30 травня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/4138/17
Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Бегунца А.О.
суддів: Старостіна В.В. , Подобайло З.Г.
за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "АЗЧ Постач" на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2018, суддя Мельников Р.В., вул. Мар'їнська, 18-Б-3, м. Харків, 61004, повний текст складено 27.02.18 по справі № 820/4138/17
за позовом Приватного підприємства "АЗЧ Постач"
до Чернігівської митниці ДФС
про скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови,
Позивач, Приватне підприємство "АЗЧ Постач", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Чернігівської митниці ДФС (далі - відповідач), в якому просив суд: скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №102000010/2016/000121/1 від 19.05.2016 Чернігівської митниці ДФС; скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 102110001/2016/00112 Чернігівської митниці ДФС.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року позов залишено без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду.
Позивач не погоджуючись з даною ухвалою з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що строки звернення до суду позивачем не пропущені, оскільки позов поданий у межах строку, визначеного пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України), який є спеціальним, тому має перевагу в застосуванні порівняно із загальним та скороченим строками звернення до адміністративного суду, визначеними положеннями ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Представник позивача у судове засідання суду апеляційної інстанції не прибув, надав клопотання про розгляд справи без його участі.
Відзив на апеляційну скаргу не надано.
В судове засідання до суду апеляційної інстанції 30 травня 2018 року сторони не з'явились, про день, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили, у зв'язку з чим відповідно до ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) колегія суддів вважає за можливим розглянути справу по суті.
Відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Залишаючи позовну заяву без розгляду на підставі статті 240 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду, встановлений частиною другою статті 122 КАС України, для захисту порушених прав, а підстави для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними відсутні.
При цьому суд зазначив, що доводи позивача щодо застосування до спірних правовідносин приписів пункту 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням вимог статті 102 ПК України, є помилковими.
Проте, на думку колегії суддів, такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та нормам процесуального права, виходячи з наступного.
Предметом спірних правовідносин, які склалися між Приватним підприємством "АЗЧ Постач" та Чернігівською митницею ДФС є оскарження рішення про коригування митної вартості товарів №102000010/2016/000121/1 від 19.05.2016 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 102110001/2016/00112, які є рішеннями суб'єкта владних повноважень, а саме Державної фіскальної служби.
Згідно ч. 3 ст. 546 Митного кодексу України митниця є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, і підпорядковується йому. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує, зокрема, державну митну політику, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування митного законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган та його територіальні органи, відповідно до п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу країни виступає контролюючими органами в розумінні Податкового кодексу України.
Відповідно до п. 1.1 ст.1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно п. 16.1.4. ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Податки, що відповідно до цього Кодексу або митного законодавства справляються під час переміщення або у зв'язку з переміщенням товарів через митний кордон України та контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, відповідно до п. 14.1.113 Податкового кодексу України визнаються митними платежами.
Як вказує ч. 1 ст. 289 Митного кодексу України обов'язок із сплати митних платежів у разі ввезення товарів на митну територію України виникає з моменту фактичного ввезення цих товарів на митну територію України.
Згідно з п. 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
При цьому, керуючись положеннями ч. 2 ст. 46 Податкового кодексу України митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань.
Як встановлено п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповіли; до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів, керуючись ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України, здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно ч. З ст. 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
При цьому, приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів контролюючий орган самостійно визначає базу оподаткування на підставі якої розраховуються подальші митні платежі.
Виходячи з приписів п. 14.1.1.1 Податкового кодексу України сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об'єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом є адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальні страхування.
Отже, приймаючи Рішення про коригування митної вартості товарів №102000010/2016/000121/1 від 19 травня 2016 року Чернігівська митниця ДФС збільшила базу оподаткування щодо товарів, імпортованих Приватним підприємством «АЗЧ Постач» на митну територію України, а саме збільшила митну вартість товарів, що призвело до необхідності сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом.
Письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності, відповідно до п. 14.1.157 Податкового кодексу України є податковим повідомленням -рішенням.
Виходячи з положень чинного законодавства України, рішення про коригування митної вартості товарів, прийняте контролюючим органом є податковим повідомленням-рішенням в розумінні Податкового кодексу України, адже воно коригує базу оподаткування, визначену декларантом.
Однак, вказані положення чинного законодавства України не враховано при винесенні оскаржуваної ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року, що свідчить, по перше, про неповне з'ясування судом обставин, що мають істотне значення для вирішення справи.
Оскарження податкових повідомлень-рішень органів доходів і зборів, згідно з ч 5 ст. 24 Митного кодексу України, здійснюється у порядку, встановленому Податкових кодексом України.
З вищевикладеного вбачається, що відносини Приватного підприємства «АЗЧ Постач», як платника податків та зборів, з Чернігівською митницею ДФС, що виникають у сфері адміністрування митних платежів, а також права Приватного підприємства «АЗЧ Постач», зокрема, на оскарження до суду рішень Чернігівської митниці ДФС, у тому числі про визначення митної вартості, урегульовано Податковим кодексом України.
Згідно п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Відповідно до ст. 102 Податкового кодексу України строк давності щодо спорів платника податків та контролюючого органу складає 1095 днів.
Таким чином, п. 56.18 ст. 56 ПК України безпосередньо врегульовано застосування строків оскарження рішення контролюючого органу до суду, а саме: визначено тривалість строку звернення до суду з вимогою щодо протиправності рішення контролюючого органу (1095 днів) та визначено момент початку перебігу строку звернення до суду з вимогою щодо протиправності рішення контролюючого органу (з моменту отримання такого рішення).
З урахуванням викладеного, приписи п. 56.18 ст.56 Податкового кодексу України є нормою, що регулює питання застосування строків звернення до адміністративного суду з позовами про визнання протиправними рішень контролюючих органів.
За таких обставин, строк звернення платника податків до адміністративного суду з позовом про оскарження рішень про визначення митної вартості становить 1095 днів і обчислюється з дня отримання платником податків рішень, що оскаржуються.
Окрім того, п. 56.21 ст. 56 ПК України встановлено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Разом з тим, у відповідності до ч. З ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, враховуючи той факт, що Приватне підприємство «АЗЧ Постач» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № 102000010/2016/000121/1 від 19 травня 2016 року та Картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №102110001/2016/00112 у вересні 2017 року, тобто в межах строку, визначеного чинним законодавством України, відсутні підстави для залишення вказаного адміністративного позову без розгляду.
Згідно ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції не врахував названих вище обставин та не надав належної правової оцінки доводам позивача з цього питання.
Враховуючи в сукупності всі обставини, колегія суддів вважає, що висновок суду про пропуск позивачем строку звернення до суду є необґрунтованим, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.
За приписами частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржена ухвала постановлена з порушенням норм права, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для вирішення питання про пропущення позивачем строку звернення до суду, тому її слід скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 294, 312, 320, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "АЗЧ Постач" задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2018 по справі № 820/4138/17 скасувати.
Справу №820/4138/17 за позовом Приватного підприємства "АЗЧ Постач" до Чернігівської митниці ДФС про скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови - направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду справи.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц
Судді(підпис) (підпис) В.В. Старостін З.Г. Подобайло
Повний текст постанови складено 04.06.2018.