Справа № 22-ц/793/699/18Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 19 ОСОБА_1
Доповідач в апеляційній інстанції
ОСОБА_2
31 травня 2018 року м.Черкаси
Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів:
ОСОБА_2,
ОСОБА_3, ОСОБА_4
за участю секретаря Чуйко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 грудня 2017 року у складі судді Токової С.Є. у справі за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства (ПАТ) «КБ «Надра» до ОСОБА_5, ОСОБА_7 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором,
за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ПАТ «КБ «Надра», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Черкаське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», про зобов'язання банку провести перерахунок заборгованості за договором споживчого кредитування та визнання неправомірними дій щодо порушення законодавства про захист прав споживачів, -
У серпні 2015 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» звернулась з вказаним позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_7, посилаючись на те, що у відповідачів виникла заборгованість за кредитним договором від 18.11.2005 року, укладеного між ВАТ «Комерційний банк «Надра», правонаступником якого з 04.02.2011 року є ПАТ «Комерційний Банк «Надра» та ОСОБА_5
Згідно з вказаним договором банк надав позичальнику кредит в розмірі 24 650 дол. США. під 12 % річних, а позичальник зобов'язався повернути кредит до 18.11.2025 року включно, шляхом сплати суми мінімально місячного платежу в розмірі 337,06 дол. США.
Зобов'язання по договору кредиту забезпечено договором поруки, укладеним 15.11.2005 року між банком та ОСОБА_7
Банк умови договору виконав в повному обсязі, а позичальник з лютого 2015 року від виконання зобов'язань ухилявся.
Внаслідок прострочення платежів за кредитом станом на 06.08.2015 року утворилась заборгованість перед банком.
В позовних вимогах Уповноважена особа просила стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 заборгованість за кредитом в сумі 22 737 дол. США, що складається з заборгованості за тілом кредиту 20 813,43 дол. США, заборгованості по відсоткам 1505,77 дол. США та пені за управління кредитом 417,80 дол. США. Також банк просив стягнути з відповідачів пеню за порушення умов договору в розмірі 40 129 грн. 11 коп.
Відповідач ОСОБА_5 звернувся з зустрічним позовом до ПАТ «КБ «Надра», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Черкаське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву».
Зустрічний позов обґрунтовано тим, що 18.11.2005 року між ОСОБА_5 та ПАТ КБ «Надра» було укладено кредитний договір на придбання за умовами програми молодіжного кредитування квартири АДРЕСА_1. За умовами кредитного договору позичальник зобов'язався сплачувати на користь банку щомісячні платежі в сумі не менше 337,06 дол. США за курсом НБУ на момент здійснення платежу. Кінцевим терміном повернення кредиту є 18.11.2025 року.
До лютого 2015 року позичальник належним чином виконував договірні зобов'язання та своєчасно вносив щомісячні платежі.
05 лютого 2015 року банк віднесено до категорії неплатоспроможних та запроваджено тимчасову адміністрацію. Лютневий платіж на погашення кредитної заборгованості був внесений та перерахований на поточний рахунок, проте не був зарахований банком в якості погашення кредитної заборгованості та залишився на кореспондентському рахунку банку.
ОСОБА_5 неодноразово звертався до банку з питанням щодо зарахування даних коштів на рахунок погашення кредиту та щодо порядку подальшої сплати кредиту, але ніякої інформації від банку не отримав.
Внаслідок цих обставин позичальник втратив можливість погашати кредит на рахунок, що відкритий у ПАТ «КБ Надра». Всі кредитні платежі з лютого 2015 року блокуються банком, тому ОСОБА_5 позбавлений можливості виконати свої зобов'язання.
Таким чином, прострочення зобов'язань виникло за відсутності вини позичальника, а в діях банку містяться ознаки прострочення кредитора (ст. 613 ЦК України).
У зв'язку з цим, на думку ОСОБА_5, є підстави для перерахунку кредитної заборгованості шляхом списання нарахованих боржнику за період з лютого по серпень 2015 року простроченої кредитної заборгованості за процентами в сумі 1505,77 дол. США та заборгованості по пені в сумі 1860,77 дол. США. Крім того, відповідачам за зустрічним позовом слід перерахувати нараховану суму основного тіла кредиту в розмірі 20 813,73 дол. США, що не відповідає проведеним платежам згідно з платіжними квитанціями позивача за період з грудня 2005 року по вересень 2015 року.
