м. Черкаси
17 травня 2018 року справа № 823/765/18
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаращенка В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Дорошенко Л.В.,
представника позивача: не з'явився,
представника відповідача: ОСОБА_1 - за довіреністю,
розглянувши за правилами загального позовного провадження в місті Черкаси адміністративну справу за позовом приватного підприємства «СпецКріо-Черкаси» до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Приватне підприємство «СпецКріо-Черкаси» звернулось до суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Черкаській області, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 03.11.2017 №0030201205 про зобов'язання позивача сплатити штраф у сумі 13130 грн. (10%) за порушення строків сплати ПДВ, податкове повідомлення-рішення від 03.11.2017 №0030221205 про зобов'язання позивача сплатити штраф в сумі 5040 грн. 20 коп. (20%) за порушення строків сплати ПДВ.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що законодавством передбачена відповідальність саме за несвоєчасну сплату податків. Однак позивач сплатив податок на додану вартість через банківську установу ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в межах строків сплати податкового зобов'язання на підставі платіжних доручень №1 від 27.03.2015 щодо здійснення переказу коштів у сумі 21127 грн. ПДВ за 2 місяці 2015 року та №5 від 27.03.2015 щодо здійснення переказу коштів у сумі 4958 грн. ПДВ за 1 місяць 2015 року.
Вищевказані платіжні доручення безпідставно не виконані банком, за наявності на поточному рахунку позивача 210456,61 грн. грошових коштів.
Позивач стверджує, що незважаючи на вищевказані обставини, ДПІ у м.Черкасах фактично змусило позивача повторно сплатити ПДВ за вказані податкові періоди, не надаючи довідки підприємству про відсутність податкового боргу. Так, за платіжними дорученнями №357 від 12.08.2015 на суму 4958 грн., №302 від 10.07.2015 на суму 21127 грн., №355 від 11.08.2015 на суму 6251 грн., №303 від 10.07.2015 на суму 1870 грн., у іншому банку (АТ «УкрСиббанк») позивачем повторно сплачений ПДВ за 1, 2, 3 місяці 2015 року.
На думку позивача, нараховані штрафні санкції за податковими повідомленнями-рішеннями від 03.11.2017 №0030201205, №0030221205 є обставиною невизнання органами ДФС факту сплати ПДВ за вказаний період часу позивачем згідно платіжних доручень поданих до банку ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» і як наслідок всі наступні платежі підприємства не включались в оплату відповідного податкового періоду, а направлялись на погашення недоїмки та штрафних санкцій наростаючим підсумком.
Допущені внаслідок бездіяльності банку порушення зарахування коштів для сплати ПДВ не свідчить про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України.
Представник позивача в ході судового розгляду справи позовні вимоги підтримував та наполягав на задоволенні позову. 16.05.2018 подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
В письмовому відзиві та в судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позову, посилаючись на ту обставину, що штрафні санкції застосовані до позивача внаслідок несвоєчасної сплати узгоджених грошових зобов'язань за податковими повідомленнями-рішеннями від 22.04.2016 № 10005121502 та № НОМЕР_1 на суму 13913,51 грн. Сплата штрафних санкцій по вищезазначених податкових повідомленнях-рішеннях не відбулась.
Саме через вказані обставини, всі подальші платежі позивача у відповідності до положень п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України зараховувалися в рахунок погашення податкового боргу, що виник в результаті несплати штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями від 22.04.2016 №0005121502 та №0005131502.
Оскільки виявлені порушення мають місце представник відповідача вважає, що позов задоволенню не підлягає.
Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов наступного.
Згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи, за результатами проведеної камеральної перевірки своєчасності сплати позивачем узгоджених податкових зобов'язань до бюджету посадовою особою позивача складено акт від 19.10.2017 №2463/23-00-12-0506/34556118, яким зафіксовано порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період з 11.11.2016 по 30.08.2017, чим порушено пп. 16.1.4 п.16.1 ст.16, п. 57.1 ст.57, п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України.
На підставі висновків вищевказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:
№0030201205 від 03.11.2017 про застосування до позивача штрафу в розмірі 10% від несвоєчасно сплаченої суми податкових зобов'язань в розмірі 13130 грн. 85 коп.;
№0030221205 від 03.11.2017 про застосування до позивача штрафу в розмірі 20% від несвоєчасно сплаченої суми податкових зобов'язань в розмірі 1008 грн. 04 коп.
За результатами процедури адміністративного оскарження рішенням Державної фіскальної служби України №1186/6/99-99-11-03-01-25 від 15.01.2018 наведені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що згідно з п.п. 16.1.4. п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
В розумінні пп. 56.17.3 п. 56.17 ст. 56 Податкового кодексу України процедура адміністративного оскарження закінчується днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.
День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.
З огляду на зазначені положення Податкового кодексу України визначені в податкових повідомленнях-рішеннях суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість є узгодженими, після отримання платником податків рішення Державної фіскальної служби України за результатами їх адміністративного оскарження.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.04.2016 №0005121502 та №0005131502, якими визначено грошові зобов'язання з ПДВ на суму 13913,51 грн.
За результатами адміністративного оскарження наведені податкові повідомлення-рішення залишено без змін рішенням Державної фіскальної служби України №13568/23-00-10-0210 від 06.07.2016, тому визначені в них грошові зобов'язання вважаються узгодженими.
Доказів подальшого оскарження податкових повідомлень-рішень в судовому порядку чи сплати визначених у них грошових зобов'язань позивач не надав. Як наслідок, визначена цими рішеннями сума ПДВ 13913,51 грн. вважається податковим боргом позивача.
Виходячи з положень п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Суд відхиляє посилання позивача на своєчасну сплату ПДВ згідно поданих ним податкових декларацій, оскільки з облікової картки позивача вбачається всі подальші платежі у відповідності до положень п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України зараховувалися в рахунок погашення податкового боргу, що виник в результаті несплати штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями від 22.04.2016 №0005121502 та №0005131502.
Також суд вважає безпідставними посилання позивача на невиконання банком ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» поданих платіжних доручень №1 від 27.03.2015, №5 від 27.03.2015. Суд звертає увагу, що затримка сплати ПДВ протягом 2015 року потягла за собою прийняття податкових повідомлень-рішень від 22.04.2016 №0005121502 та №0005131502, які не є предметом спору у даній справі та не скасовані в адміністративному чи судовому порядку.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що використовуючи владні, управлінські функції при вирішенні питання про притягнення до відповідальності позивача, відповідач діяв у відповідності до вимог Податкового кодексу України, а тому суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 12, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 5 червня 2018 року.
Суддя В.В. Гаращенко