Справа № 602/658/17
Провадження № 2/602/16/2018
"04" червня 2018 р. Лановецький районний суд Тернопільської області
в складі: головуючого Радосюка А. В.
при секретарі ЯблонськійЙ М. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ланівці цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення пені та інфляційних втрат,-
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відовідача заборгованість по кредитному договору, а саме пеню в розмірі 6760,99 грн., інфляційні втрати від прострочених сум заборгованості в сумі 3585,71 грн., три відсотки річних від прострочених сум заборгованості за невиконання кредитного договору в сумі 1825,27 грн., а також судові витрати, понесені ним. В обгрунтування позову поcилається на те, що відповідач неналежно виконував свої обв'язки по кредитному договору від 23.02.2007 року №95, а тому рішенням Лановецького районного суду від 09 вересня 2009 року з відповідача було стягнуто заборгованість в сумі 11260,85 грн. Проте, дане рішення суду станом на даний час не виконано. В зв'язку з цим позивач звернувся до суду із цим позовом.
В судове засідання представник позивача не з'явилася, подавши заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі і просить суд позов задовольнити. Крім того, будучи присутньою на попередніх судових засіданнях, представник позивача позов підтримала повністю, просила його задовольнити, пославшись при цьому на обставини, вказані в позовній заяві.
Представник відповідача - адвокат ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, подавши заяву про розгляд справи у його відсутності. Крім того, представник відповідача, будучи присутній на попередніх судових засіданнях, позов не визнав та пояснив, що рішенням суду від 09 вересня 2009 року було стягнуто з відповідача всю заборгованість по кредитному договору. Вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо стягнення з відповідача пені. Також, укладеним кредитним договором передбачені всі способи захисту майнових прав та інтересу кредитора від знецінення грошових коштів за час користування ними боржником, у тому числі і за час прострочення виконання грошового зобов'язання, а тому позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних задоволенню не підлягають.
Суд, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини та дослідивши докази по справі вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.
Так, відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи за зверненням особи та в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
В судовому засіданні встановлено, що 23 лютого 2007 року між ВАТ "Державний ощадний банк України", правонаступником якого є позивач, та відповідачем було укладено кредитний договір № 95, згідно якого відповідач отримав кредит в розмірі 10 000 гривень з терміном погашення в строк не пізніше 22 лютого 2010 року.
В зв'язку з тим, що відповідач неналежно виконував умови кредитного договору, позивач звернувся до суду з позовом про дострокове погашення суми заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Лановецького районного суду від 09 вересня 2009 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в користь ВАТ «Державний ощадний банк України» 11260 гривень 85 копійок заборгованості за кредитним договором. Як встановлено в мотивувальній частині даного рішення позивач перед зверненням до суду неодноразово звертався до відповідачів з претензіями та письмовими вимогами про погашення заборгованості і лише після відсутності належних проплат звернувся до суду з позовом про дострокове стягнення заборгованості.
Дане рішення вступило в законну силу.
Таким чином, позивач в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, змінив строк виконання зобовязання за кредитним договором та мав право звернутися до суду із позовом про дострокове стягнення заборгованості. Таким правом позивач скористався і його позовні вимоги були задоволені повністю рішенням суду від 09 вересня 2009 року.
Після зміни строку виконання зобов'язання усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мали правового значення, оскільки за позичальник був зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі до вказаної у вимозі дати й усі наступні щомісячні платежі за графіком після письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості не підлягали виконанню.
Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 02 грудня 2015 року (№ 6-1707цс15 та № 6-249цс15).
Таким чином, після направлення відповідачу письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості та винесення рішення суду кредитний договір припинив свою дію та позивач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача пені, оскільки нарахування неустойки поза строком дії кредитного договору не передбачено.
З моменту ухвалення вказаного рішення, яким вирішено спір сторін щодо боргових зобов'язань відповідача, правовідносини сторін перейшли в іншу площину площину виконання судового рішення. Ці правовідносини врегульовані спеціальним Законом України «Про виконавче провадження».
Крім того, згідно положень пункту 17 Постанови Пленуму ВССУ № 5, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора надає кредитору право лише на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, і не надає права на нарахування і отримання пені за Кредитним договором.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 6760,99 грн. не підлягають до задоволення.
Таким чином, після ухвалення рішення суду від 09 вересня 2009 року про стягнення суми боргу, позивач має право лише на отримання інфляційного нарахування на суму боргу, виражене в національній валюті та на три проценти річних від простроченої суми боргу, згідно положень ст.625 ЦК України.
Згідно положень ст.625 ЦК України про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми боргу з урахуванням інфляційних втрат, вбачається, що дане положення Закону може бути застосоване кредитором до боржника виключно тільки в разі, якщо валютою виконання зобов'язання є гривня, оскільки, визначення в договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті унеможливлює врахування розрахованого Державним комітетом статистики України індексу інфляції. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 27.01.2016 року у справі № 6-771цс15.
Враховуючи, що кредитний договір був виражений в гривнях, то суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних виплат.
Щодо позовної вимоги про стягнення трьох відсотків річних за прострочення виконання грошових зобов'язань, то суд вважає, що дана позовна вимога є обґрунтованою і підлягає до задоволення. Суд погоджується з розрахунками відсотків за прострочення виконання грошового зобов'язання, який був наданий позивачем.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову та стягнення з відповідача в користь позивача трьох відсотків річних від прострочених сум заборгованості за невиконання кредитного договору №95 від 23 лютого 2007 року в сумі 1825, 27 грн. та інфляційних втрат від прострочених сум заборгованості за кредитом в сумі 3585,71 грн..
На думку суду є необґрунтованим посилання представника відповідача про те, що укладеним кредитним договором передбачені всі способи захисту майнових прав та інтересу кредитора від знецінення грошових коштів за час користування ними боржником, у тому числі і за час прострочення виконання грошового зобов'язання, а тому позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних задоволенню не підлягають, оскільки передбачені статтею 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, так як виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому, грошовим зобов'язанням слід вважати будь-яке зобов'язання, яке зводиться до сплати грошей, незалежно від правових підстав його виникнення (висновки ВСУ від 30.03.2016 року у справі №6-2168цс15, від 01.10.2014 року у справі №6-113цс14).
Крім того, враховуючи те, що стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І Книги П'ятої «Загальні положення про зобов'язання», то її норми поширюють свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань (висновки ВСУ від 06.07.2016 року у справі №6-1946цс15, від 14.11.2011 року у справі №6-40цс11, від 06.06.2012 року у справі №6-49цс12).
Згідно ст. 141 ЦПК України, суд, також вважає за необхідне стягнути з
ОСОБА_1 в користь позивача 1450 гривень 00 копійок сплаченого судового збору.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 211, 247, 263-265, 352 ЦПК України, ст.625 ЦК України, суд,-
вирішив:
Позов Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» (місце розташування: м.Тернопіль, майдан Волі, 2, код ЄДРПОУ 09338500) до ОСОБА_1 (місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про стягнення пені та інфляційних втрат - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» (МФО 338545, р/р 373929005, код ЄДРПОУ 09338500) три відсотки річних від прострочених сум заборгованості за невиконання кредитного договору №95 від 23 лютого 2007 року в сумі 1825 (одна тисяча вісімсот двадцять п'ять) гривень 27 копійок, інфляційні втрати від прострочених сум заборгованості за кредитом в сумі 3585 (три тисячі п'ятсот вісімдесят п'ять) гривень 71 копійка та 1450 гривень 00 копійок сплаченого судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Повне судове рішення складене 04 червня 2018 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Тернопільської області через Лановецький районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: ОСОБА_4