Номер провадження: 22-ц/785/1141/18
Номер справи місцевого суду: 501/329/17
Головуючий у першій інстанції Максимович Г. В.
Доповідач Калараш А. А.
31.05.2018 року м. Одеса
Справа № 501/329/17-ц
Провадження № 22-ц/785/1141/18
Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
головуючого - Калараш А.А.
суддів - Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М..
з участю секретаря - Томашевської К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту , за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 23 травня 2017 року,-
встановив:
У лютому 2017 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості і в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що між ним та відповідачем 07.02.2014 року був укладений кредитний договір за яким, останньому був наданий кредит у розмірі 4882,96 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18,0% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає дії картки. Відповідач взяті на себе зобов'язання не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором у розмірі 12 526,64 грн.
Позивач ПАТ КБ «Приват Банк» просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 12 526,64 грн. та понесені ним судові витрати.
Рішення прийнято за відсутності сторін.
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 23 травня 2017 року у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено (а.с.56).
В апеляційній скарзі, ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим,що судом першої інстанції невірно встановлено перебіг строку позовної давності та не враховано те,що Банк з позовом звернувся в межах строку позовної давності (а.с.60-62).
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Заслухавши суддю доповідача, дослідивши докази у справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням постанови про задоволення позову, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з підстав пропуску Банком строку позовної давності.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна.
Колегія суддів, погоджується з доводами апеляційної скарги.
З матеріалів справи вбачається, що 07.02.2014 року між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_2 отримала кредит в розмірі 4882,96 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18,0% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає дії картки (а.с.4,5,6-29).
В той же день між сторонами була підписана генеральна угода про реструктуризацію боргу та приєднання до Умов та правил надання продукта кредитних карт.
Відповідно до п. 2.1 Угоди сторони передбачили, що банк надає позичальнику терміновий кредит в розмірі 4882,96 грн. на строк 24 місяця з 07.02.2014р. по 29.02.2016р. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку, починаючи з 1 по 25 число кожного місяця відповідач надає банку грошові кошти для погашення заборгованості (а.с.5) .
Відповідно до ст. ст. 526, 527,530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст.ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідач ОСОБА_2 свої зобов'язання по погашенню кредиту не виконувала , внаслідок чого станом на 16.02.2017 року виникла заборгованість у розмірі 12 526,64 грн., яка складається з :
4501,97 грн.-заборгованість за кредитом;
2374,72 грн.-заборгованість за процентами за користування кредитом;
5041,96 грн.- заборгованість за пенею та комісією;
607,99 грн. -штраф , що підтверджується розрахунком заборгованості , який узгоджується з умовами договору кредиту (а.с.3).
Відмовляючи у задоволенні позову з підстав пропуску Банком строку звернення до суду , суд першої інстанції не вірно встановив початок перебігу строку позовної давності.
Так, відповідно до п.2.1. Угоди ,сторони визначили строк повернення кредиту до 29.02.2016 року .
Відповідач ОСОБА_2 зобов'язалася здійснювати платежі кожний місяць з 1 по 25 число.
Відповідно до розрахунку заборгованості, останій платіж ОСОБА_2 здійснила 25.04.2014 року , наступний платіж мала здійснити 25.05.2014 року.
Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.
Таким чином з 25.05.2014 року права Банку були порушені та з 26.05.2014 року у Банку виникло право звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості.
З позовом до суду Банк звернувся 24.02.2017 року тобто в межах строку позовної давності.
Суд першої інстанції не звернув уваги на вищенаведене та помилково відмовив у задоволенні позову.
За таких обставин, відповідно до п.2 ч.1 ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь Банку підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3360 грн., сплачений Банком при зверненні з позовом до суду у розмірі 1600 грн. та у розмірі 1760 грн. при принесенні апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374,376, 381-384,390 ЦПК України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити.
Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 23 травня 2017 року скасувати і ухвалити нове судове рішення.
Позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту задовольнити.
Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» з ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1, заборгованість за договором кредиту від 07.02.2014 року у розмірі 12526,64 грн.
Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» з ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 3360 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення , а у разі оголошення вступної та резолютивної частини постанови , зазначений строк обчислюється з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено 01.06.2018 року
Судді апеляційного суду
Одеської області А.А. Калараш
А.П. Заїкін
О.М.Таварткіладзе