Номер провадження: 11-кп/785/548/18
Номер справи місцевого суду: 493/1616/16-к
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
22.05.2018 року м. Одеса
Апеляційний суд Одеської області в складі:
головуючий суддя - ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Балтського районного суду Одеської області від 24.05.2017 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, українця, громадянина України, який має неповну середню освіту, не одруженого, не працюючого, мешканця АДРЕСА_1 , раніше судимого:
30.11.2015 року Котовським міськрайонним судом Одеської області за ст. 407 ч. 4 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців,
визнано винним та засуджено за ч.1 ст.185 КК України та призначено покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного цим вироком, частково приєднано покарання по вироку Котовського міськрайонного суду Одеської області від 30.11.2015 року в частині двох років семи місяців позбавлення волі і остаточно призначено покарання у вигляді 3-х років 7 місяців позбавлення волі.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 24.05.2017 року до набрання вироком чинності з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Вироком відносно обвинуваченого обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Вироком також вирішене питання щодо речових доказів, -
встановив:
Вищевказаним вироком ОСОБА_7 визнаний винними та засуджений за те, що він 15.08.2016 року, близько 22 год. 00 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на території домогосподарства ОСОБА_8 , що розташоване в с. Немирівське Балтського району Одеської області, звідки таємно викрав газовий балон, вартістю 200 грн., який знаходився у літній кухні вказаного домогосподарства, після чого з місця скоєння злочину зник, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_8 матеріальну шкоду на суму 200 грн.
На даний вирок обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість та невмотивованість.
Вимоги апеляційної скарги обвинувачений обґрунтовує тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, суд не дослідив належним чином докази та не з'ясував обставини кримінального правопорушення.
Також зазначає, що вину визнав під тиском слідчого та вважає, що його вина у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, не доведена.
Заслухавши суддю-доповідача; пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 , який підтримав доводи апеляційної скарги; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та просив залишити оскаржуваний вирок без змін; дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок суду - без змін виходячи з такого.
Згідно зі ст.2 КК України, Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Відповідно до ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно зі ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції під час судового розгляду в повній мірі дотримався вищевказаних вимог кримінального, кримінального процесуального закону та Конвенції.
У судовому засіданні у суді першої інстанції, ОСОБА_7 підтвердив факт вчинення ним крадіжки.
Допитаний у судовому засіданні Апеляційного суду Одеської області ОСОБА_7 свою вину у скоєнні кримінального правопорушення не визнав та розповів, що він проживав разом з потерпілою ОСОБА_8 , а тому вважав, що даний балон є і його власністю, а тому вважає, що крадіжки не було.
Незважаючи на заперечення у судовому засіданні апеляційного суду Одеської області обвинуваченим ОСОБА_7 своєї причетності до вчинення інкримінованого йому злочину, його вина підтверджується долученими до матеріалів кримінального провадження, дослідженими в судовому засідання та оціненими судом доказами, а також показаннями потерпілих та свідків, а саме:
-витягом з ЄРДР про те, що 15.09.2016 року ОСОБА_7 , знаходячись в с. Немирівське Балтського району таємно викрав газовий балон, який належить ОСОБА_8 ;
-заявою ОСОБА_8 , адресованою до Балтського відділу поліції, в якій вона просила прийняти міри до обвинуваченого ОСОБА_7 ;
-рапортом ІП Балтського ВП ГУНП України в Одеській області про те, що в нього на розгляді знаходились матеріали ЖЄО №3291 від 19.08.2016 року по зверненні ОСОБА_8 про те, що 15.08.2016 року в с. Немирівське Балтського району ОСОБА_7 шляхом вільного доступу викрав з її домоволодіння газовий балон;
- протоколом огляду місця події від 21.10.2016 року з ілюстрованою фото таблицею до нього. Згідно якого було оглянуто домоволодіння ОСОБА_9 , яке розташовано в с. Немирівське Балтського району Одеської області, згідно яког на території даного домогосподарства в присутності двох понятих ОСОБА_9 добровільно видала газовий балон та пояснила, що даний балон вона 16.08.2016 року купила у ОСОБА_7 та на її запитання він пояснив, що це його газовий балон;
-довідкою від 19.08.2016 року про вартість газового балону;
-постановою про приєднання предметів до провадження як речових доказів від 24.10.2016 року;
-квитанцією №000154 про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження.
Вищевказані докази були повно, всебічно та об'єктивно досліджені судом першої інстанції, оцінені з точки зору їх належності, допустимості та взаємозв'язку, внаслідок чого вірно визнані судом першої інстанції достовірними та такими, що в повній мірі підтверджують винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину.
Апеляційний суд вважає, що невизнання вини ОСОБА_7 після винесення вироку, є його спробою уникнути відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення у зв'язку з суворим, на думку апелянта, призначеним покаранням.
Аналізуючи вищезазначене в сукупності, апеляційний суд вважає, що на підставі зібраних в ході досудового розслідування, досліджених в судовому засіданні та оцінених доказів, а також показань допитаних під час судового розгляду учасників кримінального провадження, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Крім того, апеляційний суд визнає безпідставними доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 щодо того, що він проживав з потерпілою ОСОБА_8 однією сім'єю та викрадений газовий балон є їх спільною сумісною власністю.
Так, апеляційним судом встановлено, що в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_7 свою провину у вчиненні крадіжки визнав повністю, жодних показань з приводу наявності у нього прав на предмет кримінального правопорушення не надавав. Більш того, в суді першої інстанції потерпіла ОСОБА_8 пояснила, що вона тимчасово дозволила обвинуваченому ОСОБА_7 проживати на території її домогосподарства, а саме - в приміщенні літньої кухні, де і знаходилось належне потерпілій майно, в тому числі й зазначений газовий балон. Разом з цим, з пояснень потерпілої вбачається, що у неї склались неприязні стосунки з обвинуваченим, у зв'язку з чим вона категорично заборонила йому брати її речі, жодного права спільної сумісної власності на даний балон обвинувачений не мав.
В судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_7 не надав суду жодних доказів на підтвердження своїх доводів щодо наявності у нього прав на викрадений ним газовий балон, а також на спростування показань потерпілої, наданих нею в суді першої інстанції. В матеріалах кримінального провадження також відсутні будь-які докази на підтвердження доводів апеляційної скарги обвинуваченого, а жодних інших доводів обвинувачений під час апеляційного розгляду не висловив.
Суд вірно кваліфікував дії ОСОБА_7 за ч.1 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд першої інстанції згідно з вимогами ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 суд визнав вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, а обставинами, що пом'якшують покарання - щире каяття, повне визнання вини в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні та активне сприяння розкриттю злочину. Районний суд також вірно врахував особу обвинуваченого, зокрема те, що він раніше судимий, негативно характеризується по місцю проживання, не перебуває на обліку в лікаря-нарколога та лікаря - психіатра, не працює.
Відповідно до практики призначення кримінальних покарань, суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
З оскаржуваного вироку вбачається, що суд першої інстанції в повній мірі дотримався вимог кримінального та кримінального процесуального закону, врахував роз'яснення вищевказаної Постанови Пленуму ВСУ та дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення ОСОБА_7 лише в умовах ізоляції від суспільства, внаслідок чого вірно призначив йому покарання в межах санкції ч.1 ст.185 КК України, у вигляді одного року позбавлення волі, яке є необхідним і достатнім для його виправлення, перевиховання та попередження вчинення ним нових злочинів.
Також суд правильно врахував, що кримінальне правопорушення ОСОБА_7 скоєно протягом іспитового строку та вірно застосував положення ст.71 КК України та частково приєднав до покарання за даним вироком не відбуту частину покарання за попереднім вироком та остаточно визначив обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у виді трьох років та семи місяців позбавлення волі.
Таким чином, апеляційний суд не вбачає в діях суду першої інстанції жодних порушень кримінального та кримінального процесуального закону, які могли би бути підставою для зміни чи скасування оскаржуваного вироку. Інших доводів апеляційному суду надано не було.
Апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги обвинуваченого щодо необхідності скасування вироку суду та направлення справи на новий судовий розгляд, не знайшли свого підтвердження доказами і не надано інших доказів, які б не були предметом дослідження районним судом, а тому вважає необхідним залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуваний вирок суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419, 428, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а вирок Балтського районного суду Одеської області від 24.05.2017 року щодо ОСОБА_7 , засудженого за ч. 1 ст. 185 КК України, - без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк, з дня вручення йому копії цієї ухвали.
Судді апеляційного суду Одеської області
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4