Номер провадження: 22-ц/785/4863/18
Номер справи місцевого суду: 505/1453/16-ц
Головуючий у першій інстанції Паценюк Г. В.
Доповідач Сегеда С. М.
01.06.2018 року м. Одеса
Апеляційний суд Одеської області, у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Гірняк Л.А.,
Кононенко Н.А.,
за участю секретаря Цихиселі Л.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Котовського міськрайонного суду Одеської області від 20 березня 2018 року у цивільній справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляк В.М. щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, громадянина України ОСОБА_3 без вилучення паспортного документу в рамках цивільної справи за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,
встановив:
15 квітня 2016 року ОСОБА_5 звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 81 579,98 грн., а також судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 815,80 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він 19.09.2012 року передав відповідачу ОСОБА_3 у борг грошову суму у розмірі 1200 доларів США. За умовами договору відповідач зобов'язався повернути позику в строк до 19.09.2013 року зі сплатою 4% щомісячно, що складає 48 доларів США щомісячно. Крім того, відповідач зобов'язався повернути борг по першій вимозі позивача за користування грішми у сумі 1200 доларів США відсотки, про що власноручно склав та передав розписку. Починаючи з кінця грудня 2013 року він постійно в усній формі вимагав повернення боргу, але відповідач не виконував взяті на себе зобов'язання.
15.02.2016 року він направив відповідачу письмову вимогу щодо повернення боргу. Проте, до теперішнього часу відповідач борг не повернув, зобов'язання не виконав.
Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 20 березня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 суму боргу за договором позики від 19.09.2012 року у розмірі 80 842, 32 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
16 березня 2018 року приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Притуляк В.М. звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа.
Ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 20 березня 2018 року одання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляк В. М. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, громадянина України ОСОБА_3 без вилучення паспортного документу - задоволено.
Тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, паспорт громадянина України серії НОМЕР_2, виданий 13.03.2001 року, адреса проживання: АДРЕСА_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_2, до виконання зобов'язань, покладених на нього виконавчим листом №505/1453/16-ц виданим 25.11.2016 року Котовським міськрайонним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 суми боргу за договором позики від 19.09.2012 року у розмірі 80842,32 грн., стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 судових витрат, пов'язаних з оплатою судового збору у розмірі 808,42 грн. та 150,00 грн. витрат на оплату об'яви в газету, а всього 958,42 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування ухвали Котовського міськрайонного суду Одеської області від 20 березня 2018 року та про передачу питання на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Однак до суду апеляційної інстанції в зазначений день і час: 29.05.2018 року, на 14.00 год. учасники справи не з'явились, будучи належним чином повідомленими про час і місце судового засідання.
У зв'язку з цим, колегія суддів зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. З цих підстав колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності її учасників, неявка яких до суду визнана судом неповажною.
При цьому колегія суддів також виходить із того, що у своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема складність справи, поведінка заявника та поведінки компетентних органів влади.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, аналіз викладених вище обставин в їх сукупності дає підстави стверджувати про неналежне здійснення учасниками справи своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків, що виразилися у відсутності інтересу до поданої до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги. У зв'язку з цим, колегія суддів вважає за можливе продовжити розгляд справи за відсутності її учасників, повідомлених належним чином про час і місце розгляду справи.
При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.ст. 268, 382 ЦПК України, в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Крім того, на вимогу зазначених норм процесуального права, датою ухвалення судового рішення, ухваленого за відсутності осіб, які беруть участь у справі, є дата складення повного судового рішення.
У зв'язку з цим, та на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З цих підстав, датою складення цього судового рішення є 01.06.2018 року.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з поданням щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі «України без вилучення паспортного документу громадянина України - ОСОБА_3, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Притуляк В. М. зазначив, що на його примусовому виконанні знаходиться виконавче провадження 55277912 з виконання виконавчого листа №505/1453/16-ц, виданого 25.11.2016 року Котовським міськрайонним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 суми боргу за договором позики від 19.09.2012 року у розмірі 80842,32 грн. та судових витрат, пов'язаних з оплатою судового збору у розмірі 808,42 грн. та 50,00 грн. витрат на оплату об'яви в газету, а всього 958,42 грн.
Враховуючи, що судове рішення боржником на сьогоднішній день не виконано, декларацію не надано, будь-яких дій спрямованих на його виконання не здійснено, то дані обставини завдають істотної шкоди позивачу ОСОБА_5 і свідчать про ухилення ОСОБА_3 від виконання судового рішення протягом півтора року.
У відповідності до ч.5 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян ж країни» громадянину України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, якщо він «хиляється від виконання зобов'язань покладених на нього судовим рішенням.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 30.09.2016 року, у зв'язку з чим його слід обмежити у праві виїзду за межі України без вилучення паспорту до погашення зазначеної заборгованості, з чим повністю погоджується колегія суддів.
Так, згідно до ст. 441 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у траві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.
У відповідності до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
Пунктом 15 Правил перетинання державного кордону громадянами України постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995 року передбачено, що громадянину може бути відмовлено у виїзді з України, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.
Згідно п. 8 ст. 19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються запобігання та недопущення перетинання державного кордону України особами, яким згідно із законодавством не дозволяється в'їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у тому числі згідно з дорученнями правоохоронних органів: розшук у пунктах пропуску через державний кордон осіб, які переховуються від органів досудового розслідування та суду, ухиляються від відбуття кримінальних покарань: виконання в установленому порядку інших доручень правоохоронних органів.
За змістом роз'яснень Верховного Суду України від 01.02.2013 року, викладених у судовій практиці щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Як вбачається з матеріалів справи, на момент звернення до суду з поданням, а також на теперішній час, відповідач і боржник ОСОБА_3 взагалі не погашав заборгованості, визначеної рішенням суду, що свідчить про факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.
Таким чином, суд обгрунтовано керувався ч. 5 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзд в Україну громадян України» та Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо підвищення ефективності виконання рішень судів» від 24.03.2008 р. № 261/2008 та дійшов правильного висновку про задоволення подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка В.М.
Що стосується доводів заявника апеляційної скарги, то вона містить лише одні доводи про те, що суд розглянув справу у відсутність приватного виконавця, чим порушив вимоги ч. 4 ст. 441 ЦПК України.
З цих підстав, колегія суддів зазначає, що вказані доводи є безпідставними, оскільки вказаною нормою процесуального права не передбачено обов'язкову участь приватного виконавця при розгляді судом його подання про тимчасове обмеження громадянина у праві виїзду за межі України.
Враховуючи, що приватний виконавець Притуляк В.М. надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність (а.с.77), у суду були всі повноваження на негайний розгляд подання на підставі наявних у справі доказів, без участі вказаного приватного виконавця.
Аналогічно вирішувалось питання також згідно ч. 2 ст. 377 ЦПК України, в редакції, яка була чинною до 15.12.2017 року.
Таким чином, суд першої інстанції не допустив порушень вимог чинного цивільно-процесуального законодавства та дійшов обгрунтованого висновку про необхідність задоволення подання приватного виконавця у судовому засіданні, без його участі.
Інших доводів стосовно незаконності оскаржуваної ухвали суду, заявник апеляційної скарги та його представник адвокат ОСОБА_6 суду не надали.
Разом з тим, заявник апеляційної та його представник адвокат ОСОБА_6 були належним чином повідомленими про час і місце судового засідання в суді апеляційної інстанції, однак до суду не прибули і своїх доводів або заперечень проти подання приватного виконавця суду апеляційної інстанції також не надали.
Крім того, вимоги заявника апеляційної скарги про скасування оскаржуваної ухвали суду і направлення справи на новий судовий розгляд є безпідставними, оскільки вказані дії апеляційного суду Одеської області у разі, якби ухвала суду першої інстанції була скасована, не передбачені діючим цивільно-процесуальним законодавством України, оскільки оскаржувана ухвала суду не перешкоджає подальшому провадженню у справі, як то передбачено п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України.
Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваної ухвали суду та доводів апеляційної скарги.
Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала суду в повній мірі відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги її не спростовують, оскільки ухвалу постановлено у повній відповідності до вимог матеріального і процесуального права.
У зв'язку з цим, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Ухвалу Котовського міськрайонного суду Одеської області від 20 березня 2018 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено: 01.06.2018 року.
Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда
Л.А. Гірняк
Н.А. Кононенко