Номер провадження: 11-кп/785/273/18
Номер справи місцевого суду: 523/9464/14-к
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
16.04.2018 року м. Одеса
Апеляційний суд Одеської області в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2
судді ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового
засідання ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6
потерпілої ОСОБА_7
представника потерпілої ОСОБА_8
захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10
перекладача ОСОБА_11
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Грузії, тимчасово проживаючого в приміщенні кафе за адресою: АДРЕСА_1 ,
ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина Грузії, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , який не має постійного місця проживання в Україні,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисника ОСОБА_9 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_14 , та захисника ОСОБА_10 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_13 , на вирок Суворовського районного суду м. Одеси, від 02 лютого 2016 року, у кримінальному провадженні № 12014160490001765, внесеному до ЄРДР 22.04.2014 року, стосовно
Оскарженим вироком ОСОБА_14 засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 10 (десять) років із конфіскацією майна.
На підставі ст. 72 КК України зараховано в строк відбутого покарання час попереднього ув'язнення з 23 квітня 2014 року до 02 лютого 2016 року у співвідношенні відповідності одного дня попереднього ув'язнення двом дням позбавлення волі.
Під вартою знаходиться з 23 квітня 2014 року.
Цим же вироком ОСОБА_13 засуджений за вчинення злочинів, передбачених:
ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 10 (десять) років;
ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 13 (тринадцять) років із конфіскацією майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 15 (п'ятнадцять) років із конфіскацією майна.
На підставі ст. 72 КК України зараховано в строк відбутого покарання час попереднього ув'язнення з 23 квітня 2014 року до 02 лютого 2016 року у співвідношенні відповідності одного дня попереднього ув'язнення двом дням позбавлення волі.
Під вартою знаходиться з 23 квітня 2014 року.
Відповідно до оскарженого вироку суду, 21 квітня 2014 року, о 22 годині 40 хвилин, ОСОБА_13 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою в групі осіб, разом з ОСОБА_14 , із корисливого мотиву, спрямованого на заволодіння чужим майном, знаходячись біля будинку №106 по просп. Добровольського в м. Одесі, підбігли до потерпілих ОСОБА_15 та ОСОБА_7 , після чого ОСОБА_13 застосував до ОСОБА_15 фізичне насильство, що є небезпечним для життя та здоров'я останнього. Від отриманих ударів рукояткою газобалонного пневматичного пістолету моделі «МР 654 К» № НОМЕР_1 , ОСОБА_15 впав на землю та знепритомнів, а ОСОБА_14 в цей час притримував за руки ОСОБА_7 , чим перешкодив її активним намаганням допомогти чоловікові та забезпечив Кочіашвілі Автанділу можливість безперешкодно заволодіти барсеткою ОСОБА_15 , в якій знаходились грошові кошти у сумі 4000 грн.. Отримані тяжкі тілесні ушкодження призвели до смерті потерпілого ОСОБА_15 .
Захисник ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_14 в апеляційній скарзі стверджує, що висновки суду викладені у вироку не відповідають фактичним обставинам справи, в зв'язку з чим вирок суду є необґрунтований.
Так, захисник ОСОБА_9 в апеляційній скарзі вважає, що суд невірно кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_14 за ст. 187 ч. 4 КК України, оскільки співучасть, як кваліфікуюча ознака інкримінованого злочину не підтверджується доказами, що містяться в матеріалах кримінального провадження.
Крім того, захисник в апеляційній скарзі стверджує що фактично вирок суду щодо ОСОБА_14 базується лише на показах потерпілої ОСОБА_7 , які не узгоджуються у сукупності з поясненнями обох обвинувачених та інших свідків.
На підставі викладеного, захисник просить скасувати вирок суду першої інстанції, яким ОСОБА_14 був засуджений за вчинення злочину, передбаченого ст. 187 ч. 4 КК України, кримінальне провадження - закрити. Запобіжний захід у виді тримання під вартою - скасувати.
Захисник ОСОБА_10 , в апеляційній скарзі, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_13 , стверджує, що вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_13 є занадто суворим.
Зокрема, захисник в апеляційній скарзі вказує на те, що суд першої інстанції, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_13 покарання, не врахував пом'якшуючи покарання обставини, а саме щире каяття, активне сприяння слідству у розкритті злочину, добровільне часткове відшкодування завданої шкоди.
Враховуючи наведене, захисник ОСОБА_10 просить змінити вирок суду першої інстанції в частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_13 покарння, призначивши йому менш суворе покарання.
Заслухавши захисників та обвинувачених, які підтримали доводи апеляційних скарг, прокурора і представника потерпілої, які заперечувли проти задоволення апеляційних скарг, дослідивши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника ОСОБА_9 про те, що суд невірно кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_14 за ст. 187 ч. 4 КК України, оскільки співучасть, як кваліфікуюча ознака інкримінованого злочину не підтверджується доказами, що містяться в матеріалах кримінального провадження, апеляційний суд приходить до висновку про те, що таккі доводи суперечать фактичним обставинам вчинення злочину, встановленим судом першої інстанції.
Так з показань потерпілої ОСОБА_7 вбачається, що кожен з обвинувачених одночасно вчинили дії, спрямовані на заволодіння майном її чоловіка. При цьому, обидва нападники були одягнені у верхній одяг таким чином, щоб приховати власні обличчя, між собою не розмовляли, діяли злагоджено, що свідчить про виконання ОСОБА_13 ролі із безпосереднього застосування насильства, необхідного та достатнього для вилучення у ОСОБА_15 барсетки, а дії ОСОБА_16 були спрямовані на нейтралізацію супротиву потерпілої, яка намагалась відштовхнути ОСОБА_17 .
Підстави для сумніву в достовірності та об'єктивності показань потерпілої відсутні, тому апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав показання потерпілої належними, допустимими та достовірними доказами.
Також, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_13 та ОСОБА_16 , після спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_15 та заволодіння майном потерпілих, спільно залишили місце злочину.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку про те, що ОСОБА_16 виступив в якості співвиконавця розбійного нападу на ОСОБА_15 , а злагодженість дій обвинувачених та відсутність між ними будь-яких розмов в процесі вчинення злочинів, свідчить про їх попередню домовленість про вчинення розбійного нападу.
Крім того, із показань обвинуваченого ОСОБА_13 , а також свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , вбачається, що ОСОБА_16 знав про наявність пістолета в ОСОБА_13 і об'єктивно бачив, як ОСОБА_13 застосував його при вчиненні розбійного нападу.
За таких обставин, апеляційний суд вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_16 у вчиненні за попередньою змовою групою осіб - спільно з ОСОБА_13 , розбійного нападу на ОСОБА_15 , з метою заволодіння його майном.
Що стосується доводів захисника ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_13 про те, що вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_13 є занадто суворим, апеляційний суд вважає ці доводи необґрунтованими з таких підстав.
З матеріалів провадження вбачається, що при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_13 суд першої інстанції керувався вимогами ст. 65 КК України, враховуючи тяжкість скоєного злочину, особу засудженого, а також обставини, як обтяжуючі, так і пом'якшуючі покарання, а також ті обставини, що обвинувачений вчинив злочин в стані алкогольного сп'яніння.
Щодо доводів захисника Задворної щодо того, що суд першої інстанції, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_13 покарання не врахував пом'якшуючи покарання обставини, а саме щире каяття, апеляційний суд вважає їх також необґрунтованими, оскільки обвинувачений ОСОБА_13 фактично частково визнав себе винуватим, що було враховано судом першої інстанції при призначенні обвинуваченому покарання за кожен злочин окремо, а також при визначенні остаточного покарання за сукупністю злочинів.
На підставі викладеного апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку про можливість і необхідність призначення обвинуваченому такого покарання, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів і цілком відповідає тяжкості вчинених обвинуваченим злочинів та його особі.
В ході судового розгляду апеляційним судом встановлено, що при призначенні обвинуваченим ОСОБА_13 та ОСОБА_16 покарання, суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, не застосувавши до обвинувачених положення ч.5 ст.72 КК України, а саме - зарахування в строк відбутого покарання часу попереднього ув'язнення у співвідношенні один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Викладені обставини,згідно з положеннями ст.ст. 409, 413 КПК України, є підставою для зміни вироку.
За таких обставин, апеляційний суд вважає необхідним змінити вирок суду першої інстанції, і зарахувати, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, строк попереднього ув'язнення обвинувачених ОСОБА_13 та ОСОБА_16 з 23 квітня 2014 року по день набрання вироком законної сили, а саме - по 16 квітня 2018 року включно, як відбуте покарання, з розрахунку - один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Керуючись ст. ст. 370, 372, 376, 404, 407, 409, 413, 419, 532 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_9 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_14 , та захисника ОСОБА_10 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_13 , - частково задовольнити.
Вирок Суворовського районного суду м. Одеси, від 02 лютого 2016 року, у кримінальному провадженні № 12014160490001765, внесеному до ЄРДР 22.04.2014 року, стосовно ОСОБА_12 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, та ОСОБА_13 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2ст. 121, ч. 4 ст. 187 КК України, - змінити.
На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_13 та ОСОБА_16 в строк відбування покарання, як відбуте, строк попереднього ув'язнення з 23 квітня 2014 року по день набрання вироком законної сили, а саме по 16 квітня 2018 року включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
В решті оскаржений вирок залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим - в той же строк з дня отримання копії ухвали.
Судді апеляційного суду
Одеської області
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
(підпис) (підпис) (підпис)
Згідно з оригіналом.
Суддя апеляційного суду
Одеської області ОСОБА_2