25 травня 2018 року Справа № 915/144/18
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi ОСОБА_1,
за участю:
секретаря судового засідання Берко О.В.
представника позивача: ОСОБА_2 - ордер серії МК №90000 від 24.05.2018,
представника відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Агро»
(56663, Миколаївська обл., Новоодеський р-н, с.Костянтинівка, вул.Миколаївська, буд.4),
до відповідача: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» (54000, м.Миколаїв, вул.Погранична, буд.159),
про: стягнення коштів в сумі 28992,87 грн., -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Агро» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №4 від 21.02.2018 про стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» грошових коштів у сумі 28992,87 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 30.12.2012 між ПАТ «Миколаївгаз» (надалі - відповідач) та ТОВ «Техноторг-Агро» (надалі-позивач), було укладено Типовий договір на постачання природного газу за регульованим тарифом №ТП-ПР-1126780-МГ (надалі - Договір).
Згідно п.1.1 вищезазначеного договору, відповідач зобов'язувався поставити позивачу природній газ в обсягах та порядку, передбаченому Договором, для забезпечення потреб останнього, а позивач зобов'язується оплатити вартість поставленого природного газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах передбачених договором.
На виконання умов Договору відповідач поставив позивачу у січні 2015 року природний газ в об'ємі 5199 куб.м на суму 40166,02 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2015 підписаним обома сторонами. Згідно розрахунку експерта зробленого з урахуванням п.п.3.12.5 Постанови НКРЕ №1181 від 13.09.2012 «Про затвердження Правил користування природним газом для юридичних осіб», - у лютому 2015 року позивачу було поставлено 4253,34 куб.м природного газу на суму 31758,13 грн., а у період з 01.03.2015 по 18.03.2015 - 2121,935 куб.м природного газу на суму 24185,22 грн. Отже загальний обсяг поставленого газу за період з 01.01.2015 по 18.03.2015 складає 11574,28 куб.м на загальну суму 96109,37 грн. В свою чергу, позивач свої зобов'язання по Договору в частині розрахунків за спожитий газ виконав наступним чином: станом на 01.01.2015 початкове сальдо позивача складало 59936,22 грн.; 22.01.2015 позивачем було сплачено відповідачу 25000,00 грн.; 04.02.2015 позивачем було сплачено відповідачу 40166,02 грн. Всього позивачем було зроблено платежів на загальну суму 125102,24 грн. Позивач зазначає, що ним на користь відповідача за Договором була здійснена переплата в сумі 28992,87 грн. (різниця між сумою, що була сплачена 125102,24 грн. та сумою, що підлягала сплаті 96109,37 грн.). Позивач вказує, що вищезазначені обставини вже були встановлені рішенням Господарського суду Миколаївської області від 19.12.2016, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 28.11.2017 по справі №915/1062/16, які набрали законної сили і відповідно до ст.75 ГПК України є преюдиційними фактами, тобто обставинами, що встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили і не підлягають доказуванню при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини. Як на правову підставу позову позивач вилається на ч.1 ст.1212 ЦК України та ст.193 ГК України. 20.12.2017 позивач на адресу відповідача направляв претензію, яка була отримана відповідачем 10.01.2018, проте ані відповіді на цю претензію, ані грошових коштів за цією претензією до теперішнього часу позивач не отримав. У зв'язку з чим звернувся до суду з відповідним позовом.
Відповідач у відзиві на позовну заяву №Нк007-сл-7689-0318 від 29.03.2018 проти позовних вимог заперечує, посилаючись на наступне.
Враховуючи наявність між позивачем та відповідачем договірних відносин, відповідач вважає безпідставним застосування до спірних правовідносин ст.1212 ЦК України. Відповідач посилаючись на ч.1 ст.193 ГК України вказує, що позивач зазначив правовою підставою для звернення до суду з даним позовом дві взаємовиключні норми права. Крім цього, позовна заява ґрунтується на Висновку експерта №84 від 06.11.2015, який складено у межах розгляду справи №915/1044/15 за позовом ТОВ «Техноторг-Агро» до ПАТ «Миколаївгаз» про часткове скасування оперативно-господарської санкції в сумі 104231,40 грн. застосованих до «Техноторг-Агро» у вигляді перерахунку об'ємів за спожитий природний газ, поставлений за укладеним між ними Договором на постачання природного газу за регульованим тарифом від 30.12.2012 №ПР-1126780-МГ.
