Справа № 640/10563/17
Провадження № 2/645/558/18
22 травня 2018 року місто Харків
Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Горпинич О.В.,
секретар судового засідання - Кривиженко М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5 про скасування рішення про державну реєстрацію права власності іпотекодержателя,
ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом, яким просили скасувати рішення Державного реєстратора приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, індексний № 33152372 від 24.12.2016 року про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на нерухоме майно, що розташоване за адресою: Харківська область, місто Харків, вул. Рибалка, б. 15, кв. 60; скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності на квартиру № 60 у будинку № 15 у м. Харкові, зареєстроване за ОСОБА_5, № 18274349, який було внесено на підставі рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 33152372 від 24.12.2016 року 17:37:13 годин.
В обґрунтування позову посилалася на те, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 89145945 від 08.06.2017 року, право власності на квартиру № 60 загальною площею 45,4 кв.м, житловою площею 29,0 кв.м, за адресою: м. Харків, вул. Рибалко, б. 15 зареєстровано за ОСОБА_5. Підставою для внесення такого запису зазначено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора приватного нотаріуса ОСОБА_3 Харківського міського нотаріального округу (з відкриттям розділу прав власності). ОСОБА_5 зареєстрував за собою право власності на квартиру АДРЕСА_1, підстава виникнення права власності - Договір про відступлення прав вимоги за Іпотечним договором від 24.10.2016 року, посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_6. Дану державну реєстрацію було проведено з порушенням вимог ст.ст. 12, 35, 37 Закону України «Про іпотеку». 23.06.2014 року ОСОБА_7 померла, що підтверджується актовим записом про смерть від 01.07.2014 року № 229. Після її смерті із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Цюрупинського районного нотаріального округу Херсонської області звернулися ОСОБА_2, ОСОБА_1. Відповідно до свідоцтво про право на спадщину за законом від 02.03.2015 року спадкоємцями ОСОБА_7, є її донька ОСОБА_2 та її чоловік - ОСОБА_1. Спадщина на яку видане свідоцтво складається з ? частини квартири № 60 по вул. Рибалко, б. 15 в м. Харкові. Свідоцтво на іншу ? частину квартири не видано. В позові зазначалося, що зобов'язання ОСОБА_7 перед ОСОБА_4 за договором позики № 462 від 18.02.2011 року виконані належним чином, спадкоємці ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до ОСОБА_4 з вимогою надати заяву про повний розрахунок для зняття іпотечного арешту. ОСОБА_4 дана вимога проігнорована. Таким чином, достеменно знаючи, що іпотекодержатель ОСОБА_7 померла 23.06.2014 року, що унеможливлює в законний спосіб провести державну реєстрацію прав та їх обтяжень, все ж приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_3, в порушення вимог діючого законодавства, провела реєстрацію та зареєструвала право власності на квартиру № 60 по вул. Рибалка, б. 15 в м. Харкові за ОСОБА_5, припиняючи право власності на дану квартиру спадкоємців - ОСОБА_1, ОСОБА_2 Крім того, в позові зазначалося, що зобов'язання за договором позики вже виконано належним чином, що також унеможливлює реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно на своє ім'я в позасудовому порядку. Все це призвело до порушення чинного законодавства державним реєстратором - приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_8. Реєструючи право власності на квартиру № 60 по вул. Рибалка, б. 15, в м. Харкові за ОСОБА_5 приватний нотаріус порушила вимоги ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Так, державний реєстратор був зобов'язаний відмовити в реєстрації права власності за ОСОБА_5 на спірне нерухоме майно, оскільки така державна реєстрація суперечила б наявним зареєстрованим речовим правам на це ж саме нерухоме майно. На квартиру № 60 по вул. Рибалка, б. 15 в м. Харкові, вже було видано свідоцтво на право спадщини за законом на ? частину даної квартиру. Приватний нотаріус ніби то направила вимогу про усунення порушення основного зобов'язання ОСОБА_7, яка її ще й отримала, будучі померлою з 23.06.2014 року, свідчить про проведення державної реєстрації права власності на квартиру № 60 по вул. Рибалка, б. 15, яка належала на праві власності по ? відповідно, ОСОБА_9, ОСОБА_1, за ОСОБА_5 є таким, що не відповідає вимогам законодавства України, у зв'язку з чим рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на нерухоме майно підлягає скасуванню.
На підставі викладеного до суду було подано відповідний позов.
14.07.2017 року суддею Київського районного суду м. Харкова Сенаторовим В.М. було відкрито провадження по даній справі.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 11.10.2017 року передано дану цивільну справу до Фрунзенського районного суду м. Харкова для судового розгляду.
Згідно протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 14.11.2017 року дану справу визначено судді Фрунзенського районного суду м. Харкова Горпинич О.В..
Ухвалою від 16.11.2017 року дану справу прийнято до провадження судді Горпинич О.В. та призначено до розгляду.
Позивачі в судове засідання не з'явилися, повідомлялися про час та місце розгляду справи своєчасно та належним чином, присутній в судовому засіданні їх представник ОСОБА_10 підтримав позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені вище, просив про задоволення позовних вимог.
Приватний нотаріус Харківського МНО ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, повідомлялася про час та місце розгляду справи своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомила, заперечень проти позову не подала.
Треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилися, повідомлялися про час та місце розгляду справи своєчасно та належним чином.
04.01.2018 року через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, від ОСОБА_5, в якому зазначалося, що 18.02.2011 року ОСОБА_7 та ОСОБА_1 у ОСОБА_4 позичені кошти на суму 18 750 доларів США, які позичальники зобов'язалися повернути не пізніше 18.02.2011 року, у зв'язку з чим укладено договір позики, який посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_11. З метою забезпечення виконання зобов'язання за Договором позики, між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 укладено Іпотечний договір від 18.02.2011 року, за умовами якого, в забезпечення виконання зобов'язань позичальників з повернення ОСОБА_4 боргу за договором позики, ОСОБА_7 передала ОСОБА_4 в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. ОСОБА_7, ОСОБА_1 порушили взяті на себе за договором позики зобов'язання з повернення позичених коштів. Так і не повернутими залишилися кошти в сумі 18750 доларів США. Оскільки ОСОБА_1, ОСОБА_7 належним чином не виконали своїх зобов'язань з повернення первісному кредитору ОСОБА_4 позичених у нього коштів, останній вирішив відступити своє право вимоги як позикодавця за укладеним ним 18.02.2011 року із ОСОБА_7, ОСОБА_1 договором позики, а також своїх прав як іпотекодержателя за укладеним ним 18.02.2011 року із ОСОБА_7 іпотечним договором та, відповідно, за викладеним в його тексті договором про задоволення вимог іпотекодержателя, новому кредитору (новому позикодавцю, новому іпотекодержателю) ОСОБА_5, про що між ними був укладений договір про відступлення права вимоги, посвідчений 24.10.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 27.10.2016 року первісний кредитор ОСОБА_4 засобами поштового зв'язку на адреси боржників ОСОБА_1, ОСОБА_2 направив повідомлення про відступлення пава вимоги за договором позики та про відступлення вимоги за іпотечним договором. Отже, боржники належним чином повідомленні про те, що первісний кредитор ОСОБА_4 відступив право вимоги (цесії) новому кредитору ОСОБА_5. 07.11.2016 року новий кредитор ОСОБА_5 засобами поштового зв'язку направив божникам ОСОБА_1, ОСОБА_2 письмову вимогу про усунення порушення виконання зобов'язань з повернення боргу за договором позики, з викладом їх стислого змісту та вимогою про їх виконання у тридцятиденний строк, з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі її невиконання, а також з вимогою про добровільне виселення з майна, що є предметом іпотеки. Один цінний та один рекомендований листи отримані ОСОБА_2 особисто 15.11.2016 року. При цьому ОСОБА_1 проігнорував факт надходження на його поштову адресу цінного та рекомендованого листів від ОСОБА_4 із вимогою, у зв'язку з чим вказані листи були повернуті оператором поштового зв'язку на адресу відправника з відміткою про причини повернення «за закінченням терміну зберігання». З огляду на те, що ОСОБА_2 отримала листа із вимогою, боржники вважаються належним чином повідомленими новим кредитором про їхнє порушення умов договору та обов'язку повернути позичені у первісного кредитора грошові кошти у повному обсязі. Боржники проігнорували вказану письмову вимогу ОСОБА_5 у наданий кредитором тридцятиденний термін добровільного виконання умов вказаної вимоги, жодних коштів в рахунок погашення своєї заборгованості не повернули та добровільно не звільнили іпотечне майно. 24.12.2016 року приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу на виконання п. 2 ч. 1 ст. 10 та ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зареєструвала право власності на квартиру № 60, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Рибалка, б. 15 за ОСОБА_5. Таким чином, ОСОБА_5 було задоволено його вимоги кредитора в позасудовому порядку - шляхом набуття ним права власності на предмет іпотеки. Посилання позивачів на те, що зобов'язання за договором позики нібито припинені у зв'язку з належним виконанням є голослівними, необґрунтованими та не підтверджені жодним належним доказом. Крім того, у разі смерті боржника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину. Оскільки ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_7, вона набула статусу іпотекодавця, а отже до неї перейшли всі права і обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі й на тих самих умовах, що існували до набуття нею права власності на предмет іпотеки.
