 не проходив дійсну строкову службу, тому права на проведення перерахунку пенсії згідно постанови КМУ від 15.11.2018 № 851 позивач не має у статусі військовослужбовця (а.с.17-18).
Не погодившись із зазначеною відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом. Предметом доказування у даній справі є наявність/відсутність у позивача права на обчислення пенсії з 5-кратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом станом на 1 січня відповідного року. Надаючи оцінку доводам позивача і відповідача, суд зазначає про таке.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - ОСОБА_2 № 796) встановлено мету та основні завдання цього Закону, а саме, що він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру. Тобто, метою Закону є захист громадян, які постраждали внаслідок: - Чорнобильської катастрофи; - інших ядерних аварій та випробувань; - військових навчань із застосуванням ядерної зброї. Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою КМУ від 23.11.2011 № 1210 (далі - Порядок 1210).
Позивач вважає, що за змістом ч.3 ст.59 Закону № 796 у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» він має право на перерахунок пенсії передбаченої для окремих категорій осіб, зокрема осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, незалежно від того, чи проходили такі особи дійсну строкову військову службу на той час.
Надаючи оцінку доводам учасників справи, суд враховує таке. Згідно Конституції України громадяни мають право на соціальний захист (ч.1 ст.46), виключно законами України визначаються, зокрема основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення (п.6 ст.92). Військовослужбовцям пенсії з інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством України для осіб, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків) або відповідно до ст.54 Закону № 796. Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до Закону № 796.
Судом встановлено, що позивач належить до першої категорії осіб учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджено посвідченням серії А № 407180 та вкладкою № 114323 (а.с.28). Відповідно до посвідчення № 296391 (а.с.28) позивач є інвалідом 3 групи і має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни. Відповідно до довідки МСЕ № 058086 позивачу встановлено 3 групу інвалідності - причина інвалідності виконання обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.33). Згідно розпорядження на перерахунок пенсії з 03.05.2013 позивач отримує додаткову пенсію інваліду 3 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи у сумі 268 грн. 20 коп. та підвищення як інваліду прирівняному до інваліда війни 3 групи у сумі 268 грн. 20 коп. (а.с.42)
Порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначено розділом VIII Закону № 796. Статтею 59 зазначеного Закону урегульовано порядок призначення пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Суд зазначає, що ч.3 ст.59 Закону № 796 у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 05.10.2006 № 231-V визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження. Згідно ст.54 Закону № 796 встановлено, що пенсії з інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, що визначається згідно із законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986 - 1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.
Тобто, ч.3 ст.59 Закону № 796 у редакції, чинній до 01.10.2017, визначено лише одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали особою з інвалідністю. Зазначеною нормою у редакції, чинній з 01.10.2017, передбачено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія з інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. Аналіз редакцій ч.3 ст.59 Закону № 796 дає підстави для висновку, що Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» розширено перелік категорій осіб, на які вказана норма розповсюджується, а саме: осіб, які брали участь у інших ядерних аваріях та випробуваннях, а також осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї. Водночас незмінною залишилась умова щодо проходження такими особами дійсної строкової служби у відповідний період.
Позивач проходив дійсну строкову службу у період з 12.11.1979 до 10.11.1981, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією військового квитка НУ № 8257790 (а.с.29). Відповідно до довідки від 18.08.1997 № 4/1141 та довідки від 28.03.2018 позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у період з 24.11.1986 до 08.01.1987 (а.с.30).
Судом встановлено, що у період прийняття позивачем участі у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з колгоспом (а.с.74).
Згідно ч.6 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII визначено види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
За наявних обставин судом встановлено, що на момент участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС позивач не проходив дійсну строкову службу в армії, а тому положення ч.3 ст.59 Закону № 796 на нього не поширюються.
Відповідно до ч.1 ст.49 Закону № 796 пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Позивачу пенсія призначена на підставі ст.54 Закону № 796, як ліквідатору наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, інваліду третьої групи у розмірі відшкодування фактичних збитків (а.с.42).
Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії з інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань. Відповідно до п.1 Порядку 1210 (у редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 № 851) передбачалось, що цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій з інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст.54 і ст.57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Судом встановлено, що відповідно до розпорядження про перерахунок пенсії № 143592 (а.с.42) позивач з 01.05.2013 отримує пенсію у сумі 2884 грн. 04 коп., у т.ч.: основний розмір пенсії від середнього заробітку - 2297 грн. 64 коп.; підвищення особам з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи - 268 грн. 20 коп.; додаткову пенсію особам з інвалідністю ІІІ групи внаслідок аварії на ЧАЕС - 268 грн. 20 коп.
15.11.2017 (після внесення змін до ст.59 Закону №796 постановою КМУ № 851 «Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» внесено зміни до Порядку, а саме: у першому реченні п.1 слова і цифри «статей 54 і 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» замінено словами і цифрами «статей 54, 57 і 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та доповнено Порядок пунктом 9-1 такого змісту: «за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року». Таким чином, п.9-1 Порядку 1210 прийнято з метою реалізації норми ч.3 ст.59 Закону № 796, а відтак може бути застосований лише до осіб, на яких поширюється дія ч.3 ст.59 зазначеного закону. Особам, які отримують пенсію відповідно до ст.54 Закону № 796, пенсія розраховується згідно п.9 Порядку 1210.
Суд зазначає, що ст.59 Закону № 796 врегульовано порядок пенсійного забезпечення виключно військовослужбовців. При цьому для отримання пенсії на підставі ч.3 ст.59 Закону № 796 особі необхідно врахувати такі критерії: 1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї; 2) участь особи відбувалась під час проходження дійсної строкової служби; 3) особа набула інвалідність внаслідок вищевказаного. До такого висновку дійшов Верховний Суд - ухвали від 21.05.2018 (74173510) та від 08.05.2018 (73901590). Позивач не надав відповідачу документів, що би підтверджували наявність вищезазначених критеріїв у зв'язку із зверненням до відповідача про здійснення перерахунку пенсії, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.
Надаючи оцінку доводам позивача з приводу звуження змісту та обсягу його прав і свобод суд вважає за необхідне зазначити про таке.
Відповідно до ст.75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Положеннями ст.85 Конституції України визначено, що до повноважень Верховної Ради України, зокрема належить прийняття законів. Зі змісту ст.14 Закону № 796 встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються окремі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: 1, 2, 3, 4. Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС може належати до певної категорії осіб, залежно від місця, періоду, строку участі у ліквідації аварії та наслідків для здоров'я, яких зазнала особа. Розділом VIII Закону № 796 передбачено, що пенсії та компенсації зазначеним особам, залежно від віднесення їх до тієї чи іншої категорії, призначаються на різних умовах, що не свідчить про нерівність таких осіб, оскільки у кожному конкретному випадку враховуються певні фактичні обставини, що впливають на рівень та умови пенсійного забезпечення тієї чи іншої категорії осіб. Частиною 3 ст.59 Закону № 796-ХІІ та п.9-1 Порядку 1210 унормовано питання перерахунку пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи - військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС під час проходження строкової військової служби.
Суд дійшов висновку, що положення ч.3 ст.59 Закону № 796 у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII не поширюються на позивача як на військовозобов'язаного.
Зазначені норми ст.59 Закону № 796-ХІІ та п.9-1 Порядку 1210 не визнані неконституційними, не скасовані, є чинними, а тому відповідач у розгляді заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії зобов'язаний був діяти відповідно до вимог законодавства.
У рішенні Конституційного Суду України від 11.10.2005 №8-рп/2005 зазначено, що згідно зі ст.22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. У прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, що визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, що характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру. Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Суд зазначає, що оскаржувана відмова у перерахунку пенсії позивача не мала наслідком зменшення розміру пенсії позивача, що позивач отримував до звернення за перерахунком та не є звуженням вже набутих позивачем прав та / або позбавленням права позивача права на соціальний захист. Суд зазначає, що відповідач у спірних відносинах діяв у межах наданих повноважень, у порядку і у спосіб, що передбачені законодавством.
У рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2018 № 5-р/2018 зазначено, що положення ч.1 ст.22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності. Зміст права громадян на соціальний захист, гарантований ст.46 Конституції України, узгоджується із її приписами, за якими, зокрема, людина її життя і здоров'я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ч.1 ст.3); кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (ст.48). На думку Конституційного Суду України, держава виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. У разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб.
Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в таких рішеннях: від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 № 17-рп/2010, від 22.12.2010 №23-рп/2010, від 11.10.2011 №10-рп/2011).
За таких обставин, регулювання, передбачене законом щодо реалізації окремих прав осіб, що проходили дійсну строкову службу у період підвищеної небезпеки, пов'язаною з впливом радіаційного випромінювання, закріплене ч.3 ст.59 Закону не може вважатися стосовно позивача ні звуженням змісту та обсягу його прав, ні надмірним тягарем, ні втручанням, ні дискримінацією у контексті обставин даної справи.
ЄСПЛ у рішенні у справі Thlimmenos проти Греції від 06.04.2000, № 34369/97 наголосив, що згідно зі ст.14 Конвенції право не зазнавати дискримінації у користуванні правами, гарантованими Конвенцією, порушується, коли Держави ставляться по-різному до осіб в аналогічних ситуаціях, не забезпечуючи об'єктивного та розумного виправдання. Однак це не єдиний аспект заборони дискримінації у ст.14 Конвенції. Право не зазнавати дискримінації у користуванні правами, гарантованими Конвенцією, також може бути порушене, коли Держави, не маючи об'єктивних і розумних підстав, не застосовують різний підхід до осіб, які перебувають у ситуаціях, що істотно відрізняються.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» розширено перелік категорій осіб, на яких норма ст.59 Закону № 796 розповсюджується, а саме: осіб, які брали участь у інших ядерних аваріях та випробуваннях, а також осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби саме з підстав того, що військовослужбовці, які проходять дійсну строкову службу, отримували мінімальне грошове забезпечення в цей період, а тому потребують додаткового соціального захисту.
Відповідно до ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно КАС України (ч.1 ст.77) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 КАС України. Відповідно до КАС України (ч.2 ст.77) у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Стосовно аргументів щодо того, що військовослужбовці у гарантіях соціального захисту прирівняні до військовозобов'язаних у контексті перерахунку пенсії, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року необхідно зазначити таке.
Судом враховано, що відповідно до п. «г» ст.3 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» визначено, що умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, встановлені цим Законом для військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей, поширюються також (якщо не передбачено інше) на військовозобов'язаних, призваних на навчальні, спеціальні або перевірочні збори, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при виконанні службових обов'язків у період проходження цих зборів, та членів їх сімей. ОСОБА_2 № 2262-XII визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом. Військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали особами з інвалідністю за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності (ст.1). У ст.1-2 Закону № 2262-XII визначено особи, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону, у т.ч згідно п.е) - особи, зазначені у статтях 3 і 4 цього Закону. Згідно ст.18 Закону № 2262-XII пенсії по інвалідності особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в разі, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо) з урахуванням вимог ст.20 «причини інвалідності». Позивачем не надано доказів на підтвердження відповідних обставин і причин інвалідності у розумінні Закону № 2262-XII .
Одночасно позивач посилається на примітку до ст.10 Закону № 796 згідно якої до військовослужбовців належать: військовозобов'язані, призвані на військові збори у контексті підстав для перерахунку пенсії і тотожності гарантій військовослужбовця та військовозобов'язаної особи. Варто зазначити, що така позиція не є переконливою з огляду на те, що ОСОБА_2 № 796 визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, у ст.10 визначено осіб, які належать до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у ст.49 передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Після 1 січня 2015 року додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 4, не встановлюється. Відповідачем у повній мірі обгрунтовано і доведено послідовність і правомірність дій на виконання чинного законодавства щодо зобов'язання нарахування і виплати пенсії позивачу.
Суд враховує, що позивач претендує на пенсію відповідно до п.3 ст.59 Закону № 796 та постанови КМУ від 15.11.2017 № 851 і у зв'язку із цим вважає відмову відповідача неправомірною. Натомість, у ч.3 ст.59 Закону №796 йдеться про умову обчислення пенсії під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, якій не відповідають досліджені матеріали справи і документи у контексті звернення позивача для проведення перерахунку пенсії за вказаних обставин.
Враховуючи системний аналіз норм законодавства, встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи позивачеві у перерахунку пенсії на підставі ч.3 ст.59 Закону № 796, п.9-1 Порядку 1210, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом № 796, добросовісно і розсудливо, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії, а тому відсутні підстави для визнання протиправними дій Головного управління ПФУ у Черкаській області та для зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01.10.2017 з 5-кратного розміру мінімальної заробітної плати.
З огляду на те, що позивачу, звільненому від сплати судового відповідно до п.10 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», відмовлено у задоволенні позову до органу владних повноважень, відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат згідно ст.139 КАС України.
Керуючись статтями 2, 4, 6-14, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-245, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 КАС України шляхом подання до суду першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням п.п.15.5. п.15 ч.1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Л.В. Трофімова