Посилаючись на ст.ст.86, 104 ГПК України п.18 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» відповідач звертає увагу суду, що висновок експерта не є ґрунтовним та таким, що відповідає обставинам справи з огляду на те, що експерти, які проводили вищезазначену експертизу не мають юридичної освіти, але під час дослідження вони перебрали на себе функції суду щодо встановлення обставин справи та надання їм юридичної оцінки. Так, у своїх висновках ними було зазначено, що ПАТ «Миколаївгаз» в спірних питаннях застосував підпункт 3.12.3. «Правил користування природним газом для юридичних осіб» затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики №1181 від 13.09.2012 зареєстрованих в Міністерстві юстиції України за №1715/22027 (далі - Правила), тоді як необхідно було застосовувати підпункт 3.12.5. Посилаючись на п.п.3.12.3., 3.12.5. Правил відповідач зазначає, що Висновок експерта не має під собою жодного обґрунтування, так як п.3.12.5 Правил зазначено, якщо порушень у роботі ЗВТ за результатами позачергової повірки або експертизи ЗВТ не виявлено у всіх випадках обсяг споживання/розподілу/транспортування природного газу за період відсутності ЗВТ розраховується за середньогодинними або середньодобовими даними попередніх п'яти аналогічних періодів. У спірних правовідносинах мова не йде за перерахунок за період саме відсутності ЗВТ, а йде за порушення, які визначені в п.3.12.2, а саме: за непридатність до застосування (несправність) ЗВТ за результатами експертизи, повірки та/або технічної перевірки вузла обліку та інших несправностей ЗВТ, що впливають на облік газу. Саме за ці порушення передбачено здійснення перерахунку із застосуванням п.3.12.3., який було зроблено ПАТ «Миколаївгаз». Крім того, експерти у Висновку експерта, в обґрунтування своїх висновків щодо необхідності застосування п.3.12.5. посилаються лише на єдиний аргумент для його застосування, що стороннього втручання в лічильник та коректор не було, так як пломби не порушені, але зовсім не звертають уваги та не посилаються на висновки за результатами експертної повірки №7 від 06.03.2015 у відповідності до яких лічильник не може бути придатним до застосування внаслідок того, що неможливо перевірити незмінність показів лічильника, проконтролювати поріг чутливості та визначити основну відносну похибку. Крім того, з висновку експерта вбачається, що для визначення вартості поставленого позивачу природного газу відповідачем в лютому 2015 року, експертами взято до розрахунку ціну природного газу у сумі 7466,64 грн. за 1000 куб. м. (з ПДВ). Проте, відповідно до Постанови НКРЕКП №81 від 29.01.2015 «Про встановлення граничного рівня ціни на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання», установлено граничний (максимальний) рівень ціни на природний газ, що реалізується промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання, - 5700,00 грн. за 1000 куб.м. (без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, який справляється у розмірі 2 відсотків, тарифів на послуги з транспортування, розподілу і постачання природного газу за регульованим тарифом), що складає 7480,92 грн. за 1000 куб.м. (з ПДВ). Отже експертами взято до розрахунку невірну ціну природного газу за лютий 2015 року, що в свою чергу призвело до невірного визначення вартості природного газу поставленого відповідачем у лютому 2015 року позивачу. Таким чином, висновок експерта не є належним та допустимим доказом по справі, так як його висновки не ґрунтуються на правильному застосуванні норм нормативно-правових актів, а зазначені в ньому висновки є хибними, та такими що не відповідають дійсності. За вказаних обставин, 28992,87 грн., які позивач вважає переплатою не може бути стягнута з відповідача.
19.04.2018 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив б/н від 19.04.2018, в якій він зазначає, що сума 28992,87 грн., яку він просить стягнути, утворилась внаслідок переплати з боку ТОВ «Техноторг-Агро» на користь ПАТ «Миколаївгаз» за поставлений природній газ у лютому-березні 2015 року за Типовим договором на постачання природнього газу за регульованим тарифом №ТП-ПР-1126780-МГ від 30.12.2012, що було встановлено рішеннями судів по справі №915/1062/16. За таких умов вищезазначена сума перераховано позивачем на рахунок відповідача поза межами договірних платежів. Відповідач, як одна із сторін зобов'язання набув зазначені кошти за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов'язання, а поза підставами, передбаченими договором поставки, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад вартість природного газу, який був поставлений. Посилаючись на ст.1212 ЦК України, позивач зазначає, що зобов'язання щодо повернення цих грошових коштів за правовою природою є таким, що виникло у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, тобто є окремим від зобов'язань, які виникають з договору поставки і заснованого на його умовах. До такого висновку дійшов у своїй постанові Верховний суд України від 14.10.2014 по справі №3-138гс14, предметом якої був спір про стягнення безпідставно набутих коштів. Позивач вказує, що позовна заява по справі №915/144/18 ґрунтується не лише на Висновку експерта №84 від 06.11.2015, а й на висновках зазначених в рішеннях господарських судів по справі №915/1062/16, якими була встановлена переплата в сумі 28992,87 грн. Рішеннями судів по справі №915/1062/16 вже були встановлені обставини стосовно Висновку експерта №84 від 06.11.2015 та того, який підпункт 3.12.3. чи 3.12.5. Постанови НКРЕ №1181 від 13.09.2012 підлягав застосуванню до спірних правовідносин, а тому в силу ч.4 ст.75 ГПК України ці обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини. Висновок експерта №84 від 06.11.2015 так само, як і питання застосування до спірних правовідносин підпункт 3.12.3. чи 3.12.5. Постанови НКРЕ №1181 від 13.09.2012 взагалі не є предметом спору у справі № 915/144/18, предметом якої є стягнення суми переплати встановленої рішеннями судів у справі №915/1062/16.
26.02.2018 ухвалою суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 16.03.2018.
16.03.2018 судом ухвалено відкласти підготовче засідання на 29.03.2018.
У судовому засіданні 29.03.2018 судом оголошувалась перерва у підготовчому засіданні на 19.04.2018.
19.04.2018 від відповідача надійшло клопотання №Нк007.сл-9704-0418 від 19.04.2018 про призначення експертизи, в якому він просить суд призначити у справі №915/144/18 судову економічну експертизу, проведення якої доручити Миколаївському відділенню Одеського науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач зазначає, що суди в межах розгляду справи №915/1062/16 лише згадували Висновок експерта, та не надали оцінку зазначеному висновку, зазначені обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.
У судовому засіданні 19.04.2018 судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи, оскільки питання, які відповідач просить поставити на вирішення експертної установи не стосуються предмету даного позову, а спрямовані на перегляд судових рішень у господарській справі №915/1062/16, які набрали законної сили.
19.04.2018 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 26.04.2018.
Ухвалою суду від 26.04.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.05.2018.
У судовому засіданні 24.05.2018 судом оголошено про вихід до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.
25.05.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.
30.12.2012 між Публічним акціонерним товариством «Миколаївгаз» (постачальник, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Агро» (споживач, позивач у справі) було укладено Типовий договір на постачання природного газу за регульованим тарифом №ТП-ПР-1126780-МГ (надалі - Договір №ТП-ПР-1126780-МГ), відповідно до умов якого відповідач зобов'язувався поставити позивачу природній газ в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб останнього, а позивач зобов'язується оплатити вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.
Відповідно до п.2.6. Договору №ТП-ПР-1126780-МГ послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу та актом виконаних робіт, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у Додатку 1 до Договору.
Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків позивача з відповідачем (п.2.9. Договору №ТП-ПР-1126780-МГ).
Пунктом 4.1. Договору №ТП-ПР-1126780-МГ сторони передбачили, що розрахунки за реалізований відповідачу газ здійснюються за цінами, що встановлюються Національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики.
Відповідно до п.п.4.3, 4.4 Договору №ТП-ПР-1126780-МГ постачальник зобов'язується розміщувати інформацію про ціну газу та її складові на своєму офіційному веб-сайті та в засобах масової інформації. Сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 4.1. та 4.2. договору, є обов'язковою для сторін з дати набрання нею чинності. Визначена на її основі вартість газу буде застосовуватись сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за газ згідно з умовами договору.
Сторонами 31.01.2015 складено акт прийому-передачі природного газу, в якому погоджено, що за січень 2015 року позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ в об'ємі 5,199 тис. куб .м на суму 40166,02 грн. (а.с.26). Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 19.12.2016 у справі №915/1062/16, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 28.11.2017, які набрали законної сили, встановлено, що за період з 01.01.2015 по 18.03.2015 загальний обсяг поставленого позивачу газу склав 11574,28 куб.м на загальну суму 96109,37 грн.
Станом на 01.01.2015 сальдо на користь відповідача складало 59936,22 грн. Крім того, 22.01.2015 позивачем було сплачено відповідачу 25000,00 грн. та 04.02.2015 було сплачено ще 40166,02 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку (а.с.27, 28). Всього у спірний період позивачем було перераховано відповідачу 125102,24 грн.
Враховуючи викладене, позивач зазначає, що за період з 01.01.2015 по 18.03.2015 відповідач поставив позивачу за Договором №ТП-ПР-1126780-МГ загальний обсяг природного газу в об'ємі 11574,28 куб.м на загальну суму 96109,37 грн., в свою чергу позивач сплатив відповідачу кошти на загальну суму 125102,24 грн. Тобто, відповідач повинен був повернути переплату в сумі 28992,87 грн. позивачу. Як зазначає позивач, відповідачем переплату в сумі 28992,87 грн. не повернуто. 20.12.2017 позивач направив на адресу відповідача претензію б/н від 20.12.2017 з вимогою перерахувати ТОВ «Техноторг-Агро» на поточний рахунок №26008140425 в ПАТ «Мегабанк», МФО 351629 суму переплати за Типовим договором на постачання природного газу за регульованим тарифом №ТП-ПР-1126780-МГ від 30.12.2012 у розмірі 28992,87 грн. Факт направлення вимоги підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 20.12.2017 та фіскальним чеком від 20.12.2017 (а.с.10-11, 12). Доказів надання відповіді на вищезазначену вимогу суду не подано.
Позивач стверджує, що станом на день звернення з позовом до суду заборгованість в сумі 28992,87 грн. відповідачем не сплачена.
Оскільки, відповідач вимоги претензії не виконав, переплату в сумі 28992,87 грн. за Договором №ТП-ПР-1126780-МГ позивачу не повернув, останній звернувся до суду з позовом.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши доводи та надані ними докази суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до приписів ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 19.12.2016 у справі №915/1062/16, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 28.11.2017, які набрали законної сили, встановлено, що за період з 01.01.2015 по 18.03.2015 загальний обсяг поставленого позивачу газу склав 11574,28 куб.м на загальну суму 96109,37 грн.
Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, обставини, які були встановлені рішенням Господарського суду Миколаївської області від 19.12.2016, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 28.11.2017 по справі №915/1062/16, є преюдиційними фактами в силу приписів ч.4 ст.75 ГПК України.
Посилання відповідача на відсутність підстав для прийняття до уваги Висновку експерта №84 від 06.11.2015 через те, що при його виготовленні експертом була застосована невірна норма Постанови НКРЕ №1181 від 13.09.2012, що призвело до невірного визначення обсягу спожитого позивачем газу, судом відхиляються, оскільки обсяг спожитого позивачем газу за лютий, березень 2015 року зафіксований не лише у висновку експерта, а і у рішеннях судів, які набрали законної сили. При цьому, при розгляді справи №915/1062/16 в апеляційній інстанції відповідач реалізував своє право висловити відповідні заперечення щодо застосування експертом при проведенні розрахунку спожитого газу п.3.12.5. а не п.3.12.3 Постанови НКРЕ №1181 від 13.09.2012, і його запереченням суд надав відповідну оцінку. За таких обставин, суд розцінює вимоги відповідача намаганням переглянути висновки суду у справі №915/1062/16, що є порушенням принципу правової визначеності, однією з вимог якого є неможливість скасування остаточного судового рішення.
У своїх запереченнях відповідач посилається також на те, що для визначення вартості поставленого позивачу природного газу відповідачем в лютому 2015 року, експертами взято до розрахунку ціну природного газу у сумі 7466,64 грн. за 1000 куб. м. (з ПДВ), проте, відповідно до Постанови НКРЕКП №81 від 29.01.2015 «Про встановлення граничного рівня ціни на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання», установлено граничний (максимальний) рівень ціни на природний газ, що реалізується промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання, - 5700,00 грн. за 1000 куб.м. (без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, який справляється у розмірі 2 відсотків, тарифів на послуги з транспортування, розподілу і постачання природного газу за регульованим тарифом), що складає 7480,92 грн. за 1000 куб.м. (з ПДВ).
З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно приписів ст.1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 (надалі - Конвенція), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006 суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Враховуючи, що при здійсненні розрахунку вартості спожитого позивачем у лютому 2015 року природного газу було застосовано тариф 7466,64 грн за 1000 куб.м, а не 7480,92 грн за 1000 куб.м, як було передбачено Постановою НКРЕКП №81 від 29.01.2015 та наказом ПАТ «Миколаївгаз» №22 від 02.02.2015, суд вважає за необхідне здійснити перерахунок вартості спожитого позивачем природного газу за лютий 2015 року із застосуванням правильної відпускної ціни за газ (7480,92 грн з ПДВ за 1000 куб.м), оскільки подальше стягнення судом невірно розрахованої внаслідок арифметичної помилки суми передплати може призвести до порушення права відповідача на мирне володіння своїм майном і відповідно порушення ст.1 Протоколу №1 Конвенції.
При здійсненні перерахунку вартості спожитого позивачем природного газу за лютий 2015 року судом встановлено наступне.
- за період з 01.02.2015 по 13.02.2015 обсяг спожитого позивачем газу становив 1902,5 куб.м; відпускна ціна на природний газ у лютому 2015 року становила 7480,92 грн. за 1000 куб.м. (з ПДВ), відповідно поставлено позивачу природного газу на загальну суму 14232,45 грн. (1902,5 х 7480,92/1000);
- за період з 14.02.2015 по 28.02.2015 обсяг спожитого позивачем газу становив 2350,837 куб.м; відпускна ціна на природний газ у лютому 2015 року становила 7480,92 грн. за 1000 куб.м. (з ПДВ), відповідно поставлено позивачу природного газу на загальну суму 17586,42 грн (2350,837 х 7480,92/1000).
Отже, загальна вартість поставленого позивачу газу за лютий 2015 року становить 31818,87 грн., а не 31758,14 грн.
Таким чином загальний обсяг поставленого газу за період з 01.01.2015 по 18.03.2015 складає 11574,28 куб.м на загальну суму 96170,11 грн. (40166,02 грн (за січень 2015 року) + 31818,87 грн (за лютий 2015 року) + 24185,22 грн (за березень 2015 року).
За вказаних обставин, суд вважає. що стягненню з відповідача підлягає переплата у розмірі 28932,13 грн. (125102,24 грн. - 96170,11 грн.).
В частині стягнення переплати у сумі 60,74 грн. слід відмовити.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз», 54000, м.Миколаїв, вул.Погранична, буд.159 (відомості про банківські реквізити відсутні, код ЄДРПОУ 05410263) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Агро», 56663, Миколаївська обл., Новоодеський р-н, с.Костянтинівка, вул.Миколаївська, буд.4 (відомості про банківські реквізити відсутні, код ЄДРПОУ 35916225) 28932,13 грн. заборгованості та 1758,30 грн. судового збору.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Рішення оформлено у відповідності до ст.238 ГПК України
та підписано суддею 04 червня 2018 року.
Суддя М.В. Мавродієва