Суд, вислухавши представника позивачів, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.
Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Так, статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 1 ЦПК України передбачає, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних прав для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб.
Згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги (стаття 11 ЦПК України).
Відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Згідно ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон). Якщо суб'єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов'язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Цивільні відносини можуть регулюватись актами Президента України у випадках, встановлених Конституцією України. Актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону. Інші органи державної влади України, органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом. Цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.
Як встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 18.02.2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_12, ОСОБА_1 укладено договір позики на суму 18750 доларів США. Того ж дня між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 укладено нотаріально посвідчений іпотечний договір. Також 24.10.2016 року укладено між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 договір про відступлення права вимоги за Іпотечним договором, посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_6. зареєстрований в реєстрі № 2006. За договором про відступлення права вимоги за договором іпотеки первісний іпотекодержатель ОСОБА_4 передав новому іпотекодержателю ОСОБА_5 всі права та обов'язки первісного іпотекодержателя за Іпотечним договором від 18.02.2011 року.
У відповідності до п. 10 вищезазначеного іпотечного договору у випадку невиконання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушення зобов'язань за договором у встановлений іпотекодержателем строк, таку вимогу іпотекодержатель має право задовольнити за рахунок предмета іпотеки, що є предметом договору. Це застереження відповідно до Закону вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя та свідчить про одну з наступних обставин: а) набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержателем. Підписанням договору іпотекодавець засвідчує, що він надає іпотекодержателю згоду на набуття права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя за власним одноосібним письмовим рішенням іпотекодержателя набути предмет іпотеки у власність; б) продажу предмета іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом на підставі договору купівлі-продажу у порядку ст. 38 Закону України "Про іпотеку". Право вибору способу задоволення вимог Іпотекодержателя, серед перелічених п. 10 Договору належить Іпотекодержателю. Визначені Договором способи задоволення вимог Іпотекодержателя не перешкоджають укладенню окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя або застосувати інші встановлені Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єкта нерухомого майна, щодо об'єкта нерухомого майна № 89145945 від 08.06.2017 року, ОСОБА_5 набув право власності на спірну квартиру 24.12.2016 року на підставі договору відступлення права вимога за Іпотечним договором.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.
З метою правильного застосування викладених норм та уникнення ситуації, коли іпотекодавець змушений у судовому порядку оскаржувати рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки, необхідно розрізняти між собою застереження у іпотечному договорі та договір про задоволення вимог іпотекодержателя.
Так, застереження у іпотечному договорі встановлюється у момент укладення договору або шляхом внесення змін до нього, тоді як договір про задоволення вимог іпотекодержателя є самостійним договором, необхідність в укладенні якого виникає з моменту, коли постає питання про належне виконання зобов'язань боржником.
Окрім того, у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя можливо передбачити будь-які не заборонені законом способи задоволення вимог за основним зобов'язанням, у тому числі і такий, як перехід права власності на предмет іпотеки, тоді як у застереженні до іпотечного договору такий спосіб, як передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання застосований бути не може.
Таким чином, у разі звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, при реєстрації прав власності на таке майно, правовстановлюючим документом буде або договір купівлі-продажу або договір про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень у відповідності до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» регулюються цим законом.