ОСОБА_5 у зустрічному позові просив суд:
- визнати незаконними дії ПАТ «КБ «Надра» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо порушення прав споживача ОСОБА_5, які виявились у ненаданні йому на письмові звернення банківської інформації стосовно порядку погашення кредитної заборгованості за договором від 18.11.2005 року, ненадання банківських реквізитів для сплати кредитної заборгованості, а також направлення вимоги від 14.08.2015 року про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 24597,77 дол. США;
- зобов'язати ПАТ «КБ «Надра» та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб провести перерахунок кредитної заборгованості за договором від 18.11.2005 року за період із січня 2015 року по серпень 2015 року простроченої кредиторської заборгованості за процентами в сумі 1505,77 дол. США та заборгованості по пені в сумі 1860,77 дол. США, а також зобов'язати відповідачів списати прострочену кредитну заборгованість за тілом кредиту, починаючи з січня 2015 року:
- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та ПАТ «КБ «Надра» надати ОСОБА_5 письмову інформацію щодо порядку погашення кредитної заборгованості за договором під час провадження ліквідаційної процедури банку.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 грудня 2017 року первісний позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_5, ОСОБА_7 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за договором кредиту в розмірі 21 722,55 дол. США, пеню за несвоєчасне погашення кредиту 40 129 грн. 11 коп. солідарно.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_7 до спеціального фонду Державного бюджету судовий збір в сумі 5 080 грн.
У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
При цьому, суд першої інстанції виходив з доведеності посилань позивача про видачу позичальнику кредиту в доларах США. Стягуючи заборгованість за договором кредиту, суд врахував розмір заборгованості за кредитом, що визначений висновку судово-економічній експертизі. При цьому посилання у зустрічному позові на прострочення кредитора суд визнав необґрунтованими.
Рішення оскаржено в апеляційному порядку представником ОСОБА_5 - ОСОБА_6 Апелянт посилається на необґрунтованість рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги в частині посилань на прострочення кредитора повторюють твердження зустрічної позовної заяви. Додатково апелянт зазначає, що кредитні кошти були фактично надані банком в національній валюті, для проведення розрахунків відкрито поточний рахунок у валюті «українська гривня». Всі кошти, які позичальник вносив на поточний рахунок у національній валюті, банк конвертував у долари США та зараховував в рахунок погашення, нібито, валютного кредиту, що є схемою прихованого гривневого кредитування. Суд першої інстанції не звернув уваги на висновки судово-економічної експертизи від 28.09.2016 року №460/763/16-23 щодо відсутності підстав у банку для стягнення пені за прострочення сплати кредитної заборгованості в розмірі 40 129 грн.
Крім того позичальник належним чином та вчасно сплачував обумовлені договором платежі до лютого 2015 року. Тому банк не правильно нарахував кредитну заборгованість щодо розміру тіла кредиту та відсотків за користування кредитними коштами. Судом не досліджено оригінали документів. Зокрема, заявка на видачу кредитних коштів від 18.11.2005 року не скріплений банківською печаткою та штампом касира, підпис навпроти графи «позичальник» зроблений не ОСОБА_5
Апелянт просить рішення суду скасувати, у задоволенні первісного позову відмовити, задовольнити зустрічний позов.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.
Переглядаючи рішення у цій справі, колегія суддів виходить з того, що судом першої інстанції наведені достатні обґрунтування, за яких прийнято рішення.
Крім того, колегія суддів враховує, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Як вбачається з матеріалів справи 18 листопада 2005 року між ВАТ «КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра», та відповідачем ОСОБА_5 укладено кредитний договір № 08/2005/840к622 за яким банк надав кредит в сумі 24 650 доларів США, зі сплатою 12% річних (т. 1 а.с. 8-9).
Відповідно до п. 3 договору кредиту видача кредиту проводиться шляхом видачі готівки позичальнику через касу банку при наявності належним чином оформленої заяви на видачу готівки, сума у якій зазначена в іноземній валюті - доларах США. При цьому щомісячна сума мінімально необхідного платежу складає 337,06 дол. США, який позичальник вносить щомісячно до 5 числа кожного місяця. Кінцевий термін повернення кредиту - 18.11.2025 року.
На підставі власноручно підписаної заяви про видачу готівки ОСОБА_5 було видано 24 650 дол. США, що еквівалентно 124 482 грн. 50 коп. ( т. 2 а.с. 6).
Таким чином, сторонами договору з урахуванням принципу диспозитивності обрано валюту кредитування у доларах США, що підтверджується змістом договору та заявою про видачу готівки. З огляду на це, колегія суддів відхиляє посилання апелянта про приховане гривневе кредитування.
Також непереконливою є заява відповідача про те, що підпис у заявці на видачу кредитних коштів від 18.11.2005 року виконаний не ним. На проведенні відповідної експертизи підпису він не настоював, а сукупністю доказів підтверджується, що кредитні кошти ним отримані у повному обсязі.
На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_7 укладено договір поруки від 18.11.2005 року, за яким остання поручилась за виконання позичальником взятих зобов'язань по сплаті кредиту в сумі 24650 дол. США, процентів, інших платежів (п. 1.1. договору поруки).
