Вирок від 04.06.2018 по справі 359/3596/17

Справа № 359/3596/17

Провадження № 1-кп/359/86/2018

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 червня 2018 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

за участю прокурорів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , обвинуваченої ОСОБА_8 , її захисників - адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , потерпілого ОСОБА_12 та його представників - адвокатів ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , свідків: ОСОБА_16 та ОСОБА_17 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією в залі суду кримінальне провадження №12016110100001694, відомості про яке внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.08.2016 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом, по обвинуваченню

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Харків, громадянки України, одруженої, з вищою освітою, маючої на утриманні неповнолітню дитину, тимчасово непрацюючої, раніше не судимої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,

у скоєнні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 332 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно обвинувального акту ОСОБА_8 пред'явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 332 КК України, а саме: незаконне переправляння через державний кордону України неповнолітнього сина.

Так, у невстановлений день та час у ОСОБА_8 виник злочинний умисел спрямований на незаконне переправлення ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , через державний кордон України.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 у невстановленому досудовим розслідуванням місці та час, придбала для себе та свого малолітнього сина ОСОБА_8 квитки на літак сполученням "Київ-Ріміні", рейс № 5691, з датою відправлення 30.07.2016 р.

Після чого, 30.07.2016 р. ОСОБА_8 разом зі своїм малолітнім сином ОСОБА_8 приїхала до пункту пропуску повітряного сполучення, що класифікується за категорією "міжнародний", а саме до Державного міжнародного аеропорту "Бориспіль", розташованого у м. Бориспіль-7 Київської області.

При цьому, ОСОБА_8 було достовірно відомо, що відповідно до Правил перетину державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.95 р. № 57 виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється: 1) за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску; 2) без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків: якщо другий з батьків є іноземцем або особою без громадянства, що підтверджується записом про батька у свідоцтві про народження дитини, та який (яка) відсутній у пункті пропуску; якщо у паспорті громадянина України для виїзду за кордон, з яким перетинає державний кордон громадянин, який не досяг 16-річного віку, або проїзному документі дитини є запис про вибуття на постійне місце проживання за межі України чи відмітка про взяття на постійний консульський облік у дипломатичному представництві або консульській установі України за кордоном; у разі пред'явлення документів або їх нотаріально засвідчених копій: свідоцтва про смерть другого з батьків; рішення суду про позбавлення батьківських прав другого з батьків; рішення суду про визнання другого з батьків безвісно відсутнім; рішення суду про визнання другого з батьків недієздатним; рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків; довідки про народження дитини, виданої відділом реєстрації актів цивільного стану, із зазначенням підстав внесення відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (під час виїзду дитини за кордон у супроводі одинокої матері).

Також, ОСОБА_8 було достовірно відомо про відсутність дозволу на перетин державного кодону від батька малолітнього ОСОБА_8 - ОСОБА_12 , а також, що станом на 30.07.2016 р. ОСОБА_12 не позбавлений батьківських прав відносно сина ОСОБА_8 .

З метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на незаконне переправлення малолітнього ОСОБА_8 через державний кордон України, ОСОБА_8 взяла із собою витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян № 16606263, на офіційному бланку АМВ № 175728, виданий 29.04.2016 р. Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Харківській області, в якому містилась інформація про наявність рішення Київського районного суду м. Харкова від 10.12.2015 р. про позбавлення батьківських прав ОСОБА_12 відносно малолітнього сина ОСОБА_8 .

ОСОБА_8 , діючи з прямим умислом 30.07.2016 р., продовжуючи свої злочинні дії, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, разом зі своїм малолітнім сином: ОСОБА_8 , під час проведення паспортного контролю на рейс № 5691, авіасполученням "Київ-Ріміні", з метою усунення перешкод, тобто ліквідації перепон, що можуть завадити (ускладнити або унеможливити) реалізації плану по незаконному переправленню через державний кордон України малолітнього ОСОБА_8 , для відволікання уваги прикордонних нарядів, надала, як підставу для перетинання Державного кордону України витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян № 16606263, на офіційному бланку АМВ № 175728, виданому 29.04.2016 р. Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Харківській області, в якому містилась інформація про наявність рішення Київського районного суду м. Харкова від 10.12.2015 р. про позбавлення батьківських прав ОСОБА_12 відносно малолітнього сина ОСОБА_8 .

Після чого ОСОБА_8 безперешкодно перетнула державний кордон України та покинула територію України разом з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким чином незаконно переправила малолітню дитину через державний кордон України.

Зазначені дії ОСОБА_8 орган досудового розслідування кваліфікував за ч. 1 ст. 332 КК України, як умисні дії, які виразились у незаконному переправленні особи через державний кордон України.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_8 у пред'явленому обвинуваченні і вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення своєї вини не визнала повністю та показала, що в кінці липня 2016 р., на скільки пам'ятає, то 29 числа, вона разом зі своїм сином ОСОБА_8 відлітала з України, з МА "Бориспіль", до Італії, з метою лікування та оздоровлення дитини. Відповідно до рекомендацій лікарів, для лікування ОСОБА_8 був необхідний морський клімат, зокрема і побережжя Італії. Тому враховуючи вподобання її дитини до Італії, вона вирішила полетіти з ним саме туди. Вона попередньо забронювала готель в Італії та придбали відразу квитки на літак, в дві сторони, туди й назад. Прибувши, в день відльоту, до аеропорту "Бориспіль", вони пішли оформлюватися на літак. Під час проходження паспортного контролю разом зі своїм сином, вона пред'явила працівнику митниці свій закордонний паспорт, закордонний паспорт її сина - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в яких були візи - дозвіл на виїзд до Італії, посадочні квитки в дві сторони, та документи, на підтвердження бронювання готелю. Будь-яких інших документів працівнику митниці на паспортному контролі вона не надавала. Отримавши від неї ці документи, працівник митниці відкрив їх паспорти, подивився на неї та на її дитину, перевіряючи їх на відповідність фото, які зображені в паспорті. Потім оглянув інші, надані нею документи. Після чого проставив печатки в їх закордонних паспортах, закрив їх та віддав їй разом з усіма документами, зазначивши, щоб вони проходили далі. Працівник митниці будь-яких питань з приводу перетину її дитиною кордону України не задавав, а також жодних документів, окрім тих, що вона пред'явила на паспортний контроль, не вимагав. Після проходження паспортного контролю разом із дитиною до неї працівники митниці не підходили. Це вказує на те, що вона разом із своїм сином перетнула державний кордон України без будь-яких порушень вимог законодавства, оскільки працівники прикордонної служби пропустили її, жодних питань та зауважень до неї не мали, дитину вона від них не приховувала і не ховала. Як би вона порушила вимоги законодавства під проходження паспортного контролю, то працівники митниці не пропустили б її та її дитину через кордон України. Однак, останні пропустили їх через державний кордон без будь-яких питань. Крім того, і в подальшому, коли вона разом зі своїм сином, в кінці серпня 2016 р., поверталася назад в Україну, вони також пройшли прикордонний контроль без будь-яких проблем, їм відразу проставили печатки про виїзд на Україну та пропустили на паспортному контролі. Також зазначила, що її колишній чоловік та батько ОСОБА_8 - ОСОБА_12 , з 2014 року являється громадянином Російської Федерації, та з того часу постійно проживає на територію Криму. Таким чином, батько її дитини, станом на липень 2016 р., не був громадянином України, а тому вона вважала, що його дозвіл на виїзд дитини за кордон не потрібен. Крім того, в її дитини була відкрита віза на виїзд до Італії, без згоди батька. Однак, після цієї події, вона відразу звернулася до адвокатів, оскільки зрозуміла, що мабуть щось не так, і вони вже роз'яснили їй, що для виїзду її дитини за кордон необхідний дозвіл батька, оскільки в нього подвійне громадянство, одне з яких України. Разом з тим, додала, що із ОСОБА_12 не можливо взагалі зв'язатися, оскільки всі запити з приводу дозволу дитини на виїзд за кордон, що йому надсилали, за відомими адресами його проживання, він не отримує, оскільки вони не відповідають дійсності, бо він постійно змінює місце свого проживання. При цьому її син - ОСОБА_8 має проблеми зі здоров'ям, йому періодично необхідно виїжджати за кордон з метою лікування. Після цього, вона разом із сином ще два рази літала на лікування до Італії, та один раз - в Ізраїль. При цьому, на території України, в м. Києві та м. Харкові, кожного разу в лікарнях, в яких її син проходив обстеження, лікарі ставлять йому різні діагнози. Враховуючи це, з метою проходженням повного медичного обстеження її сину необхідно було виїжджати за межі України. Однак, його батько ОСОБА_12 , незважаючи на це, дозволів на його виїзд не давав. У зв'язку з чим, після цієї події, вона вже отримувала всі дозволи на виїзд дитини закордон лише в судовому порядку. Також зазначила, що з приводу того, чи було скасовано рішення суду першої інстанції, яким її позов задоволено, та ОСОБА_12 було позбавлено батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_18 , станом на липень 2016 р., а саме на момент її виїзду із сином до Італії, їй невідомо. Крім того, додала, що єдиною ціллю вивезення її сина за кордон було його лікування, і цими діями будь-якої шкоди державі вона не завдала. Кожного разу, як вона вивозить сина за кордон, зокрема і на лікування, то вона повертається із ним на територію Україну. При цьому зазначила, що на відеозаписі, який міститься в матеріалах справи, та який досліджувався в судовому засіданні, відображена не вона, а тому відповідно і не її син.

ОСОБА_12 , якого визнано потерпілим у даному кримінальному провадженні, слідчим на досудовому розслідуванні, в судовому засіданні показав, що ОСОБА_8 - це його колишня дружина, з якою був розірваний шлюб у 2003 році. Однак фактично вони проживали разом із нею однією сім'єю до 2014 р. Під час їхнього сумісного проживання ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_8 народила сина ОСОБА_19 , батьком якого являється він, про що було записано і в свідоцтві про народження дитини. Спочатку вони розійшлися мирно, однак в подальшому в них розпочалися судові процеси щодо поділу майна, а також відносно їхнього сина ОСОБА_8 . Так, приблизно в лютому 2016 р., точної дати він не пам'ятає, під час зустрічі із адвокатом ОСОБА_8 , яка на той момент представляла її інтереси, остання повідомила, що її клієнтка хоче позбавити його батьківських прав відносно їхнього сина. Після чого, через своїх адвокатів він дізнався, що 10.12.2015 р. було винесено рішення суду про позбавлення його батьківських прав. Довідавшись про це, він відразу подав апеляційну скаргу на дане рішення. 28.04.2016 р. рішенням Апеляційного суду Харківської області рішення Київського районного суду м. Харкова від 10.12.2015 р. було скасовано. Під час перегляду даного рішення суду в апеляційному порядку його дружина була присутня лише в одному засіданні, однак в день оголошення рішення її не було. Дане рішення апеляційного суду особисто він не відносив до відділу реєстрації актів цивільного стану для його реєстрації. В подальшому 07.07.2016 р. Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення апеляційного суду від 28.04.2016 р. було залишено без змін. Також додав, що після того як його колишня дружина позбавила його батьківських прав, він зрозумів, що ОСОБА_8 це зробила навмисно, йому на зло, щоб унеможливити його спілкування з дитиною, та в подальшому вивести дитину за межі України. Маючи підозру, що його колишня дружина, має намір вивезти сина ОСОБА_8 за кордон, а саме в Італію, без його згоди, він звернувся до Державної прикордонної служби, з метою попередити його незаконний виїзд з України. Так, після того, як йому поновили батьківські права він не давав ОСОБА_8 дозволу на виїзд їхнього сина за кордон, оскільки боявся, що дитина більше не повернеться на Україну, оскільки у ОСОБА_8 є нерухомість на території Італії. Однак, незважаючи на це, він дізнався, що ОСОБА_8 вивезла їх сина за кордон, без його згоди. У зв'язку з чим він звернувся із заявою до працівників поліції про вчинення злочину його колишньою дружиною, оскільки дитину вона вивезла за межі України незаконно. В подальшому його син повернувся на територію України, та постійно проживає із матір'ю в с. Вільхівка. Він бажає спілкуватися із сином, однак його колишня дружина перешкоджає цьому в будь-який спосіб. Про будь-які інші випадки виїзду його сину за кордон без його згоди він не знає. З приводу того, що їх син має якісь проблеми зі здоров'ям та рекомендацій щодо його лікування йому нічого не відомо. Його син являється здоровим, нормальним, активним хлопчиком для його віку. Він не проти, щоб його син виїжджав за кордон, але лише за його згодою. Також зазначив, що який саме ОСОБА_8 пред'явила працівникам прикордонної служби документ при перетині державного кордону України, на підтвердження можливості виїзду разом із нею їхнього сина, йому не відомо. Дана поїздка дитині будь-якої шкоди не принесла, але призвела до порушення його прав, оскільки сина вивезли без його згоди, у незаконний спосіб. Щодо наявності в нього громадянства Російської Федерації, ОСОБА_12 відмовився повідомляти суду на підставі ст. 63 Конституції України. Заявлений цивільний позов підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити.

При розгляді кримінального провадження в межах пред'явленого обвинувачення ОСОБА_8 , безпосередньо допитавши обвинувачену, потерпілого, свідків, вивчивши документи як докази на які посилався прокурор, вивчивши всі матеріали кримінального провадження, провівши дебати у яких прокурор просив ОСОБА_8 визнати винною у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 332 КК України, а обвинувачена, яка не визнавала своєї вини у вчиненні даного кримінального правопорушення, та її захисники просили її виправдати, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, в результаті повного, об'єктивного і всебічного їх дослідження в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що в діях обвинуваченої ОСОБА_8 не вбачається склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 332 КК України, а також вважає, що її вина не знайшла свого підтвердження під час судового слідства, а прокурором, у тому числі, не доведено, що в діянні обвинуваченої є склад кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Судом були допитані свідки обвинувачення, які на думку прокурора, підтверджують винуватість ОСОБА_8 , в інкримінованому їй злочині.

Так, допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_17 показала, що станом на липень 2016 р. вона працювала на посаді інспектора 2-ої категорії прикордонної служби України ВПС " ІНФОРМАЦІЯ_4 ", в терміналі "D". У її функціональні обов'язки входить здійснення перевірки документів у осіб, які перетинають державний кордон України та внесення відомостей про них до відповідної бази даних. Обставини даної події вона не пам'ятає, та всі показання, вона надавала лише після ознайомлення з відеозаписом цієї події. Так, під час перегляду даного відеозапису у присутності старшого зміни прикордонних нарядів та працівника служби ОРВ, на даному відеозаписі вона впізнала себе. 30.07.2016 р. вона перебувала на своїй робочій зміні в аеропорту "Бориспіль", термінал "D", в залі "Відліт". На паспортний контроль підійшла ОСОБА_8 разом із своїм неповнолітнім сином, яка пред'явила їй закордонні паспорти та посадочні квитки. Потім на її запитання щодо підтверджуючих документів, які надають право на виїзд неповнолітньої дитини за кордон, остання надала їй довідку одинокої матері, а саме витяг з актового записи, виданий відділом реєстрації актів цивільного стан про народження дитини. Даний витяг, на своєму професійному сленгу, вони називають довідка одинокою матері, скорочено "ДОМ". Взявши дану довідку, вона перевірила прізвище, ім'я, по батькові матері та дитини, серію та її номер. В подальшому в їхню базу даних вона, у відповідності до своїх посадових обов'язків, внесла скан-копію закордонного паспорту пасажирки, її прізвище, ім'я, по батькові, дату народження, громадянство, номер рейсу, стать, та у графу "додаткові відомості" дані щодо, наданої пасажирки довідки, а саме: її серію та номер з відповідною абревіатурою "ДОМ". Під час проведення паспортного контролю даної пасажирки із дитиною вона керувалася підп. 9 ч. 2 п. 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою КМУ № 57, відповідно до якого під час виїзду дитини за кордон у супроводі одинокої матері, у разі пред'явлення останньою довідки про народження дитини, виданої відділом реєстрації актів цивільного стану, із зазначенням підстав внесення відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України. Тому, отримавши від ОСОБА_8 таку довідку, перевіривши її, будь-яких підстав сумніватися у достовірності цієї довідки в неї не було. Копія такої довідки до бази не вноситься, лише у випадках, коли виникають підозри щодо її справжності, про що вона обов'язково доповідає старшому прикордонних нарядів. Враховуючи, що пасажирка ОСОБА_8 пред'явила їй на паспортний контроль всі необхідні документи для перетину нею та її дитиною державного кордону України, то після проведення їх ретельної перевірки, встановивши, що всі документи є дійсними, останніх було пропущено. ОСОБА_8 перетинала кордон України разом зі своїм сином у статусі одинокою матері. В даному випадку вона діяла відповідно до своїх посадових обов'язків, здійснивши перевірку документів, що стали підставою для виїзду за кордон ОСОБА_8 разом із її неповнолітнім сином, а тому останні перетнули кордон відповідно до вимог чинного законодавства. З приводу того, що батько її сина являється іноземцем, ОСОБА_8 їй жодних документів не пред'являла. Та взагалі у тих випадках, коли хтось із батьків є іноземцем, під час перетину державного кордону України дитиною у його відсутності, вона завжди повідомляє старшого зміни прикордонних нарядів про це, і вже він приймає рішення про пропуск таких пасажирів. Факту затримання ОСОБА_8 в аеропорту "Бориспіль" вона не пам'ятає. Також зазначила, що під час виконання своїх посадових обов'язків, вона заходить в спеціальну програму під особистим логіком та паролем, який відомий тільки їй, де відразу фіксується час та дата. В подальшому по даній програмі видно всіх пасажирів, які оформлювала саме вона. Так, коли в їх спеціальній програмі ввели прізвище пасажирки ОСОБА_8 , відразу висвітило, що оформлення даної пасажирки під час паспортного контролю здійснювала вона. Після чого підняли дані по її програмі відносно пасажирки ОСОБА_8 , де чітко було зафіксовано дату і час, коли саме вона проходила паспортний контроль. На підставі саме цих даних, вже за офіційним запитом слідчого, було вилучено відеозапис з камер відеоспостереження під проходження паспортного контролю пасажиркою ОСОБА_8 разом з її неповнолітнім сином. ОСОБА_8 вона не пам'ятає, оскільки за день вона здійснює оформлення близько 300-400 пасажирів. Однак, оформлення даної пасажирки ОСОБА_8 точно здійснювала вона, оскільки це підтверджується даними, які містяться в програмі, і будь-яких збоїв у програмі щодо вказаних відомостей бути не могло.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_16 показала, що вона працює на посаді завідувача міської амбулаторія загальної практики-сімейної медицини м. Бориспіль № 1, та до неї зверталися працівники поліції як до спеціаліста в своїй галузі за медичною консультацією з приводу лікування діагнозу "алергічний реніт". Так, лікуванням даного діагнозу в основному займаються такі лікарі як лор та алерголог. Лікування даного діагнозу проводиться як в Україні на належному рівні, так і в Європі, де значно більше різних препаратів, а тому там трохи краще. При лікування необхідно: обов'язково уникати контакту з алергенами; проводиться сонація слизової оболонки носа; здійснюється лікування за допомогою інтраназальних та антигістамінних лікарських засобів, іноді, у складних випадках, за допомогою гормональних препаратів. Медичної документації ОСОБА_20 вона не пам'ятає, оскільки вона його лікуванням не займалася. Під час її допиту слідчий ніякої медичної документації не надавав, а в загальному запитував про лікування зазначеного діагнозу.

Разом з тим, аналізуючи показання свідка ОСОБА_16 суд приходить до висновку, що вони несуть в собі лише інформаційний зміст щодо лікування діагнозу, який наявний у неповнолітнього ОСОБА_8 , й відповідно не є доказом, які б свідчив про те, що ОСОБА_8 незаконно переправляла особу через державний кордон України, й відповідно вказані покази свідка ОСОБА_16 ніяким чином не доводять причетність обвинуваченої ОСОБА_8 до вчинення кримінального правопорушення, а тому не можуть бути взяті судом до уваги, як доказ вини ОСОБА_8 у його вчиненні.

В судовому засіданні судом досліджено письмові докази сторони обвинувачення, які на думку прокурора, доводять вину ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 332 КК України, а саме:

-витяг з кримінального провадження № 12016110100001694 від 20.08.2016 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 332 КК України (т.1 а.с.1-2);

-супровідний лист заступника начальника СУ ГУ НП в Київській області ОСОБА_21 № 24/36-Т-1128 від 19.08.2016 р. (т.1 а.с.9), згідно якого на адресу СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області для розгляду в порядку, передбаченому ст. 214 КПК України, направлено заяву ОСОБА_12 щодо незаконного, на його думку, вивезення колишньою дружиною ОСОБА_8 за кордон України малолітнього сина ОСОБА_20 з додатками;

-заява ОСОБА_12 про вчинення його колишньою дружиною ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 332 КК України, яке у виразилось в незаконному переправленні через державний кордон України їхнього малолітнього сина ОСОБА_20 , яка була зареєстрована в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події ГУ НП в Київській області за № 628 від 19.08.2016 р., та в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Бориспільський ВП ГУ НП в Київській області за № 9861 від 04.05.2017 р. з додатками (т.1 а.с.10-13, 14-27);

-лист заступника начальника СУ ГУ НП в Київській області ОСОБА_21 № 24/1694 від 22.08.2016 р. (т.1 а.с.7-8), щодо надання вказівок у кримінальному провадженні № 12016110100001694, в порядку ст. 39 КПК України, заступнику начальника ВП начальнику СВ Бориспільського ВП ГУНП в Київській області майору поліції ОСОБА_22 ;

-клопотання слідчого СВ ВП в а/п "Бориспіль" Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_23 , погоджене з прокурором Бориспільської місцевої прокуратури ОСОБА_6 про надання тимчасового доступу до документів та їх вилучення від 12.09.2016 р. (т.1 а.с.35-37);

-ухвала слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_24 від 14.09.2016 р. № 1-кс/359/1221/2016, 359/7154/16-к (т.1 а.с.38-39), згідної якої слідчому СВ ВП в а/п "Бориспіль" Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_23 надано дозвіл на тимчасовий доступ до матеріалів цивільної справи № 640/18239/15-ц (№ провадження 2/640/4098/15) за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_12 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Київського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики ХМР, прокурор Київського району м. Харкова, про позбавлення батьківських прав, з можливістю тимчасового вилучення всіх матеріалів справи, які знаходяться в Київському районному суду міста Харкова;

-протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 04.10.2016 р. з описом речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді (т.1 а.с.43-45, 46). В ході цієї слідчої дії слідчий СВ ВП в а/п "Бориспіль" Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_23 , в приміщенні Київського районного суду міста Харкова, розташованого по вул. Валентинівська, 7-Б в м. Харків, ознайомився із зазначеними в ухвалі слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області № 1-кс/359/1221/2016, 359/7154/16-к від 14.09.2016 р., документами, а саме з матеріалами цивільної справи № 640/18239/15-ц, № провадження 2/640/4098/15. Вилучено: фотокопії матеріалів даної цивільної справи;

-фотокопії матеріалів цивільної справи № 640/18239/15-ц, № провадження 2/640/4098/15 за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_12 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Київського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики ХМР, прокурор Київського району м. Харкова, про позбавлення батьківських прав (т.1 а.с.47-345), з якої вбачається, що рішенням Київського районного суду міста Харкова від 10.12.2015 р. позовні вимоги ОСОБА_8 задоволено, та позбавлено ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянина України, батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.55-58). 15.01.2016 р. копія даного рішення суду була направлена на адресу Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції (а.с.108). Рішенням апеляційного суду Харківської області від 28.04.2016 р. апеляційну скаргу ОСОБА_12 , в особі представника ОСОБА_25 , задоволено. Рішення Київського районного суду міста Харкова від 10.12.2015 р. - скасовано, та ухвалено нове рішення, яким в задоволені позову ОСОБА_8 до ОСОБА_12 , треті особи: Служба у справах дітей Київського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, прокурор Київського району м. Харкова, про позбавлення батьківських прав - відмовити (а.с.291, 292-295). Відомості з приводу направлення даного рішення апеляційного суду Харківської області для виконання відсутні. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.07.2016 р. касаційну скаргу ОСОБА_8 відхилено. Рішення апеляційного суду Харківської області від 28.04.2016 р. залишено без змін (а.с.333-335);

-запит старшого слідчого Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_26 № 16102/1002/109/03 від 23.08.2016 р. до апеляційного суду Харківської області про направлення належним чином завіреного рішення суду № справи 640/18239/15ц, № провадження 22-ц/790/2529 від 28.04.2016 р. (т.2 а.с.1);

-копія рішення апеляційного суду Харківської області від 28.04.2016 р. (т.2 а.с.2, 3-6), яким рішення Київського районного суду міста Харкова від 10.12.2015 р. - скасовано, та ухвалено нове рішення: в задоволені позову ОСОБА_8 до ОСОБА_12 , треті особи: Служба у справах дітей Київського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, прокурор Київського району м. Харкова, про позбавлення батьківських прав - відмовити;

-доручення про проведення слідчих (розшукових) дій, в порядку ст. 40 КПК України, старшого слідчого Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_26 № 16104/109/1002/03 від 23.08.2016 р. (т.2 а.с.7-8), яким оперативним співробітникам окремого оперативно-розшукового відділу за місцем дислокації ОКПП "Київ" доручено провести певні слідчі дії у кримінальному провадженні № 12016110100001694 від 20.08.2016 р.;

-лист начальника оперативно-розшукового відділу з м.д. ОКПП "Київ" ОСОБА_27 № 5/6-13 від 26.08.2016 р. про виконання доручення, в частині перетину державного кордону України громадянкою України ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та громадянином України ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період часу із 01.12.2015 р. по 20.08.2016 р. з додатком (т.2 а.с.9);

-витягом з бази даних "Гарт-1/П" підсистеми "Оцінка ризиків", а саме "Відомості по осіб, які перетнули державний кордон України" (т.2 а.с.10), з якого вбачається, що 30.07.2016 р. громадянин України ОСОБА_30 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в аеропорту "Бориспіль" термінал "D" відлетів з території України, авіалітаком, рейс № 5691, сполученням "Київ-Ріміні";

-пам'ятка про процесуальні права та обов'язки потерпілого, яка була вручена під час досудового розслідування слідчим Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_31 як потерпілому по даному кримінальному провадженню 02.09.2016 р., що підтверджується його особистим підписом (т.2 а.с.45);

-запит слідчого СВ ВП в а/п "Бориспіль" Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_23 № 3908/109/1002/1/02-2016 від 07.09.2016 р. до в.о. генерального директора ДП МА "Бориспіль" ОСОБА_32 про надання інформації та копій документів (т.2 а.с.50);

-лист за підписом начальника юридичної служби ДП МА "Бориспіль" ОСОБА_33 № 35-22-430 від 21.09.2016 р. на запит № 3908/109/1002/1/02-2016 від 07.09.2016 р. (т.2 а.с.51), з якого вбачається, що у системі електронного документообігу ДП МА "Бориспіль" відсутні зареєстровані звернення від громадянина ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з приводу вжиття заходів щодо недопущення незаконного вивезення з території України його малолітнього сина ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

-доручення про проведення слідчих (розшукових) дій, в порядку ст. 40 КПК України, слідчого СВ ВП в а/п "Бориспіль" Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_23 № 3909/109/1002/1/02-2016 від 07.09.2016 р. (т.2 а.с.52-53), яким працівникам підпорядкованого підрозділу окремого оперативно-розшукового відділу доручено провести певні слідчі дії у кримінальному провадженні № 12016110100001694 від 20.08.2016 р.;

-лист начальника оперативно-розшукового відділу з м.д. ОКПП "Київ" ОСОБА_27 № 5/6-69 від 16.09.2016 р. про виконання доручення, щодо перетину державного кордону України громадянкою України ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та громадянином України ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період часу із 01.01.2016 р. по 15.09.2016 р. (т.2 а.с.54) з додатком, з якого вбачається, що надати завірені копії документів, на підставі яких ОСОБА_8 здійснила перетин ДКУ 30.07.2016 р. не є можливим, оскільки прикордонний наряд по перевірці документів не здійснює ксерокопіювання документів під час внесення в базу даних та оформлення осіб;

-витягом з бази даних "Гарт-1/П" підсистеми "Оцінка ризиків", а саме "Відомості по осіб, які перетнули державний кордон України" (т.2 а.с.55, 56, 57), з якого вбачається, що 30.07.2016 р. громадянка України ОСОБА_34 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом зі своїм сином ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в аеропорту "Бориспіль" термінал "D" відлетіла з території України, авіалітаком, рейс № 5691, сполученням "Київ-Ріміні";

-копію актового запису № 4500 від 16.12.2005 р. про народження дитини ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.2 а.с.60), в якому містяться дані: про підставу запису відомостей про батька, а саме спільна заява батьків про визнання батьківства від 16.12.2005 р.; про його батьків: батько - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянин України; мати - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України; про всі зміни, які вносилися до даного актового запису з приводу позбавлення батька батьківських прав та поновлення у батьківських правах, із зазначенням відповідних підстав, а також з приводу прізвища дитини;

- запитами у кримінальному провадженні № 12016110100001694 від 20.08.2016 р. начальника відділу розслідування злочинів учинених дітьми СУ ГУ НП у Київській області ОСОБА_35 № 24/51-1694 КП від 16.11.2016 р. до в.о. керівника ВДРАЦС Управління державної реєстрації ГТУЮ у Харківській області, керівника Київського районного у місті Харкові ВДРАЦС ГУ ТУЮ у Харківській області, головного центру обробки спеціальної інформації ДПС України, Управління інформаційної підтримки та координації поліції "102" ГУ НП в Київській області (т.2 а.с.64, 65, 70, 72);

-лист за підписом в.о. начальника Харківського міського ВДРАЦС Управління державної реєстрації ГТУЮ у Харківській області ОСОБА_36 № 11392/15.10-04-06 від 06.12.2016 р. на запит № 24/51-1694 КП від 16.11.2016 р. щодо підтвердження відомостей (т.2 а.с.67), з якого вбачається, що проведеною перевіркою по державному реєстру актів цивільного стану громадян встановлено, що 29.04.2016 р., на заяву № 749/15-06-15 від 29.04.2016 р. гр. ОСОБА_8 , було видано повний витяг з державного реєстру актів цивільного стану громадян № 16606263, щодо актового запису про народження гр. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

-лист за підписом в.о. начальника ВДРАЦС ГТУЮ у Харківській області ОСОБА_37 № 32054/08.01-04-06 від 08.12.2016 р. на запит № 24/51-1694 КП від 16.11.2016 р. щодо наявності актового запису (т.2 а.с.68), з якого вбачається, що проведеною перевіркою по розширеному пошуку системи Державний реєстр актів цивільного стану громадян актових записів про народження дитини відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виявлено, зокрема, актовий запис про народження № 4500 від 16.12.2005 р., складений Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Харківській області, відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 зазначеної дитини проведена на підставі ст. 126 СК України, тобто за заявою матері та батька дитини про визнання батьківства від 16.12.2005 р. 10.02.2016 р. до актового запису було внесено відмітку про позбавлення батька батьківських прав, на підставі рішення Київського районного суду міста Харкова від 10.12.2015 р., справа № 640/18239/15-ц. 29.04.2016 р. матері дитини було видано повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 16606263 від 29.04.2016 р., бланк Витягу АМВ 175728, 175729, 175730, у якому зазначені відомості щодо внесення змін до актового запису та позбавлення батька батьківських прав. 09.07.2016 р. до актового запису внесено відмітку про поновлення батька у батьківських правах, на підставі рішення апеляційного суду Харківської області від 28.04.2016 р., справа № 22-ц/790/2529/16. Відповідно до вищезазначеного встановлено, що громадянка ОСОБА_8 не є одинокою матір'ю;

-лист за підписом начальника Головного центру обробки спеціальної інформації ОСОБА_38 . Вих. № 0.64-29073/0/15-16 від 29.12.2016 р. на запит № 24/51-1694 КП від 16.11.2016 р. (т.2 а.с.71), з якого вбачається, що відповідно до витягу з наявної у базі даних "Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України" 30.07.2016 р. громадянка України ОСОБА_34 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в аеропорту "Бориспіль" термінал "D" відлетіла з території України, авіалітаком, рейс № 5691, сполученням "Київ-Ріміні";

-лист за підписом начальника Управління інформаційної підтримки та координації поліції "102" ГУ НП в Київській області ОСОБА_39 № 2962/109/27/02-2016 р. від 08.12.2016 р. на запит № 24/51-1694 КП від 16.11.2016 р. з додатком: дані міжвідомчої підсистеми "Аркан" (т.2 а.с.73, 74-82), в яких містяться відомості щодо перетину державного кордону України у період з 01.01.2014 р. по 16.11.2016 р. громадянкою України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

-лист за підписом т.в.о. директора Департаменту охорони державного кордону Адміністрація Державної прикордонної служби України ОСОБА_40 . Вих.№ 0.23-1201/0/6-17 від 10.02.2017 р. (т.2 а.с.89-90), згідно якого, з відомостей, що містяться у витягу з бази даних "Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України" 30.07.2016 р. громадянка України ОСОБА_34 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом зі своїм сином ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в аеропорту "Бориспіль" термінал "D" відлетіла з території України, авіалітаком, рейс № 5691, сполученням "Київ-Ріміні", пред'явивши як підставу для перетну державного кордону України документ: "АМВ175728 ДОМ";

- запит слідчого СВ ВП в а/п "Бориспіль" Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_23 № 3062/109/1002/02 від 27.02.2017 р. до начальника Бориспільського МВ ДРАЦС ГТУЮ в Київській області ОСОБА_41 про надання інформації та копій документів (т.2 а.с.111);

-повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження АКК № 711519, 711520, 711524 від 02.03.2017 р. на ОСОБА_8 , наданий Бориспільським МВ ДРАЦС ГТУЮ в Київській області (т.2 а.с.112, 113-115), з якого вбачається, що підстава запису відомостей про батька - це спільна заява батьків про визнання батьківства від 16.12.2005 р. Державна реєстрація народження дитини проведена відповідно до ст. 126 СК України.10.02.2016 р. до актового запису було внесено відмітку про позбавлення батька батьківських прав, на підставі рішення Київського районного суду міста Харкова від 10.12.2015 р., справа № 640/18239/15-ц. 09.07.2016 р. до актового запису внесено відмітку про поновлення батька у батьківських правах, на підставі рішення апеляційного суду Харківської області від 28.04.2016 р., справа № 22-ц/790/2529/16;

-протокол огляду диску для лазерних систем зчитування інв. № 221 від 13.09.2016 р. (CD-R, 700 MB, № A3115SL18174212LH) від 14.03.2017 р., з додатком до даного протоколу, переглянутий в судовому засіданні (т.2 а.с.165-169, 171). В ході цієї слідчої дії ст. слідчим Бориспільського ВП ГУ НП України в Київській області ОСОБА_42 встановлено, що на диску міститься файл File20160730130418 - відеозапис з приміщення пункту контролю ОКПП "Київ", зони відліт, який розташований в терміналі "D" ДП МА "Бориспіль" тривалістю 02 хв. 21 с. Також в ході зазначеної слідчої дії слідчим було переглянуто даний відеозапис та детально описано події зображені на вказаном відеофайлі. Зокрема, в даному протоколі зазначено, що на відеофайлі зафіксовано, що до пункту контролю ОКПП "Київ", зони відліт, який розташований в терміналі "D" ДП МА "Бориспіль" підходить жінка невеликого зросту, волосся темне, довге, одягнена в світлу сорочку, під лівою пахвою тримає пса, на правому плечі тримає сумку білого кольору. Праворуч від вказаної жінки знаходиться малолітній хлопчик, одягнений в червону футболку та білий капелюх. На 00:15 сек. відеозапису вказана жінка, після того як поклала на стійку паспортного контролю два закордонних паспорта, починає діставати із своєї сумки папку з документами, а на 00:20 сек. відеозапису відкриває її, та діставши з неї пакет документів, передає інспектору ДПС ОКПП "Київ", який знаходиться за стійкою паспортного контролю. З 00:40 сек. по 02:24 сек. відеозапису інспектор оглядає надані їй документи та вносить відповідні відомості до комп'ютера, після чого на 02:25 сек. відеозапису повертає даній жінці документи та два паспорти, які вона забирає та направляється до зони "Відліт" разом із малолітнім хлопчиком;

-постанова ст. слідчого Бориспільського ВП ГУ НП України в Київській області ОСОБА_43 про визнання речових доказів як документ від 14.03.2017 р. (т.2 а.с.170), згідно якої диск для лазерних систем зчитування інв. № 221 від 13.09.2016 р. (CD-R, 700 MB, № A3115SL18174212LH) визнано як документ у кримінальному провадженні № 12016110100001694 від 20.08.2016 р.;

-копія постанови копія постанови першого заступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури юриста 1 класу ОСОБА_44 від 20.08.2016 року про призначення прокурора (групи прокурорів), які здійснюватимуть повноваження прокурорів у кримінальному провадженні № 12016110100001694 від 20.08.2016 р., яка міститься в матеріалах наглядового провадження № 12016110100001694 від 20.08.2016 р., розпочатому за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 332 КПК України, та скріншот витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження за № 12016110100001694, зробленого із комп'ютера, які були надані прокурором ОСОБА_6 в судовому засіданні 01.06.2018 р. Даними документами підтверджуються повноваження прокурора Бориспільської місцевої прокуратури ОСОБА_6 у даному кримінальному провадженні.

Також в судовому засіданні судом були дослідженні докази, що свідчать про особу обвинуваченої та письмові докази, приєднані до матеріалів кримінального провадження, стороною захисту.

Крім того, на обґрунтування висунутого обвинувачення прокурором будо долучено наступні протоколи слідчих дій, а саме: протоколи допиту потерпілого, свідків, підозрюваної, протокол одночасного допиту підозрюваної та свідка, а також письмові пояснення ОСОБА_12 , однак, з огляду на те, що в цих протоколах містяться показання підозрюваної, свідків та потерпілого, які суд безпосередньо не сприймав під час судового засідання, ці показання та письмові пояснення були надані слідчому під час досудового розслідування, враховуючи положення ч. 4 ст. 95 КПК України, про те, що суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору або посилатися на них, тому судом дані докази оцінюються критично та не приймаються до уваги.

Також, приєднані прокурором як докази рапорти поліцейських та оперативних працівників, в силу положень ст. 86 КПК України, суд не приймає як належний доказ обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні. Як вважає суд, ці документи мають для працівників правоохоронних органів лише внутрішній інформативний характер щодо обставин вчинення кримінальних правопорушень. Крім того, проведення будь-якої слідчої або негласної (розшукової) дії фіксуються протоколом, а не рапортом. Ця обставина свідчить про те, що дані рапорт оформлений з порушенням вимог КПК України, та є недопустимим доказом.

Крім того, суд приходить до висновку, що й всі інші, надані стороною обвинувачення докази, як самі по собі так і в сукупності, не доводять вину обвинуваченої у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 332 КК України.

При цьому, судом закінчено розгляд справи у відсутність потерпілого ОСОБА_12 та його представника - адвоката ОСОБА_13 , оскільки потерпілий та його представник приймали участь в судових засіданнях, потерпілий давав свої покази, пред'явив цивільний позов, але після дослідження письмових доказів по справі, останні були повідомлені судом належним чином та вчасно про час та місце розгляду справи, однак в останні два засідання ні потерпілий, ні його представник - адвокат ОСОБА_13 не з'явилися. При цьому адвокат ОСОБА_13 декілька разів подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки потерпілий постійно на час призначення справи перебуває на лікарняному, а його представник - адвокат ОСОБА_13 зайнятий у інших кримінальних провадженнях. Суд звертає увагу, що потерпілий мав і інших представників для забезпечення участі в судовому розгляді, які були присутні при розгляді одноразово.

Так, судом приймається до уваги той факт, що 21.12.2017 р., 22.01.2018 р., 16.02.2018 р. перед судовими засіданням представником потерпілого - адвокатом ОСОБА_13 також направлялися до суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю прибути до суду як потерпілим, так і його представником. Лише 30.03.2018 р. потерпілий прибув до суду для допиту його в судовому засіданні, при цьому з іншим представником, а саме адвокатом ОСОБА_14 . В даному судовому засіданні, після з'ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами головуючий з'ясував в учасників судового провадження, чи бажають вони доповнити судовий розгляд. Однак, ні потерпілий, ні його представник будь-яких клопотань про доповнення судового розгляду не заявляли. В наступне судове засідання, призначена на 24.04.2018 р. потерпілий ОСОБА_18 знову не з'явився, однак прибув його захисник адвокат - ОСОБА_45 , в якому останній заявив клопотання про відкладення судового розгляду та надання йому часу для підготовки до судових дебатів, яке було судом задоволено та відкладено розгляд справи на 21.05.2018 р. В наступні судові засіданні, будучи повідомлені судом належним чином про час та місце розгляду справи, ні потерпілий, ні його представник - адвокат ОСОБА_13 до суду не з'явилися, а лише направляли вищезазначені клопотання про відкладення судового розгляду. При цьому судом надавалась можливість в порядку п.5 ч.3 ст. 56 КПК України на забезпечення участі потерпілого чи його представника в судових дебатах, яка також не була використана останніми.

Так, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Недотримання строків розгляду кримінальних справ порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.

У п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 11 від 17.10.2014 р. "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" закріплено, що критеріями для визначення розумності строків під час кримінального провадження є складність кримінального провадження; поведінка учасників кримінального провадження; спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень (частина третя статті 28 КПК). При цьому, оцінюючи поведінку учасників кримінального провадження, слід враховувати належне виконання ними своїх процесуальних обов'язків (зокрема, щодо явки за судовим викликом; надання у передбачених законом випадках доказів тощо); існування випадків зловживання процесуальними правами тощо.

Оцінюючи спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень, слід зокрема враховувати обґрунтованість відкладення та зупинення кримінального провадження; встановлення випадків призначення судових засідань із великими інтервалами чи зволікання з переданням кримінального провадження з одного суду до іншого; проведення судових засідань у призначений час; повноту та своєчасність вжиття слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом (суддею) заходів забезпечення кримінального провадження та інших заходів, спрямованих на недопущення недобросовісної поведінки учасників кримінального провадження; характер та ефективність дій, спрямованих на прискорення кримінального провадження тощо (справи "Смірнова проти Росії" від 24 липня 2003 року, "Вітрук проти України" від 16 вересня 2010 року, "Юртаєв проти України" від 31 січня 2006 року та інші).

Відповідно до п. 7 даної постанови судді повинні усвідомлювати особисту відповідальність за розгляд справ у встановлені законом строки, за якість розгляду справ, не допускати фактів зволікання, вживати всіх необхідних заходів з метою неухильного дотримання процесуальних строків. Строки розгляду справи не можуть вважатися розумними, якщо їх порушено, зокрема, через безпідставне задоволення необґрунтованих клопотань учасників процесу, що спричинило відкладення розгляду справи на тривалий час, невжиття заходів щодо недопущення недобросовісної поведінки учасників справи тощо, оскільки наведені причини свідчать про низький рівень організації судочинства та безвідповідальне ставлення до виконання своїх обов'язків.

Так, згідно вимог чинного КПК України участь потерпілого в судовим засіданні являється його правом, а не обов'язком.

Вищезазначені дії потерпілого ОСОБА_12 та його представника - адвоката ОСОБА_13 в кримінальному провадженні при систематичній неявці в судові засідання, свідчить про не бажання потерпілого використовувати надані йому законом процесуальні права з метою захисту своїх інтересів в суді.

Крім того, як встановлено судом в ході підготовчого судового засідання в даному кримінальному провадженні, незважаючи на відсутність за злочином, відповідальність за яке передбачена ст. 332 КК України, можливості залучення потерпілих, на досудовому слідстві слідчим помилково було залучено ОСОБА_12 , допитаного раніше як свідка, в якості потерпілого, і йому роз'яснені відповідні права. З цього приводу, при підготовчому судовому засіданні судом відновлені права останнього щодо наявності у нього статусу потерпілого, незважаючи на заперечення з цього приводу прокурора, що стало підставою для заявлення цивільного позову до обвинуваченої.

При таких обставинах, враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що потерпілий ОСОБА_12 зловживаючи своїми правами, не являючись до суду з неповажних причин, не направляючи своїх представників, намагається затягувати судовий розгляд справи, не зважаючи на те, що судом вживалися заходи з метою недопущення порушень прав потерпілого. Так, судом з'ясовувалося питання щодо наявності в потерпілого та його представників клопотань про доповнення судового розгляду, які в останніх були відсутні, а також відкладався розгляд справи і надавався час для підготовки до судових дебатів. Це в свою чергу вказує на те, що така поведінка потерпілого ОСОБА_12 є недобросовісною та спрямованою на перешкоджання розгляду справи у розумні строки.

Згідно до вимог ч. 1 ст. 325 КПК України, якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з'ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду.

Крім того, суд враховує, що незважаючи на заявлення клопотання про надання додаткових доказів, стадія судового розгляду була завершена, і перерва оголошувалась судом за ініціативи представника потерпілого для підготовки к судовим дебатам. В той же час, будь-яких нових доказів в порядку, передбаченому ч.11 ст. 290 КПК України, сторонам провадження стороною обвинувачення чи потерпілим, не надавалось, а вказівка про їх наявність не може бути підставою для нескінченного відкладення розгляду справи.

Тому, суд, заслухавши думку сторін судового провадження, які не заперечували проти проведення судового розгляду без потерпілого та його представника - адвоката ОСОБА_13 , вважає за можливе завершити розгляд даного кримінального провадження у їх відсутності, яким надавалася неодноразова можливість приймати участь у справі та виступити в судових дебатах, з метою недопущення затягування строків розгляду справи та забезпечення її розгляду протягом розумного строку.

Щодо вирішення справи по суті, слід зазначити наступне.

Стороною захисту наведені численні доводи на недопустимість доказів сторони обвинувачення згідно вимог ч.1 ст. 89 КПК України.

Так, захисник обвинуваченої адвокат ОСОБА_11 під час виступу в судових дебатах зазначив, про те, що всі докази, які надала сторона обвинувачення на підтвердження винуватості ОСОБА_8 , зібрані з грубим порушенням норм КПК України, оскільки постанова першого заступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури ОСОБА_46 про призначення групи прокурорів не підписана, що виключає законну участь прокурорів ОСОБА_47 та ОСОБА_48 у вказаному провадженні. Також повноваження групи слідчих, які здійснювали досудове розслідування у даному кримінальному провадженні, не підтвердженні, оскільки у реєстрі матеріалів досудового розслідування не міститься жодного процесуального рішення про створення групи слідчих у кримінальному провадженні за № 12016110100001694. Вказує, що ані прокурор, ані слідчі не мали повноважень на проведення слідчих дій та прийняття процесуальних рішень у даному кримінальному провадженні. У зв'язку з чим захисник - адвокат ОСОБА_11 просив визнати недопустимими доказами, а саме всі процесуальні рішення (постанови) в даному кримінальному провадженні прийняті та підписані слідчими; докази, що були здобуті на підставі даних рішень слідчих, а також всі процесуальні рішення, що прийняті та підписані прокурором ОСОБА_6 .

В той же час, суд не приймає до уваги вищезазначені твердження сторони захисту, виходячи із наступного.

Згідно із ст. 37 КПК України прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів. Прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення.

При визначенні форми реалізації рішення керівника прокуратури щодо призначення прокурора слід керуватись положеннями ст. 110 КПК України.

Відповідно до цієї статті процесуальним рішенням є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду, в тому числі рішення керівника прокуратури про призначення прокурора у кримінальному провадженні, а тому положення ст. 110 КПК України стосуються і його. Згідно з ч. 3 ст. 110 КПК України рішення прокурора приймається у формі постанови, зміст і форма якої визначені даною статтею.

В матеріалах кримінального провадження міститься постанова першого заступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури юриста 1 класу ОСОБА_44 від 20.08.2016 року про призначення прокурора (групи прокурорів), які здійснюватимуть повноваження прокурорів у кримінальному провадженні № 12016110100001694 від 20.08.2016 р., згідно якої у даному кримінальному провадженні призначені прокурори прокуратури Бориспільської місцевої прокуратури ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (т.1 а.с.5). Дана постанова виготовлена на офіційному бланку та її зміст відповідає вимогам, закріпленим у ст. 110 КПК України. Разом з тим, з даної постанови вбачається, що в ній відсутній підпис першого заступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури юриста 1 класу ОСОБА_44 , яким вона була винесена.

З приводу відсутності підпису заступника керівником прокуратури, у зазначеній постанові, у судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 повідомила, що при її винесенні була допущена технічна помилка ОСОБА_49 , внаслідок його власної неуважності, що не може свідчити про незаконність винесення такої постанови.

Так, на підтвердження вищезазначеного та для підтвердження своїх повноважень у кримінальному провадженні № 12016110100001694 від 20.08.2016 р., прокурором ОСОБА_6 , у судовому засіданні 01.06.2018 р., в порядку ч. 5 ст. 364 КПК України, було долучено копія постанови першого заступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури юриста 1 класу ОСОБА_44 від 20.08.2016 року про призначення прокурора (групи прокурорів), які здійснюватимуть повноваження прокурорів у кримінальному провадженні № 12016110100001694 від 20.08.2016 р., яка міститься в матеріалах наглядового провадження № 12016110100001694 від 20.08.2016 р., розпочатому за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 332 КПК України, та оголошено її зміст, згідно якої у даному кримінальному провадженні призначені прокурори прокуратури Бориспільської місцевої прокуратури ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Відповідно до п. 11.2. "Формування наглядових проваджень" Інструкції з діловодства в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України № 103 від 24.02.2016 р., у наглядові провадження, заведені за кримінальними провадженнями, серед іншого підшиваються копії процесуальних рішень, прийнятих у кримінальному провадженні.

З цього слідує, що копія постанови про призначення прокурора (групи прокурорів), які здійснюватимуть повноваження прокурорів у кримінальному провадженні № 12016110100001694 від 20.08.2016 р., яка міститься у матеріалах наглядового провадження є аналогічною за своїм змістом постанові про призначення прокурора (групи прокурорів), які здійснюватимуть повноваження прокурорів у кримінальному провадженні № 12016110100001694 від 20.08.2016 р., яка знаходиться у матеріалах кримінального провадження.

Так, вищезазначена копія постанови повністю відповідає вимогам ст. 110 КПК України. Як вбачається з копії даної постанови, в ній міститься підпис першого заступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури юриста 1 класу ОСОБА_44 , який її виніс. При цьому зміст даної постанови повністю узгоджується із даними скріншота витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження за № 12016110100001694, зробленого із комп'ютера, який також був наданий прокурором ОСОБА_6 у судовому засіданні 01.06.2018 р., з якого вбачається, що прокурор у даному кримінальному провадженні, зокрема є ОСОБА_6 , яка була призначена ОСОБА_50 ; даними, які містяться у витязі з кримінального провадження № 12016110100001694 від 20.08.2016 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 332 КК України (т.1 а.с.1-2), відповідно до якого прокурорами у даному провадженні є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , та із відомостями, які містяться у реєстрі матеріалів досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за № 12016110100001694 від 20.08.2016 р., де у розділі ІІ "Прийняті під час досудового розслідування процесуальні рішення" у п. 3 зазначено, що 20.08.2016 р. першим заступником керівника Бориспільської місцевої прокуратури ОСОБА_50 винесена постанова про призначення групи прокурорів у даному кримінальному провадженні.

