Іменем України
04 червня 2018 р. № 814/847/18
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Западнюк К.А., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до за участю: позивача: ОСОБА_1 представника відповідача: Хлань В.М.Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2
прозобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України з вимогами зобов'язати військову частину НОМЕР_1 направити до Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України документи на звільнення з військової служби позивача; зобов'язати командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України звільнити ОСОБА_1 з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту.
Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував тим, що 03.07.11 ним укладено контракт з Міністерством оборони України про проходження військової служби у Збройних Силах України строком на п'ять років. У зв'язку з особливим періодом, дію його контракту було продовжено. Разом з тим, в особливий період позивач вже відслужив 18 місяців не бажає продовжувати військову службу далі, а тому подав рапорт про звільнення. Однак, командування військової частини рапорт не задовольнило і документи до Командування Військово-Морських Сил не направило. Листом від 19.02.18 командувача ВМС ЗСУ повідомив про відсутність підстав для звільнення з військової служби. Позивач вважає, що зазначені дії командування не відповідають вимогам п.1 ч.8 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці, які в особливий період проходять військову службу за контрактом і строк контракту яких закінчився, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу.
Відповідач військова частина НОМЕР_1 позов не визнала, надав відзив, відповідно до якого просив в задоволенні позову відмовити. Свою позицію відповідач аргументував тим, що відповідно до п.2 ч.9 ст.23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у разі настання особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації. 07.01.17 набрав законної сили Закон України від 06.12.16 №1769-VIII, відповідно до якого наведеної норми щодо продовження дії контрактів вже не стало. Отже, зважаючи на те, що контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України з ОСОБА_1 закінчувався 02.07.16, тобто до 07.01.17 йому наказом командира військової частини НОМЕР_1 дію контракту було продовжено понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації.
Разом з тим, абзацом 2 п.2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 06.12.16 №1769- VIII закріплено, що право на звільнення з військової служби набувають військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, дію якого було продовжено понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, крім випадків, визначених абзацом другим частини третьої статті 23 Закону. При чому абзацом 5 п.2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 06.12.16 №1769- VIII визначено, що звільнення таких військовослужбовців з військової служби здійснюється (за бажанням військовослужбовця) у строки та в обсягах, визначених центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуванням, не пізніше одного року з дня набрання чинності цим Законом, тобто у період з 07.01.17 до 06.01.18. Таким чином, відповідно до вказаних норм Закону України від 06.12.16, військовослужбовці, що набули право на звільнення за ним, могли звільнитися до 06.01.18, якщо вони висловили бажання. Однак, так як позивач вислуживши 18 місяців з дати продовження дії контракту, тобто з 03.07.16 до 02.01.18, в строк до 06.01.18 не звернувся до командування військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення з військової служби, тобто не висловив бажання звільнитися, після 07.01.18 він такої можливості не мав.
Відповідач - Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України надав аналогічний відзив. Відповідач-2 також просив відмовити у задоволенні позову, пославшись на те, що 06.01.18 вичерпала свою дію норма Закону абзацом 5 п.2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 06.12.16 №1769- VIII, яка дозволяла звільнятися з військової служби військовослужбовцям, які прослужили не менше 18 місяців з дати продовження контракту, а тому рапорт позивача від 22.01.18 вже не міг бути задоволений.
В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги. Представник відповідача військової частини НОМЕР_1 підтримав позицію, викладену у відзиві.
Судом також було розглянуто клопотання відповідачів про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропущенням строків звернення до суду та відмовлено у їх задоволенні.
Дослідив матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , 1989 р.н., проходить військову службу за контрактом у Збройних Силах України на посаді помічника начальника служби ракетно-артилерійського озброєння військової частини НОМЕР_1 та має військове звання капітана.
Контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України з ОСОБА_1 було укладено 03.07.11 строком на п'ять років.
01.07.16 наказом командира військової частини НОМЕР_1 №138 строк дії контракту ОСОБА_1 продовжено понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації, відповідно до вимог ч.9 ст.23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
22.01.18 ОСОБА_1 подав рапорт командуванню військової частини про звільнення з лав Збройних Сил України у зв'язку із закінченням строку контракту.
22.01.18 резолюцією командування військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 відмовлено у звільненні з військової служби.
19.02.18 Командувач Військово-Морських Сил Збройних Сил України повідомив ОСОБА_1 про те, що звільнення його з військової служби неможливо, оскільки звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дію якого було продовжено понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби» №1769-ІІІV від 06.12.16, було можливо лише в період до 07.01.18.
Відповідно до пункту «ї» ч.8 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці: які в особливий період (крім проведення мобілізації та введення воєнного стану) проходять військову службу за контрактом і строк контракту яких закінчився, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу, крім випадків, визначених абзацом другим частини третьої статті 23 цього Закону.
Відповідно до ч.9 ст.23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»
У разі настання особливого періоду:
1) для військовослужбовців, у яких закінчився строк військової служби, встановлений цією статтею, військова служба продовжується понад встановлені строки:
у період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану (настання воєнного часу) - до термінів, визначених рішенням Президента України, крім випадків, визначених частиною восьмою статті 26 цього Закону;
з моменту введення воєнного стану (настання воєнного часу) - до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених частиною восьмою статті 26 цього Закону;
2) для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки:
з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, крім випадків, визначених частиною восьмою статті 26 цього Закону;
з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених частиною восьмою статті 26 цього Закону;
3) в особливий період (крім проведення мобілізації та введення воєнного стану) для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та строк контракту яких закінчився, військова служба може бути продовжена за новими контрактами на строки, визначені частиною четвертою цієї статті, крім випадків, визначених абзацом другим частини третьої цієї статті.
Враховуючи, що строк дії контракту ОСОБА_1 зі Збройними Силами України закінчився ще 03.07.16, відповідно до вимог п.3 ч.9 ст.23 Закону, його військова служба може бути продовжена лише за новим контрактом. Але, за поясненням сторін новий контракт про проходження військової служби ОСОБА_1 не укладав.
Оскільки, ОСОБА_1 після закінчення строку контракту не укладав новий контракт, не висловив бажання щодо подальшого проходження військової служби, він має право бути звільнений відповідно до пункту «ї» ч.8 ст.26 Закону, навіть під час дії особливого періоду.
Суд звертає увагу, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби» №1769-ІІІV від 06.12.16 змінена редакція ч.9 ст.23 Закону «Про військовий обов'язок і військову службу», а також доповнено Закон пункту «ї» ч.8 ст.26, відповідно до яких, військовослужбовці, які проходять службу за контрактом, строк контракту яких закінчився, мають право на звільнення з військової служби навіть під час дії особливого періоду.
Строк служби військовослужбовців за контрактом за цим Законом під час особливого періоду тепер продовжується не на період до оголошення демобілізації, як було передбачено попередньою редакцією ч.9 ст.23, а з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення.
Мобілізація в Україні була оголошена Указами Президента України від 17.03.14 №303/2014 «Про часткову мобілізацію», від 06.05.14 №454/2014 «Про часткову мобілізацію», від 21.07.14 №607/2014 «Про часткову мобілізацію», від 14.01.15 №15/2015 «Про часткову мобілізацію».
Відповідно до останнього Указу Президента «Про часткову мобілізацію» №15/2015 від 14.01.15 мобілізація проводилась протягом 210 діб з дня набрання чинності цим Указом.
В теперішній час не лише не проводиться мобілізація, а й звільненні у запас всі військовослужбовці, які проходили військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. Військовий стан також не оголошений.
За таких обставин, будь-яких перешкод для звільнення з військової служби особи, у якої закінчився строк контракту в теперішній час немає.
Але, оскільки ще під час дії попередньої редакції ст.23 Закону, дію контракту ОСОБА_1 було продовжено понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації, до нього також необхідно застосовувати положення п.2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 06.12.16 №1769- VIII, відповідно до якої право на звільнення з військової служби набувають військовослужбовці які проходять військову службу за контрактом, дію якого було продовжено понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, крім випадків, визначених абзацом другим частини третьої статті 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Враховуючи, що з дати продовження дії контракту ОСОБА_1 - 01.07.16 до моменту подання ним рапорту про звільнення, пройшло більше 18 місяців, він набув право на звільнення з військової служби.
Щодо посилання відповідачів на те, що абзацом 5 п.2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону передбачено, звільнення таких військовослужбовців з військової служби здійснюється (за бажанням військовослужбовця) у строки та в обсягах, визначених центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, не пізніше одного року з дня набрання чинності цим Законом, то суд вважає висловити наступне.
Строк, встановлений абзацом 5 п.2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону не є строком, який обмежує право військовослужбовця, строк контракту якого закінчився та який відслужив ще не менше 18 місяців після цього, звільнитися пізніше одного року з дня набрання чинності цим Законом (07.01.18).
Строк - не пізніше одного року (до 07.01.18), передбачений абз.5 п.2 розділу ІІ Закону, це граничний строк до якого, центральні органи виконавчої влади, які здійснюють керівництво військовими формуваннями, мали право затримувати звільнення таких військовослужбовців, відповідно до своїх строків та обсягів, щоб не було одночасного масового звільнення військовослужбовців та не призвело до втрати боєздатності військових частин.
Після цієї дати - 07.01.18, військовослужбовці, строк контракту яких закінчився підлягають звільнення, вже не відповідно до строків та обсягів визначених керівництвом військових формувань, а в загальному порядку, відповідно поданих ним рапортів.
Якщо погодитися, з логікою відповідачів, то військовослужбовці, яким строки дії контракту продовжували в період 08.07.16 - 06.01.17 взагалі б не мали право на звільнення з військової служби, оскільки б до дати, зазначеної у абз.5 п.2 розділу ІІ Закону, вони навіть не змогли би прослужити 18 місяців, що є неможливим.
Строк, передбачений абз.5 п.2 розділу ІІ Закону це не обмежувальний строк для військовослужбовця, це обмежувальний строк для керівництва військових формувань.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та необхідність його задоволення у повному обсязі.
Судові витрати відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 КАС України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 НОМЕР_3 ) Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України (пров. Штабний, 1,Одеса,Одеська область,65012 26614194) задовольнити повністю.
2. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) направити до Командування Війського-Морських Сил Збройних Сил України (пров. Штабний, 1, Одеса, 65012) документи на звільнення з військової служби ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).
3. Зобов'язати Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України (пров. Штабний, 1, Одеса, 65012) звільнити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з військової служби у зв'язку із закінчення строку контракту.
4. Апеляційна скарга на це рішення може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Суддя В. В. Біоносенко
Повний тектс рішення складено 06.06.18