Відповідно до п. 2.1. договору поруки кредитор набуває право вимоги від поручителя виконання зобов'язання за кредитом за умови невиконання позичальником зобов'язань в цілому або в частині, а також за умови обов'язкового направлення поручителю повідомлення з вимогою виконати зобов'язання позичальника в цілому.
Така вимога про дострокове погашення заборгованості направлена на адресу позичальника та поручителя 14.08.2015 року (т.1, а.с. 15). Лист з вимогою вручено поручителю ОСОБА_7 17.08.2015 року, що підтверджується відміткою в рекомендованому повідомленні про вручення (т.1, а.с. 16).
Отже вимога банку до поручителя як солідарного боржника є законною.
З розрахунку заборгованості (т.1 а.с. 12-14), з реєстру виписок банку щодо зарахування коштів від ОСОБА_5, реєстру квитанцій за період з 18.11.2005 року по 05.08.2015 року (т.1 а.с. 141-144), що були предметом експертного дослідження, вбачається, що ОСОБА_5 належним чином сплачував в межах мінімально необхідного щомісячного платежу в період з 18.11.2005 року по січень 2015 року, не допускаючи особливих прострочень по погашенню заборгованості.
На підставі постанови Правління НБУ від 05.02.2015 року № 83 ПАТ «КБ «Надра» віднесено до категорії неплатоспроможних та розпочато процедуру його виведення з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації.
Банк у стані тимчасової адміністрації та ліквідації у своїй діяльності керується Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Положенням «Про виведення неплатоспроможного банку з ринку», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 14 вересня 2012 року за № 1581/21893 (далі - Положення).
Згідно із підпунктом 2.18 пункту 2 розділу V Положення в редакції від 11 квітня 2014 року уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку з дня її призначення вживає таких заходів: здійснює відкриття накопичувального рахунку.
Відповідно до підпункту 3.2 пункту 3 розділу V Положення з метою забезпечення процедури ліквідації уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку ініціює відкриття накопичувального рахунку неплатоспроможного банку у національній валюті та іноземній валюті (за необхідності) в територіальному управлінні НБУ або в Операційному управлінні НБУ.
За змістом підпункту 3.3 пункту 3 розділу V Положення після відкриття накопичувального рахунку за розпорядженням уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку залишок коштів із кореспондентського рахунку банку перераховується на накопичувальний рахунок і вживаються заходи щодо закриття кореспондентського рахунку такого банку та виключення його з учасників системи електронних платежів (СЕП) у порядку, визначеному нормативно-правовим актом НБУ, що визначає порядок міжбанківського переказу грошей в Україні в національній валюті, а також повертаються кредиторам розрахункові документи, що не сплачені в строк з вини банку, що враховувалися на відповідному позабалансовому рахунку (якщо такий облік вівся в територіальному управлінні НБУ за договором з таким банком).
Змістом підпункту 3.4 пункту 3 розділу V Положення передбачено, що на накопичувальний рахунок банку зараховуються кошти такого банку і надходження на його користь. З цього рахунку проводяться розрахунки з кредиторами й оплата витрат на здійснення процедури ліквідації.
Частинами першою та другою статті 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено обов'язок Фонду не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення НБУ про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розмістити інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет, а також здійснити опублікування відомостей про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду в газетах «Урядовий кур'єр» та «Голос України» не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
За змістом частини четвертої статті 613 ЦК України боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора, тобто у випадку, якщо кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають iз суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку (частина перша цієї статті).
Якщо боржник доведе, що не виконав грошового зобов'язання через прострочення кредитора, він звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, оскільки порушення грошового зобов'язання у вигляді його прострочення боржником не настало i в такому разі вважається, що виконання зобов'язання відстрочено на час прострочення кредитора.
06 лютого 2015 року на сайті Національного банку України опубліковано повідомлення про віднесення ПАТ «КБ «Надра» до категорії неплатоспроможних.
05 червня 2015 року Національний банк України на офіційному Інтернет-представництві оголосив про рішення від 04.06.2015 року щодо відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Надра».
Таким чином, позичальник мав змогу ознайомитись з інформацією про запровадження тимчасової адміністрації, відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Проте, зазначені обставини не є підставою для припинення виконання обов'язків позичальником за договором кредиту.
Кредитор не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, оскільки він не відмовився прийняти належне виконання з боку відповідачів у справі, більше того, він не вчиняв дій, які б об'єктивно перешкоджали виконати позичальнику належним чином свої кредитні зобов'язання.
Відмова кредитора від запронованого боржником виконання договору можлива лише тоді, якщо кредитор міг прийняти виконання від боржника, однак із суб'єктивних причин відмовився це зробити, натомість не вважається відмовою об'єктивна неможливість прийняти виконання боржника, оскільки в такому випадку буде не відмова від прийняття виконання, а лише неможливість прийняти виконання.
Таким чином, неповідомлення боржника про нові реквізити банківської установи не звільняє його від виконання обов'язку з погашення кредитної заборгованості, оскільки ОСОБА_5 відповідно до положень статті 537 ЦК України мав право виконати свій обов'язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей у депозит нотаріуса в разі відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов'язання.
Отже, доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними і підлягають відхиленню.
Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Колегія суддів погоджується з висновком суду про застосування розрахунків, наведених в судово-економічній експертизі.
Відповідно до висновку судово-економічній експертизі при умові підтвердження видачі валюти ОСОБА_5 з каси банку в сумі 24650 дол. США сума заборгованості ОСОБА_5 перед ПАТ «КБ «Надра» станом на 06.08.2015 року визначена в сумі 20594,58 дол. США, заборгованість по відсоткам (в тому числі прострочена) на суму 1307,48 дол. США, заборгованість по платі за управлінням кредиту - 370,7 дол. США. Також в ході дослідження документально не підтверджено зарахування в січні-лютому 2015 року коштів, сплачених ОСОБА_5 по квитанції від 05.02.2015 року в сумі 179, 51 дол. США на погашення заборгованості за кредитним договором.
Так як, судова колегія дійшла висновку про підтвердження видачі кредиту в доларах США, тому розмір заборгованості можливо визначити на підставі розрахунків експертизи.
Отже, справедливим є висновок районного суду щодо суми заборгованості в розмірі 21 722,55 дол. США, яка складається з 20 594,58 дол. США (тіло кредиту), 1 307,48 дол. США (відсотки) за вирахуванням непідтвердженого зарахування коштів в сумі 179,51 дол. США, сплачених ОСОБА_5 за лютий 2015 року.
Що стосується вимоги Банку про стягнення заборгованості по платі за управління кредитом у сумі 370,70 дол. США, то колегія суддів звертає увагу на таке.
Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (чинних на момент виникнення спірних правовідносин), банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).
Встановивши в кредитному договорі плату за управління кредитом позивач не зазначив, які саме послуги за вказану плату надаються позичальнику.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року ( справа № 6-1746цс16).
Таким чином, дії банку в частині нарахування плати за управління кредитом не є правомірними, а вимога про стягнення заборгованості за плату за управління кредитом у сумі 370,70 дол. США не підлягає задоволенню.
При зверненні з позовом у серпні 2015 року позивач наводив розрахунки заборгованості за валютним кредитом в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 06.08.2015 року, що становив 21,565865 грн./дол. США.
Тому з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 слід стягнути заборгованість за кредитом в сумі 21 722,55 дол. США, що еквівалентно 468 465 грн. 58 коп.
Що стосується розміру пені, то колегія суддів також враховує висновок експерта про те, що у зв'язку з відсутністю графіку погашення платежів та невідповідності Розрахунку пені за прострочення сплати мінімального платежу умовам кредитного договору суму пені не підтверджено.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У зв'язку з недоведеністю вимог первісного позову щодо нарахування пені, позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.
Таким чином, у зв'язку з порушенням норм процесуального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, рішення суду першої інстанції, згідно з вимогами ст. 376 ЦПК України, підлягає частковому скасуванню в частині стягнення пені та зміні розміру і порядку стягнення судових витрат.
Судові витрати у відповідності до вимог п. 35 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17.10.2014 року №10 при пред'явленні позову до кількох відповідачів позивачем, звільненим від сплати судового збору, стягуються в дохід держави за рішенням суду окремо з кожного відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позов заявлено в серпні 2015 року, ціна позову складає 530 472 грн. 18 коп.
За вимогами ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви майнового характеру розмір судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати (243,60 грн.) та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати (3654 грн.).
Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України (в редакції на момент ухвалення рішення), якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Таким чином, з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 слід стягнути судовий збір в дохід держави в сумі 3202 грн. 09 коп., тобто по 1601 грн. 05 коп. з кожного.
Станом на момент подання первісного (серпень 2015 року) та зустрічного (березень 2016 року) позовів, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку була звільнена від сплати судового збору.
У зв'язку з частковим задоволенням апеляційної скарги апелянту ОСОБА_5 слід компенсувати з державного бюджету судовий збір у розмірі 677 грн. 87 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 35, 141, 374, 376, 381-384 ЦПК України апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 грудня 2017 року скасувати в частині стягнення пені та розподілу судових витрат.
В задовленні позову в частині стягнення пені за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 40 129 грн. коп. з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 солідарно - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_5 в дохід держави судові витрати в сумі 923 грн. 18 коп.
Стягнути з ОСОБА_7 в дохід держави судові витрати в сумі 1 601 грн. 05 коп.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з часу складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови виготовлений 05 червня 2018 року.
Судді: