Іменем України
12 січня 2010 року Справа № 2а-6017/09/2370
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Мишенка В.В.,
при секретарі Дубовій Ю.С.,
за участю: представника позивача Гриценка О.М. - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом Монастирищенського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів виплачених як допомога по безробіттю,
Звернувшись до суду Монастирищенський районний центр зайнятості (далі-позивач) просить стягнути з ОСОБА_2 (далі-відповідач) кошти виплачені як допомога по безробіттю в сумі 6918 грн. 29 коп.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що наказом Монастирищенського районного центру зайнятості № НТ 060412 від 12.04.2006 року, відповідачу надано статус безробітної і призначено допомогу по безробіттю. Повторно, наказом Монастирищенського районного центру зайнятості № НТ 070515 від 15.05.2007 року відповідачу, при наданні заяви від 15.05.2007 року надано статус безробітної і призначено допомогу по безробіттю. Втретє, при наданні заяви 12.05.2008 року до Монастирищенського районного центру зайнятості, наказом № НТ 080512 від 12.05.2008 року відповідачу надано статус безробітної і призначено допомогу по безробіттю. Відповідно до наказу № НТ 090423 від 23.04.2009 року відповідача знято з обліку в зв'язку з набуттям права на пенсію та у відповідності до заяви відповідача.
При проведені звірки з базою даних державного реєстратора Монастирищенської районної державної адміністрації Черкаської області виявлено, що відповідач зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності з 17.06.2003 року. Відповідачеві було повідомлено про факт виявленого порушення та запропоновано повернути кошти виплачені як допомога по безробіттю в сумі 6918 грн. 29 коп. Станом на 08.12.2009 року вказані кошти відповідачем не повернуті.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, відповідач в судове засідання не прибула, але направила заперечення про не визнання позовних вимог та просила суд відмовити в їх задоволені, посилаючись на те, що вона вважає, що за період отримання допомоги по безробіттю не займалась будь якою підприємницькою чи іншою трудовою діяльністю, не заперечуючи факту отримання допомоги по безробіттю в сумі 6918 грн. 29 коп.
Вислухавши доводи представника позивача та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Відповідач вперше 05.04.2006 року звернулась до Монастирищенського районного центру зайнятості із заявою від 12.04.2006 року щодо надання її статусу безробітної з виплатою допомоги по безробіттю до вирішення питання її працевлаштування.
Наказом Монастирищенського районного центру зайнятості № НТ 060412 від 12.04.2006 року відповідачу надано статус безробітної та призначено допомогу по безробіттю як застрахованим особам без урахування страхового стажу строком 360 календарних дні у період з 12.04.2006 року по 06.04.2007 року. З правами та обов'язками відповідач була ознайомлена, що підтверджується особистим підписом у заяві від 12.04.2006 р. та персональній картці безробітної № 236103006040500003.
Відповідач вдруге звернулась до Монастирищенського районного центру зайнятості із заявою від 15.05.2007 року щодо надання їй статусу безробітної з виплатою допомоги по безробіттю до вирішення питання її працевлаштування.
Наказом Монастирищенського районного центру зайнятості № НТ 070515 від 15.05.2007 року відповідачу вдруге надано статус безробітної та призначено допомогу по безробіттю як застрахованим особам передпенсійного віку без урахування страхового стажу строком 720 календарних дні у період з 15.05.2007 року по 12.04.2008 року. З правами та обов'язками відповідач була ознайомлена, що підтверджується особистим підписом у заяві від 15.05.2007 р. та персональній картці безробітної НОМЕР_2.
Згідно наказу Монастирищенського районного центру зайнятості № НТ 070703 від 03.07.2007 року відповідачу скорочено виплату допомоги по безробіттю на строк 30 календарних днів у зв'язку з недотриманням рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню з 02.07.2007 року по 31.07.2007 року.
Втретє відповідач звернулась до Монастирищенського районного центру зайнятості із заявою від 12.05.2008 року щодо надання їй статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю до вирішення питання її працевлаштування.
Наказом Монастирищенського районного центру зайнятості № НТ 080512 від 12.05.2008 року відповідачу вдруге надано статус безробітної та призначено допомогу по безробіттю як застрахованим особам передпенсійного віку без урахування страхового стажу строком 720 календарних дні з 12.05.2008 року по 22.04.2009 року. З правами та обов'язками відповідач була ознайомлена, що підтверджується особистим підписом у заяві від 12.05.2008 року та персональній картці безробітної НОМЕР_3.
Наказом позивача від 23.04.2009 року № НТ 090423 відповідача знято з обліку у зв'язку з набуттям права на пенсію з 23.04.2009 року.
Таким чином загальний розмір коштів, отриманих відповідачем як допомогу по безробіттю, за період часу з 12.04.2006 року по 07.04.2007 року, з 15.05.2007 року по 10.04.2008 року та з 12.05.2008 року по 23.04.2009 року становить 6918 грн. 29 коп.
При проведені звірки з базою даних державного реєстратора Монастирищенської районної державної адміністрації Черкаської області виявлено, що відповідач зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності з 17.06.2003 року.
Відповідачу було повідомлено про наявну інформацію щодо реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності, а також запропоновано звернутися до позивача та повернути кошти в сумі 6918 грн. 29 коп., з порушення відповідач ознайомлена, що підтверджується її підписом в наказі № 2361/73 від 29.09.2009 року, але кошти повернути відмовилась.
Суд, погоджується з доводами відповідача про те, що отримавши довідку податкової інспекції від 19.08.2005 року про зняття з обліку як платника податку відповідач помилково вважала, що її підприємницька діяльність припинена та за цих підстав не звернулась до державного реєстратора Монастирищенської районної державної адміністрації Черкаської області по питанню припинення підприємницької діяльності.
Законом УРСР «Про зайнятість населення» № 803-XII від 01.03.1991 року передбачено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Стаття 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 1533-III від 02.03.2000 року (далі-Закон України № 1533-III) зазначає, що Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.
Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом.
Відповідно до ст. 12 Закону України № 1533-III, виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості. Директор Державного центру зайнятості центрального органу виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики та його заступники є відповідно керівником та заступниками виконавчої дирекції Фонду.
Виконавча дирекція Фонду організовує виконання рішень правління Фонду та забезпечує дотримання законодавства України про страхування на випадок безробіття, діє від імені Фонду та підзвітна йому в межах та порядку, передбачених статутом Фонду.
Функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.
Статтею 23 Закону України № 1533-III передбачено, що застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 Закону України № 1533-III, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу.
Відповідно до п.5 ч.2 ст. 12 Закону України № 1533-III, центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості контролюють правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду.
Згідно ч. 3 ст. 36 Закону України № 1533-III, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем підтверджують обставини, на які позивач посилається та їх обґрунтування.
Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.11,14,70,71,89,94,159 - 163 КАС України, суд,
Адміністративний позов Монастирищенського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2: АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Монастирищенського районного центру зайнятості населення: 19100, Черкаська область м. Монастирище, вул. Жовтнева, 12-а (код ЄДРПОУ 21368454) 6918 (шість тисяч дев'ятсот вісімнадцять) грн. 29 коп. виплачених як допомога по безробіттю.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.В.Мишенко
Повний текст постанови виготовлений 14 січня 2010 року.