10.2.4
Іменем України
05 червня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1150/18
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач, Рубіжанське ОУПФУ), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Рубіжанського ОУПФУ № 211/252/Б-14 від 01.12.2017 про відмову в перерахунку пенсії;
- зобов'язати Рубіжанське ОУПФУ призначити та виплачувати пенсію відповідно до частини 3 статі 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року, з 01 жовтня 2017 року.
Також просив зобов'язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення в місячний строк з дня набрання рішенням суду законної сили, допустити до негайного виконання рішення сулу в межах суми стягнення за один місяць.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що позивач має статус учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та є інвалідом війни - інвалідом 2 групи, перебуває на обліку в Рубіжанському ОУПФУ та отримує пенсію по інвалідності 2 групи.
Вважає, що з 01.10.2017 відповідач неправильно нарахував та виплачує пенсію.
16.11.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії відповідно до частини третьої статі 59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.
Рішенням Рубіжанського ОУПФУ № 211/252/Б-14 від 01.12.2017 позивачу відмовлено в перерахунку призначеної пенсії, оскільки відповідно до частини третьої статі 59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” пенсії перераховують особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і які внаслідок цього стали особами з інвалідністю, тобто тільки особам, які отримали інвалідність під час проходження дійсної строкової служби.
Позивач вважає рішення відповідача незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, надав суду письмовий відзив на позов, у якому зазначив, що позивач перебуває на обліку у відповідача відповідно до заяви про призначення/перерахунок пенсії від 29.09.1999 на підставі виписки з Акту огляду МСЕК від 29.09.1999 № 199169 по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У зв'язку з внесенням постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 15.11.2017 № 851 змін до Порядку № 1210, позивач 16.11.2017 відповідно до Закону України «Про звернення громадян» звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з 01.10.2017 на підставі пункту 9-1 Порядку № 1210, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Відповідно до п. 4.1 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1) та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Згідно з абзацом 3 п. 4.1 Порядку № 22-1 заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Відповідачем рішення про відмову позивачу в перерахунку пенсії не приймалось у зв'язку з тим, що позивач із заявою встановленої форми до відповідача не звертався та, окрім цього, з тієї підстави, що позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби.
Відповідачем позивачу надано відповідь від 01.12.2017 № 211/252/Б-14.
Відповідач зазначив, що пeрeрaxунoк пeнсії відпoвіднo дo ст. 59 Зaкoну Укрaїни «Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи» проводиться oсoбaм, які брaли учaсть у ліквідaції нaслідків Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи, іншиx ядeрниx aвaрій тa випрoбувaнь, у військoвиx нaвчaнняx із зaстoсувaнням ядeрнoї збрoї під чaс прoxoджeння дійснoї стрoкoвoї служби і внaслідoк цьoгo стaли oсoбaми з інвалідністю, тобто даний перерахунок передбачено тільки особам які стали інвалідами під час проходження дійсної строкової служби. Відповідач зазначає, що позивач брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи не під час проходження дійсної строкової служби, а як військовозобов'язаний, який призваний на спеціальні збори, в зв'язку з чим не набув права на отримання пенсії, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня відповідного року.
З огляду на положення пункту 9-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 № 1210 та статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач не має права на перерахунок пенсії, оскільки не мав статусу військовослужбовця під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, участь в якій приймав у складі військової частини НОМЕР_1 , а строкову військову службу проходив з 1988 року по 1990 рік.
Заперечує проти позовної вимоги зобов'язати відповідача провести з 01.10.2017 перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з огляду на те, що відповідно до абзацу 5 п. 1.7 Порядку № 22-1 днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.
Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший відповідно до абзацу 6 пункту 4.3 Порядку № 1210 візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління.
Із заявою встановленого зразка позивач до відповідача не звертався та помилково вважає лист відповідача від 01.12.2017 № 211/252/Б-14 рішенням про відмову в перерахунку пенсії.
Вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 повністю не підлягають задоволенню у зв'язку з їх необґрунтованістю, просить у задоволені позовних вимог відмовити та розглянути справи за відсутності представника Рубіжанського ОУПФУ.
Судом по справі вчинено такі процесуальні дії:
Ухвалою Луганського окружного суду від 07.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження у справі. Справа розглядатиметься в порядку спрощеного провадження з викликом сторін (арк. спр. 1-2).
У судове засідання позивач не прибув, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав (арк. спр. 156).
У судове засідання представник відповідача не прибув, надав заяву про розгляд справи за відсутності представника Рубіжанського ОУПФУ, у задоволенні позовних вимог просив відмовити (арк. спр. 79 зворот).
Відповідно до частини дев'ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Оскільки позивач та відповідач про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином, відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, є пенсіонером, отримує пенсію по інвалідності на підставі положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (арк. спр. 60).
16 листопада 2017 року позивач звернувся до Рубіжанського ОУПФУ із письмовою заявою про перерахунок та виплату пенсії з 01.10.2017 на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 року №851 (арк. спр. 65).
У листі від 01.12.2017 № 211/252/Б-14, відповідачем зазначено, що постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 № 851 «Про. знесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» внесено зміни до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі-Порядок). Пунктом 9.1 Порядку визначено, що за бажанням осіб, які брали участь ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особою з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється виходячи з- п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року. Оскільки позивач належить до числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з інвалідністю з числа призваних на військові збори, а не є особою, яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби, норма щодо перерахунку пенсії по інвалідності в розмірі фактичних збитків з розрахунку п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня поточного року, на позивача не поширюється (арк. спр. 70-71).
Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.
Згідно статті 9 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасниками особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:
1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;
2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;
4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Статтею 10 вказаного Закону визначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно примітки до вказаної статті, тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Тобто, військовозобов'язані, призвані на військові збори належать до військовослужбовців в розумінні статті 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Аналогічні положення викладені в законах України, що регулюють порядок проходження військової служби.
Так, відповідно до частини дев'ятої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» щодо військового обов'язку громадяни України поділяються, зокрема, на такі категорії: військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
За приписами частини першої статті 16 Закону України «Про Збройні Сили України» держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, резервістів, які виконують обов'язки служби у військовому резерві, та військовозобов'язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також членів сімей військовослужбовців, резервістів та військовозобов'язаних, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час виконання службових обов'язків військової служби.
Підпунктом 3 пункту 1 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що дія цього Закону поширюється, зокрема на військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що громадяни із числа військовозобов'язаних, які проходять збори (навчальні, перевірочні, спеціальні), у цей період вважаються такими, що проходять військову службу та користуються гарантіями держави на рівні із іншими військовослужбовцями.
Згідно спільного наказу Міністерства праці та соціальної політики України Міністерства оборони України від 1 грудня 1997 року «Про застосування ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» на військовослужбовців, із числа військовозобов'язаних, призваних на військові збори, які стали інвалідами внаслідок захворювання, одержаного під час виконання обов'язків військової служби, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи поширюється дія статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до статті 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, встановлені цим Законом для військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей, поширюються також (якщо не передбачено інше) на: г) військовозобов'язаних, призваних на навчальні, спеціальні або перевірочні збори, які стали особами з інвалідністю, внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при виконанні службових обов'язків у період проходження цих зборів, та членів їх сімей.
Згідно довідок Рубіжанського районного військового комісаріату від 14.10.1986 № 118, та від 23.12.1996 № 3/104, військового квитка, позивач дійсно з 03.09.1986 по 14.10.1986 був призваний на збори по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в зоні підвищеної радіації № 3 та отримав 25 рентген дозу опромінення (арк. спр. 66, 67).
Отже, позивач є військовослужбовцем у розумінні ст.10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно експертному висновку Донецької регіональної міжвідомчої експертної комісії по установленню зв'язку захворювань, інвалідності та смерті з діянням іонізованого випромінювання та інших шкідливих наслідків аварії на Чорнобильській АЕС від 26.07.1999 № 17716/111-7 захворювання ОСОБА_1 пов'язано з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС (арк. спр. 68).
На підставі виписки з Акту огляду МСЕК від 16.02.2010 № 110482 позивачу встановлена II група інвалідності з 11.01.2010, безстроково (арк. спр. 63).
З довідки огляду МСЕК сер. № 2-20 СУ від 16.02.2010 № 037801 втрата працездатності позивача становить 70% з 11.01.2010 - безстроково (арк. спр. 64).
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII від 03.10.2017 частина третя статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796 -ХІІ викладена в наступній редакції: Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року".