Аналізуючи вищезазначені, надані стороною обвинувачення докази, в їх сукупності, суд приходить до висновку, що зміст копії постанови про призначення прокурора (групи прокурорів), які здійснюватимуть повноваження прокурорів у кримінальному провадженні № 12016110100001694 від 20.08.2016 р., наданої прокурором ОСОБА_6 у судовому засіданні 01.06.2018 р. є таким, що відповідає дійсності. Це в свою чергу свідчить про те, що після початку досудового розслідування в даному кримінальному провадженні, першим заступником керівника Бориспільської місцевої прокуратури юриста 1 класу ОСОБА_49 20.08.2016 р. була винесена постанова про призначення прокурора (групи прокурорів), які здійснюватимуть повноваження прокурорів у кримінальному провадженні № 12016110100001694 від 20.08.2016 р., та призначено у даному кримінальному провадженні прокурорів Бориспільської місцевої прокуратури ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

З огляду на вищевикладене суд вважає, що під час винесення постанови про призначення прокурора (групи прокурорів), які здійснюватимуть повноваження прокурорів у кримінальному провадженні № 12016110100001694 від 20.08.2016 р., в момент підписання оригіналу та примірника копії цієї постанови, перший заступник керівника Бориспільської місцевої прокуратури юриста 1 класу ОСОБА_51 випадково, через власну неуважність, не проставив свій підпис на оригіналі постанови, яка міститься у матеріалах кримінального провадження (т.1 а.с.5), підписавши лише примірник копії даної постанови, який підшивається у наглядове провадження, що призвело до недотримання вимог, закріплених у ч. 6 ст. 110 КПК України.

В той же час, суд вважає, що наявність вищевказаного недоліку в постанові першого заступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури юриста 1 класу ОСОБА_44 від 20.08.2016 року про призначення прокурора (групи прокурорів), які здійснюватимуть повноваження прокурорів у кримінальному провадженні № 12016110100001694 від 20.08.2016 р. (т.1 а.с.5), є нікчемним, що не може вплинути на правильність прийнятих процесуальних рішень за підписом прокурора ОСОБА_6 у вказаному кримінальному провадженні, та не може свідчити про істотне порушення прав та свобод ОСОБА_8 . Тому це не може мати наслідком визнання всіх, наданих стороною обвинувачення доказів, недопустимими.

Встановлено, що прокурор Бориспільської місцевої прокуратури ОСОБА_6 була наділена повноваженнями здійснювати нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за № 12016110100001694 від 20.08.2016 р., з його початку і до завершення у встановленому законом порядку. З урахуванням вимог ст.ст. 36, 37, 110 КПК України докази, зібрані по даному кримінальному провадженню, суд вважає допустимими.

З приводу зауважень сторони захисту щодо повноважень слідчих, які здійснювали досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за № 12016110100001694 від 20.08.2016 р. слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 КПК України керівник органу досудового розслідування організовує досудове розслідування. В п. 1 ч. 2 даної статті закріплено, що керівник органу досудового розслідування уповноважений визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих.

Таким чином, повноваження слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування у конкретному провадженні підтверджується відповідним процесуальним рішенням, оформленим до вимог чинного законодавства, а саме постановою керівника органу досудового розслідування.

Так, на підтвердження повноважень слідчих, в матеріалах справи міститься постанова начальника СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_22 про створення групи слідчих від 20.08.2016 р., (т.1 а.с.6), відповідно до якої призначено групу слідчих у кримінальному провадженні № 12016110100001694 від 20.08.2016 р. у складі: слідчих Бориспільського ВП: ОСОБА_23 , ОСОБА_43 та ОСОБА_26 . Старшим групи призначено слідчого СВ Бориспільського ВП ОСОБА_52 .

Також постанова за підписом заступника начальника ГУ - начальника СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_53 про призначення слідчої групи від 16.11.2016 р., (т.2 а.с.61) згідної якої у кримінальному провадженні № 12016110100001694 від 20.08.2016 р. призначено слідчу групу для здійснення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, а саме: слідчих Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області: ОСОБА_23 , ОСОБА_43 , начальника відділу СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_35 , заступника начальника відділу СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_54 , слідчих СУ ГУ НП в Київській області ОСОБА_55 та ОСОБА_56 .

Разом з цим, при складенні даної постанови було допущено технічні помилки, а саме у вступній та резолютивній частинах невірно вказана дати внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР за № 12016110100001694, а саме 28.08.2016 р. та 20.08.2015 р. відповідно, а у мотивувальній частині замість номеру матеріалів досудового розслідування № 12016110100001694 зазначено № 12015110100001694.

Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Як вбачається із змісту п.п. 3.1 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 06.04.2016р. № 139, унесення відомостей до Реєстру здійснюється з дотриманням строків, визначених КПК України та цим Положенням, а саме про призначення слідчого, процесуального керівника, прийняття до провадження - невідкладно. Відповідно до п.п. 2.2-2.3 даного положення у Реєстрі автоматично фіксується дата обліку інформації та присвоюється номер кримінального провадження. Факт реєстрації кримінального правопорушення (провадження) настає з моменту підтвердження керівником прокуратури або органу досудового розслідування таких відомостей. Номер кримінального провадження складається з таких реквізитів: код органу, який розпочав досудове розслідування, рік, код відомства та територіального органу, номер кримінального провадження. Реквізити номера кримінального провадження зберігаються на всіх стадіях досудового розслідування.

В ході судового розгляду встановлено, що 20.08.2016 р. о 10:55:52 год. в ЄРДР були внесені відомості про те, що у 2016 р. невстановлена досудовим розслідуванням особа незаконна переправила через державний кордон України ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дії кваліфіковані за ч. 1 ст. 332 КК України.

Внесення цих відомостей в ЄРДР підтверджується витягом з кримінального провадження № 12016110100001694 (т.1 а.с.1-2). Даний номер було присвоєно автоматично із зафіксовано дату внесення 20.08.2016 р.

При цьому перші три цифри "120" - це код органу, який розпочав досудове розслідування, а наступні дві цифри "16" - рік. Це в свою чергу свідчить про те, п'ята цифра в номері даного кримінального провадження може бути лише 6, оскільки відомості внесено у 2016 році.

Як вбачається з мотивувальної частини постанови за підписом заступника начальника ГУ - начальника СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_53 про призначення слідчої групи від 16.11.2016 р. (т.2 а.с.61), що в ній зазначено ідентичні відомості про кримінальне правопорушення до тих, що були внесені до ЄРДР за № 12016110100001694 від 20.08.2016 р.

З огляду на вищевикладене, не дивлячись на наявність очевидних технічних помилок, суд прийшов до переконання, що постанова за підписом заступника начальника ГУ - начальника СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_53 про призначення слідчої групи від 16.11.2016 р. (т.2 а.с.61), винесена в рамках саме кримінального провадження № 12016110100001694 від 20.08.2016 р.

Істотних порушень вимог КПК України при винесені даної постанови, які б суттєво впливали на відображені у ній обставини, або ж вказували на їх неправдивість, встановлено не було.

Так, статтею 109 КПК України передбачено, що реєстр матеріалів досудового розслідування складається слідчим або прокурором і надсилається до суду разом з обвинувальним актом. Реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити: 1) номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; 2) реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; 3) вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.

При цьому, дійсно, як слушно зазначив адвокат ОСОБА_11 у реєстрі матеріалів досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за № 12016110100001694 від 20.08.2016 р., у розділі ІІ "Прийняті під час досудового розслідування процесуальні рішення" відсутні відомості про прийняття вищезазначених постанов. Це в свою чергу може свідчити, виключно, про недоліки реєстру матеріалів досудового розслідування, доданому до даного обвинувального акту.

В той же час, суд звертає увагу, що нормами КПК України не визначено, що недоліки реєстру матеріалів досудового розслідування, зокрема невнесення до нього відомостей про прийняте під час досудового розслідування рішення, тягне за собою недійсність відповідних процесуальних рішень, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, та як наслідок недопустимість доказів, отриманих на підставі даних документів.

Крім того, доводи сторони захисту з приводу того, що слідчі ОСОБА_23 та ОСОБА_57 не були уповноважені здійснювати розслідування даного кримінального провадження, оскільки воно перебувало у провадженні слідчого відділу Бориспільського ВП, а останні приймали деякі процесуальні рішення, перебуваючи на посаді слідчих у відділенні поліції в аеропорту "Бориспіль", суд не приймає до уваги, оскільки слідчі слідчого відділу у відділенні поліції в аеропорту "Бориспіль" входять до складу слідчого відділу Бориспільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, а тому як і слідчі СВ Бориспільського відділу поліції підпорядковуються безпосередньо начальнику СВ Бориспільського відділу поліції - керівнику органу досудового слідства. Повноваження даних слідчих здійснювати досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016110100001694 від 20.08.2016 р., підтверджені вищезазначеними постановами про призначення групи слідчих.

З огляду на викладене, підстави вважати, що досудове розслідування у кримінальному провадженні проведено не уповноваженими на те слідчими СВ Бориспільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, відсутні, а тому суд не вбачає підстав для визнання відомостей, що містяться в процесуальних рішеннях (постановах) в даному кримінальному провадженні, що мають підписи, зокрема слідчих: ОСОБА_43 , ОСОБА_23 та ОСОБА_26 , отриманих на підставі рішень цих слідчих, - недопустимими як докази.

Крім того, клопотання сторони захисту щодо визнання копій матеріалів цивільної справи № 640/18239/15-ц, № провадження 2/640/4098/15, недопустимими доказами, у зв'язку з тим, що у матеріалах кримінального провадження містяться лише фотокопії документів, а їх оригінали до суду не надавалися, а також протоколу огляду диску для лазерних систем зчитування, інв. № 221 від 14.03.2017 р. та диску, який є додатком до даного протоколу, а також постанови ст. слідчого Бориспільського ВП ГУ НП України в Київській області ОСОБА_43 від 14.03.2017 р. про визнання як документу - диску для лазерних систем зчитування, інв. № 221, недопустимими доказами, у зв'язку із тим, що відеозапис, який на ньому міститься, здобутий із порушенням вимог чинного законодавства, суд вважає необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є тимчасовий доступ до речей і документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 159 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та, у разі прийняття відповідного рішення слідчим суддею, вилучити їх (здійснити виїмку).

Як вбачається з матеріалів даного кримінального провадження фотокопії матеріалів даної цивільної справи № 640/18239/15-ц, № провадження 2/640/4098/15 за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_12 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Київського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики ХМР, прокурор Київського району м. Харкова, про позбавлення батьківських прав (т.1 а.с.47-345), були вилучені слідчим СВ ВП в а/п "Бориспіль" Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_23 в приміщенні Київського районного суду міста Харкова, розташованого по вул. Валентинівська, 7-Б в м. Харків за протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 04.10.2016 р. з описом речей і документів, на підставі ухвали слідчого судді (т.1 а.с.43-45, 46), після ознайомлення безпосередньо з матеріалами даної справи.

Таким чином, суд відхиляє доводи захисника ОСОБА_11 щодо недопустимості доказів, зокрема фотокопій матеріалів цивільної справи № 640/18239/15-ц, № провадження 2/640/4098/15, які, на його думку не засвідчені у встановленому порядку, оскільки органом досудового слідства під час здійснення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні фотокопії даної цивільної справи були отримані у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства закріплених у главі 15 КПК України, шляхом отримання тимчасового доступ до документів, а саме матеріалів зазначеної цивільної справи, із можливістю вилучення її копій.

Суд звертає увагу, що протягом судового розгляду ні захисники, ні обвинувачена не висловлювали сумнівів щодо достовірності даних фотокопій та не заявляли відповідних клопотань про надання стороною обвинувачення оригіналів документів, а лише висловили припущення про недостовірність таких документів під час судових дебатів.

При цьому, відомості, які містяться в фотокопіях матеріалів цивільної справи № 640/18239/15-ц, № провадження 2/640/4098/15, на думку суду несуть в собі лише інформаційний зміст щодо ходу судового розгляду даної цивільної справи, а тому ніяким чином не доводять причетність обвинуваченої ОСОБА_8 до вчинення, інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 332 КК України, у зв'язку з чим не можуть бути взяті судом до уваги, як доказ вини ОСОБА_8 .

Також, в частині 2 ст. 93 КПК України міститься широкий обсяг повноважень сторони обвинувачення щодо збирання доказів у кримінальному провадженні. Так, відповідно до положень зазначеної норми сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

При цьому, згідно ч. 4 ст. 132 цього Кодексу для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

Отже, з даних норм слідує, що чинне законодавство надає, зокрема, слідчому право одержувати безперешкодно відомості, необхідні у кримінальному провадженні, іншим шляхом, без застосування заходів забезпечення. Тому, в цьому контексті необхідно враховувати, що речі і документи могли би бути отримані шляхом проведення слідчих дій або інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом, тобто без застосування заходів забезпечення кримінального провадження. При цьому, застосування стороною кримінального провадження такого заходу забезпечення кримінального провадження як вилучення речей чи документів, згідно ч. 7 ст. 163 КПК України, має здійснюватись у випадку, коли особа, у володінні якої знаходяться речі або документи, не бажає добровільно передати їх або є підстави вважати, що вона не здійснить таку передачу після отримання відповідного запиту чи намагатиметься змінити або знищити речі.

Вищезазначені норми законодавства, вказують на те, що положеннями ст. 159, 160 КПК України передбачено право слідчого, а не обов'язок звернутися до суду з метою отримання доступу до речей та документів.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження (т.2 а.с.7-8) старшим слідчим Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_26 було дано доручення про проведення слідчих (розшукових) дій, в порядку ст. 40 КПК України, № 16104/109/1002/03 від 23.08.2016 р. начальникові окремого оперативно-розшукового відділу за місцем дислокації ОКПП "Київ" полковнику ОСОБА_27 , яким оперативним співробітникам окремого оперативно-розшукового відділу за місцем дислокації ОКПП "Київ" доручено виконати певні дії у кримінальному провадженні № 12016110100001694 від 20.08.2016 р., зокрема, у разі встановлення, що ОСОБА_8 та ОСОБА_58 перетинали державний кордон України 30.07.2016 р. (ймовірно з 11:30 год. по 13:30 год.), витребувати записи з камер відеоспостереження ДП МА "Бориспіль" за вказаний період.

У ході проведення досудового розслідування ст. слідчим Бориспільського ВП ГУ НП України в Київській області ОСОБА_42 за наслідками виконання даного доручення було отримано від ООРВ ОКПП "Київ" матеріали виконаного доручення та диск для лазерних систем зчитування інв. № 221 від 13.09.2016 р. (CD-R, 700 MB, № A3115SL18174212LH).

Зазначені обставини свідчать про те, що працівниками ООРВ ОКПП "Київ", в ході виконання доручення слідчого, в порядку ст. 40 КПК України, добровільно надано слідчому відеозапис з камери відеоспостереження з приміщення пункту контролю ОКПП "Київ", зони відліт, який розташований в терміналі "D" ДП МА "Бориспіль", розміщений на диску для лазерних систем зчитування інв. № 221 від 13.09.2016 р. (CD-R, 700 MB, № A3115SL18174212LH). Тобто диск для лазерних систем зчитування інв. № 221 від 13.09.2016 р. було отримано слідчим в порядку визначеному ч. 2 ст. 93 КПК України.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, про відсутність порушень під час досудового розслідування норм ст.ст. 100, 159, 160 КПК України.

В подальшому слідчим ст. слідчим Бориспільського ВП ГУ НП України в Київській області ОСОБА_42 було проведено слідчу дію - огляд диску для лазерних систем зчитування інв. № 221 від 13.09.2016 р. (CD-R, 700 MB, № A3115SL18174212LH).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 223 КПК саме слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводить огляд місцевості, приміщення, речей та документів.

У п. 1 ч. 1 ст. 103 КПК України закріплено, що процесуальні дії під час кримінального провадження можуть фіксуватися у протоколі. Відповідно до ч. 1 ст. 104 КПК України у випадках, передбачених цим Кодексом, хід і результати проведення процесуальної дії фіксуються у протоколі.

Так, ст. слідчим Бориспільського ВП ГУ НП України в Київській області ОСОБА_42 було складено протокол огляду від 14.03.2017 р. за результатами проведення слідчої (розшукової) дії - огляд. Процедура огляду була дотримана, відповідала положенням статті 237 КПК України, та належним чином зафіксувала відомості щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.

За таких обставин відсутні передбачені законом підстави для визнання недопустимим доказом протоколу огляду - диску для лазерних систем зчитування, інв. № 221 від 14.03.2017 р. та диску, який є додатком до даного протоколу, а також похідної від нього постанови ст. слідчого Бориспільського ВП ГУ НП України в Київській області ОСОБА_43 від 14.03.2017 р. про визнання як документу - диску для лазерних систем зчитування, інв. № 221 від 13.09.2017 р. (CD-R, 700 MB, № A3115SL18174212LH), оскільки вони отримані у встановленому законом порядку і відповідають вимогам ст. ст. 85-86 КПК України.

Разом з тим, суд вважає слушним зауваження захисника обвинуваченої - адвоката ОСОБА_59 , стосовно того, що у протоколі огляду диску від 14.03.2017 р. ст. слідчим Бориспільського ВП ГУ НП України в Київській області ОСОБА_42 зазначено, що він провів огляд диску в межах кримінального провадження № 12016110100000758, а також, що в матеріалах кримінального провадження до вказаного протоколу долучено конверт із лазерним диском № A3115SL18174212L, замість № A3115SL18174212LH, який досліджувався слідчим.

Як вбачається з витягу кримінального провадження № 12016110100001694 від 20.08.2016 р., до ЄРДР були внесені відомості про те, що у 2016 р. невстановлена досудовим розслідуванням особа переправила через державний кордон України ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Дії невстановленої особи кваліфіковані за ч. 1 ст. 332 КК України.

Також відповідно до постанови ст. слідчого Бориспільського ВП ГУ НП України в Київській області ОСОБА_43 від 14.03.2017 р. про визнання як документу - диску для лазерних систем зчитування, інв. № 221, диск для лазерних систем зчитування інв. № 221 від 13.09.2016 р. (CD-R, 700 MB, № A3115SL18174212LH) визнано як документ у кримінальному провадженні № 12016110100001694 від 20.08.2016 р.

Таким чином, ст. слідчим Бориспільського ВП ГУ НП України в Київській області ОСОБА_42 було проведено слідчу дію - огляд диску для лазерних систем зчитування, інв. № 221 від 13.09.2017 р. (CD-R, 700 MB, № A3115SL18174212LH), який є додатком до даного протоколу, в межах кримінального провадження № 12016110100001694 від 20.08.2016 р., а не в межах кримінального провадження № 12016110100000758, як помилково зазначено у протоколі огляду від 14.03.2017 р.

Крім того, суд вважає, що в конверті, який є додатком до протоколу огляду від 14.03.2017 р., та міститься в матеріалах кримінального провадження (т.2 а.с.171), знаходиться саме диск для лазерних систем зчитування інв. № 221 від 13.09.2017 р. (CD-R, 700 MB, № A3115SL18174212LH), оскільки в ході дослідження доказів судом, а саме під час перегляду відеозапису на даному диску, встановлено, що на ньому міститься файл File20160730130418. Назву даного відеофайлу повністю відповідає назві відеофайлу, який було виявлено та переглянуто ст. слідчим Бориспільського ВП ГУ НП України в Київській області ОСОБА_42 в ході проведення слідчої дії - огляд диску для лазерних систем зчитування інв. № 221 від 13.09.2017 р.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що напис, який зазначено на конверті, а саме: диск для лазерних систем зчитування (CD-R, 700 MB, № A3115SL18174212L), є технічною помилкою.

В той же час, суд вважає, що наявність вищевказаних технічних помилок не є порушеннями, які тягнуть за собою визнання доказу, протоколу огляду диску для лазерних систем зчитування, інв. № 221 від 14.03.2017 р. та диску, який є додатком до даного протоколу, недопустимим, оскільки даний недолік не може свідчити про істотне порушення прав та свобод ОСОБА_8 .

Також, суд відхиляє доводи захисника обвинуваченої - адвоката ОСОБА_9 в частині того, що прокурором був надісланий до суду та судом розглядається обвинувальний акт відносно особи, яка не набула статусу підозрюваної, оскільки повідомлення про підозру ОСОБА_8 вручено з порушенням вимог КПК України. Так, як вбачається з матеріалів кримінального провадження 27.04.2017 р. ОСОБА_8 було вручено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, що засвідчено особистим підписом останньої. Відповідно до ст. 279 КПК України у випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов'язаний виконати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу. Таким чином, вручення повідомлення про підозру ОСОБА_8 27.04.2017 р. було здійснено органом досудового розслідування з додержанням вимог ст. 278 КПК України. Будь-які зауваження ОСОБА_8 з приводу вручення їй повідомлення про підозру 27.04.2017 р. відсутні. З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_8 письмове повідомлення про підозру вручено з дотриманням вимог КПК України.

Крім того, суд звертає увагу, що 27.04.2017 року обвинувачена ОСОБА_8 та її захисник - адвокат ОСОБА_10 , в порядку ст. 293 КПК України, отримали копію обвинувального акта в даному кримінальному провадженні, про що свідчать відповідна розписка, додана до обвинувального акта. В судовому засіданні обвинуваченій ОСОБА_8 прокурором оголошувався обвинувальний акт і обвинувачена ОСОБА_8 повідомила, що обвинувачення їй зрозуміле та покази вона давати буде. В подальшому в межах даного обвинувачення в присутності захисників обвинувачена ОСОБА_8 давала покази, допитувалися свідки та досліджувалися відповідні письмові докази та документи. При цьому прокурор не змінював обвинувачення в суді. Таким чином, суд вважає, що під час судового провадження право на захист обвинуваченої ОСОБА_8 не було порушено, так як їй було відомо суть обвинувачення і судовий розгляд відбувався в присутності захисників в межах пред'явленого обвинувачення.

Щодо обставин вручення ОСОБА_8 підозри, то суд враховує дійсно наявність в діях слідчого порушення норм КПК України, які виразились у неправомірному оголошенні ОСОБА_8 в розшук та зупинення досудового розслідування, однак вказані порушення не дають підстави стверджувати, що підозра ОСОБА_8 не була вручена, а вручення останньої з недотриманням процедури, не свідчить про її необґрунтованість.

Таким чином, суд приходить до висновку, що підозра, зміна підозри та вручення обвинувального акту мало місце, і, відповідно статус ОСОБА_8 в даному кримінальному провадженні відповідає обвинуваченій, тобто особі, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Однак, наведене, не свідчить про наявність в діях ОСОБА_8 складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 332 КК України.

Крім того, суд критично ставиться до показань обвинуваченої ОСОБА_8 , в частині того, що на відеозаписі, який міститься на диску для лазерних систем зчитування, інв. № 221 від 13.09.2017 р. (CD-R, 700 MB, № A3115SL18174212LH), що є додатком до протоколу огляду від 14.03.2017 р., жінка з дитиною (хлопчиком), що в пункті контролю ОКПП "Київ", зони відліт, який розташований в терміналі "D" ДП МА "Бориспіль", яка проходить паспортний контроль, то не вона та це не її син - ОСОБА_8 , оскільки вони повністю спростовуються сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.

Як вбачається з показів свідка ОСОБА_17 , які були надані нею безпосередньо в судовому засіданні, 30.07.2016 р. вона перебувала на своїй робочій зміні в аеропорту "Бориспіль", термінал "D", в залі "Відліт". У її функціональні обов'язки входить здійснення перевірки документів у осіб, які перетинають державний кордон України та внесення відомостей про них до відповідної бази даних. Перед тим, як перейти до виконання своїх посадових обов'язків, вона кожного разу заходить в спеціальну (внутрішню) програму під особистим логіком та паролем, який відомий тільки їй, де відразу фіксується час та дата. Будь-хто інший не може зайти під її прізвищем та ім'ям, окрім неї. Саме до цієї програми вона заносить відомості про кожного пасажира, зокрема прізвище, ім'я тощо, якого вона оформлювала під час проведення паспортного контролю. Тому, по даній програмі видно абсолютно всіх пасажирів, оформлення яких здійснювала вона. Якщо ввести прізвище та ім'я пасажира, то ця програма покаже хто саме з інспекторів його оформлював. Так, коли ввели в програмі прізвище пасажирки ОСОБА_8 , то відобразило, що її оформлення під час паспортного контролю проводила вона. Після цього, піднявши вже дані по її програмі щодо пасажирки ОСОБА_8 , буде чітко зафіксовано дату і час, коли саме вона проходила паспортний контроль. На підставі саме цих відомостей і було встановлено точний час та дату проходження паспортного контролю пасажиркою ОСОБА_8 разом з її неповнолітнім сином, і саме це і відображено на відеозаписі з камер відеоспостереження, розташованих в аеропорту "Бориспіль", термінал "D", в залі "Відліт", який міститься в матеріалах справи. На вказаному відеозаписі не може бути зображена інша жінка з дитиною, окрім пасажирки ОСОБА_8 та її сина, оскільки згідно даних по їх спеціальній програмі, саме в цей час, який там відображений на відео, вона проходила паспортний контроль. При цьому, виключно вона здійснювала оформлення даної пасажирки, оскільки відомості по ній, у програмі відображають під її прізвищем, і будь-яких збоїв бути не могло. Також свідок ОСОБА_17 зазначила, що після ознайомлення з відеозаписом, який містися в матеріалах кримінального провадження, вона впізнала себе, і підтвердила, що особа, яка здійснює паспортний контроль пасажирки разом з дитиною на цьому відео це точно вона.

Такі покази свідка ОСОБА_17 повністю узгоджуються з даними, які містяться у протоколі огляду - диску для лазерних систем зчитування, інв. № 221 від 14.03.2017 р., в якому зафіксовано, що до пункту контролю ОКПП "Київ", зони "Відліт", який розташований в терміналі "D" ДП МА "Бориспіль" підходить жінка, яка згідно описаних зовнішніх ознак схожа на обвинувачену ОСОБА_8 разом з малолітньою дитиною - хлопчиком, що підтверджується зображеннями (фото № 3, 6), та відеозаписом на диску, який є додатком до даного протоколу, де на 00 хвилин 38-39 секунді, 01 хвилині 05-06 секунді, 01 хвилині 12 секунді, 01 хвилині 14-17 секунді, 01 хвилині 21-25 секунді, 01 хвилині 51-54 секунді, 02 хвилині 00 секунд, 02 хвилині 02-04 секунді, 02 хвилині 11-12 секунді та 02 хвилині 18-30 секунді відеозапису, чітко видно обличчя особи, яка проходить паспортний контроль в терміналі "D" ДП МА "Бориспіль", зона "Відліт" разом із малолітнім хлопчиком.

Досліджуючи вищевказані докази, суд приходить до висновку, що на відеозаписі, який міститься на диску для лазерних систем зчитування, інв. № 221 від 13.09.2017 р. (CD-R, 700 MB, № A3115SL18174212LH), що є додатком до протоколу огляду від 14.03.2017 р., жінка, яка проходить паспортний контроль в пункті контролю ОКПП "Київ", зони "Відліт", який розташований в терміналі "D" ДП МА "Бориспіль", разом із дитиною, - це ОСОБА_8 та її малолітній син - ОСОБА_8 .

Також достовірність показань обвинуваченої, в частині того, що під проходження паспортного контролю разом зі своїм сином, вона не пред'явила працівнику митниці будь-яких документів, окрім двох закордонних паспортів, на її ім'я та на ім'я її малолітнього сина, в яких були візи - дозвіл на виїзд до Італії, посадочних квитків в дві сторони, та документів, на підтвердження бронювання готелю, на підставі лише яких вона та її син перетнули державний кордон України, в повному обсязі спростовуються сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.

Так, свідок ОСОБА_17 , у своїх показаннях, які були надані нею безпосередньо в судовому засіданні, зазначила, що під час проходження паспортного контролю ОСОБА_8 спочатку пред'явила їй два закордонні паспорти: один - на її ім'я, другий - на ім'я її малолітнього сина, а також посадочні квитки. Потім на її запитання щодо підтверджуючих документів, які надають право на виїзд неповнолітньої дитини за кордон, остання надала їй довідку одинокої матері, а саме витяг з актового записи, виданий відділом реєстрації актів цивільного стан про народження дитини, який вони, на своєму професійному сленгу, називають скорочено "ДОМ". Перевіривши дану довідку, вона, в подальшому, в їхню базу даних, а саме в графу "додаткові відомості", занесла відомості про цю довідку: її серію та номер з абревіатурою "ДОМ".

Такі покази свідка ОСОБА_17 повністю узгоджуються з письмовими доказами, дослідженими в ході судового розгляду, зокрема листом за підписом т.в.о. директора Департаменту охорони державного кордону Адміністрація Державної прикордонної служби України ОСОБА_40 . Вих.№ 0.23-1201/0/6-17 від 10.02.2017 р., де зазначено, що відповідно до відомостей, що містяться у витягу з бази даних "Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України" 30.07.2016 р. громадянка України ОСОБА_34 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом зі своїм сином ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в аеропорту "Бориспіль" термінал "D" відлетіла з території України, авіалітаком, рейс № 5691, сполученням "Київ-Ріміні", пред'явивши як підставу для перетну державного кордону України ОСОБА_60 документ: "АМВ175728 ДОМ"; протоколом огляду - диску для лазерних систем зчитування, інв. № 221 від 14.03.2017 р., в якому зафіксовано, що 00 хвилин 20 секунді відеозапису, жінка діставши папку із своєї сумки, відкрила її та починає діставати з неї пакет документів, які в подальшому передає інспектору ОКПП "Київ", який знаходиться за стійкою паспортного контролю (зображення фото № 3, 4, 5); а також відеозаписом на диску, який є додатком до даного протоколу, де на 01 хвилині 49-54 секунді та 02 хвилині 00-07 секунді, чітко видно, що один із документів, який передала ОСОБА_8 інспектору ОКПП - "Київ", за своїми зовнішніми ознаками, а саме: кольором та формою бланку, схожий на документ - витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

Тому з огляду на наведені докази, встановлено, що ОСОБА_8 під час проходження паспортного контролю в пункті контролю ОКПП "Київ", зони "Відліт", який розташований в терміналі "D" ДП МА "Бориспіль", разом зі своїм малолітнім сином, серед інших документів, надавала інспектору ДПС ОКПП "Київ", повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, на офіційному бланку серія АМВ № 175728.

Однак, незважаючи на те, що вказані вище докази є допустимими, їх безпосереднє дослідження та аналіз, свідчить про відсутність в діях ОСОБА_8 складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 332 КК України.

Так, об'єктивно з'ясувавши обставини та дослідивши під час судового розгляду докази, надані сторонами кримінального провадження, суд вважає, що обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_8 передбаченого ч. 1 ст. 332 КК України, не знайшло свого підтвердження, у зв'язку з відсутністю в її діянні складу злочину, з таких підстав.

Згідно зі ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Склад злочину - це сукупність встановлених у кримінальному законі об'єктивних та суб'єктивних ознак, які визнають вчинене суспільно небезпечне діяння як злочин, тобто включає в себе наступні елементи: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона.

Об'єкт даного злочину - порядок перетинання державного кордону України, що забезпечує державну безпеку. Отже, безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого ст. 332 КК України, є суспільні відносини з охорони суверенітету України, цілісності й недоторканості її кордонів. Додатковим безпосереднім об'єктом виступає державний суверенітет.

Правовою основою криміналізації незаконного переправлення осіб через державний кордон є ст. 2 Конституції України, відповідно до якої суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканою.

3 об'єктивної сторони цей злочин може проявитися у таких альтернативних формах: 1) незаконне переправлення осіб через державний кордон України; 2) організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України; 3) керівництво незаконним переправленням осіб через державний кордон України; 4) керівництво організацією незаконного переправлення осіб через державний кордон України; 5) сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод; 6) сприяння організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод; 7) сприяння керівництву незаконним переправленням осіб через державний кордон України порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод.

Переправлення через державний кордон України - це дії, спрямовані на переведення, перевезення тощо осіб через умовну лінію, яка визначає межі території України. Особливістю незаконного переправлення осіб через державний кордон України, як форми злочину, передбаченого ст. 332 КК України, є те, що вона можлива лише шляхом дії. При його вчиненні суспільно небезпечне діяння виражається в порушенні винним встановленого законом порядку перетинання державного кордону України. Таким порушенням є перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів чи дозволу тощо.

Стаття 332 КК України є бланкетною нормою, тобто такою, яка безпосередньо не визначає ознаки злочинного діяння, а відсилає до нормативних актів інших галузей права, тобто йдеться про порушення лише формально визначених правил. Перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред'явлення одного з документів, що дають право на виїзд з України, в'їзд в Україну та посвідчують особу громадянина під час перебування за її межами, перелік яких затверджено нормами чинного законодавства. У випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни України, крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.

При цьому слід мати на увазі, що не будь-яке порушення порядку перетинання державного кордону України є кримінально караним за ст. 332 КК України. Ним є тільки переправлення осіб через державний кордон України з недотриманням встановлених правил, як зазначалося вище.

Так, перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон, але без відповідних документів може означати, що особа перетнула державний кордон: а) з підложним документом на право перетинання державного кордону України, тобто підробленим документом або дійсним, але оформленим на іншу особу; б) без будь-яких документів, сховавшись від прикордонного контролю у тайнику або іншому місці.

При цьому, особа не несе відповідальності за незаконне перетинання державного кордону, якщо вона перетнула його на підставі справжнього документа, навіть отриманого в обхід встановленого законом порядку.

Перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон, але без дозволу означає, що особа перетинає державний кордон України, не маючи при собі необхідних для перетинання кордону документів, оскільки у даному випадку вони не перевіряються, проте не маючи й спеціального дозволу відповідних органів державної влади, який фактично замінює відсутність документів. Тобто, йде мова про перетин державного кордону "без дозволу відповідних органів влади", що розуміється як відсутність дозволу уповноваженої посадової особи на перетин державного кордону України.

Суб'єкт злочину загальний.

Суб'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 332 КК України, характеризується тільки прямим умислом. Прямим є умисел, коли особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), у даному випадку незаконного переправлення осіб через державний кордон України, і свідомо бажала його вчинити. Мотиви злочину, як і його мета, на кваліфікацію вчиненого не впливають, але мають встановлюватися в ході досудового розслідування.

Згідно формулювання обвинувачення в обвинувальному акті, ОСОБА_8 інкримінується незаконне переправлення її малолітнього сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , через державний кордон України в пункті пропуску через державний кордон України.

Так, сторона обвинувачення вважає, що ОСОБА_8 було достовірно відомо, про відсутність дозволу на перетин державного кодону від батька малолітнього ОСОБА_8 - ОСОБА_12 , а також про те, що станом на 30.07.2016 р. ОСОБА_12 не був позбавлений батьківських прав відносно сина ОСОБА_8 , однак остання, діючи з прямим умислом 30.07.2016 р., продовжуючи свої злочинні дії, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, разом зі своїм малолітнім сином ОСОБА_8 , під час проведення паспортного контролю на рейс № 5691, авіасполученням "Київ-Ріміні", з метою усунення перешкод, тобто ліквідації перепон, що можуть завадити (ускладнити або унеможливити) реалізації плану по незаконному переправленню через державний кордон України малолітнього ОСОБА_8 , для відволікання уваги прикордонних нарядів, надала, як підставу для перетинання Державного кордону України витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян № 16606263, на офіційному бланку АМВ № 175728, виданому 29.04.2016 р. Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Харківській області, в якому містилась інформація про наявність рішення Київського районного суду м. Харкова від 10.12.2015 р. про позбавлення батьківських прав ОСОБА_12 відносно малолітнього сина ОСОБА_8 . Після чого, ОСОБА_8 безперешкодно перетнула державний кордон України та покинула територію України разом з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.

Згідно ч. 2 ст. 91 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

В частині 2 ст. 17 КПК України закріплено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

На підставі вищевикладеного, доказуванню, у даному кримінальному провадженні, підлягає дослідження документа, який було надано ОСОБА_8 під час проходження паспортного контролю на рейс № НОМЕР_1 , авіасполученням "Київ-Ріміні", як підставу для перетинання державного кордону України її малолітнім сином ОСОБА_8 , його вид, відомості, які в ньому містяться, обставини, які ним підтверджуються, природу походження даного документа, спосіб отримання ОСОБА_8 цього документи, а також мета його отримання.

Аналізуючи, надані стороною обвинувачення докази з точки зору їх достатності, для визнання ОСОБА_8 винною у вчиненні інкримінованого їй злочину, суд вважає, що стороною обвинувачення не надано жодного доказу, що ОСОБА_8 30.07.2016 р. в Державному міжнародному аеропорту "Бориспіль", розташованому у м. Бориспіль-7 Київської області під час проходження паспортного контролю на рейс № НОМЕР_1 , авіасполученням "Київ-Ріміні", пред'явила витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян № 16606263, на офіційному бланку АМВ № 175728, виданий 29.04.2016 р. Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Харківській області, в якому містилась інформація про наявність рішення Київського районного суду м. Харкова від 10.12.2015 р. про позбавлення батьківських прав ОСОБА_12 відносно малолітнього сина ОСОБА_8 , як підставу для перетинання державного кордону України її малолітнім сином ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який вона попередньо отримала та взяла із собою саме з цією ціллю. В який спосіб та коли ОСОБА_8 отримала витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян № 16606263, на офіційному бланку АМВ № 175728, виданий 29.04.2016 р. Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Харківській області, природа походження даного документу, а також мотив та мета такого діяння, досудовим слідством не встановлювалось. При цьому, суд звертає увагу, що органом досудового слідства взагалі не перевірялося чи являється повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, у відповідності до вимог чинного законодавства, тим документом який дає право на виїзд з України громадянам, які не досягли 16-річного віку, в супроводі матері, без нотаріально посвідченої згоди батька, та чи міг на підставі даного документа ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перетнути державний кордон України. Також в матеріалах справи відсутні будь-які докази з приводу того, що витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян № 16606263, на офіційному бланку АМВ № 175728, виданий 29.04.2016 р. Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Харківській області, є підробленим.

Так, постановою КМУ № 1064 від 22 серпня 2007 р. затверджено порядок ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян. Відповідно до п. 2 даного Порядку Реєстр - єдина комп'ютерна база даних про акти цивільного стану, внесені до них зміни і доповнення, видачу свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану та витягів з Реєстру. Витяг з Реєстру - документ, що видається фізичній чи юридичній особі реєстратором або посадовій особі органу державної влади, нотаріусу шляхом безпосереднього доступу до Реєстру у випадках, передбачених законом, за затвердженими Мін'юстом формами. В п. 6 закріплено, що внесення до Реєстру відомостей про народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть здійснюється реєстратором одночасно із складенням відповідного актового запису цивільного стану. Відомості, зокрема, про позбавлення та поновлення батьківських прав вносяться до Реєстру на підставі відповідного рішення суду в день надходження копії такого рішення до реєстратора або в день пред'явлення особою, зазначеною в рішенні суду, або уповноваженою нею особою копії такого рішення.

Згідно п. 1.3, п. 1.4 розділу І "Загальні положення" Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 1269/5 від 24.07.2008 р., на запити фізичних осіб та державних органів, органів місцевого самоврядування (їх посадових осіб), а також шляхом безпосереднього доступу посадових осіб державних органів, нотаріусів до Реєстру у випадках, передбачених законом, з Реєстру видаються (отримуються) такі форми витягів: а) витяг з Реєстру, що містить окремі відомості певного актового запису цивільного стану, зміни та іншу інформацію, унесену до нього, або відомості про відсутність такого запису; б) повний витяг з Реєстру, що містить усі відомості певного актового запису цивільного стану, зміни та іншу інформацію, унесену до нього, або відомості про відсутність такого запису. Номер актового запису цивільного стану в Реєстрі - унікальна послідовність цифр, яка автоматично присвоюється кожному запису про акт цивільного стану та є обов'язковим реквізитом витягу з Реєстру. Порядковий номер запису Реєстру - це унікальна послідовність символів, яка формується автоматично та присвоюється первинному запису про особу, унесеному до Реєстру, є обов'язковим реквізитом будь-якого документа Реєстру, не підлягає заміні чи знищенню.

У п. 2.1.3 та 2.1.6 розділу ІІ "Унесення відомостей до реєстру" вищезазначеної Інструкції вказано, що актові записи цивільного стану складаються реєстратором у Реєстрі українською мовою у присутності заявника та друкуються на паперових носіях у двох примірниках, кожний з яких нумерується одним і тим самим номером. Зміни або інші відмітки вносяться до актового запису цивільного стану за наявності в архіві відділу державної реєстрації актів цивільного стану паперового носія цього актового запису та його відомостей у Реєстрі.

При цьому, у п. 3.1, п. 3.4 розділу ІІІ "Порядок видачі витягів з Реєстру" закріплено, що витяг з Реєстру видається реєстратором або отримується шляхом безпосереднього доступу незалежно від місця державної реєстрації акту цивільного стану та місця проживання заявника. Витяг з Реєстру формується автоматично за допомогою програмного забезпечення Реєстру. На письмову заяву фізичної особи, серед іншого, видається повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження. У повному витязі з Реєстру щодо актового запису зазначаються всі відомості про певний вид актового запису, які містяться в Реєстрі на момент формування витягу, з переліком у хронологічному порядку всіх унесених змін та іншої інформації, а також відомості про всі видані свідоцтва.

Згідно відомостей, які містяться у листі за підписом в.о. начальника Харківського міського ВДРАЦС Управління державної реєстрації ГТУЮ у Харківській області ОСОБА_36 № 11392/15.10-04-06 від 06.12.2016 р. на запит № 24/51-1694 КП від 16.11.2016 р. щодо підтвердження відомостей (т.2 а.с.67) та листі за підписом в.о. начальника ВДРАЦС ГТУЮ у Харківській області ОСОБА_37 № 32054/08.01-04-06 від 08.12.2016 р. на запит № 24/51-1694 КП від 16.11.2016 р. щодо наявності актового запису (т.2 а.с.68) 29.04.2016 р., на заяву № 749/15-06-15 від 29.04.2016 р. гр. ОСОБА_8 , було видано повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян № 16606263, бланк Витягу АМВ 175728, 175729, 175730, щодо актового запису про народження гр. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будь-яких інших витягів (довідок) за її заявою з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, останній не надавалося.

Ці обставини в сукупності свідчать про те, що 29.04.2016 р. ОСОБА_8 , у встановленому законом порядку, було отримано у Харківському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Харківській області повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 16606263, на офіційному бланку АМВ № 175728.

При цьому, як вбачається з листа за підписом в.о. начальника ВДРАЦС ГТУЮ у Харківській області ОСОБА_37 № 32054/08.01-04-06 від 08.12.2016 р. на запит № 24/51-1694 КП від 16.11.2016 р. щодо наявності актового запису (т.2 а.с.68) 29.04.2016 р. ОСОБА_8 матері ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було видано повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_8 № 16606263 від 29.04.2016 р., бланк Витягу АМВ 175728, 175729, 175730, у якому були зазначені відомо сті щодо внесення змін до актового запису та позбавлення батька батьківських прав. Лише 09.07.2016 р. до вищезазначеного актового запису внесено відмітку про поновлення батька у батьківських правах, на підставі рішення апеляційного суду Харківської області від 28.04.2016 р., справа № 22-ц/790/2529/16.

Таким чином, станом на 29.04.2016 р. у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_8 містилася інформація про наявність рішення Київського районного суду м. Харкова від 10.12.2015 р. про позбавлення батьківських прав ОСОБА_12 відносно малолітнього сина ОСОБА_8 , оскільки копія рішення суду про поновлення батьківських прав ОСОБА_18 надійшла до реєстратора 09.07.2016 р. Після отримання якого, реєстратором відразу були внесені до Реєстру відповідні зміни до актового запису на підставі даного рішення суду.

При цьому, з показів потерпілого ОСОБА_18 вбачається, що рішення Апеляційного суду Харківської області від 28.04.2016 р., яким рішення Київського районного суду м. Харкова від 10.12.2015 р. було скасовано, він особисто не заносив до відділу реєстрації актів цивільного стану для його реєстрації.

Це в свою чергу свідчить про те, що станом на 29.04.2016 р. згідно відомостей, які містилися у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_8 , такими що відповідають дійсності були ті, що ОСОБА_18 позбавлений батьківських прав на підставі рішення про позбавлення батьківських прав № 640/18239/15-ц від 10.12.2015 р. Київського районного суду м. Харкова.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_8 № НОМЕР_2 , на офіційному бланку АМВ № 175728, отриманий ОСОБА_8 у встановленому законом порядку, оскільки він виданий на підставі її письмової заяви № 749/15-06-15 від 29.04.2016 р., уповноваженим на те органом, а саме Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Харківській області, на дійсному офіційному бланку, з усіма обов'язковими реквізитами, засвідчений підписом посадової особи та скріплений печаткою відповідного відділу державної реєстрації актів цивільного стану, та на момент його отримання, а саме 29.04.2016 р., містив всі, передбачені законодавством дані про особу, що повністю відповіда­ли реальній дійсності, згідно відомостей, які зазначені у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян.

Отже, з вищевикладених доказів слідує, що 30.07.2016 р. ОСОБА_8 разом зі своїм сином ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перетнула державний кордон України на підставі справжнього документа, отриманого нею у встановленому законом порядку.

В той же час, як зазначалося вище ст. 332 КК України передбачено кримінальну відповідальність за незаконне переправлення осіб через державний кордон України. При цьому, з даної статті слідує, що незаконним є перетинання державного кордону України, зокрема, в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів. Тобто мова йде, в даному випадку, саме про перетин державного кордону України з підробленим документом або дійсним, але оформленим на іншу особу; чи без будь-яких документів, сховавшись від прикордонного контролю у тайнику або іншому місці. Той документ, що описаний в обвинуваченні, та використання якого поставлено в провину ОСОБА_8 під час перетину державного кордону України разом зі своїм малолітнім сином ОСОБА_8 , не є підробленим документом, та станом на дату його формування та видачі в ньому були відображені відомості, які повністю відповідали тим відомостям, які були у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_8 . Надання ОСОБА_8 , в пункті пропуску через державний кордон України, під час паспортного контролю інспектору прикордонної служби справжнього документу, не утворює об'єктивну сторону інкримінованого їй злочину, оскільки така дія не вважається перетином державного кордону України без відповідних документів, в розумінні ст. 332 КК України.

При цьому, жодних доказів на підтвердження того факту, що ОСОБА_8 отримала та взяла із собою, повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян № 16606263, на офіційному бланку АМВ № 175728, виданий 29.04.2016 р. Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Харківській області, в якому містилась інформація про наявність рішення Київського районного суду м. Харкова від 10.12.2015 р. про позбавлення батьківських прав ОСОБА_12 відносно малолітнього сина ОСОБА_8 , саме для того, щоб використати даний документ 30.07.2016 р. під час паспортного контролю на рейс № 5691, авіасполученням "Київ-Ріміні", як підставу для перетинання державного кордону України її малолітнім сином ОСОБА_8 , стороною обвинувачення надано до суду не було, а тому суд вважає їх такими, що ґрунтуються виключно на припущеннях.

Так, з показів свідка ОСОБА_17 слідує, що підійшовши на паспортний контроль, ОСОБА_8 разом із своїм неповнолітнім сином, спочатку пред'явила їй закордонні паспорти та посадочні квитки. Лише потім на її запитання щодо підтверджуючих документів, які надають право на виїзд неповнолітньої дитини за кордон, остання надала їй витяг з актового записи, виданий відділом реєстрації актів цивільного стан про народження дитини, скорочено "ДОМ".

При цьому, як вбачається з протоколу огляду - диску для лазерних систем зчитування, інв. № 221 від 14.03.2017 р., та відеозапису на диску, який є додатком до даного протоколу в якому зафіксовано, що під час проходження паспортного контролю в зоні "Відліт", яка розташована в терміналі "D" ДП МА "Бориспіль", ОСОБА_8 спочатку поклала на стійку паспортного контролю два закордонних паспорти гр. України та посадочні квитки, та вже після звернення до неї інспектора ОКПП "Київ", вона передала останній пакет різних документів, які вона дістала із папки для документів, яка знаходилась в її сумці. Оглянувши, надані ОСОБА_8 документи, інспектор залишила лише один документ - витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, на офіційному бланку серія АМВ № 175728, а всі інші документи вона спочатку відклала в бік, а потім пізніше повернула їх ОСОБА_8 . Далі інспектор ОКПП "Київ" взяла, той документ, який вона залишила, а саме витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, на офіційному бланку серія АМВ № 175728, та внесла відомості про нього до комп'ютера, після чого вона віддала його ОСОБА_8 разом із паспортами та посадочними квитками.

Дані докази повністю узгоджуються з показами, наданими під час допиту в судовому засіданні, обвинуваченою ОСОБА_8 , в яких остання зазначила, що під час проходження паспортного контролю разом зі своїм сином, вона пред'явила інспектору, який знаходився за стійкою паспортного контролю, свій закордонний паспорт, закордонний паспорт її сина - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в яких були візи - дозвіл на виїзд до Італії, посадочні квитки.

Тому з огляду на наведені докази, встановлено, що 30.07.2016 р., під час проходження паспортного контролю на рейс № НОМЕР_1 , авіасполученням "Київ-Ріміні" ОСОБА_8 разом із її малолітнім сином ОСОБА_8 , остання спочатку пред'явила інспектору ОКПП "Київ", який знаходиться за стійкою паспортного контролю, два закордонні паспорти: на своєї ім'я та на ім'я її сина, а також посадочні квитки. Потім, після звернення до неї інспектора, вона дістала із папки різні документами, серед яких зокрема був і повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян № 16606263, на офіційному бланку АМВ № 175728, виданий 29.04.2016 р. Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Харківській області. Оглянувши всі, надані ОСОБА_8 документи, інспектор ОСОБА_61 самостійно вирішила, що саме повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян № 16606263, на офіційному бланку АМВ № 175728, виданий 29.04.2016 р. Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Харківській області, є документом, який ОСОБА_8 надала як підставу для перетину державного кордону України її малолітнім сином ОСОБА_8 , та внесла відомості про цей документ до бази даних, пропустивши останніх безперешкодно через державний кордон України.

Ці обставини вказують на те, що стороною обвинувачення не надано доказів та не доведено факту того, що ОСОБА_8 під час проходження паспортного контролю на рейс № НОМЕР_1 , авіасполученням "Київ-Ріміні", разом зі своїм малолітнім сином, з метою усунення перешкод щодо перетину кордону останнім, надала інспектору прикордонної служби як підставу для перетинання державного кордону України саме повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян № 16606263, на офіційному бланку АМВ № 175728, виданий 29.04.2016 р.

При цьому під час допиту у судовому засіданні обвинувачена зазначила, що оскільки її колишній чоловік та батько ОСОБА_8 - ОСОБА_12 , з являється іноземцем - громадянином Російської Федерації, та з 2014 р. постійно проживає на територію Криму, то вона вважала, що його дозвіл на виїзд дитини за кордон не потрібен. Крім того, в її дитини була відкрита віза на виїзд до Італії, без згоди батька.

Разом з тим стороною обвинувачення дані покази обвинуваченої ОСОБА_8 не спростовано, а навпаки в матеріалах кримінального провадження містяться копії документів, які були надані стороною захисту, щодо отримання ОСОБА_12 громадянства Російської Федерації (т.2 а.с.240, 241), що в свою чергу свідчить про те, що вони є достовірними.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що інспектор 2-ої категорії прикордонної служби України ВПС "Бориспіль", в терміналі "D", ОСОБА_17 , здійснювала перевірку, наданих ОСОБА_8 документів, під проходження паспортного контролю, керуючись положеннями Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою КМУ № 57, в яких закріплена процедура вивезення дітей, які не досягли шістнадцяти років, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених ними, а саме підп. 9 ч. 2 п. 4, оскільки ОСОБА_8 перетинала кордон України разом зі своїм сином ОСОБА_8 у статусі одинокою матері.

Разом з тим, під час допиту в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 не підтвердила той факт, що під час проходження паспортного контролю на рейс № НОМЕР_1 , авіасполученням "Київ-Ріміні" ОСОБА_8 повідомляла їй, що вона перетинає державний кордон України разом із її малолітнім сином ОСОБА_8 , будучи одинокою матір'ю. В матеріалах справи також відсутні такі докази виходячи із наступного.

Так, відповідно до ст. 3 ЗУ "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" Правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України.

У п. 2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.95 № 57 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 р. № 534) закріплено, що перетинання громадянами України державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну , зокрема, паспорт громадянина України для виїзду за кордон .

Відповідно до п. 4 даних Правил виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється: 1) за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску; 2) без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків:

?якщо другий з батьків є іноземцем або особою без громадянства, що підтверджується записом про батька у свідоцтві про народження дитини, та який (яка) відсутній у пункті пропуску;

?якщо у паспорті громадянина України для виїзду за кордон, з яким перетинає державний кордон громадянин, який не досяг 16-річного віку, або проїзному документі дитини є запис про вибуття на постійне місце проживання за межі України чи відмітка про взяття на постійний консульський облік у дипломатичному представництві або консульській установі України за кордоном;

?у разі пред'явлення документів або їх нотаріально засвідчених копій: свідоцтва про смерть другого з батьків; рішення суду про позбавлення батьківських прав другого з батьків; рішення суду про визнання другого з батьків безвісно відсутнім; рішення суду про визнання другого з батьків недієздатним; рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків; довідки про народження дитини, виданої відділом реєстрації актів цивільного стану, із зазначенням підстав внесення відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (під час виїзду дитини за кордон у супроводі одинокої матері).

Як вбачається з копію актового запису № 4500 від 16.12.2005 р. про народження дитини ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.2 а.с.60), повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження АКК № 711519, 711520, 711524 від 02.03.2017 р. на ОСОБА_8 , наданий Бориспільським МВ ДРАЦС ГТУЮ в Київській області (т.2 а.с.112, 113-115), та даних, які містяться в листі за підписом в.о. начальника ВДРАЦС ГТУЮ у Харківській області ОСОБА_37 № 32054/08.01-04-06 від 08.12.2016 р. на запит № 24/51-1694 КП від 16.11.2016 р. щодо наявності актового запису (т.2 а.с.68), державна реєстрація народження зазначеної дитини проведена на підставі ст. 126 СК України, тобто за заявою матері та батька дитини про визнання батьківства від 16.12.2005 р. При цьому копія актового запису № 4500 від 16.12.2005 р. та повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження АКК № 711519, 711520, 711524 від 02.03.2017 р. містить повні відомості про батьків ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: батько - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; мати - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до державного органу реєстрації актів цивільного стану.

В той же час, в ч. 1 ст. 135 СК України зазначено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли не має спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записується за її вказівкою.

При цьому, в пункті 9 постанови ППВСУ від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" визначено, що одинокою матір'ю є жінка, яка не перебуває в шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері; вдова; інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама. З даного визначення слідує, що запис про батька дитини проводиться на підставі ст. 135 СК України.

Отже, статтею 126 СК України закріплено визначення походження дитини від батька за заявою жінкою та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, а в ст. 135 СК України - порядок внесення запису про батьків дитини, якщо батьківство, материнство не встановлене. Таким чином, системно-структурний аналіз даних норм СК України доводить, що ними регулюються два різних випадки процедури реєстрації народження дитини, кожна з яких має свої специфічні особливості, що визначають порядок її проведення та юридичні наслідки.

Ці обставини в сукупності свідчать про те, що ОСОБА_8 не являється одинокою матір'ю, оскільки державна реєстрація народження ОСОБА_8 , 24.11.2005 р. проведена на підставі ст. 126 СК України, тобто у визначений законом спосіб та у добровільному порядку встановлено походження дитини від батька ОСОБА_12 , про що міститься відповідний запис у свідоцтві про народження ОСОБА_8 .

При цьому, відповідно до п. 3.2, п. 3.4. розділу І "Порядок видачі витягів з Реєстру" Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 1269/5 від 24.07.2008 р., на письмову заяву фізичної особи, серед іншого видаються: витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України (додаток 1); витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (додаток 2); повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження (додаток 15). Це в свою чергу свідчить про те, що всі ці довідки є трьома різними документами.

Вищевикладені норми законодавства, та формулювання "довідки про народження дитини, виданої відділом реєстрації актів цивільного стану, із зазначенням підстав внесення відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (під час виїзду дитини за кордон у супроводі одинокої матері" в п. 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, з огляду на його семантичне тлумачення свідчать про те, що довідка про народження дитини, про яку йдеться в даному пункті та яка повинна бути пред'явлена під час виїзду дитини за кордон у супроводі одинокої матері, являється витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (додаток 2).

Це в свою чергу вказує на те, що довідка про народження дитини, видана відділом реєстрації актів цивільного стану, із зазначенням підстав внесення відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, та повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, не є ідентичними документами, оскільки є різними за своїм змістом, та не можуть бути прирівняні один до одного.

З огляду на вищевикладене суд приходить до переконання, що ОСОБА_8 не являється одинокою матір'ю. Це також підтверджується даними, які містяться в листі за підписом в.о. начальника ВДРАЦС ГТУЮ у Харківській області ОСОБА_37 № 32054/08.01-04-06 від 08.12.2016 р. на запит № 24/51-1694 КП від 16.11.2016 р. щодо наявності актового запису (т.2 а.с.68), згідно яких, в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян міститься актовий запис про народження № 4500 від 16.12.2005 р., складений Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Харківській області, відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матір'ю якого є ОСОБА_8 , де зазначено, що державна реєстрація народження зазначеної дитини проведена на підставі ст. 126 СК України, тобто за заявою матері та батька дитини про визнання батьківства від 16.12.2005 р., а тому громадянка ОСОБА_8 не є одинокою матір'ю.

Встановлено, що 30.07.2016 р. малолітній ОСОБА_8 виїжджав з території України у супроводі лише матері ОСОБА_8 , яка не мала документу, який би засвідчував її статус одинокої матері, оскільки вона не являється одинокою матір'ю.

Крім того, суд визнає, що дослідженими по справі доказами сторони обвинувачення, взагалі не доведено тієї обставини, що ОСОБА_8 було достовірно відомо про те, що у разі пред'явлення такого документу, як повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян № 16606263, на офіційному бланку АМВ № 175728, виданого 29.04.2016 р. Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Харківській області, в якому містилась інформація про наявність рішення Київського районного суду м. Харкова від 10.12.2015 р. про позбавлення батьківських прав ОСОБА_12 відносно малолітнього сина ОСОБА_8 , її малолітній син ОСОБА_8 , має право на перетин державного кордону України, в її супроводі, без нотаріально посвідченої згоди батька.

Так, у відповідності до Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.95 № 57, факт позбавлення одного із батьків батьківських прав підтверджується лише єдиним документом - рішенням суду про позбавлення батьківських прав.

Отже, із вищезазначених норм законодавства слідує, що пред'явлення під час проходження паспортного контролю будь-якого іншого документу, зокрема і повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження дитини, в якому містяться відомості про позбавлення одного із батьків батьківських прав, не є документом, який є підставою для виїзду з України громадянина, який не досяг 16-річного віку, в супроводі одного з батьків без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків.

Як свідчить зміст пред'явленого ОСОБА_8 обвинувачення за ч. 1 ст. 332 КК України, остання надала як підставу для перетину державного кордону України її малолітнім сином повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян № 16606263, на офіційному бланку АМВ № 175728, виданого 29.04.2016 р. Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Харківській області, в якому містилась інформація про наявність рішення Київського районного суду м. Харкова від 10.12.2015 р. про позбавлення батьківських прав ОСОБА_12 .

В той же час, суд вважає необхідним зауважити, що стороною обвинувачення не встановлено та не підтверджено належними та допустимими доказами, що надання під час проходження паспортного контролю ОСОБА_8 , вищезазначеного витягу, без пред'явлення рішення суду про позбавлення батьківських прав батька ОСОБА_12 відносно малолітнього сина ОСОБА_8 , є підставою для надання уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України дозволу на перетинання державного кордону України ОСОБА_8 , 24.11.2005 р.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 2, ст. 1 ЗУ "Про прикордонний контроль" прикордонний контроль - це державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів. Перевірка документів - дослідження уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України паспортного та інших документів фізичних осіб, які перетинають державний кордон, з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі.

Згідно ч. 3, ч. 4 ст. 6 ЗУ "Про прикордонний контроль" пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами. Прикордонний контроль вважається закінченим після надання уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби України дозволу на перетинання державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем або після доведення до відома відповідної особи рішення про відмову у перетинанні державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем. Також у ч. 1 ст. 7 закріплено, що паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому з'ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону.

Також, відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 14 цього Закону закріплено, зокрема, що громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Форма рішення про відмову у перетинанні державного кордону встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону.

З даних норм законодавства випливає, що саме на органи Державної прикордонної служби України покладено обов'язки щодо контролювання перетину особами державного кордону України, з метою протидії їх незаконному переміщенню, у зв'язку з чим їх наділено повноваженнями щодо надання їм дозволу на перетини державного кордону або відмови.

В той же час, з вищевикладених доказів, а також з витягу з бази даних "Відомості по осіб, які перетнули державний кордон України", слідує, що інспектор 2-ої категорії прикордонної служби України ВПС " ІНФОРМАЦІЯ_4 ", в терміналі "D", ОСОБА_17 30.07.2016 р., здійснюючи стандартну перевірку, наданих ОСОБА_8 документів, під час проходження нею та її малолітнім сином ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспортного контролю на рейс № 5691, авіасполученням "Київ-Ріміні", самостійно, на власний розсуд, не перевіривши належним чином наявність у ОСОБА_8 документів, необхідних для виїзду з України громадян, які не досягли 16-річного віку, відповідно до пунктів 3 - 6 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 (зі змінами), вирішила, що ОСОБА_8 перетинає державний кордон України разом зі своїм сином ОСОБА_8 у статусі одинокою матері, що на її думку, підтверджувалося повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян АМВ № 175728, тобто довідкою одинокою матір'ю (абревіатура ДОМ). Після чого, внесла відповідну інформацію про особу до бази даних "Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України", та повернувши документи пред'явникові, надала дозвіл на перетинання державного кордону України ОСОБА_8 та її малолітньому сину ОСОБА_8 .

Встановлено, що під час перетину державного кордону України 30.07.2016 р. ОСОБА_8 , яка виїжджала з України разом зі своїм малолітнім сином ОСОБА_8 , не мала при собі ні нотаріально посвідченої згоди батька ОСОБА_12 на перетин ОСОБА_8 кордону, ні документів, необхідних для виїзду з України її сином, відповідно до пункту 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, які б підтверджували відсутність у матері обов'язку надання такої згоди. Однак, не зважаючи на це, інспектор 2-ої категорії прикордонної служби України ВПС " ІНФОРМАЦІЯ_4 ", в терміналі "D", ОСОБА_17 надала дозвіл на перетин державного кордону України громадянину України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , через державний кордон України, замість того, щоб повідомити про цю подію старшого зміни прикордонних нарядів з метою подальшого прийняття останнім рішення про відмову у перетині кордону особою, яка не досягла 16-річного віку, який у супроводі матері ОСОБА_8 , перетинав кордон, у зв'язку з відсутністю документів, передбачених в пунктах 3 - 6 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 (зі змінами).

Таким чином, аналізуючи вищезазначені докази, суд приходить до висновку, що інспектор 2-ої категорії прикордонної служби України ВПС " ІНФОРМАЦІЯ_4 ", в терміналі "D", ОСОБА_17 , під час проведення перевірки документів, наданих громадянкою України ОСОБА_8 , проявляючи власну неуважність, прийшла до помилкового переконання, що остання являється одинокою матір'ю та повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян № 16606263, на офіційному бланку АМВ № 175728, виданого 29.04.2016 р. Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Харківській області - це довідка про народження дитини, видана відділом реєстрації актів цивільного стану, із зазначенням підстав внесення відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (під час виїзду дитини за кордон у супроводі одинокої матері), у зв'язку з чим помилково надала дозвіл на перетин державного кордону ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Діяння, відповідальність за яке передбачена ст. 332 КК України, повинно полягати у незаконному переправленні осіб через державний кордон України, тобто з порушенням винним встановленого законом порядку перетинання державного кордону України, у формах про які зазначено вище. Кожен громадянин, в тому числі і батьки, які виїжджають з України разом зі своїми дітьми, які не досягли 16-річного віку, зобов'язані дотримуватися вимог щодо правил перетину державного кордону України, закріплених у відповідних нормативно-правових актах. Разом з тим, у випадках формального виконання ними всіх вимог чинного законодавства, зокрема у разі відсутності необхідних документів, відповідну контролюючу функцію щодо надання їм дозволу на перетин державного кордону України, покладено на органи Державної прикордонної служби України. Питання щодо достатності, належності та дійсності документів, а також обґрунтованості перетину державного кордону України належить виключно до компетенції органів Державної прикордонної служби України шляхом проведення прикордонного контролю, за результати якого ними приймається рішення щодо надання дозволу на перетин державного кордону України або про відмову в такому перетині.

В той же час, поза увагою сторони обвинувачення залишилася та обставина, що інспектором 2-ої категорії прикордонної служби України ВПС " ІНФОРМАЦІЯ_4 ", в терміналі " ІНФОРМАЦІЯ_7 ", ОСОБА_17 , було надано дозвіл на перетин державного кордону України ОСОБА_8 , який не досяг 16-річного віку, та виїжджав у супроводі лише матері ОСОБА_8 , у якої була відсутня нотаріально посвідчена згода батька дитини на перетин кордону останнім, на підставі повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян № 16606263, на офіційному бланку АМВ № 175728, виданого 29.04.2016 р. Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Харківській області, який не входить до переліку документів, закріплених в п. 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, які підтверджують відсутність у матері обов'язку надання такої згоди. При цьому, органом досудового слідства взагалі не перевірялися те, чи дає вищезазначений документ право на перетин державного кордону України особі, яка не досягла 16-річного віку, який виїжджає у супроводі матері, без нотаріально посвідченої згоди батька, а також дії працівника прикордонної служби України з приводу того чи остання діяла, у даному випадку, у відповідності до вимог чинного законодавства, та правомірно надала дозвіл на перетин державного кордону України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Таким чином, все вищевикладене свідчить про допущення помилки інспектором 2-ої категорії прикордонної служби України ВПС " ІНФОРМАЦІЯ_4 ", в терміналі "D", ОСОБА_17 , що призвело до того, що ОСОБА_8 , який не досяг 16-річного віку перетнув державний кордон України, без нотаріальної посвідченої згоди батька, на підставі повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян № 16606263, на офіційному бланку АМВ № 175728, виданого 29.04.2016 р. Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Харківській області, оскільки останній, на думку інспектора, виїжджав з України у супроводі одинокої матері ОСОБА_8 . При тому, що у даному витягу містилася інформація про те, що державна реєстрація народження ОСОБА_8 проведена на підставі ст. 126 СК України, тобто за заявою матері та батька дитини про визнання батьківства від 16.12.2005 р., а не із зазначенням підстав внесення відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, оскільки у відповідності до абз. 9 ч. 2 п. 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, лише довідка про народження дитини, видана відділом реєстрації актів цивільного стану, яка містить такі відомості, підтверджує той факт, що дитина виїжджає за кордон у супроводі одинокої матері.

Отже, між діями ОСОБА_17 та зазначеними наслідками, за результатами допущеної нею помилки, існує безпосередній причинно-наслідковий зв'язок, оскільки вищезазначений витяг, наданий ОСОБА_8 інспектору прикордонної служби, під час проходження нею разом із своїм малолітнім сином паспортного контролю, не являється документом, який відповідно до пункту 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, підтверджував би відсутність у матері обов'язку надання нотаріально посвідченої згоди батька. Тому, в ситуації, що склалася посадовими особами Державної прикордонної служби, у відповідності до вимог чинного законодавства, повинно було прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянином України, який не досяг 16-річного віку, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чого зроблено не було.

При цьому, стороною обвинувачення будь-якими належними, допустимими та достовірними доказами в судовому засіданні не спростовано зазначені обставини.

Також, з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що у діях ОСОБА_8 відсутня також і суб'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 332 КК України, оскільки вищезазначеними доказами повністю спростовуються твердження сторони обвинувачення, що ОСОБА_8 , діючи з прямим умислом 30.07.2016 р. під час проведення паспортного контролю на рейс 5691 авіасполученням "Київ-Ріміні", надала інспектору прикордонних нарядів, як підставу для перетинання державного кордону України її малолітнім сином ОСОБА_8 , повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян № 16606263, на офіційному бланку АМВ № 175728, виданого 29.04.2016 р. Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Харківській області, в якому містилась інформація про наявність рішення Київського районного суду м. Харкова від 10.12.2015 р. про позбавлення батьківських прав ОСОБА_12 відносно малолітнього сина ОСОБА_8 , так як даний документ, у відповідності до вимог чинного законодавства, не підтверджує факт позбавлення батьківських прав батька ОСОБА_12 .

Це може лише вказувати на те, що ОСОБА_8 такими своїми діями допустила порушення Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.95 № 57 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 р. № 534), в яких закріплена процедура вивезення дітей, які не досягли шістнадцяти років, в супроводі одного з батьків, оскільки остання на момент перетину державного кордону України не мала необхідних документів, які б надали право на виїзд з України її сину, так як, наданий нею витяг є дійсним документом, однак не відноситься до їх переліку. Це в свою чергу могли бути лише підставою для прийняття уповноваженими особами державної прикордонної служби України рішення про відмову у перетині кордону особою, яка не досягла 16-річного віку, який у супроводі матері ОСОБА_8 , перетинав кордон, у зв'язку з відсутністю документів, передбачених в пунктах 3 - 6 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 (зі змінами).

Разом з тим, враховуючи, що інспектором прикордонної служби за результатами проведеного прикордонного контролю, після здійснення ретельної перевірки, наданих ОСОБА_8 під час паспортного контролю документів, було прийнято рішення про надання дозволу на перетин державного кордону громадянину ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який виїжджав з України лише у супроводі матері, незважаючи на те, що у неї були відсутні як нотаріально посвідчена згода батька дитини на перетин кордону України, так і інші документи, передбачені нормами діючого законодавства України, які б підтверджували відсутність у неї обов'язку надання такої згоди, то відповідальність, в такому випадку, за законність такого рішення, покладається на посадових осіб державної прикордонної служби України, оскільки обвинувачена не надала несправжнього документу, який би надав право на виїзд за межі України її малолітній дитині. Це в свою чергу вказує на те, що в діях ОСОБА_8 відсутня об'єктивна сторона, інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 332 КК України.

Крім того, у даному випадку, суд звертає увагу, що встановлення об'єктивної сторони злочину має важливе значення. Так, згідно ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК. Об'єктивна сторона - це один із чотирьох обов'язкових елементів складу злочину. Без об'єктивної сторони діяння не може бути посягання на об'єкт злочину, немає і суб'єктивної сторони як певного віддзеркалення об'єктивних ознак діяння в свідомості суб'єкта і, нарешті, відсутній суб'єкт злочину. За допомогою ознак об'єктивної сторони значною мірою визначається суспільна небезпечність вчиненого злочину. Діяння є суспільно небезпечним не поза часом і простором, а в конкретних умовах місця, часу і обстановки його вчинення. Ця обставина набуває першочергового значення в окремих злочинах, де не лише ступінь тяжкості злочину, але і не рідко і саме буття злочину залежить від місця, часу і обстановки скоєння діяння. У зв'язку з цим об'єктивна сторона є криміналізуючим фактором, при визнанні законодавцем діяння злочинним і караним. Також об'єктивна сторона має важливе значення для правильної кваліфікації злочину. Об'єктивна сторона визначає зміст злочину і тим самим встановлює межі посягання, якими визначається відповідальність за той чи інший конкретний злочин.

Так, поняття об'єкту злочину, передбаченого ст. 332 КК України, безпосередньо пов'язане із характером і змістом тих суспільних відносин поставлених під охорону саме кримінального закону. Дана стаття встановлює відповідальність саме за незаконне "переправлення" осіб через державний кордон України, підкреслюючи таким чином, що вказана норма КК України орієнтована перш за все на протидію нелегальній міграції, захисту державного суверенітету, недоторканості державного кордону, а в цілому - основ національно суверенітету України як незалежної держави.

Злочинне діяння - це суспільно небезпечний, протиправний, свідомий, вольовий, конкретний акт поведінки людини. Без суспільно небезпечного діяння не може бути вчинений жодний злочин, тому воно є обов'язковою, стрижневою ознакою по відношенню до інших ознак об'єктивної сторони. Будь-який злочин за своїми об'єктивними рисами завжди виступає як суспільно небезпечна дія або бездіяльність.

Суспільна небезпечність незаконного переправлення осіб полягає в тому, що особа своїми діями порушує недоторканність державного кордону України, ставить під загрозу її суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність. Критерієм оцінки суспільної небезпечності, її ступеня виступають об'єктивні та суб'єктивні ознаки злочину: об'єкт, на який посягає злочин, наслідки, спосіб вчинення злочину, форма вини, мотив, мета тощо. Тільки оцінка всієї їх сукупності може розкрити об'єктивну, реальну небезпечність злочину - тяжкість.

У цьому контексті варто додати, що при кваліфікації дій за ст. 332 КК України в кожному випадку потрібно встановлювати не лише форму та ступінь вини особи, яка переправляє інших осіб, а й співвідношення її діянь із намірами та бажаннями особи, яку переправляють.

Так, під час судового розгляду встановлено та підтверджено дослідженими судом доказами, що 30.07.2016 р. громадянина ОСОБА_8 виїжджала разом зі своїм малолітнім сином ОСОБА_8 за кордон, а саме до Італії, для оздоровлення та відпочинку її дитини, з метою поліпшення та зміцнення його фізичного і психічного стану здоров'я, в період літніх шкільних канікул, на не тривалий період часу, оскільки 27.08.2016 р. останні повернулися на територію України, що не заперечувалося сторонами та не спростовувалось під час розгляду справи.

Згідно ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 р., яка набрала чинності для України 27.09.1991 р., передбачено, що в усіх діях щодо дітей незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Згідно ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Відповідно, якщо один із батьків такого обов'язку не виконує, це не позбавляє права та обов'язку іншого вчинювати відповідні дії.

Так, аналізуючи діяння, які інкримінуються стороною обвинувачення, ОСОБА_8 , суд приходить до висновку, що попри вірогідну наявність формальних ознак злочину, передбаченого ст. 332 КК України, вказані дії матері, яка, виконуючи свій обов'язок, діяла у відповідності до ст. 150 СК України та Конвенції про права дитини, та виключно в інтересах дитини, оскільки виїжджала з України разом зі сином, в період літніх шкільних канікул, з метою його оздоровлення та відпочинку в Італії, що включало в себе комплекс спеціальних заходів медичного характеру спрямованих на лікування дитини, а також соціального, виховного, спортивного характеру, що забезпечують організацію дозвілля дитини, відновленню фізичних і психічних функцій дитячого організму, сприяють розвитку духовності та соціальної активності дитини, повернувшись 27.08.2016 р. на територію України, а тому такими своїми діяннями ОСОБА_8 не заподіяла та не могла заподіяти істотної шкоди, тим суспільним відносинам, що знаходяться під охороною ст. 332 КК України.

Оцінивши вищезазначені дії обвинуваченої суд вважає, що в даному випадку, діяння матері не може бути злочином через повну відсутність суспільної небезпечності вчиненого.

Так, як свідчить зміст пред'явленого ОСОБА_8 обвинувачення за ч.1 ст. 332 КК України, вона, достовірно знаючи Правила перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57, в яких закріплено порядок виїзду з України громадян, які не досягли 16-річного віку, не маючи дозволу на перетин державного кордону від батька малолітнього ОСОБА_8 - ОСОБА_12 , діючи з прямим умислом 30.07.2016 р., продовжуючи свої злочинні дії, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, разом зі своїм малолітнім сином ОСОБА_8 , під час проведення паспортного контролю на рейс № 5691, авіасполученням "Київ-Ріміні", з метою усунення перешкод, тобто ліквідації перепон, що можуть завадити (ускладнити або унеможливити) реалізації плану по незаконному переправленню через державний кордон України малолітнього ОСОБА_8 , для відволікання уваги прикордонних нарядів, надала, як підставу для перетинання Державного кордону України витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян № 16606263, на офіційному бланку АМВ № 175728, виданому 29.04.2016 р. Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Харківській області, в якому містилась інформація про наявність рішення Київського районного суду м. Харкова від 10.12.2015 р. про позбавлення батьківських прав ОСОБА_12 відносно малолітнього сина ОСОБА_8 .

Однак ці обставини, які сторона обвинувачення вважала доведеними, жодними належними та допустимими доказами в судовому засіданні не підтверджені та спростовуються поясненнями допитаного судом свідка ОСОБА_17 та дослідженими матеріалами справи в їх сукупності. А тому ці обставини є лише припущенням обвинувачення і нічим об'єктивно не підтверджені та не свідчать про недоведеність вини обвинуваченої у вчиненні інкримінованого їй злочину.

В той же час, під час судового розгляду встановлено та підтверджено дослідженими судом доказами, що 30.07.2016 р., під час проходження паспортного контролю на рейс № НОМЕР_1 , авіасполученням "Київ-Ріміні" ОСОБА_8 разом із її малолітнім сином ОСОБА_8 , остання спочатку пред'явила інспектору ОКПП "Київ", який знаходиться за стійкою паспортного контролю, два закордонні паспорти: на своєї ім'я та на ім'я її сина, а також посадочні квитки. Потім, після звернення до неї інспектора, вона дістала папку з різними документами, серед яких зокрема був і повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян № 16606263, на офіційному бланку АМВ № 175728, виданий 29.04.2016 р. Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Харківській області. Оглянувши всі, надані ОСОБА_8 документи, інспектор ОСОБА_61 самостійно вирішила, що саме повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян № 16606263, на офіційному бланку АМВ № 175728, виданий 29.04.2016 р. Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Харківській області, є документом, який ОСОБА_8 надала як підставу для перетину державного кордону України її малолітнім сином ОСОБА_8 , та внесла відомості про цей документ до бази даних, назвавши його довідкою одинокою матері, не зважаючи на те, що даний витяг не являється таким документом, і ОСОБА_8 не виїжджав з України в супроводі одинокою матері, пропустивши останніх безперешкодно через державний кордон України. Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що даний витяг ОСОБА_8 отримала та взяла із собою, саме для того, щоб використати даний документ 30.07.2016 р. під час паспортного контролю на рейс № 5691, авіасполученням "Київ-Ріміні", як підставу для перетинання державного кордону України її малолітнім сином ОСОБА_8 , суду не надано, а також не спростовано покази ОСОБА_8 про те, що вона не знала, що для перетину її сином державного кордону України необхідна була нотаріально посвідчена згода його батька.

Так, перетин державного кордону України малолітнім ОСОБА_8 , у супроводі лише його матері, на підставі справжнього документу, дійсність та належність якого була перевірена під час проведення паспортного контролю інспектором прикордонної служби, та за наслідками якого останньою було надано дозвіл на перетин кордону, не утворює склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 332 КК України, так як законодавець передбачає відповідальність за незаконне переправлення осіб через державний кордон України. Тобто мова йде, в даному випадку, як зазначалося вище, саме про перетин державного кордону України з підробленим документом або дійсним, але оформленим на іншу особу, а не про надання справжнього документу під час проходження паспортного контролю, який не входить до переліку документів, передбачених в пунктах 3 - 6 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 (зі змінами), що і зробила обвинувачена під час перетину державного кордону України разом зі своїм малолітнім сином. Це в свою чергу вказує на те, що в діях ОСОБА_8 відсутня об'єктивна сторона, інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, оскільки не будь-яке порушення порядку перетинання державного кордону України є кримінально караним за ст. 332 КК України.

Сукупність досліджених та перевірених судом доказів, з урахуванням положень статті 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, свідчить, що обвинувачена ОСОБА_8 , надаючи, інспектору прикордонних нарядів, під час проходження паспортного контролю разом зі своїм малолітнім сином ОСОБА_8 на рейс 5691 авіасполученням "Київ-Ріміні", повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян № 16606263, на офіційному бланку АМВ № 175728, виданого 29.04.2016 р. Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Харківській області, в якому містилась інформація про наявність рішення Київського районного суду м. Харкова від 10.12.2015 р. про позбавлення батьківських прав ОСОБА_12 відносно малолітнього сина ОСОБА_8 , не усвідомлювала, що її малолітній син виїде з України з порушенням порядку перетинання державного кордону України. При цьому остання була впевнена, що у випадку, якщо в неї будуть відсутні будь-які необхідні документи для перетину державного кордону України її сином, то працівники прикордонної служи не нададуть дозвіл на виїзд з України, чого останніми зроблено не було.

Надані суду у даному кримінальному провадженні докази не містять вагомих ознак, які б вказували на обізнаність обвинуваченої про те, що надаючи інспектору прикордонної служби повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_8 № 16606263, на офіційному бланку АМВ № 175728, виданого 29.04.2016 р. Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Харківській області, що цей документ дає право на перетин державного кордону України її малолітнім сином, та він безперешкодно виїде з України. Тому суд прийшов до переконання, що суб'єктивна сторона у формі умислу - відсутня.

У пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року в справі "Кобець проти України" суд зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм поза розумним сумнівом. Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. За відсутності таких ознак не можна констатувати, що вину доведено поза розумним сумнівом.

Таким чином, оцінивши дії обвинуваченої суд вважає, що в даному випадку відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 332 КК України.

Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_8 , виїжджаючи з України разом зі своїм малолітнім сином, неналежно віднеслася до своїх обов'язків громадянина України, а саме не ознайомилася з Правилами перетинання державного кордону громадянами України, та не маючи при собі всіх необхідних документів, які надають право на виїзд з України громадянам України, які не досягли 16-річного віку, пішла проходити прикордонний контроль, хоча зобов'язана була як мати, яка перетинає кордон разом зі своїм малолітнім сином, мати при собі відповідні документи, які є підставою для виїзду з України її сином лише у її супроводі.

Бездіяльність ОСОБА_8 , пов'язана з неналежним виконанням своїх обов'язків як громадянина України через несумлінне ставлення до них, містить формальні ознаки об'єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 332 КК України, оскільки призвело до порушення порядку перетинання державного кордону України, однак, з урахуванням вимог ст. 11 КК України, вона не утворює складу даного злочину.

Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що в діях обвинуваченої відсутній склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 332 КК України, а саме об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторони складу цього злочину. З огляду на викладене, дотримуючись меж висунутого обвинувачення, суд вважає, що ОСОБА_8 підлягає визнанню невинуватою у пред'явленому обвинуваченні та виправданню у вчиненні незаконного переправлення особи через державний кордон України, за ч.1 ст. 332 КК України, у зв'язку з відсутністю в її діянні складу даного кримінального правопорушення.

Долю речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України. Процесуальних витрат судомне встановлено, про їх наявність сторона обвинувачення в ході судового розгляду не повідомила суд також.

Відповідно до ч. 3 ст. 129 КПК України, цивільний позов потерпілого ОСОБА_12 про відшкодування заподіяної злочином моральної шкоди підлягає залишенню без розгляду, зважаючи на те, що суд прийшов до висновку про необхідність виправдання ОСОБА_8 у пред'явленому обвинуваченні.

Керуючись ст. ст. 100, 129, 318, 322, 337, 342-353, 358, 363-368, ч. 1 ст. 369, ст. 370, ч. 1, ч. 2 ст. 371, п. 3 ч. 1 ст. 373, ст. ст. 374-376 КПК України, ч. 1 ст. 332 КК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_8 визнати невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 332 КК України, та виправдати у зв'язку з встановленням відсутності в діянні складу злочину.

Речові докази в кримінальному провадженні, після набрання вироком суду законної сили, а саме: диск для лазерних систем зчитування інв. № 221 від 13.09.2016 р. (CD-R, 700 MB, № A3115SL18174212LH), - залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Цивільний позов ОСОБА_12 до ОСОБА_8 про стягнення 1 000 000 грн. 00 коп., завданої моральної шкоди, - залишити без розгляду.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Київської області на протязі 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя ОСОБА_1