Справа № 212/7632/17
2/212/661/18
31 травня 2018 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Ваврушак Н.М., за участі секретаря судового засідання - Плотнікової Т.Б., представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2, представник третьої особи - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, у зв'язку з ушкодженням здоров'я, третя особа Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», -
В листопаді 2015 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про стягнення моральної шкоди, в зв'язку з ушкодженням здоров'я. В обґрунтування позову пояснив, що він пропрацював ш. ім. «Орджонікідзе» ВО «Кривбасруда» (правонаступником являється ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат») в період з 06.11.1978 року по 01.01.1999 року професії - підземним електрослюсарем, підземним контролером. Висновком лікувально-експертної комісії Українського науково-дослідного інституту промислової медицини йому було встановлено професійне захворювання за діагнозом: радикулопатія попереково-крижова та шийна. Висновком медико-соціальною експертною комісією йому 22 червня 2017 року первинно встановлено 25% втрати професійної працездатності безстроково. Вказує, що саме з вини підприємства - відповідача, він втратив здоров'я, працездатність, змушений переносить хронічні фізичні болі, а звідси і моральні переживання, зазначає, що почав звертатися з приводу загострення з 2006 року. Скаржиться, на те, що стан загострюється вранці та ввечері, приймає антибіотики, швидко втомлюється. В зв'язку з цим, він звернувся до суду з відповідним позовом та просить у відшкодування моральної шкоди стягнути з відповідача - публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на його користь 140 000,00 гривень, без утримання податку з доходу фізичних осіб, оскільки саме це підприємство не забезпечило безпечних умов праці.
Ухвалою від 04 грудня 2017 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду на 11.12.2017 року.
02 лютого 2018 року судом отримано відзив відповідача на позовну заяву.
Ухвалою суду від 05 лютого 2018 року до розгляду у справі залучено третю особу ПрАТ ««Центральний гірничо-збагачувальний комбінат».
15 травня 2018 року судом отримано пояснення третьої особи.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, посилаючись на обставини, вказані в позовній заяві, та просив їх задовольнити. Зазначив, що в зв'язку з отриманим професійним захворюванням, втратою працездатності, його довіритель зазнає фізичного болю та моральних страждань.
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_5 акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» позов не визнала, просила відмовити в його задоволенні в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в запереченнях. Додатково пояснив, що позивач працював з 1978р. по 1999р. на шахті ім. Орджонікідзе в Акті розслідування хронічного професійного захворювання, особами, які порушили законодавство не встановлено. Окрім того, зазначила, що 30.12.1998 між Криворізьким держаним залізорудним комбінатом та ВАТ «Центральний ГЗК» було укладено Договір оренди державного майна. За умовами даного Договору Криворізький державний залізорудний комбінат передав в термінове платне користування майновий комплекс шахти ім. «Орджонікідзе». Таким чином, з вищевикладеного свідчить, що ПАТ «ЦГЗК» з 30.12.1998 року є правонаступником всіх прав та обов'язків вищенаведеної шахти, відповідно до чого відповідальним за відшкодування моральної шкоди позивачу є саме ПАТ «ЦГЗК», що свідчить про помилку позивача при визначенні відповідача, оскільки порушення з боку ПАТ «Кривбасзалізрудком» по даній справі відсутні. Тому просять суд ухвалити рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник третьої особи Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» в судовому засіданні вказала, що підприємство ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» не несе від повільності за завдання шкоди здоров'ю позивачу за період його роботи з 1978р. по 1999р на ш. «Орджонікідзе» ВО «Кривбасруда».
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено.
Відповідно до записів, які містяться в трудовій книжці, на ім'я ОСОБА_6 вказано, що він пропрацював в ш. ім. «Орджонікідзе» ВО «Кривбасруда» (правонаступником являється ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат») в період з 15.08.1978р. по 01.01.1999р. по професії - підземним електрослюсарем, підземним контролером. В період з 01.01.1999 по 02.06.2016 р. працював в ПрАТ «ЦГЗК» (а.с.5- 10).
Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання складений 23.03.2017 року, комісією з представників керівництва ВАТ «ЦГЗК», Тернівська СЕС, Українського НДІ, страхового експерту Фонду соціального страхування, в пункті 16 Акту вказано обставини, при яких позивач захворів, саме робота на підприємстві - відповідача в період з 1978 по 1999 р.р. в умовах перевищення гранично - допустимих показників в декілька раз. В пункті 19 зазначено, конкретних винних осіб, які допустили порушення законодавства про охорону праці встановити не можливо (.а.с.11- 14).
Висновком медико-соціальної експертної комісії ОСОБА_4 первинно 22.06.2017 року встановлено 25% втрати професійної працездатності за професійним захворюванням радикулпатія, безстроково (а.с.15).
Відповідно медичних довідок, ОСОБА_4 в зв'язку з погіршенням стану здоров'я неодноразово (з 2006 по 2027 р.) знаходився на стаціонарному та амбулаторному лікуванні (а.с16-24).
Таким чином, слід вважати, що самим фактом втрати позивачем професійної працездатності у зв'язку з отриманим професійним захворюванням, яке виникло через вплив шкідливих факторів під час роботи протягом тривалого часу на підприємстві ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» йому спричинена моральна шкода, яка згідно ст. 237-1 КЗпП України може бути відшкодована одноразово за рахунок Відповідача.
За таких обставин, вимоги позивача до ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» є обґрунтованими і не суперечать чинному законодавству.
Суд не може погодитися із запереченнями представника відповідача, що позивач був ознайомлений із шкідливими умовами праці, погодилася з ними, через що відсутня вина підприємства у заподіянні шкоди, оскільки той факт, що роботодавець ознайомив свого працівника з умовами праці, в тому числі її шкідливими факторами, не позбавляє підприємства від законодавчо встановленого обов'язку забезпечити якісні та безпечні умови праці, а в даному випадку показники пилу, як одного із шкідливих факторів, що став причиною отримання професійного захворювання Позивачем, перевищували гранично - допустимі концентрації, невідповідність показників пилу нормативам, а причиною цього було саме недосконалість робочих місць, як визначено висновками комісії при розслідуванні профзахворювання.
Крім того, Акт розслідування хронічного професійного захворювання не оскаржено підприємством-відповідача у встановленому законодавством порядку.
При цьому суд враховує, що моральні страждання позивача мають постійний характер, незважаючи на регулярні курси лікування, стан здоров'я позивача покращується тимчасово. Постійний характер фізичних страждань через хронічні захворювання, знаходить своє підтвердження також в медичних документах, з яких убачається, що позивач має необхідність проходити регулярне стаціонарне лікування з приводу професійного захворювання. Фізичний стан, самопочуття з часом не покращується, лікування в медичних установах приносить тимчасовий результат, періодично відбуваються загострення - рецидив хвороби. Зазначені обставини викликають відчуття неповноцінності у позивача, через що він переживає моральні страждання. Такі обставини вносять суттєві зміни в життєвих стосунках, він вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя, змінити спосіб життя.
Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року " Кечко проти України" у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. При цьому рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року , абз.9 п.5 встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Згідно частин 1,3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Суд прийшов до висновку, що виниклі правовідносини врегульовані статтею 237-1 КЗпП України, яка діяла на момент виникнення правовідносин та якою передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Зупиненням, а в подальшому й скасуванням права громадян, що потерпіли від нещасних випадків на виробництві, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством - відповідачем внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, встановлених нормативів щодо загальної вібрації, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає компенсації.
Суд вважає, що в даному випадку саме відповідач - ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» - повинен компенсувати позивачеві моральну шкоду, так як відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган, що відповідає ст. 173 КЗпП України, де закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством - відповідачем внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, встановлених нормативів щодо мікроклімату, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає компенсації.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що спірні правовідносини виникають із трудових правовідносин.
З огляду на акт розслідування хронічного професійного захворювання, виписки із історії хвороби позивача, суд вважає, що вищевказані докази свідчать про доведеність не забезпечення відповідачем-підприємством під час праці на підприємствах позивача якісних та безпечних умов праці.
Відповідно до вимог ст. 23 Цивільного кодексу України кожна особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. При цьому моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. У зв'язку з професійним захворюванням змінився спосіб та якість життя позивача, що завдає йому моральних страждань.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд вважає, що слід врахувати роз'яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого, розмір відшкодування моральної( немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.
Отже, враховуючи те, що позивачу встановлено 25% втрати професійної працездатності і третя група інвалідності в наслідок хронічного професійного захворювання, а також враховуючи характер захворювання, пов'язаних з заподіянням ушкодження здоров'ю фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, час роботи позивача на підприємстві і наслідків, що наступили, вік позивача та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що слід позовні вимоги позивача задовольнити частково, а саме в розмірі 18 000,00 гривень.
Розподіляючи судові витрати між сторонами, суд, виходячи з положень ст. 141 ЦПК України, та стягує з відповідача судові витрати , які складаються з судового збору у сумі 640,00 грн.
Керуючись ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 141, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України суд, -
Позов ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (ЄДРПОУ 00191307, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вулиця Симбірцева, 1А), на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2), моральну шкоду, у зв'язку з ушкодженням здоров'я в розмірі 18 000 (вісімнадцять тисяч гривень 00 копійок) без урахування податку з доходів фізичних осіб.
В задоволені решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_5 акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судовий збір в розмірі 640,00 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 05 червня 2018 року.
Суддя: Н. М. Ваврушак