Справа № 127/14466/15-а
Головуючий у 1-й інстанції: Луценко Л.В.
Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.
04 червня 2018 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Ватаманюка Р.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Вінницької міської ради на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 квітня 2018 року (суддя Луценко Л.В.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Вінницької міської ради про визнання протиправною та скасування постанови,
Позивач звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Вінницької міської ради про визнання протиправною та скасування постанови №582 від 11.06.2015 року, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.152 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 1360,00 грн., а також закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23 квітня 2018 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову №582 від 11.06.2015 року. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі п.2 ч.1 ст.311 КАС України.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що відповідно до складеного 21.04.2015 року протоколу про адміністративне правопорушення серії ОМ №000962, позивач вчинив правопорушення, передбачене ст.152 КУпАП, порушення правил благоустрою території населеного пункту, а саме порушив вимоги п.6.13.1 (підпункти 16, 22) Правил благоустрою території м. Вінниці та умисно, на території загального користування по АДРЕСА_1 самовільно зайняв земельну ділянку, площею 0,0310 га, шляхом встановлення на ній власного металевого павільйону, який використовувався для здійснення господарської діяльності по закупівлі вторинної сировини (макулатури, поліетилену та склотари) при відсутності документу, що засвідчує право на використання та володіння нею.
На підставі вказаного протоколу, постановою №582 адміністративної комісії при виконавчому комітеті Вінницької міської ради від 11.06.2015 року на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 1360,00 грн..
Також судом встановлено, що рішенням Вінницької міської ради від 30.03.2007 року №899 «Про затвердження документації із землеустрою та передачу в оренду земельних ділянок гр. ОСОБА_2» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1, розроблений Подільським державним підприємством геодезії, картографії та кадастру на замовлення позивача, що зареєстрований як фізична особа-підприємець; та вирішено передати позивачу, що зареєстрований як фізична особа-підприємець в оренду земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1, площею 0,0310 га, для комерційного використання (реконструкція існуючого павільйону), терміном на 6 місяців.
28.04.2007 року між Вінницькою міською радою як орендодавцем та ОСОБА_2, як орендарем, було укладено договір оренди вищезазначеної земельної ділянки, який був зареєстрований у Вінницькій регіональній філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.09.2007 року за №040700200136.
Пунктом 9 вищезазначеного договору передбачено, що договір укладається терміном на 6 (шість) місяців з моменту прийняття рішення Вінницькою міською радою про передачу земельної ділянки в оренду. Договір набуває чинності з дня його державної реєстрації та діє до 30.09.2007 року.
Відповідач вважає, що оскільки, на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення дія договору оренди земельної ділянки від 28.04.2007 року, площею 0,0310 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 припинена, а після припинення дії договору оренди земельної ділянки від 28.04.2007 року Вінницькою міською радою в межах повноважень, передбаченихст.12 ЗК України, будь-які рішення щодо передачі позивачу у користування земельної ділянки, площею 0,0310 га, біля будинку АДРЕСА_1 не приймались, реєстрація права користування земельною ділянкою, площею 0,0310 га, не здійснювалась, тому земельна ділянка вважається самовільно зайнятою.
Суд першої інстанції приймаючи оскаржуване рішення прийшов до висновку, що в ході судового розгляду не знайшли своє підтвердження правомірність рішення відповідача, а відтак, постанова адміністративної комісії при виконавчому комітеті Вінницької міської ради №582 від 11.06.2015 рокує протиправною та підлягає скасуванню. Зокрема судом встановлено, що приймальний пункт літ. «А», розташований по АДРЕСА_1 відноситься до об"єктів нерухомого майна, державна реєстрація права власності на який проведена в установленому законом порядку, а тому, спорудження останнього не відноситься до обмежень при використанні об'єктів благоустрою, що виключає об"єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ст.152 КУпАП.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст.152 КУпАП порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян суб'єктів підприємницької діяльності від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Підпунктами 16, 22 пункту 6.13.1 рішення Вінницької міської ради від 01.03.2011 року №104 «Про затвердження Правил благоустрою території міста Вінниці» на об'єктах благоустрою забороняється встановлювати самовільно об'єкти (будь-які конструкції) зовнішньої реклами та торгівлі тощо; займати самовільно земельні ділянки і використовувати їх при відсутності документа, що засвідчує право на використання та володіння землею.
Слід врахувати, що самовільне зайняття земельної ділянки є окремим та самостійним адміністративним правопорушенням, яке передбачене статтею 53-1 КУпАП, а саме, самовільне зайняття земельної ділянки, за яке передбачено більш м'яке покарання, ніж за порушенняст.152 КУпАП, а саме накладення штрафу на громадян від десяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 16 Закону України від 06.09.2005 року № 2807-IV «Про благоустрій населених пунктів» встановлено вичерпний перелік обмежень при використанні об'єктів благоустрою, серед яких відсутнє самовільне зайняття земельної ділянки.
Таким чином, самовільне зайняття земельної ділянки, яке полягає у її використанні при відсутності документа, що засвідчує право на використання та володіння землею, не відноситься до порушення правил благоустрою, оскільки є окремим складом іншого адміністративного правопорушення.
Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, підпунктом 22 пункту 6.13.1 рішення Вінницької міської ради від 01.03.2011 року №104 «Про затвердження Правил благоустрою території міста Вінниці» розширено, порівняно із законом, перелік встановлених законом обмежень при використанні об'єктів благоустрою, шляхом віднесення до таких обмежень самовільного зайняття земельної ділянки, а тому вказаний пункт рішення ради не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах.
Отже, враховуючи зазначене, висновок відповідача про порушення позивачем ст.152 КУпАП порушення правил благоустрою території населеного пункту, що полягає у порушенні вимог підпункту 22 пункту 6.13.1 рішення Вінницької міської ради від 01.03.2011 року №104 «Про затвердження Правил благоустрою території міста Вінниці», є безпідставним.
Крім того, на думку відповідача, позивачем порушено підпункт 16 пункту 6.13.1 рішення Вінницької міської ради від 01.03.2011 року №104 «Про затвердження Правил благоустрою території міста Вінниці», що полягає у встановленні позивачем власного металевого павільйону, який використовується для здійснення господарської діяльності по закупівлі вторинної сировини (макулатури, поліетилену, склотари).
Відповідно до підпункту 16 пункту 6.13.1 рішення Вінницької міської ради від 01.03.2011 року №104 «Про затвердження Правил благоустрою території міста Вінниці» на об'єктах благоустрою забороняється встановлювати самовільно об'єкти (будь-які конструкції) зовнішньої реклами та торгівлі тощо.
Пунктом 5 статті 16 Закону України від 06.09.2005 року № 2807-IV «Про благоустрій населених пунктів», на об'єктах благоустрою забороняється самовільно встановлювати об'єкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо.
При цьому, частиною 2статті 21 Закону України від 06.09.2005 року №2807-IV «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що мала архітектурна форма це елемент декоративного чи іншого оснащення об'єкта благоустрою. До малих архітектурних форм належать, зокрема, павільйони. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об'єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил.
Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 15.03.2018 року №33, призначеної судом першої інстанції, встановлено, що приймальний пункт літ. «А», розташований по АДРЕСА_1 відноситься до об"єктів нерухомого майна. Приймальний пункт літ. «А», розташований по АДРЕСА_1, маючи конструктивні елементи: бетонний фундамент, стіни з металевих листів по металевому каркасу, може бути віднесений до VІІІ групи капітальності.
Згідно договору купівлі-продажу від 06.06.2003 року, зареєстрованого в реєстрі за №1584, позивач є власником приймального пункту літ. «А», розташований в АДРЕСА_1, державна реєстрація права власності за позивачем зареєстрована КП «Вінницьке обласне об"єднане бюро технічної інвентаризації» 13.06.2003 року в реєстровій книзі №8 за реєстровим №499.
Враховуючи зазначене вище, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що оскільки приймальний пункт літ. «А», розташований по АДРЕСА_1 відноситься до об"єктів нерухомого майна, державна реєстрація права власності на який проведена в установленому законом порядку, спорудження останнього не відноситься до обмежень при використанні об'єктів благоустрою, що виключає об"єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ст.152 КУпАП.
Таким чином, враховуючи, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення не доведено відповідачем під час розгляду справи, які колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність вини позивача у скоєнні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена 152 КУпАП.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо відсутності повноважень останнього вирішувати питання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, оскільки такі повноваження належать виключно органу (посадовій особі), що уповноважені розглядати такі справи. Адміністративний суд не може підміняти такий орган (посадову особу), та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу (посадової особи).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги позивача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Вінницької міської ради залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 квітня 2018 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Постанова суду складена в повному обсязі 04 червня 2018 року.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Мельник-Томенко Ж. М. Ватаманюк Р.В.