Дата документу 04.06.18
Справа № 517/180/18
Провадження № 1-кп/517/23/2018
04 червня 2018 року Фрунзівський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретареві ОСОБА_2
з участю:
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Захарівка Одеської області кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12018160390000256 від 06.03.2018 року відносно обвинуваченого:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, уродженця с. Селище, Ниспоренського району р. Молдова, мешканця АДРЕСА_1 , не одруженого, освіта базова загальна середня, раніше судимого: 29.11.2006 року Котовським міським судом Одеської області за ч.3 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі, з застосуванням ст.75 КК України, з іспитовим строком 1 рік 6 місяців; 13.11.2007 року Котовським міським судом Одеської області за ст. 15, ч.3 ст.185, ч.3 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, з застосуванням ст. 75 КК України, з іспитовим строком 1 рік. На підставі ст. 70 ч. 4 КК України поглинути дане покарання вироком Котовського міського суду Одеської області від 29.11.2006 року і остаточно визначити до відбування покарання 4 роки позбавлення волі, з застосуванням ст.75 КК України, з іспитовим строком 1 рік 6 місяців, за ч. 1 ст. 115 КК України до 10 років позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України приєднати частину у виді 2 років позбавлення волі не відбутого покарання по вироку Котовського міського суду Одеської області та остаточно визначити до відбування покарання 12 років позбавлення волі; 15.06.2017 року звільнений на підставі ухвали Голопристанського районного суду Херсонської області від 15.06.2017 року, ст. 81 КК України, умовно-достроково на невідбутий строк 10 місяців 14 днів, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 185 ч. 2 КК України та ст. 190 ч. 2 КК України,
У ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає в АДРЕСА_1 , 04 березня 2018 року, біля 22 години 00 хвилин, зайшовши шляхом вільного доступу до приміщення під'їзду загального користування двоповерхового, багатоквартирного будинку, який розташований по АДРЕСА_2 , де маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно викрав спортивний велосипед марки «SHIMANO», темно-зеленого кольору, б/в, який належить ОСОБА_6 . Після чого ОСОБА_4 з викраденим майном, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд. Згідно висновку товарознавчого дослідження з визначення ринкової вартості рухомого майна, вартість велосипеду на момент скоєння злочину, склала 4755 (чотири тисячі сімсот п'ятдесят п'ять гривень 00 копійок) гривень.
Крім того досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , 04.03.2018 біля 21 години 00 хвилини, знаходячись на вулиці Одеській, смт. Захарівка Одеської області, біля магазину «Смак», під час бесіди з ОСОБА_7 взяв у останнього мобільний телефон марки «SAMSUNG La Fleur», білого кольору, б/в, під приводом увімкнути на ньому музику та діючи повторно, маючи умисел на незаконне заволодіння чужим майном шляхом зловживанням довірою, заволодів даним мобільним телефоном, який належить ОСОБА_7 та розпорядився викраденим майном на власний розсуд. Згідно висновку товарознавчого дослідженням з визначення ринкової вартості рухомого майна вартість якої на момент скоєння злочину складала 285 (двісті вісімдесят п'ять гривень 00 копійок) гривень.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину визнав і показав суду, що 04 березня 2018 року він дійсно викрав велосипед марки «SHIMANO», темно-зеленого кольору. Крім того, 04 березня 2018 року під час бесіди з ОСОБА_7 взяв у останнього мобільний телефон та під приводом увімкнути на ньому музику, заволодів даним телефоном. У вчиненому щиро розкаявся.
Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про дату, час та місце проведення судового розгляду повідомлялися належним чином, але у судове засідання не з'явилися. Разом з тим, потерпілі звернулися до суду з письмовими заявами, в яких просили здійснити судовий розгляд за їх відсутності. Претензій матеріального та морального характеру при розгляді обвинувального акту до обвинуваченого потерпілі не заявляли. З урахуванням думки учасників судового розгляду, які вважали за можливе розглядати справу за відсутності потерпілих, суд дійшов висновку про проведення судового розгляду без їх участі.
Відповідно до ст. 349 КПК України, за згодою всіх учасників судового розгляду, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.
Таким чином, суд вважає доведену вину обвинуваченого і кваліфікує його дії, як вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно та у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 ч. 2 КК України - заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно.
При призначенні виду і міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, особу винного, обставини які пом'якшують покарання.
Обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальні правопорушення (злочини), які відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості; за місцем проживання характеризується задовільно; на обліку у лікаря нарколога або психіатра не перебуває; раніше судимий.
Суд визнає обставиною, яка пом'якшує покарання - щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю злочину, а обставиною, яка обтяжує покарання - вчинення злочинів в стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п.26 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при визначенні покарання за правилами ст. 71 КК до покарання за новим вироком повністю або частково приєднується не відбута частина покарання за попереднім вироком, суди повинні точно встановлювати не відбуту частину основного й додаткового покарань і зазначати їх вид та розмір у новому вироку. У разі, коли особа була засуджена до арешту або позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням (статті 75, 104 КК) або була звільнена від відбування покарання умовно-достроково (статті 81, 107 КК) і в період іспитового строку або строку умовно-дострокового звільнення вчинила новий злочин, суд зобов'язаний визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі, зокрема й тоді, коли останнім за часом вироком призначаються більш м'які види покарання.
За викладених обставин та керуючись вимогами кримінального закону і передбачених цим законом санкцій, з метою виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 , а також попередження вчинення ним нових злочинів, суд вважає, що цілі покарання обвинуваченого, будуть досягнуті з такою мірою покарання, як позбавлення волі.
Судом встановлено, що до кримінального провадження під час досудового розслідування долучались речові докази, які у відповідності до ст. 100 КПК України після набрання вироком чинності підлягають поверненню за належністю власникам.
Цивільного позову по кримінальному провадженню не заявлено.
Беручи до уваги, що ОСОБА_4 був затриманий 30 травня 2018 року, до суду утримувався під вартою і більше на волі не знаходився, суд вважає, що строк відбування покарання йому слід обчислювати з 30 травня 2018 року, тобто з дня його фактичного затримання.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд,
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 185 ч. 2, 190 ч. 2 КК України та призначити йому покарання:
- за ст. 185 ч.2 КК України - 2 (два) роки позбавлення волі;
- за ст. 190 ч. 2 КК України - 1 (один) рік 6 (шість) місяців позбавлення волі;
Відповідно ст. 70 ч. 1 КК України призначити покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим і остаточно призначити покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі.
Відповідно ст. 71 КК України, до призначеного покарання частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Котовського міського суду Одеської області від 13 листопада 2007 року та остаточно призначити ОСОБА_4 покарання за сукупністю вироків у виді 2 (двох) років 4 (чотирьох) місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити попередній - тримання під вартою.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту його взяття під варту з 30.03.2018 р. (згідно ухвали Фрунзівського районного суду Одеської області від 30.03.2018 року)
Речові докази, приєднані до справи - велосипед марки «SHIMANO», темно-зеленого кольору, б/в - вважати повернутим власнику ОСОБА_6 ; мобільний телефон марки «SAMSUNG La Fleur», білого кольору, к/в - вважати повернутим власнику ОСОБА_7 .
Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на вирок суду, може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя: