01 червня 2018 р. м. ХерсонСправа № 821/838/18
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Морської Г.М.
при секретарі: Кованій В.А.,
за участю:
представника позивача - Капошиліна К.Ф.,
представників відповідачів - Ільченка Д.О., Дунаєва М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Громадської спілки "Мережа культурного розвитку "Арт Хаб Ілюзіон" до Херсонської обласної ради, Комунального підприємства "Кіновідеопрокат" Херсонської обласної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Громадська спілка "Мережа культурного розвитку "Арт Хаб Ілюзіон" (далі-позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Херсонської обласної ради (далі-відповідач-1), Комунального підприємства "Кіновідеопрокат" Херсонської обласної ради (далі-відповідач-2), в якому просить:
- визнати протиправної бездіяльність відповідачів щодо невжиття заходів, направлених на повне усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної безпеки на території приміщень, розташованих за адресою: м. Херсон, вул. Гімназична, 30-А;
- зобов'язати відповідачів вжити заходи, направлені на повне усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної безпеки на території приміщень, розташованих за адресою: м. Херсон, вул. Гімназична, 30-А.
Ухвалою від 15.05.18 провадження у справі відкрито. Розгляд справи призначено на 01.06.2018р. за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою від 15.05.2018р. відмовлено в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову.
В судовому засіданні до початку розгляду справи по суті представником відповідача-1 заявлено клопотання про закриття провадження у справі.
Представник позивача заперечив проти закриття провадження у справі.
Представник відповідача-2 підтримав вказане клопотання та просить закрити провадження у справі.
Заслухавши позиції сторін, дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.
Клопотання про закриття провадження у справі мотивоване тим, що дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Так, представник відповідача-1 зазначив, що у позовній заяві позивач посилається на порушення відповідачем його цивільного обов'язку, передбаченого статтею 322 Цивільного кодексу України, а саме - тягар утримання майна. Також позивач посилається на норми Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", які не встановлюють у Херсонської обласної ради будь-яких владних повноважень, а лише наділяють його правом від імені власника - територіальних громад Херсонської області, володіти, користуватися та розпоряджатися комунальним майном.
Посилаючись на те, що позовна заява не містить вказівок на будь-яку владну чи управлінську функцію у сфері публічно-правових відносин, яку б вчинила або не вчинила Херсонська обласна рада, представник відповідача-1 вважає, що даний спір не може бути предметом розгляду в адміністративному судочинстві.
Представник позивача обґрунтував свої заперечення проти закриття провадження у справі, посилаючись на ст. 55 Конституції України та ст.6 КАС України, зокрема стверджує, що кожен має право на звернення до суду та на захист порушених не лише прав, а й інтересів. Вважає, що відповідачі мають управлінські повноваження щодо утримання в належному стані об'єктів комунальної власності, а неналежне їх виконання порушує інтереси позивача.
Представник відповідача-2 підтримав клопотання про закриття провадження у справі з підстав відсутності управлінських функцій та публічності спору. Крім того, зазначив, що відповідач-2 - Комунальне підприємство "Кіновідеопрокат" Херсонської обласної ради взагалі не є органом державної влади, не наділений управлінськими функціями та не має делегованих повноважень. Щодо посилань позивача на порушення прав передбачених для орендаря, представник відповідача-2 зазначив, що позивачем не надано в якості доказу будь-якого договору оренди майна. На підставі викладеного вважає, що провадження у справі підлягає закриттю.
Вирішуючи клопотання про закриття провадження у справі суд виходить з наступних обставин та приписів законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Із аналізу наведених вище норм слідує, що публічно-правовим спором є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.
У даному випадку спір стосується діяльності Херсонської обласної ради як власника майна.
Отже, даний спір не має ознак публічно-правового в розумінні ст. 4 КАС України, оскільки стосується порядку утримання майна, захист якого здійснюється, зокрема, за нормами цивільного законодавства, а Херсонська обласна рада, хоча і є суб'єктом владних повноважень, проте, у даному випадку не здійснює владних управлінських функцій, а діє як власник.
Суд вважає, що при розгляді конкретного спору необхідно встановити його публічно-правовий зміст (характер). Для з'ясування характеру спору слід враховувати, що протилежним за змістом є приватноправовий спір. Це означає, що в основі розмежування спорів лежить поділ права на публічне та приватне.
Відповідно приватні спори підлягають вирішенню в іншому судовому порядку.
В даному випадку спір між сторонами виник з приводу неналежного утримання відповідачами належного їм майна, що, на думку позивача, порушує його інтереси. Тобто спір має характер приватноправового, оскільки в даному спорі відсутні владні чи управлінські функції у сфері публічно-правових відносин.
Отже, оскільки компетенція адміністративних судів не поширюється на вирішення справ, даної категорії, то це виключає розгляд такої справи в порядку адміністративного судочинства.
Разом з тим, суд не заперечує проти права позивача на судовий захист своїх прав чи інтересів та роз'яснює позивачу про наявність права звернення з даним позовом в порядку господарського судочинства за відповідною територіальною підсудністю.
Згідно ст.2 Господарського процесуального Кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Частинами 1, 2 ГПК закріплено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
За змістом ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно із ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, зазначивши у п.п. 23-24 рішення наступне:
"Відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" (див. рішення у справі "Занд проти Австрії", заява N 7360/76, доповідь Комісії від 12 жовтня 1978 року). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства (див. рішення у справі "Коем та інші проти Бельгії", N N 32492/96, 32547/96, 32548/96, 33209/96 та 33210/96, п. 98, ECHR 2000-VII).
Суд повторює, що, як було раніше визначено, фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії", що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)"."
Зазначена правова позиція Європейського суду з прав людини дає можливість виділити дві умови відповідності критерію "суд, встановлений законом": організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції). З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін щодо доведення, як в даному випадку, своїх позицій з оспорюваних питань, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи те, що заявлені позовні вимоги позивача є спором про право і стосуються захисту його прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних правовідносин, суд вважає, що даний спір не відноситься до юрисдикції адміністративного суду.
Керуючись ст.ст. 238, 243, 248 КАС України,
ухвалив:
Закрити провадження у адміністративній справі за позовом Громадської спілки "Мережа культурного розвитку "Арт Хаб Ілюзіон" до Херсонської обласної ради, Комунального підприємства "Кіновідеопрокат" Херсонської обласної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачу права на звернення з даним позовом у порядку господарського судочинства до Господарського суду Херсонської області.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомукаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 05 червня 2018р.
Суддя Морська Г.М.
кат. 5.5