м. Черкаси
15 травня 2018 року справа № 697/2806/17
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Гаращенка В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання: Дорошенко Л.В.,
позивача: ОСОБА_1 - особисто,
представника позивача: Різника Ю.С. - за довіреністю,
представника відповідача: не з'явився - за довіреністю,
розглянувши за правилами загального позовного провадження в місті Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету і підстав позову, просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо припинення виплати ОСОБА_1 призначеної пенсії відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із зменшенням пенсійного віку;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області відновити виплату пенсії ОСОБА_1 , із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з дати припинення її виплати, а саме з 01.04.2017.
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області моральну шкоду у розмірі двадцять тисяч гривень.
Ухвалою суду від 30.03.2018 із занесенням до протоколу судового засідання змінено відповідача з Канівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду у Черкаській області та перейдено до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити. В обгрунтування своєї позиції зазначили, що згідно довідки МСЕК ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з аварією на ЧАЕС, проте органом Пенсійного фонду припинено виплату пенсії позивачу у відповідності Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», внаслідок скасування, при повторному огляді МСЕК, причинно-наслідкового зв'язку захворювання пов'язаного з аварією на ЧАЕС. Однак, позивач стверджує, що згідно посвідчення категорії 1 серії НОМЕР_1 є громадянином який постраждав від аварії на Чорнобильській АЕС, а тому має право на отримання пенсії зі зниженням віку згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Таким чином, дії відповідача щодо припинення виплати пенсії на підставі вказаного Закону, позивач вважає неправомірними та такими, що порушують його законні права на пенсійне забезпечення. У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду з проханням визнати дії відповідача неправомірними та поновити виплату пенсії.
Представник відповідача належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, однак до суду надав у встановлений термін, відзив на адміністративний позов. Згідно відзиву представник відповідача щодо задоволення позову заперечує та вказує, що позивачем порушено строк позовної давності визначений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того представник наголосив, що 01.01.2006 згідно поданої заяви ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки відповідно до виписки із акта огляду МСЕК до довідки Сер, 5ЧК №083276 позивачу з 01.03.2006 безтерміново встановлено групу інвалідності, пов'язаної з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків на ЧАЕС. З 13.09.2016 згідно поданої заяви позивач отримував пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», однак 28.02.2017 до управління надійшла виписка з акта огляду МСЕК до довідки серії 12 ААА №205722, якою ОСОБА_1 з 02.08.2016 до 01.09.2018 встановлено ІІІ групу інвалідності по загальному захворюванню. Таким чином, з 01.09.2016 відповідно до зазначеної довідки позивача переведено на пенсію по інвалідності ІІІ групи по загальному захворюванню відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Представник також звернув увагу, що позивач не надав доказів того, що в результаті дій чи бездіяльності управлінням завдано моральну та матеріальну шкоду. Відсутність медичних довідок та інших документів, що підтверджують факт, що в даному випадку позивач поніс матеріальні збитки та завдано шкоду здоров'ю, не дає права позивачу стягувати відповідну суму, згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 на пенсійному обліку перебуває з 19 грудня 1994 року внаслідок призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», а з 01.01.2006 призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до довідки із акту огляду спеціалізованої радіологічної МСЕК, серія 10 ААВ №852286, позивачу при повторному огляді встановлено 2 групу інвалідності з 16.07.2014 в наслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Згідно з довідкою із акту огляду обласної МСЕК №1, серія 12 ААА №205722, позивачу при повторному огляді встановлено ІІІ групу інвалідності з 02.08.2016 внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС до 01.09.2018.
З 13.09.2016 згідно поданої заяви позивач отримував пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Однак, 28.02.2017 за вх. № 113/03 до ПФУ надійшла виписка з акту огляду МСЕК серії 12 ААА №205722, якою ОСОБА_1 з 02.08.2016 до 01.09.2018 встановлено ІІІ групу інвалідності по загальному захворюванню.
Крім того 26.06.2017 від управління соціального захисту населення виконавчого комітету Канівської міської ради надійшло повідомлення, про те, що на обліку в єдиному державному реєстрі пільговиків по м. Каневу позивач не перебуває, довідка МСЕК щодо зміни групи інвалідності та причинного зв'язку хвороби до управління не надходили.
10.10.2017 надійшла відповідь з Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації та повідомлено, що згідно з листом комунального закладу «Черкаського обласного центру медико-соціальної експертизи», надісланого на запит департаменту, 22.08.2016 позивач повторно оглянутий МСЕК №1 та винесено рішення встановити ОСОБА_1 ІІІ групу інвалідності від загального захворювання та комісією з питань встановлення громадянам пільгових статусів 04.08.2017 прийнято рішення про зняття з позивача статусу інваліда війни та вилучення відповідного посвідчення.
Отже, на підставі довідки МСЕК №1 серії 12 ААА № 205722, з 01.09.2016 позивача переведено на пенсію по інвалідності 3 групи по загальному захворюванню відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Також судом встановлено, що відповідно до експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії від 16.11.2016 за № 640 у ОСОБА_1 захворювання пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Згідно із експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії від 10 листопада 2016 року на засіданні №40 ОСОБА_1 має наступний основний діагноз, а саме: ранній церебральний атеросклероз, гіпертонічна хвороба II ст, III стадія, ускладнений кризовий перебіг, ризик 4 (дуже високий), гіпертензивне сердце. Дисцикуляторна енцефелопатія II ст,, з хронічним порушенням мозкового кровообігу, вогнищевою неврологічною симттоматикою, вестибулярною та вегетативною дисфункцією, вираженим цефалгічним та церебрастенічним синдромами XIXС; атеросклеротичний коронарокардіосклероз; атеросклероз аорти; ФК II. СН IIА ст. ХОЗЛ: стабільний перебіг, II ст. Пневмофіброз. Емфізема легенів ЛН II ст. Хронічна виразкова хвороба ДПК з деформацією цибулини. Облітеруючий атеросклероз нижніх кінцівок. НАК II ст.
У вищезгаданому документі підтверджується факт, що ОСОБА_1 має захворювання пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків авари на ЧАЕС.
Згідно витягу із протоколу №11 від 23.11.2017 Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації «До прийняття остаточного рішення комісії, вважати посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 Серія НОМЕР_1 , видане 02.01.1995 року Черкаською обласною державною адміністрацією, з вкладкою № НОМЕР_2 , виданою 14.03.2006, дійсним.
Отже, посвідчення ОСОБА_1 категорії 1 Серія А №048073, видане 02.01.1995 Черкаською обласною державною адміністрацією, з вкладкою № НОМЕР_2 , виданою 14.03.2006 - дійсне на момент спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч. 3 ст. 65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Як вбачається з архівної довідки від 08.04.2009 №43766 Галузевого Державного архіву Міністерства оборони України, позивач перебував у 2 зоні - та 3 зонах з 10 травня по 30 травня 1986 року.
Таким чином на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та участю позивача в ліквідації аварії на ЧАЕС ОСОБА_1 видано посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1, серія НОМЕР_1 видане Черкаською обласною Радою від 02.01.1995 та вкладку ліквідатора № 016514 від 14.03.2006 до вищевказаного посвідчення (безстроково).
Статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, а саме учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, зниження пенсійного віку на 10 років.
Таким чином, ОСОБА_1 як ліквідатор наслідків аварії на ЧАЕС категорії 1 набув право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.
Суд критично оцінює виправлення у виписці з акту огляду МСЕК №205722, що вчинено від руки, оскільки Інструкцією щодо заповнення форми первинної облікової документації №157-1/о «Виписка з акта огляду медико-соціальною експертною комісією» затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 30.07.2012 №577 не передбачається здійснення жодних виправлень у вказаній довідці.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» причинний зв'язок між захворюванням, пов'язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності), якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.
Згідно ст. 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Конституції України головним обов'язком держави є утвердження і забезпечення прав і свобод людини, за свою діяльність держава відповідає перед людиною. Забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року № 22- рп/2004).
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі Порядок), до заяви про призначення пенсії за віком, у тому числі додаються документи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Виходячи з аналізу Порядку встановлено, що належним підтвердженням особливого статусу особи, яка звернулась із заявою про призначення пенсії, у даному випадку - учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, є безпосередньо посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та будь-яка із інших перелічених у вказаному Порядку довідок чи інших первинних документів, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства («STRETCH v. THE UNITED KINGDOM» № 44277/98).
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини»). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність («MALTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS v. GERMANY» № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 07 липня 2015 року у справі № 21-727а15, від 20 вересня 2016 року у справі № 1601/12900/12 та у постанові Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 184/1238/17 (2-а/184/85/17).
При цьому, судом враховано, що документом, який підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильскій атомній електростанції та надає право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 21 листопада 2006 року № 21-1048во06 та ухвалі від 04.09.2015 року № 690/23/15-а.
Таким чином, припинення здійснення пенсійних виплат органом ПФУ (пенсії за віком призначеної відповідно ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із зменшенням пенсійного віку) при дійсному посвідченні ОСОБА_1 постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 в наслідок зменшення пенсійного віку відповідно до Закону України «Про статуте і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - є протиправними.
У рішенні від 16.09.2015 року в справі №21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Отже, необхідним належним способом захисту порушеного права ОСОБА_1 є зобов'язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області відновити виплату пенсії ОСОБА_1 , із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з дати припинення її виплати.
Щодо відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Статтею 1174 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода завдана фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової чи службової особи органу державної влади при здійсненні своїх повноважень відшкодовується державою незалежно від вини цієї особи.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Частиною другою цієї статті передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно з пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» передбачено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Отже правовою підставою відповідальності за завдану шкоду є правопорушення, складовим елементом якого є: наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вина. Відсутність хоча б одного зі складових елементів виключає задоволення позову.
Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», встановлено, що шкода підлягає відшкодуванню за наявності складу цивільного правопорушення, складовими елементами якого є: наявність шкоди, неправомірність дій особи, яка заподіює шкоду, безпосередній причинний зв'язок між шкодою та діями, а також вина заподіювача шкоди. При цьому відсутність хоча б одного складового елемента виключає можливість відшкодування шкоди.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачам, з яких міркувань вони виходили, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Суд зазначає, що позивач не надав жодного доказу на підтвердження заподіяної йому моральної шкоди та не навів доказів причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та заподіяною йому моральною шкодою (у вигляді душевних страждань та психологічних переживань, що негативно відобразились на його психоемоційному стані).
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 241-246, 255, 263, 295, 370 КАС України суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Канівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо припинення виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) призначеної пенсії відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРОПУ 21366538), як правонаступника Канівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, відновити виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з дати припинення її виплати.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 5 червня 2018 року.
Суддя В.В. Гаращенко