04 червня 2018 року
Київ
справа №815/6168/17
адміністративне провадження №К/9901/52236/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання вимоги такою, що не є виконавчим документом (листом) та не відповідає вимогам законодавства України,
У листопаді 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Білгород-Дністровського об'єднаного УПФУ, Білгород-Дністровського міськрайонного ВДВС ГТУЮ в Одеській області про:
визнання вимоги №ф-47 від 05 травня 2011 року, що складена Пенсійним фондом, такою, що не є виконавчим документом (листом), не відповідає вимогам законодавства України, вимогам Закону України «Про виконавче провадження»;
визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 2 жовтня 2013 року щодо стягнення боргу.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року, позов залишено без розгляду, оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду, передбачений частиною другою статті 99 та статтею 181 КАС України.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Постановляючи ухвалу від 4 грудня 2017 року, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційної інстанції, виходив з того, що зі спірною вимогою позивач ознайомлена 1 липня 2011 року, а до суду з цим позовом вона звернулася у листопаді 2017 року, не навівши при цьому поважних причин пропуску строку звернення до суду.
Крім того, щодо визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження про стягнення податкового боргу, яка прийнята 2 жовтня 2013 року, суд вважав, що позивачем пропущений десятиденний строк звернення до суду із цією вимогою, передбачений статтею 181 КАС України (в редакції КАС України до 15 грудня 2017 року).
Поряд з цим, суд першої інстанції додатково зазначив, що протягом 2016-2017 років ОСОБА_4 неодноразово зверталась з аналогічними позовними вимогами, що свідчить про її обізнаність щодо спірних рішень.
Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, підставою для звернення до суду є прийняття Пенсійним фондом вимоги від 5 травня 2011 року №Ф-47 на підставі якої, державною виконавчою службою прийнято постанову від 2 жовтня 2013 року ВП №40011448 про відкриття виконавчого провадження.
Частиною першою статті 99 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення з позовною заявою) передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої вказаної статті, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Судами встановлено, що вимогу про сплату боргу від 5 травня 2011 року №Ф-47 отримано ОСОБА_4 1 липня 2011 року, про що свідчить її підпис на спірній вимозі. Проте, з позовом позивач звернулася у листопаді 2017 року, тобто з пропуском строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 99 КАС України.
Щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 2 жовтня 2013 року, то за правилами частин першої та другої статті 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно Комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», ОСОБА_4 неодноразово зверталась до Одеського окружного адміністративного суду з позовами щодо оскарження прийняття Пенсійним фондом вимоги № Ф-47 від 05 травня 2011 року та прийняття державною виконавчою службою постанови від 02 жовтня 2013 року ВП №40011448, а саме: 09.08.2016 року (справа №815/3928/16); 08.09.2016 року (справа №815/4553/16); 03.11.2016 року (справа №815/5818/16); 04.12.2016 року (справа №815/7087/16); 07.02.2017 року (справі №815/746/17); 13.02.2017 року (справа №815/893/17); 07.03.2017 року (справа №815/1370/17); 19.04.2017 року (справа №815/2310/17); 18.10.2017 року (справа №815/5399/17).
За таких обставин справи, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем пропущено десятиденний строк звернення з адміністративним позовом про оскарження рішення виконавчої служби щодо відкриття виконавчого провадження 02 жовтня 2013 року та проведення виконавчих дій на підставі вимоги Пенсійного фонду №Ф-47 від 05 травня 2011 року.
В касаційній скарзі позивач зазначає, що суд першої інстанції повинен був, згідно зі статтями 102, 108 КАС України залишити її позов без руху та надати строк для усунення недоліків, а саме: для надання заяви про поновлення строку звернення до суду.
Суд критично ставиться до таких доводів касаційної скарги, оскільки частиною 4 статті 102 КАС України встановлено, що правила даної статті не поширюються на строки звернення до адміністративного суду. Стаття 108 КАС України не передбачає підстав для залишення позову без руху через пропуск строку звернення до суду.
При цьому, суд звертає увагу, що частина перша статті 100 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття судом першої інстанції ухвали) встановлює, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Отже, Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанцій, залишаючи позов без розгляду, вірно застосували положення пункту статей 99, 100, 181 КАС України )в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначеної норми процесуального права.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом пункту 2 частини другої статті 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 3, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В.Білоус
Судді І.Л.Желтобрюх
Т.Г.Стрелець