ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.05.2018Справа № 910/20048/17
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.
за участю секретаря судового засідання: Яроменко І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сієста-Шоп"
до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача
Товариство з обмеженою відповідальністю "СІГМАТРЕЙДЕР"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
1. Національний банк України
2. Національне антикорупційне бюро України
про зобов'язання вчинити дії
Суддя Літвінова М.Є.
Представники учасників справи:
від позивача: Невкритий В.Ю. за довіреністю від 23.10.2017;
від відповідача: Опанасик В.В. - довіреність № 356 від 17.01.2018;
від третьої особи-1: не з'явився;
від третьої особи-2: не з'явився;
від третьої особи-3: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сієста-Шоп" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - відповідач) про зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.11.2016 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поруки №4С13495Д/П до кредитних договорів № 4С13495Д від 16.08.2013 року, № 4С13496Д від 20.08.2013 року, № 4Д4026И від 21.01.2014 року щодо виконання ТОВ "Сігматрейдер" своїх зобов'язань за вказаним кредитними договорами. Як зазначає позивач, на виконання умов договору поруки Товариством з обмеженою відповідальністю "Сієста-Шоп" було сплачено відповідачу грошові кошти на загальну суму 953 823 996,91 грн., у зв'язку з чим останній став кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігматрейдер" по кредитному договору № 4С13495Д від 16.08.2013 року, однак відповідач відмовляється надати документи на підтвердження виникнення, забезпечення та виконання даних зобов'язань.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.11.2017 року порушено провадження у справі № 910/20048/17, на підставі статті 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Національний банк України та Національне антикорупційне бюро України, розгляд справи призначено на 29.11.2017 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.11.2017 року на підставі статті 27 ГПК України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "СІГМАТРЕЙДЕР", відповідно до статті 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 14.12.2017 року.
14.12.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечує, зазначаючи, що позивач не довів наявності у нього права отримати оригінали документів, зазначених у позові, та відповідно не довів наявності порушення його прав відповідачем.
14.12.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Національного банку України надійшли пояснення, у яких викладені заперечення проти позову, обґрунтовані недоведеністю та безпідставністю позовних вимог.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.12.2017 року на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 31.01.2018 року.
Проте, 15.12.2017 року набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до пункту 9 частини 1 Перехідних положень якого справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.01.2018 року постановлено здійснювати розгляд справи № 910/20048/17 у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.02.2018 року.
Представники третіх осіб 1, 2, 3 в судове засідання 28.02.2018 року не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
13.02.2018 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечує, зазначаючи, про відсутність порушення прав позивача Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк".
28.02.2018 року позивачем надано до суду відповідь на відзив, у якій наведено обґрунтування наявності порушення його права з боку відповідача.
Під час підготовчого засідання 28.02.2018 року судом проведено відповідні дії, які передбачені частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України та з'ясовано думку представників учасників справи щодо початку розгляду справи по суті.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.02.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/20048/17 до судового розгляду по суті на 28.03.2018 року.
28.03.2018 року судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Літвінової М.Є. на лікарняному.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.04.2018 року призначено справу №910/20048/17 до судового розгляду по суті на 23.04.2018 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.04.2018 року повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю "Сієста-Шоп", Товариство з обмеженою відповідальністю "СІГМАТРЕЙДЕР", Національний банк України та Національне антикорупційне бюро України про відкладення розгляду справи по суті на 10.05.2018 року.
13.03.2018 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК" надійшло
В судовому засіданні 10.05.2018 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві.
Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 10.05.2018 року, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
04.11.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сієста-Шоп" (далі - поручитель) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (далі - кредитор) укладено договір поруки №4С13495Д/П (далі - договір), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Сігматрейдер" (далі - боржник) своїх зобов'язань за кредитними договорами №4С13495Д від 16.08.2013 року, № 4С13496Д від 20.08.2013 року, № 4Д4026И від 21.01.2014 року (далі - кредитні договори), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитних договорів.
Відповідно до п. 2 договору, поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.
Згідно п. 4 договору, у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.
Пунктом 5 договору встановлено, що у випадку невиконання боржником обов'язку п.1. цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання.
Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього договору (п. 6 договору).
За умовами п. 7 договору, у випадку порушення поручителем зобов'язання передбаченого п. 6 цього договору, кредитор та поручитель прийшли до згоди, що кредитор має право в рахунок погашення боргу за кредитним договором здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать поручителю і знаходяться на його рахунках у ПАТ КБ "Приватбанк". Договірне списання грошових коштів згідно з умовами цього пункту оформлюється меморіальним ордером, у реквізити "Призначення платежу" якого зазначається інформація про платіж, номер, дату цього договору.
Відповідно до п. 8 договору, до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.
Згідно п. 10 договору поруки, кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів Банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.
Даний договір укладено/підписано із використанням електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ КБ "Приватбанк" в порядку, передбаченому Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Законом України "Про електронний цифровий підпис", а також на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 29.12.2015 року, укладеної сторонами (п. 17 договору).
Статтею 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" визначено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо:
- електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису;
- під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису;
- особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.
Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Згідно ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Позивачем надано копію платіжного доручення №1020 від 07.11.2016 року на суму 953 823 996,91 грн., в графі "призначення платежу" якого зазначено: "виконання зобов'язань по кред. договору № 4C13495Д від 16.08.2013 року згідно договору поруки № 4C13495Д/П від 04.11.2016".