ОСОБА_13 (станом на час спірних правовідносин) визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.
Згідно приписів ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Частинами 1, 2 статті 3 вказаного Закону визначено, що державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Частина 1 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлює, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього закону; 6) надання витягів з державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Частиною другою статті 9 Закону N 1952-IV визначено, що державний реєстратор, серед іншого, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав (пункт 1); приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав (пункт 2).
Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедура взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначена Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17 жовтня 2013 року (надалі за текстом - «Порядок»).
Так, відповідно до пункту 46 Порядку для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає: 1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги; 2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
ОСОБА_13 пунктом Порядку визначено вичерпний перелік обов'язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 9 та 15 Закону N 1952-IV порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення останній приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 24 Закону № 1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.
Суду першої інстанції не надано доказів, які документи надавалися нотаріусу при здійсненні державної реєстрації права власності за ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_2.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус.
Процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначає Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року.
Відповідно до п. 6 зазначеного Порядку (в редакції що діяв на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.
Як вбачається з Інформаційної довідки, державна реєстрація права власності за ОСОБА_5 відбулась на підставі договору відступлення права вимоги за Іпотечним договором.
Частиною 1 статті 35 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.
Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
У відповідності до ч. 1 ст. 36 зазначеного Закону, сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Третіми особами по справі надана суду в якості доказів вимога про усунення порушення виконання зобов'язань з повернення боргу за Договором позики, з викладом їх стислого змісту та вимогою про їх виконання у 30-ти денний строк з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі її невиконання, описи вкладеного в цінні листи та зворотні рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.
З вивчення зазначених доказів вбачається, що ОСОБА_5 була складена вимога ОСОБА_1, ОСОБА_2 за адресою, як зазначено у листі: Херсонська область, м. Олешки, 75100, вул. Червоноармійська, б. 17, кв. 58 про виконання у 30-ти денний строк зобов'язання за договором позики з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі її невиконання. На цю ж адресу було направлено листа про відступлення права вимоги за договором позики та про відступлення вимоги за іпотечним договором. Проте на зворотних повідомленнях поштового відправлення зазначалася адреса: м. Харків, вул. Рибалко, б. 15, кв. 60.
Як вбачається з наданих суду доказів, повідомлення про відступлення права вимоги за договором позики та про відступлення вимоги за іпотечним договором від 27.10.2016 року адресовану ОСОБА_1, ОСОБА_2, опис - 6100133222451 вкладення в цінний лист від 27.10.2016 року, опис - 6100133222444 вкладення в цінний лист від 27.10.2016 року, опис - 6100133222410 вкладення в цінний лист від 27.10.2016 року, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, від 04.11.2016 року, направлені на адресу: м. Харків, вул. Рибалко, б. 15, кв. 60. Проте усі листи ОСОБА_4, адресовані ОСОБА_1, повернулися із відміткою Укрпошти «за закінченням терміну зберігання». Вимога про усунення порушення виконання зобов'язань з повернення боргу за договором позики та вимога про їх виконання у тридцятиденний строк, з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі її невиконання (на виконання вимог норми ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку»), а також Вимога про добровільне звільнення предмета іпотеки від 03.11.2016 року, адресована ОСОБА_1 та направлена на адресу: м. Харків, вул. Рибалко, б. 15, кв. 60, також повернулася з відміткою Укрпошти «за закінченням терміну зберігання». Ще раз необхідно зауважити, що у повідомленні про відступлення права вимоги за договором позики та про відступлення вимоги за іпотечним договором, а також вимоги про усунення порушення виконання зобов'язань з повернення боргу за Договором позики, зазначено адреса ОСОБА_1, ОСОБА_2: Херсонська область, м. Олешки, 75100, вул. Червоноармійська, б. 17, кв. 58.
Представник позивачів стверджує, що їм не надходило та вони ніколи не отримували жодних повідомлень чи письмових вимог від іпотекодержателя з питань вирішення даної ситуації.
Частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що реєстраційна справа у паперовій формі включає документи, на підставі яких вносилися відомості до Державного реєстру прав, а також інші документи, отримані та сформовані під час проведення державної реєстрації, що розміщуються у порядку їх надходження і нумеруються.
Суду взагалі не надано реєстраційної справи.
Згідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 79 ЦПК України).
Доказування, та як, слідство рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.
В свою чергу, згідно із ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ст. 263 ЦПК України).
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
Вимогою ст. 41 Конституції України визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до підпункту 1 пункту 37 Порядку документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат. Такі документи повинні відповідати вимогам, встановленим Законом "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та іншими нормативно-правовими актами (частина третя статті 17 Закону N 1952-IV).
Стаття 24 Закону України «Про іпотеку» № 898-ІV передбачає можливість відступлення прав за іпотечним договором за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.
Досліджена судом першої інстанції інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майно щодо об'єкта нерухомого майна № 89145945 від 08.06.2017 року свідчить про те, що у державному реєстрі прав та їх обтяжень відсутні відомості про реєстрацію договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором. Зокрема, в графі «Відомості про реєстрацію до 01.01.2013» наявна інформація лише про реєстрацію обтяжень - 10852689, 18.02.2011 - за іпотечним договором за ОСОБА_4.
Таким чином, доказів того, що ОСОБА_5 проведена державна реєстрація договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором № 465 від 18.02.2011 року та до державного реєстру речових прав на нерухоме майно у відповідності до вимог частини 3 статті 24 Закону України "Про іпотеку" внесено запис про іпотеку, за відомості якого іпотекодержателем є ОСОБА_5 матеріали справи не містять та третьою особою у справі таких доказів не надано.
Відповідно до п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1127 від 25.12.2015 р., для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, подаються, в тому числі: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, а також документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі.
Згідно ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор серед іншого, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення, тощо.
Оскільки, в судовому засіданні не знайшов підтвердження факт відправлення іпотекодавцям іпотечних повідомлень цінними листами або листами з повідомленням про вручення та факт отримання іпотекодавцями іпотечних повідомлень, а саме: факт отримання ОСОБА_1 відповідних повідомлень, суд дійшов висновку про відсутність підстав переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавців до іпотекодержателя ОСОБА_4, а отже і підстав для здійснення державної реєстрації права власності за ОСОБА_14 на спірну квартиру не має. Звернення до нотаріуса з заявою про здійснення реєстрації права власності на вказане майно на думку суду є передчасним.
Отже, державна реєстрація за ОСОБА_14 права власності на квартиру за адресою: м. Харків, вул. Рибалко, б. 15, кв. 60 за неподання для цього документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно та передбачених пунктом 46 Порядку документів проведена Приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_3, як державним реєстратором, без дотримання положень статей 9 та 15 Закону N 1952-IV, а тому рішення зазначеного суб'єкта від 24.12.2016 року N 33152372 про реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_14 є протиправним.
Що стосується вимог про скасування запису в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, необхідно зазначити, що згідно частини 2 статті 26 Закону № 1952-IV у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» затверджено Порядок
державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, відповідно до якого передбачено порядок розгляду заяв для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру. У спірних правовідносинах поновлення порушених прав має здійснюватися шляхом внесення державним реєстратором запису про скасування державної реєстрації прав або скасування записів Державного реєстру. При цьому, таким діям державного реєстратора має передувати певна процедура. Оскільки позивачами не витримано цю процедуру, тому підстави для задоволення позову у цій частині вимог відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 11-13, 81, ч. 1 ст. 141, ст. 265, 280-284 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги - задовольнити частково.
Скасувати рішення Державного реєстратора приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, індексний № 33152372 від 24 грудня 2016 року про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 01 червня 2018 року.
Позивачі - ОСОБА_1, дата народження - невідома. реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання чи перебування: АДРЕСА_4; ОСОБА_2, дата народження - невідома, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, місце проживання чи перебування: АДРЕСА_3.
Відповідач - Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, місцезнаходження - м. Харків, вул. Алчевських, 23.
Треті особи - ОСОБА_4, дата народження - невідома, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3, місце проживання чи перебування: м. Харків. АДРЕСА_5; ОСОБА_5, дата народження, серія та номер паспорта, реєстраційний номер облікової картки платника податків - невідомі, місце проживання чи перебування: м. Харків. АДРЕСА_6.
Суддя: