04 червня 2018 р. м. ХарківСправа № 524/8029/17
Харківський апеляційний адміністративний суд
у складі колегії:
головуючого судді: Сіренко О.І.
суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.
за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Інспектора роти №1 батальйону УПП в м. Кременчук ДПП НП України Посторонки Віталія Павловича на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07.05.2018, суддя Кривич Ж.О., вул. Першотравнева, 29/5, м. Кременчук, Полтавська, 39600 по справі № 524/8029/17
за позовом ОСОБА_2
до Інспектора роти №1 батальйону УПП в м. Кременчук ДПП НП України Посторонки Віталія Павловича
про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
Позивач, ОСОБА_2 звернувся з позовом до інспектора роти № 1 батальйону УПП в м. Кременчук ДПП Посторонки В.П. про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Зазначив, що 19.10.2017 року відповідач постановою серії БР № 026862 притягнув його до адміністративної відповідальності у виді штрафу в сумі 425 грн. за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Позивач вказує з постановою не згодний, вважає її незаконною та просить скасувати з тієї підстави, що правопорушення він не вчиняв.
07.05.2018 року рішенням Автозаводський районний суд м. Кременчука задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 до інспектора роти № 1 батальйону УПП в м. Кременчук ДПП НП України Посторонки Віталія Павловича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії БР № 026862 від 19 жовтня 2017 року. Скасовано постанову інспектора роти № 1 батальйону УПП в м. Кременчук ДПП НП України Посторонки Віталія Павловича серії БР № 026862 від 19 жовтня 2017 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідач просить його скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог. Крім того просить стягнути з інспектора на користь держави штраф в розмірі 255 грн. як зазначено ч.1 ст.122 КУпАП. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Відповідач вказує, що позивачем порушено пункт 16.2 ПДР, відповідно до якого На регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч або ліворуч, повинен дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертає, а також велосипедистам, які рухаються прямо в попутному напрямку. Крім того, відповідач зазначає, що вказаний факт порушення є зафіксованим нагрудною камерою та визнаний позивачем під час їх розмови після вчинення правопорушення.
В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.
Згідно частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
На підставі частини 4 статті 229 цього ж Кодексу фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв'язку із неявкою сторін.
Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав :
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 19.10.2017 року поліцейський роти № 1 батальйону УПП у м. Кременчук Посторонка В.П. виніс постанову серії БР № 026862 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності у виді штрафу в сумі 425 грн за ч. 2 ст. 122 КУпАП. У постанові зазначено, що ОСОБА_2 того ж дня о 12 годині 13 хв., керуючи транспортним засобом ВАЗ 211440, номерний знак НОМЕР_1 у м. Кременчуці на перехресті вул. Київської та просп. Свободи, повертаючи праворуч, не дав дорогу пішоходам, що переходили проїзну частину, на яку він повертав, чим порушив п. 16.2 ПДР України.
Не погодившись з такою відповіддю та з метою відновлення порушених прав, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку щодо неправомірності спірної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Колегія судді погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України від 30.06.1993 № 3353-XII "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно із п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.16.2 ПДР України, на регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч або ліворуч, повинен дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертає, а також велосипедистам, які рухаються прямо в попутному напрямку.
Так, ч. 2 ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
В свою чергу, згідно з п.1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Дослідивши наданий відеозапис адміністративного правопорушення, який надано представником відповідача до суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, в постанові про накладення адміністративного стягнення не вказано про наявність доказів скоєного правопорушення, а саме відеозапису, який був наданий представником відповідача до суду першої інстанції.
Таким чином, вказаний відеозапис не є належним доказом у справі, оскільки в постанові серії БР №026862 від 19.10.2017 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі за ч. 1 ст. 122 КУпАП не вказано про наявність відеозапису та технічного приладу, яким він був зафіксований.
Крім того, об'єктивних доказів, свідчень або інших відомостей, необхідних для вирішення справи про наявність обставин порушення позивачем Правил дорожнього руху відповідачем зібрано не було.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що позивач не заперечував перебування пішоходів на пішохідному переході під час проїзду ним регульованого перехрестя є необґрунтованими, так як не підтверджуються ні доказами, ні показаннями свідків. Докази скоєння правопорушення не можуть ґрунтуватися на припущеннях відповідача щодо пояснень ОСОБА_2 о можливості чи неможливості перебування пішоходів на пішохідному переході під час проїзду останнім регульованого перехрестя.
Колегія суддів приходить до висновку, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення, не підтверджується жодним доказом, окрім оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення та відеозаписом, яким факт скоєння правопорушення не зафіксований.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 272, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Інспектора роти №1 батальйону УПП в м. Кременчук ДПП НП України Посторонки Віталія Павловича залишити без задоволення.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07.05.2018 по справі № 524/8029/17 залишити без змін
Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.І. Сіренко
Судді В.О. Бондар З.О. Кононенко