Отже, обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Сієста-Шоп" як поручитель виконало обов'язок боржника за кредитним договором № 4С13495Д від 16.08.2013 року, а саме сплатило заборгованість у розмірі 953 823 996,91 грн., у зв'язку з чим позивач став кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігматрейдер" по кредитному договору № 4С13495Д від 16.08.2013 року, а тому ПАТ КБ "Приватбанк" відповідно до умов договору поруки та ст. 556 Цивільного кодексу України повинно передати ТОВ "Сієста-Шоп" оригінали документів, які підтверджують обов'язок Товариства з обмеженою відповідальністю "Старма" по кредитному договору № 4С13495Д від 16.08.2013 року, який укладені між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю " Сігматрейдер ".
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Аналіз наведених вище норм дає змогу дійти висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав.
Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).
В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Як встановлено судом, 04.11.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сієста-Шоп" та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" укладено договір поруки №4С13495Д/П, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Сігматрейдер" (далі - боржник) своїх зобов'язань за кредитними договорами № 4С13495Д від 16.08.2013 року, № 4С13496Д від 20.08.2013 року, № 4Д4026И від 21.01.2014 року (далі - кредитні договори), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитних договорів.
Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Якщо в договорі не передбачено субсидіарну відповідальність поручителя, кредитор має право, керуючись ст. 543 ЦК України, звернутися як до боржника за основним зобов'язанням, так і до поручителя; як разом, так і окремо; як повністю, так і в частині боргу. Таким чином, при солідарній поруці кредитор наділяється правом самостійно вирішувати питання про те, до кого з них - боржника чи поручителя - чи до обох разом, в якій частині і в якій послідовності пред'являти свої вимоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Згідно п. 8 договору поруки, до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.
Відповідно до платіжного доручення №1020 від 07.11.2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Сієста-Шоп" перераховано відповідачу кошти у сумі 953 823 996,91 грн. на виконання зобов'язань по кредитному договору № 4С13495Д від 16.08.2013 року згідно договору поруки № 4C13495Д/П від 04.11.2016
Згідно п. 10 договору поруки, кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів Банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.
Тож, як зазначає позивач, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Сієста-Шоп" як поручитель виконало обов'язок боржника за кредитним договором № 4С13495Д від 16.08.2013 року, а саме сплатило заборгованість у розмірі 953 823 996,91 грн., у зв'язку з чим позивач став кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігматрейдер" по кредитному договору № 4С13495Д від 16.08.2013 року, а тому ПАТ КБ "Приватбанк" у відповідності до умов договору поруки та ст. 556 Цивільного кодексу України повинно передати ТОВ "Сієста Шоп" оригінали документів, які підтверджують обов'язок Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігматрейдер" по кредитному договору № 4С13495Д від 16.08.2013 року, укладеному між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю " Сігматрейдер".
Разом з тим, суд відзначає, що пунктом 5 договору поруки встановлено, що у випадку невиконання боржником обов'язку п.1. цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання.
Відповідно до абз. 2 п. 4.1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 № 1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів", пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення, так і вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору).
Згідно п. 6 договору поруки, поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього договору.
Таким чином, суд відзначає, що сторони у договорі чітко передбачили обов'язок кредитора направити поручителю вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання, як підставу виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором, включаючи сплату основного боргу та сплати відсотків за користування кредитом відповідно до п. 1 договору поруки, як і передбачили обов'язок поручителя виконати зобов'язання зазначене в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього договору.
Проте, суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази направлення Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" на адресу позивача (поручителю за договором) письмової вимоги, як підставу виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором.
Крім того, суд відзначає, що відповідно до п. 1 договору поруки, предметом останнього є надання поруки поручителем перед кредитором за виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Сігматрейдер" своїх зобов'язань за кредитними договорами кредитними договорами № 4С13495Д від 16.08.2013 року, № 4С13496Д від 20.08.2013 року, № 4Д4026И від 21.01.2014 року, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.
Однак, з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів, суд не може дійти до беззаперечного висновку, що на момент сплати позивачем грошових коштів у розмірі 953 823 996,91 грн. на виконання зобов'язань за договором поруки №4С13495Д/П від 04.11.2016 року, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Старма" за кредитним договором № 4С13495Д від 16.08.2013 року щодо сплати основного боргу та сплати відсотків за користування кредитом становила саме 953 823 996,91 грн., як підставу для припинення поруки, у зв'язку з повним виконання поручителем зобов'язання боржника за кредитним договором.
Так, відповідно ч.ч. 1-2 ст. 556 Цивільного кодексу України, після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.
Правовий аналіз норм частин першої та другої статті 556 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що наслідки, передбачені в цій нормі, настають лише в разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов'язання. Цей висновок узгоджується з положенням пункту 3 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України, яке передбачає подібний спосіб заміни кредитора в зобов'язанні внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).
Часткове виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором не породжує перехід до нього прав кредитора за цим договором.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 23.09.2015 року у справі № 6-466цс15 та від 07.10.2015 року у справі № 6-932цс15.
При цьому, законодавцем не передбачено передачу кредитором поручителю саме оригіналів документів, які підтверджують обов'язок боржника, оскільки з огляду на ч. 3 ст. 553 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 556 Цивільного кодексу України поручителем може бути кілька осіб і до кожного з них хто виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов'язку, що виконана ним.
Судом встановлено, що ані умовами договору поруки, ані чинним законодавством України, не передбачено обов'язку кредитора передати поручителю саме оригінали документів, що підтверджують обов'язок боржника.
При цьому, суд не приймає до уваги доданий позивачем до позовної заяви лист № 08-1-13/132 від 14.11.2016 року, оскільки відсутні докази направлення (надсилання/вручення) відповідачу даного листа.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сієста-Шоп" до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про зобов'язання вчинити дії не підлягають задоволенню.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України залишаються за позивачем.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,
1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Сієста - Шоп» відмовити.
2. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
3. Відповідно до частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
4. Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 04.06.2018 року.
СуддяМ.Є. Літвінова