30 травня 2018 року
м.Харків
Справа № 611/1010/17
Провадження № 22-ц/790/2654/18
Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Овсяннікової А.І.
суддів - Коваленко І.П., Сащенко І.С.
за участю секретаря - Чабан А.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу Лозівської місцевої прокуратури Харківської області на рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 23 листопада 2017 року(суддя Андросов О.М.) по цивільній справі №611/1010/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Барвінківського району Харківської області про визнання права власності на нежитлову будівлю за набувальною давністю, -
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 сільської ради Барвінківського району Харківської області про визнання права власності на нежитлову будівлю за набувальною давністю.
В обґрунтування позову зазначає, що 05 січня 2004 року між нею та КСП «Барвінківський» у простій письмовій формі укладено договір купівлі-продажу приміщення складу площею 172,7 м2, розташованого за адресою: с. Іванівка Барвінківського району Харківської області, вулиця Миру, 21а. Приміщення складу отримано у власність в натурі та проведено повний розрахунок по договору, сплачено до каси підприємства вартість приміщення складу - 1000 грн.
Завершити належне укладення угоди, посвідчити договір у нотаріуса та належним чином оформити право власності вона не має можливості, оскільки 08 листопада 2005 року підприємство припинило свою діяльність.
Вона більше 10 років постійно, відкрито користується приміщенням складу, відповідач не пред'являв до неї жодних претензій.
Просить визнати за нею права власності за набувальною давністю на нежитлову будівлю - приміщення складу площею 172,7 м2 за адресою: с. Іванівка Барвінківського району Харківської області, вулиця Миру, 21а за набувальною давністю.
Відповідач ОСОБА_2 сільська рада Барвінківського району Харківської області проти задоволення позову не заперечує.
Рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 23 листопада 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлову будівлю - приміщення складу загальною площею 172,7 м2, розташоване за адресою: с. Іванівка Барвінківського району Харківської області, вулиця Миру, 21а (згідно з технічною документацією - склад літ. А-1).
Рішення мотивовано тим, що майно відповідачкою набуто правомірно; вона протягом більш ніж 10 років відкрито та безперервно володіє приміщенням складу, іншими особами права на спірне майно не заявлено, а тому наявні підстави для визнання права власності.
В апеляційній скарзі Лозівська місцева прокуратура Харківської області просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Застосування набувальної давності передбачає відсутність титулу (підстави) для виникнення права власності в момент заволодіння чужою річчю. Однак, ОСОБА_1 в обґрунтування позову посилається на договір купівлі-продажу приміщення складу площею 172,7 м2 від 05 січня 2004 року , укладений між нею та КСП «Барвінківський» як на підставу, що підтверджує добросовісність заволодіння спірним майном.
Колегія суддів, вислухав суддю - доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга підлягає задоволенню.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з тих обставин, що позивачка правомірно протягом більш ніж 10 років відкрито та безперервно володіє приміщенням складу, а тому наявні підставі для визнання права власності в порядку набувальної давності.
Погодитись з таким висновком суду не можна.
Як встановлено судом і підтверджено матеріалами справи 05 січня 2004 року між ОСОБА_1 та КСП «Барвінківський» укладено у простій письмовій формі договір купівлі - продажу, за яким позивачці передано приміщення складу площею 172,7 м2 за адресою: с. Іванівка Барвінківського району Харківської області, вулиця Миру, 21а, за яке підприємству сплачено 1000 грн.
Договір нотаріально посвідчено не було та право власності у встановленому законом порядку не оформлено.
Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).
Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
У частині першій статті 344 ЦК України передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
При цьому необхідно виходити з того, що володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності. Володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні; вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна. Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. Разом із цим добросовісність свідчить про те, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном. Тобто, давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності. Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.
Право власності на стороні володільця за давністю виникає поза волею та незалежно від волі колишнього власника. При цьому добросовісне володіння означає, що особа не знала і не повинна була знати, що володіє річчю незаконно.
При цьому слід враховувати, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Позивачі, як незаконні володільці, протягом всього часу володіння майном повинні бути впевнені, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього. У такому випадку при вирішенні питання щодо визнання права власності на майно в порядку набувальної давності слід виходити з того, що задоволення таких вимог можливе лише за наявності необхідних умов, а саме: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння.
Крім того, за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем, і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
Задоволення судом вимог про визнання за володільцем права власності на нерухоме майно на підставі статті 334 ЦК України можливе лише за наявності необхідних умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння. Норми цієї статті не підлягають застосуванню у випадках, коли володіння майном протягом тривалого часу здійснювалося на підставі договірних зобов'язань (договорів оренди, зберігання, безоплатного користування, оперативного управління тощо), чи у будь-який інший передбачений законом спосіб, оскільки право власності у володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника.
Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 посилається на договір купівлі - продажу від 05 січня 2004 року, за яким їй передано спірне майно
Позивачка користується спірними приміщеннями на підставі договору, тобто володіє майном за волею власників: знає, хто є власниками цих приміщень, тому відсутні передбачені законом підстави для визнання за позивачем в судовому порядку права власності на зазначені нежитлові приміщення на підставі статті 344 ЦК України.
За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.
Судові витрати підлягають перерозподілу згідно ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2,376, 381-384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу Лозівської місцевої прокуратури Харківської області - задовольнити.
Рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 23 листопада 2017 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Барвінківського району Харківської області про визнання права власності на нежитлову будівлю за набувальною давністю -відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 Іллівни15 березня ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_1, виданий 30 жовтня 2000 року Барвінківським РВУ МВС України в Харківській області, зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2,) на користь прокуратури Харківської області(код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації видатків бюджету -2800) судовий збір у сумі 1587( одна тисяча п'ятсот вісімдесят сім) грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 05 червня 2018 року.
Головуючий - А.І. Овсяннікова
Судді: І.П. Коваленко
ОСОБА_3