Справа № 229/555/18
Провадження №2/229/301/2018
30 травня 2018 р. м.Дружківка
Дружківський міський суд Донецької області у складі:
головуючого судді Панової Т.Л.
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дружківка цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства "ВЕСКО" до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної підприємству його працівником,
позивач звернувся до суду з зазначеним позовом і просить стягнути з відповідача 43 026,90грн, як шкоду, завдану підприємству . Обгрунтовує вимоги таким.
Відповідач перебувала з позивачем у трудових відносинах. Працювала комірником складу паливно мастильних матеріалів, (далі - ПММ), між ними було укладено договір про повну матеріальну відповідальність.
Перебуваючи у робочій зміні, 17 травня 2017року, під час перекачування дизельного палива з приймальної ємності складу ПММ у паливну ємність №1 складу ПММ не зачинила засувку паливної ємності №1 у зв"язку з чим трапився витік дизельного палива.
Задля встановлення обсягу дизельного пального , яке було пролито, на підставі наказу № 466 від 18 травня 2017року робоча інвентаризаційна комісія провела інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей в ході якої виявили нестачу дизельного палива у кількості 1921,796кг загальною вартістю 44093,69грн
Відповідач у пояснювальній записці від 18 травня 2017року зазначила, що пролив паливно-мастильних матеріалів стався у зв"язку з незакриттям засувки паливної ємності №1, чим не заперечує щодо своєї провини у пролитті ПММ.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позові. Додатково пояснив, що відповідач перебувала в трудових відносинах з позивачем з 09 грудня 2013року по 09 жовтня 2017року. Працювала комірником складу ПММ. 09 грудня 2013року з нею був укладений договір про повну матеріальну відповідальність. З її вини 17 травня 2017року стався витік палива в розмірі 1921,796грн. Відповідач допустила порушення посадової інструкції, не забезпечила зберігання матеріалів та продукції. 16. 07. 2017року між підприємством і колективом складу ПММ, до складу якого входила і Тимошук, був укладений договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність. До свого звільнення відповідач частково сплатила на відшкодування шкоди 1066,79грн. До тепер відповідач не відшкодовує завдану шкоду, а тому просить стягнути з відповідача 43 026,90грн.. Надав заяву про зменшення позовних вимог з 44093,69грн на 43026,90грн. Не заперечує щодо заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з"явився. Судові повістки, які надіслані судом за місцем реєстрації відповідача, повернулися до суду з позначкою пошти "за закінченням терміну зберігання". Інше місце перебування, проживання відповідача, суду не відомо.
Суд прийняв рішення про заочний розгляд справи.
Дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Згідно з ч.1 ст.130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.
При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника (ч.2 ст.130 КЗпП України).
Відповідно до ч.2 ст.130 КЗпП України умовами настання матеріальної відповідальності працівника є: 1) пряма дійсна шкода; 2) протиправна поведінка працівника; 3) вина в діях чи бездіяльності працівника; 4) прямий причинний зв'язок між протиправним і винним діянням працівника і шкодою, яка настала.
Таким чином, обов'язковою умовою притягнення працівника до матеріальної відповідальності, зокрема, і повної матеріальної відповідальності згідно зі ст. 134 КЗпП України, є встановлення вини особи, у взаємозв'язку із іншими умовами такої відповідальності, що передбачені ст.130 КЗпП України.
У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» судам роз'яснено, що виходячи з вимог ст.15 ЦПК України суд у кожному випадку зобов'язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин, від яких згідно зі ст.ст. 130, 135-3, 137 КЗпП України залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з'ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.
Відповідно до п.1 ст.134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.
Згідно зі ст.135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.
Перелік таких посад і робіт затверджено постановою Державного комітету ОСОБА_4 Міністрів СРСР по праці і соціальних питаннях, Секретаріату Всесоюзної ОСОБА_4 Професійних Спілок від 28 грудня 1977 року №477/24.
До розділу 2 цієї постанови включені роботи: з приймання на зберігання, обробки, зберігання, відпуску матеріальних цінностей на складах, базах (нафтобазах) та інше.
Судом встановлено, що відповідач перебувала з позивачем у трудових відносинах. Працювала з 09 грудня 2013року по 09 жовтня 2017року комірником складу ПММ.
09 грудня 2013року між позивачем і відповідачем укладений договір про повну матеріальну відповідальність. (а.с. 43, 57-58)
Згідно умов цього договору відповідач виконує роботу безпосередньо пов"язану зі збереженням, отриманням, відпуском ПММ і приймає на себе повну відповідальність із забезпечення збереження ввірених йому підприємством матеріальних цінностей, а тому зобов"язується дбайливо ставитися до переданих йому для зберігання матеріальних цінностей і застосовувати заходи щодо запобігання шкоди.
Відповідно до інструкції комірника складу ПММ, яка затверджена генеральним директором ПАТ "ВЕСКО" 02 січня 2014року, і з якою відповідач ознайомлений під підпис (а.с.40-42) , комірник складу ПММ організовує зберігання матеріалів і продукції з метою запобігання їх псування та втрати, забезпечує зберігання матеріальних цінностей (п. 2.4.,2.7).
Згідно з пояснювальною запискою від 18 травня 2017року, яку відповідач надає на ім"я генерального директора ПАТ "ВЕСКО" , вона, перебуваючі на зміні, 17травня 2017року, перекачувала дизельне паливо з приймальної ємності в ємність №1 і в неї відбувся витік дизельного палива, оскільки не був закритий засув в емність №1 (а.с.4).
Відповідно до Акту інвентаризації від 18 травня 2017року нестача дизельного палива складає 1921,796кг вартістю 44093,69грн. За період липень-жовтень 2017року Тимошук в рахунок погашення шкоди сплатила 1066,79грн. , а тому розмір шкоди складає 43 026,90грн. (а.с.5-10,32,38).
Отже суд приходить до висновку, що 17 травня 2017року з вини відповідача сталася втрата дизельного палива в розмірі 1921,796кг, яка неналежно виконувала свої обов"язки , передбачені договором про повну матеріальну відповідальність від 09.12.2013р, а також робочою інструкцією комірника складу ПММ , щодо організації зберігання ввірених їй підприємством матеріальних цінностей у виді дизельного палива, а саме не закрила засув емності, через що стався витік.
А тому суд вважає, що наявні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заподіяної шкоди в сумі 43026,90грн.
Керуючись ст.ст. 2,4,5,10-13,76-81,133,141,258-259,263-265,268,273,280-282 ЦПК України, суд
позов публічного акціонерного товариства "ВЕСКО" , яке знаходиться за адресою м.Дружківка, Донецької області, вул. Індустріальна, 2, ідентифікаційний код 00282049, до ОСОБА_3, яка проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, про відшкодування шкоди задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства "ВЕСКО", п/р 26001962481437 у ПАТ "ПУМБ", МФО 334851, код ЄДРПОУ 00282049, на відшкодування шкоди, заподіяної підприємству 43 026 (сорок три тисячі двадцять шість ) грн 90коп, судові витрати у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Дружківський міський суд шляхом подання в 30денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Вступна та резолютивна частини судового рішення проголошені в судовому засіданні 30 травня 2018р.
Суддя: Т. Л. Панова
повне судове рішення складено 06 червня 2018р
Суддя: Т. Л. Панова