Пунктом 9.1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. №1210, передбачено, що за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Отже, позивач, як особа, яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи як військовослужбовець, відноситься до категорії осіб, яка має право на отримання пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Рубіжанського ОУПФУ № 211/252/Б-14 від 01.12.2017 про відмову в перерахунку пенсії, судом встановлено таке.
Як вже зазначалося судом раніше, позивач звернувся до відповідача із заявою від 16.11.2017 про перерахунок та виплату пенсії з 01.10.2017 на підставі абзацу 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на яку відповідачем надано відповідь від 01.12.2017 про відмову, посилаючись на те, що позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби.
Судом встановлено, що відповідачем дійсно надано відповідь за наслідками розгляду зазначеної заяви на підставі Закону України «Про звернення громадян». При цьому, відповідачем окремого рішення про відмову позивачу про перерахунок та виплату пенсії з 01.10.2017 відповідно до абзацу 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не приймалося.
Оскільки відповідачем не приймалося рішення про відмову позивачу про перерахунок та виплату пенсії з 01.10.2017 на підставі абзацу 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та відповідь, надана відповідачем на заяву позивача, не є рішенням в розумінні Закону №1058, містить в собі лише роз'яснення законодавства і жодним чином не порушує прав, свобод та інтересів позивача, тому відсутні підстави визнавати таке рішення протиправним та скасовувати його, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Посилання відповідача на те, що позивач до Пенсійного фонду не звертався із заявою про перерахунок пенсії встановленого зразка, у зв'язку з чим відповідне рішення про відмову у перерахунку пенсії відповідачем не приймалося, судом визнаються незмістовними з огляду на наступне.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 № 1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).
В силу пункту 1.7 розділу І Порядку днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону (абзац четвертий пункту 1.7 розділу І Порядку).
Днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (абзац п'ятий пункту 1.7 розділу І Порядку).
Відповідно до пункту 4.1 розділу ІV Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
В силу пункту 4.2 розділу ІV Порядку при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Пунктом 4.3 розділу ІV Порядку передбачено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Тобто, з аналізу вищезазначених правових норм вбачається, що у разі звернення особи до пенсійного органу із заявою про призначення (перерахунок) пенсії, останній зобов'язаний розглянути подану заяву із документами та прийняти відповідне рішення щодо призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що при розгляді заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 16.11.2017, відповідачем в порушення частини п'ятої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пункту 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 № 1566/11846, рішення про перерахунок пенсії або відмову у перерахунку пенсії позивачу не приймалось, а лише надано відповідь листом від № 211/252/Б-14 від 01.12.2017.
Суд вважає неприйнятними посилання відповідача на те, що позивач не звертався у встановленому законом порядку із заявою про перерахунок пенсії, а тому ця заява неправомірно була визначена як звернення громадянина, на що йому згідно Закону України «Про звернення громадян» і була надана відповідь.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся особисто до територіального органу Пенсійного фонду із заявою, в якій просив провести йому перерахунок пенсії, а не за роз'ясненнями пенсійного законодавства. Цю заяву в нього прийняв співробітник Рубіжанського ОУПФУ, при цьому в силу приписів пункту 4.2 розділу ІV Порядку при прийманні документів орган, що призначає пенсію перш за все перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.
За таких обставин, приймаючи у позивача заяву від 16.11.2017 про перерахунок пенсії, співробітник Рубіжанського ОУПФУ відповідно до пункту 4.2 розділу ІV Порядку зобов'язаний був перевірити її щодо правильності оформлення. Встановивши невідповідність, роз'яснити ОСОБА_1 , яким чином необхідно її правильно оформити.
Таких дій з боку відповідача не було вчинено, заява зареєстрована як звернення громадянина в порядку Закону України «Про звернення громадян».
Оскільки відповідачем в порушення вимог частини п'ятої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пункту 4.3 Порядку рішення про перерахунок пенсії або відмову у перерахунку пенсії позивачу не приймалось, суд дійшов висновку у відповідності до вимог частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог та обрати належний спосіб захисту порушених прав позивача шляхом визнання протиправними дій Рубіжанського ОУПФУ щодо не розгляду відповідно до вимог пенсійного законодавства заяви ОСОБА_1 від 16.11.2017 про перерахунок пенсії або відмову у перерахунку пенсії з 01.10.2017 на підставі частини третьої статті 59 Закону України «Про статут і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Щодо позовних вимог про зобов'язання Рубіжанського ОУПФУ призначити та виплатити позивачу пенсію відповідно частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України на 1 січня відповідного року, з 1 жовтня 2017 року, суд зазначає що з практики Європейського суду з прав людини слідує таке: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Оскільки в силу частини п'ятої статті 45 Закону №1058 передбачено обов'язок органу Пенсійного фонду щодо прийняття відповідного рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунок) пенсії, суд вважає, що територіальний орган Пенсійного фонду має виключну компетенцію у питаннях призначення (перерахунку) пенсії. Отже, зазначене питання віднесено до дискреційних повноважень територіального органу Пенсійного фонду.
З урахуванням відсутності відповідного рішення відповідача відносно ОСОБА_1 , суд вважає, що позовні вимоги щодо зобов'язання Рубіжанського ОУПФУ призначити та виплатити позивачу пенсію відповідно частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України на 1 січня відповідного року, з 1 жовтня 2017 року, є передчасними.
Оскільки суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо не прийняття рішення про перерахунок пенсії або відмову у перерахунку ОСОБА_1 пенсії з 01.10.2017 на підставі абзацу 3 статті 59 Закону України «Про статут і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України може прийняти рішення про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою ефективного захисту прав позивача, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права, та зобов'язати Рубіжанське ОУПФУ розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.11.2017 про перерахунок пенсії як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи та згідно норм пенсійного законодавства, а не як звернення громадянина щодо роз'яснення законодавства.
Оскільки судом встановлено, що позивач є військовослужбовцем у розумінні ст.10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на нього розповсюджуються гарантії держави на рівні із іншими військовослужбовцями, позивач, як особа, яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи як військовослужбовець, відноситься до категорії осіб, яка має право на отримання пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому при розгляді заяви позивача про перерахунок пенсії, відповідачу слід врахувати викладені у цьому рішенні висновки суду та прийняти рішення в силу частини п'ятої статті 45 Закону №1058.
Щодо допуску судового рішення до негайного виконання щодо виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць та зобов'язання відповідача подати у встановлений законом строк звіт про виконання судового рішення, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З аналізу даної норми слідує, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі, є правом, а не обов'язком суду. Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об'єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами.
Оскільки відповідачем не прийнято рішення про перерахунок або відмову в перерахунку пенсії позивачу, рішення суду не набрало законної сили, та на час постановлення рішення судом про допуск судового рішення до негайного виконання щодо виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць та зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача у відповідності до вимог чинного законодавства України та прийняти відповідне рішення відсутні докази про негайне виконання щодо виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць та не виконання рішення суду, у зв'язку з чим відсутні підстави для допуску судового рішення до негайного виконання та встановлення судового контролю за виконанням рішення у даній справі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Згідно частини першої статті 139 КАСУ при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно норм КАСУ по даній справі підлягали оплаті судові витрати за позовні вимоги немайнового характеру у сумі 704,80 грн.
Позивач є інвалідом ІІ групи та звільнений від сплати судового збору у відповідності до вимог Закону України «Про судовий збір». Як наслідок, відсутні підстави для відшкодування судових витрат.
Оскільки у даній справі позов задовольняється, в силу приписів частини першої статті 139 КАСУ підлягають стягненню судові витрати у розмірі 704,80 грн. до Державного бюджету України бюджетних асигнувань з Рубіжанського ОУПФУ, оскільки вони підлягали оплаті.
Керуючись статтями 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (ідентифікаційний код 41245565, місцезнаходження: 93009, Луганська область, місто Рубіжне, вулиця Студентська, будинок 35 А) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Рубіжанського управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо не розгляду відповідно до вимог пенсійного законодавства заяви ОСОБА_1 від 16.11.2017 про перерахунок пенсії або відмову у перерахунку пенсії з 01.10.2017 на підставі абзацу 3 статті 59 Закону України «Про статут і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Рубіжанське управління Пенсійного фонду України Луганської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.11.2017 про перерахунок пенсії як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи згідно норм пенсійного законодавства з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (ідентифікаційний код 41245565, місцезнаходження: 93009, Луганська область, місто Рубіжне, вулиця Студентська, будинок 35, А) до Державного бюджету України (за банківськими реквізитами: отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача 820019, рахунок отримувача 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір в сумі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.)
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Борзаниця