06 червня 2018 року м. ПолтаваСправа № 547/252/18
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Костенко Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу №547/252/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до Семенівського відділення поліції Хорольського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
07.03.2018 ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Семенівського районного суду Полтавської області з позовною заявою до Семенівського відділення поліції Хорольського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області (надалі - Семенівське ВП Хорольського ВП ГУНП в Полтавській області, відповідач), в якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність Семенівського ВП Хорольського ВП ГУНП в Полтавській області щодо ненадання інформації за запитами від 03.02.2018 та від 16.02.2018;
- зобов'язати Семенівське ВП Хорольського ВП ГУНП в Полтавській області надати інформацію, що запитувалася згідно інформаційних запитів від 03.02.2018 та від 16.02.2018.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що на його думку відповідач здійснив бездіяльність щодо своєчасного надання відповіді на письмові запити позивача на отримання публічної інформації, що є порушенням Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Ухвалою Семенівського районного суду Полтавської області від 02.04.2018 адміністративну справу №547/252/18 передано за підсудністю до Полтавського окружного адміністративного суду.
Ухвалою від 25.04.2018 Полтавський окружний адміністративний суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №547/252/18 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
За приписами статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи, зокрема, щодо оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію. Справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Жодних заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) до суду від учасників справи не надходило.
15.05.2018 відповідач надав до суду заяву (а.с.32), в якій зазначив, що на даний час немає можливості надати витребувані судом документи, оскільки матеріали кримінального провадження за №12017170320000353 від 21.09.2017 направлено до Хорольського районного суду Полтавської області.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оцінивши докази в їх сукупності, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 03.02.2018 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із запитом на отримання інформації з матеріалів кримінального провадження за №12017170320000353 від 21.09.2017 щодо визначення законного представника потерпілого ОСОБА_2 (а.с.5).
16.02.2018 ОСОБА_1 повторно звернувся до відповідача із запитом на отримання інформації з матеріалів кримінального провадження за №12017170320000353 від 21.09.2017 щодо визначення законного представника потерпілого ОСОБА_2 (а.с.6-7).
Вказаний запит отримано відповідачем 20.02.2018, що підтверджується відомостями щодо відстеження поштових відправлень ДП "Укрпошта" (а.с.38-39).
Оскільки відповідачем не надано відповідь на запит від 03.02.2018 та на повторний запит від 16.02.2018, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд врахував таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами 1-2 статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Згідно приписів статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен має право на свободу вираження поглядiв. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядiв, одержувати i передавати iнформацiю та ідеї без втручання органів державної влади i незалежно вiд кордонiв. Здiйснення цих свобод, оскiльки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановленi законом в iнтересах національної безпеки, територiальної цiлiсностi або громадської безпеки, для охорони порядку або запобiгання злочинам, для охорони здоров'я або моралi, для захисту репутацiї або прав iнших осіб, для запобiгання розголошенню конфіденційної інформації або для пiдтримання авторитету i безсторонності суду i є необхiдними в демократичному суспiльствi.
Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації, здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації врегульовані законами України від 2 жовтня 1992 року №2657-XІІ "Про інформацію", "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року №2939-VІ та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно статті 5 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Частиною другою статті 6 Закону України "Про інформацію" передбачено, що право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
У відповідності статті 7 Закону України "Про інформацію" право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
Забороняється вилучення і знищення друкованих видань, експонатів, інформаційних банків, документів з архівних, бібліотечних, музейних фондів, крім встановлених законом випадків або на підставі рішення суду.
Право на інформацію, створену в процесі діяльності фізичної чи юридичної особи, суб'єкта владних повноважень або за рахунок фізичної чи юридичної особи, Державного бюджету України, місцевого бюджету, охороняється в порядку, визначеному законом.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України "Про доступ до публічної інформації".
Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості розпорядників публічної інформації і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.
За визначенням статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Отже, публічна інформація може бути двох видів: 1) створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством; 2) яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Одним зі шляхів забезпечення доступу до інформації є її надання за запитами на інформацію (частина друга статті 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації").
У відповідності до статті 2 Закону України "Про доступ до публічної інформації" суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
У свою чергу, згідно з пунктом 1 частини першої статті 13 цього Закону, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Таким чином, відповідач є розпорядником інформації у розумінні Закону України "Про доступ до публічної інформації", на якого покладено обов'язок надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також, у разі потреби, перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації відповідно до п. 6 статті 14 цього Закону.
У відповідності до статті 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядники інформації зобов'язані: 1) оприлюднювати інформацію про свою діяльність та прийняті рішення; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації; 6) надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.
Положеннями статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначені вимоги до запиту на інформацію.
Так, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.
Запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
З метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію особа може подавати запит шляхом заповнення відповідних форм запитів на інформацію, які можна отримати в розпорядника інформації та на офіційному веб-сайті відповідного розпорядника. Зазначені форми мають містити стислу інструкцію щодо процедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо.
Згідно зі статтею 21 Закону України "Про доступ до публічної інформації" інформація на запит надається безкоштовно. У разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк в межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно.
Відповідно до частини першої статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено випадки, у яких розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, а саме: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
З положень наведеної вище норми Закону вбачається, що перелік випадків, у яких розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником (частина третя статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації").
Відповідно до статті 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Таким чином, органи державної влади, до повноважень яких належить розгляд запитів, заяв (клопотань), реалізують свої повноваження, зокрема, шляхом прийняття відповідних рішень за результатами розгляду звернень, запитів громадян та доведення їх до відома заявників у встановлені законодавством строки. При цьому, обов'язковою вимогою до змісту вказаних рішень є вмотивованість відповіді органу державної влади та роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення у разі відмови в задоволенні вимог.
Судом встановлено, що звернення позивача від 03.02.2018 та від 16.02.2018 були отримані відповідачем, однак відповіді на вказані звернення не були надані.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною третьою статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
А відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідач відзив на позов разом з доказами на спростування доводів позивача, у строк, визначений в ухвалі суду від 25.04.2018, не надав, причин неможливості надання відзиву не повідомив.
За таких обставин, суд констатує, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх дій та бездіяльності, а відповідна поведінка відповідача розцінюється судом як визнання позову.
Таким чином, в матеріалах адміністративної справи відсутні докази надання Семенівським ВП Хорольського ВП ГУНП в Полтавській області позивачу відповіді на його запити від 03.02.2018 та від 16.02.2018 або вмотивованої відмови в її наданні, в судовому засіданні не здобуто належних та допустимих доказів виконання відповідачем вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації", тому суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Семенівського ВП Хорольського ВП ГУНП в Полтавській області щодо ненадання інформації за запитами ОСОБА_1 і як наслідок зобов'язати відповідача надати позивачу відповідь на інформаційні запити від 03.02.2018 та від 16.02.2018.
Таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241 - 245 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,27432) до Семенівського відділення поліції Хорольського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області (вул.Шевченка, 43, смт.Семенівка, Семенівський район, Полтавська область, 38200) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправною бездіяльність Семенівського відділення поліції Хорольського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо ненадання ОСОБА_1 відповіді на запитувану інформацію відповідно до запитів від 03.02.2018 та від 16.02.2018.
Зобов'язати Семенівське відділення поліції Хорольського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області надати інформацію, що запитувалася ОСОБА_1 в інформаційних запитах від 03.02.2018 та від 16.02.2018.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя ОСОБА_3