Справа № 493/391/18
06 червня 2018 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Свида Л.І. розглянувши в порядку письмового провадження позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання незаконними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
До суду звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання незаконними дій ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області щодо відмови в перерахунку та виплаті пенсії за віком відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 2 липня 2017 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Позов обґрунтований позивачем тим, що постановою Балтського районного суду Одеської області від 31 жовтня 2017 року у справі № 493/1809/17 зобов'язано Балтське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 та виплатити їй пенсію за віком відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, що передують року звернення із заявою про призначення пенсії за віком, починаючи з 02.07.2017 року, з урахуванням раніше виплачених сум, однак при виплаті пенсії за віком відповідачем протиправно не були застосовані положення ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За цією позовною заявою відкрито письмове провадження у відповідності до ст. 263 КАС України та наданий відповідачу строк для подання до суду відзиву на цю заяву.
Відповідачем надано до суду та направлено позивачу відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає, оскільки ОСОБА_1 скористалась правом виходу на дострокову пенсію та звернулася за призначенням пенсії у віці 48 років, яку призначено з 25.07.2007 року, а тому відсутні підстави для встановлення підвищення відповідно до ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення проти позову, докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1, 24 липня 2007 року позивача звільнено за власним бажанням у зв'язку із виходом на пенсію за вислугу років за ст. 38 КЗпП України (аркуші справи 10-11).
Первинне призначення пенсії позивачу здійснено відповідачем 25.07.2007 року на підставі її заяви від 24.07.2007 року про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Однак, 01.09.2007 року виплату пенсії позивачу було припинено у зв'язку із її працевлаштуванням на посаду вчителя математики та фізики Перелітської ЗОШ І-ІІ ступенів.
Після досягнення пенсійного віку, ОСОБА_1 21 липня 2017 року звернулась до відповідача із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та 21 липня 2017 року позивачу було здійснено перерахунок пенсії - переведено на інший від пенсії - за віком.
Постановою Балтського районного суду Одеської області від 31 жовтня 2017 року у справі № 493/1809/17 визнано протиправною відмову ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області від 30.07.2017 року № 18/Д-3 щодо перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1, починаючи з 02.07.2017 року згідно ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, які передують року призначення пенсії за віком та зобов'язано Балтське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 та виплатити їй пенсію за віком відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, що передують року звернення із заявою про призначення пенсії за віком, починаючи з 02.07.2017 року, з урахуванням раніше виплачених сум. Зазначене рішення набрало законної сили.
Враховуючи те, що при перерахунку пенсії за віком позивачу відповідачем не було застосовано ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», 31.01.2018 року ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області із заявою про виправлення помилки (аркуш справи 12).
ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області позивачу повідомлено, що відповідно до наданої заяви від 24.07.2007 року їй призначена пенсія за вислугу років згідно п. «е» ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яку вона одержувала з 25.07.2007 року. Звернення від 21.07.2017 року не є більш пізнім виходом на пенсію, а тому при визначенні розміру пенсії не застосовано ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (аркуш справи 13).
Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.
Суд вважає доводи позивача, викладені в позові обґрунтованими, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 19, 46 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно із ч. 1 ст. 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Так, згідно з ч. 2 ст. 7, ст. 51, п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Таким чином, цією нормою передбачений порядок призначення пенсії шляхом переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший, а показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Однак, в спірних правовідносинах з 01.09.2007 року виплата призначеної позивачу пенсії за вислугу років була припинена у зв'язку із її працевлаштуванням, перед призначенням позивачу пенсії за віком протягом більше ніж 9 років (з 01.09.2007 року по 21.07.2017 року) ОСОБА_1 не отримувала жодного виду пенсії, а тому 21 липня 2017 року мало місце призначення позивачу пенсії за віком, а не переведення її з одного виду пенсії на інший.
Враховуючи вищевикладене, за заявою позивача мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, так як першочергово позивачу призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач звернулася вперше.
Таким чином, дії ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області щодо відмови позивачу в перерахунку та виплаті пенсії за віком відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є протиправними.
Відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» жінкам, які народилися у період по 31 грудня 1961 року, після виходу на пенсію встановлюється підвищення розміру пенсії, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, в розмірі 2,5 відсотка за кожні шість місяців більш пізнього виходу на пенсію, починаючи з 55 років до досягнення ними 60-річного віку.
З копії паспорту ОСОБА_1, вбачається, що 02 липня 2014 року позивачу виповнилося 55 років та вона продовжувала працювати, тобто після досягнення 55 років позивач працювала та має право на підвищення розміру пенсії.
Згідно з ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Враховуючи висновок суду щодо призначення позивачу пенсії за віком, а не переведення з одного виду пенсії на інший, позивач має право на підвищення розміру пенсії у відповідності до ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати розподіляються відповідно до приписів ст. 139 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 139, 243-246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання незаконними дій ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області щодо відмови в перерахунку та виплаті пенсії за віком відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зобов'язання відповідача здійснити перерахунок відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 2 липня 2017 року, з урахуванням раніше виплачених сум - задовольнити.
Визнати незаконними дії ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку та виплаті пенсії за віком відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» .
Зобов'язати Балтське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 2 липня 2017 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути з ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) сплачений судовий збір у розмірі 1409,60 грн.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття рішення апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч. 1 ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини постанови суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 295 КАС України, учасник справи, якому повний текст рішення суду не було вручено у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається відповідно до п. 15.5 ч. 1 розділу VІІ Перехідних положень КАС України учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Л.І. Свида
.