Суддя першої інстанції - Ірметова О.В.
Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.
Україна
Іменем України
23 грудня 2009 року справа №2а-23003/09/1270
зал судового засідання у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Гаврищук Т.Г.
суддів: Сухарька М.Г.
Білак С.В.
при секретарі судового засідання Безруковій В.М.
за участю представників:
від позивача: Холод С.М. - довіреність від 05.01.2009 року
від відповідача: Чернобай С.С. - довіреність від 29.10.2009 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області
на постанову Луганського окружного адміністративного суду
від 30 вересня 2009року
у справі №2а-23003/09/1270 (суддя Ірметова О.В. )
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Лисичанський желатиновий завод"
до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2009року по справі №2а-23003/09/1270 задоволено позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Лисичанський желатиновий завод" до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області, внаслідок чого визнано недійсним податкове повідомлення рішення № 0000312301/2 від 07.08.2009року про визначення ВАТ „Лисичанський желатиновий завод" суми податкового зобов'язання з ПДВ за основним платежем 12500грн. та штрафними санкціями 6250 грн. та податкове повідомлення рішення № 0000302301/2 від 07.08.2009року про зменшення ВАТ „Лисичанський желатиновий завод" суми бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 13993грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 6997 грн., першу податкову вимогу № 1/59 від 01.09.2009 року на суму податкового боргу в розмірі 39740 грн.
В апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду Державна податкова інспекція у м. Лисичанську Луганської області просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позивачу у задоволенні позову відмовити.
Позивач під час апеляційного розгляду справи проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.
Відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка позивача , за результатами якої складений акт від 31.03.2009р. № 30/23-00418030 та згідно підпункту “б” п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.08.2009р., а саме:
- №0000312301/2, яким позивачеві було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 18750грн., у тому числі основний платіж 12500грн., штрафні (фінансові) санкції - 6250грн. Штрафні (фінансові) санкції нараховані згідно п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”;
- №0000302301/2, яким позивачеві було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень, червень, серпень, вересень 2007р. на загальну суму 13993грн. та штрафні санкції 6997 грн. Штрафні (фінансові) санкції нараховані згідно п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття наведеного рішення послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” у частині неправомірного включення до податкового кредиту податку на додану вартість з сум сплачених по договорам, укладеним з ПП “Ефа Груп” та ПП “Онік-КМ”, записи про державну реєстрацію яких визнано судом недійсним.
Постановою Луганського окружного суду від 05.02.2009 року по справі № 2а-31127/08 за адміністративним позовом Прокурора м. Сєвєродонецьку в інтересах держави в особі державного реєстратора Лисичанської міської ради, визнано недійсним запис про державну реєстрацію приватного підприємства «Ефа Груп» через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути.
Постановою Луганського окружного суду від 23.12.2008 року по справі № 2а-29859/08 за адміністративним позовом Прокурора м. Сєвєродонецьку в інтересах держави в особі державного реєстратора Лисичанської міської ради, визнано недійсним запис про державну реєстрацію приватного підприємства «Онік КМ» та скасовано її державну реєстрацію.
З п. 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» вбачається, що податковий кредит це - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
За вимогами п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, у тому числі з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.п. 7.5.1.п.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”).
Підпунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” забороняється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 11 Закону України „Про систему оподаткування” платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.
Законом України „Про податок на додану вартість” введено непрямий податок на додану вартість, запровадження якого не повинно впливати на фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання.
Згідно із цим Законом, яким визначено ставки та механізм справляння податку на додану вартість, обов'язок щодо визначення об'єкта оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг, правильність обчислення та декларування податку, видачу податкових накладних покладено на платника податку - продавця товару.
Обов'язок сплатити нарахований продавцем податок на додану вартість у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну, у підтвердження сплати податку, законом покладений на платника податку - покупця.
Закон України „Про податок на додану вартість” не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку - покупця товару (послуг) за правильність визначення платником податку - продавцем об'єктів оподаткування, правильність відображення їх у податковому обліку та інше.
Із змісту пункту 1.8 ст. 1 наведеного Закону вбачається, що „бюджетне відшкодування” - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом. Нормами Закону України „Про податок на додану вартість” не передбачений обов'язок покупця товару - платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі ціни товару ПДВ безпосередньо до державного бюджету, тому доводи податкового органу щодо обов'язку платника податку - покупця товару доводити надмірну сплату ПДВ саме до державного бюджету, є такими, що не відповідають встановленому законодавчо механізму справляння цього виду податку.
За приписами п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на отримання суми бюджетного відшкодування пов'язано з фактичною сплатою податку на додану вартість у складі ціни товарів (робіт, послуг) постачальникам таких товарів (послуг).
Факт отримання позивачем продукції від ПП “Ефа Груп” та ПП “Онік-КМ” за спірними договорами, сплати позивачем суми податку на додану вартість у складі ціни товарів цим постачальникам та використання позивачем придбаної продукції у власній господарській діяльності підтверджується наданими позивачем первинними бухгалтерськими документами, дослідженими у судовому засіданні.
На час продажу товарів і складання податкових накладних ПП “Ефа Груп” та ПП “Онік-КМ” були правоздатними юридичними особами та зареєстровані як платники податку на додану вартість.
За таких обставин, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо недоведеності податковим органом порушення позивачем вимог п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому правомірно було визнано недійсними спірні податкові повідомлення-рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2009року по справі №2а-23003/09/1270 - залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2009року по справі №2а-23003/09/1270 - залишити без змін.
Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 23 грудня 2009 року . Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 28 грудня 2009 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий: Гаврищук Т.Г.
Судді: Сухарьок М.Г.
Білак С.В.