Справа № 909/1012/17
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
05.06.2018 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі головуючий суддя Шіляк М.А., судді Деделюк Б.В., Шкіндер П.А., секретар судового засідання Феденько Н.М., розглянувши у підготовчому судовому засіданні справу
за позовом: Посічанського Монастиря Матері ОСОБА_1 Знамення
Української Греко-Католицької Церкви
с. Посіч, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77452
вул. Білецька, 5/8, м. Тернопіль, 46003 - адреса для листування
до відповідача: Івано-Франківського Архієпархіального Управління
Української Греко-Католицької Церкви
вул. Василіянок, 64, м. Івано-Франківськ, 76019
про визнання недійсним Декрету вих. № 262 Івано-Франківського Архієпархіального Управління Української Греко-Католицької Церкви від 30.05.2017.
За участю:
від позивача: ОСОБА_2; ОСОБА_3; ОСОБА_4;
від відповідача: ОСОБА_5;
учасник судового засідання: ОСОБА_6
Посічанський Монастир Матері ОСОБА_1 Знамення Української Греко-Католицької Церкви звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Івано-Франківського Архієпархіального Управління Української Греко-Католицької Церкви про визнання недійсним Декрету вих. № 262 Івано-Франківського Архієпархіального Управління Української Греко-Католицької Церкви від 30.05.2017.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 30.04.2018 справу прийнято до колегіального розгляду, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 17.05.2018.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 17.05.2018 відкладено підготовче засідання на 05.06.2018.
До Господарського суду Івано-Франківської області подано заяву про забезпечення позову (вх. № 7139/18 від 17.05.2018) шляхом заборони ліквідаційній комісії та її голові вчиняти будь-які дії щодо виконання не правосильного Декрету вих. № 262 від 30.05.2017.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 18.05.2018 розгляд заяви про забезпечення позову призначено в судовому засіданні 05.06.2018.
В судовому засіданні представник позивача заяву про забезпечення позову підтримав в повному обсязі та просив суд її задовольнити. В обґрунтування заяви зазначено, що предметом позову є скасування Декрету вих. № 262 Івано-Франківського Архієпархіального Управління Української Греко-Католицької Церкви від 30.05.2017, складовою частиною якого є створення ліквідаційної комісії з призначенням ОСОБА_7 головою. Оспорювання Декрету позбавляє логіки функціонування органу, який цим Декретом стверений. Таким чином, очевидний є зв'язок між обраним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Як вбачається з матеріалів справи, голова ліквідаційної комісії ОСОБА_7 підписує довіреності, укладає договори (про надання правової допомоги від 20.12.2017) всупереч інтересам Монастиря та його спільноти. Члени Монастиря можуть залишитися без елементарних засобів до існування та проживання. також оспорюваний Декрет подано державному реєстратору виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, який вчинив реєстраційний запис № 11161100006000487 від 01.06.2017 про реєстрацію рішення про припинення позивача. Забезпечення позову має на меті також недопущення порушення прав благодійників та фундаторів, на кошти яких збудовано об'єкти Монастиря.
В судовому засіданні представник відповідача щодо заяви про забезпечення позову заперечив та зазначив, що заява подана з надуманих підстав і не підтверджена належними засобами доказування.
Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову та додані до неї документи, зазначає наступне.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 статті 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Розглянувши заяву про забезпечення позову суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову, що має наслідком відмову у задоволенні відповідної заяви, з огляду на те, що позивачем не подано доказів, що незабезпечення позову приведе або привело до негативних наслідків конкретно щодо нього.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 77, 79, 136, 137, 139, 140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні заяви про забезпечення позову (вх. № 7139/18 від 17.05.2018) відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного господарського суду через Господарський суд Івано-Франківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня набрання законної сили ухвали.
Головуючий суддя М.А. Шіляк
Суддя Б.В. Деделюк
Суддя П.А. Шкіндер