30 травня 2018 р.м.ОдесаСправа № 523/17011/17
Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Бузовський В.В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- ОСОБА_1
при секретарі - Філімович І.М.
за участю:
представника апелянта - ОСОБА_2 (довіреність 28.02.2018)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії,-
07 грудня 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з адміністративним позовом до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, в якому просить суд:
- зобов'язати відповідача зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 та зареєструвати разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_2, без письмової згоди батька.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначала, що раніше з доньками проживала в кв. № 1 буд. № 13 по пров. 1-му Водопровідному в м. Одесі, де й залишилися зареєстрованими. Однак на теперішній час вона з доньками постійно мешкає в квартирі АДРЕСА_3, яка є її приватною власністю. Батьком її доньок є ОСОБА_6, з яким вона разом не проживає тривалий час та який в теперішній час проживає в Російській Федерації, що унеможливлює отримання письмової згоди батька на реєстрацію дітей за місцем проживання матері.
Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2017 року позов ОСОБА_3 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії - задоволено. Зобов'язано Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 та зареєструвати разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_2, без письмової згоди батька.
Не погодившись з ухваленим рішенням Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради звернувся з апеляційною скаргою на вказану постанову. Апелянт просить скасувати постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2017 року та закрити провадження у справі. Апелянт в своїй апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті постанови були порушені норми матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
ОСОБА_3 та ОСОБА_6 є батьками неповнолітніх ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Згідно довідки, наявної в матеріалах адміністративної справи ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 та її доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.6).
На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.5) ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7 є власницею ? частки квартири №19 в будинку під №5 АДРЕСА_4. Батько дітей, ОСОБА_6, з позивачкою разом не проживає тривалий час, в теперішній час мешкає в Російській Федерації.
ОСОБА_7 ПРАВА
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає та враховує наступне.
Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Частиною 1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Пунктом 8 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що позивач особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Таким чином до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Водночас, відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.
При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень є таким, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, таке рішення прийнято владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюване рішення є юридично значимим, тобто таким, що має безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.
Статтею 245 КАС передбачено, що суд у разі задоволення позову може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматись від вчинення певних дій, про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають, що начебто певні обставини впливають на їх правове становище.
ОБҐРУНТУВАННЯ ДОВОДІВ СТОРІН
Оскільки позивач до подання позову до суду не звертався до відповідача, як суб'єкта владних повноважень, із заявами, зверненнями, скаргами, а безпосередньо звернувся до суду з позовом про захист своїх порушених прав та інтересів, то факт порушення прав та інтересів позивача на момент розгляду даної справи відсутній, а позовні вимоги передчасні, за відсутністю доказів такого порушення зі сторони відповідача.
Колегія суддів зауважує, що передчасне задоволення вимог позивача суперечитиме основним засадам адміністративного судочинства, оскільки судове рішення не може ставитись в залежність від настання або ненастання обставин, що можуть виникнути в майбутньому.
Крім цього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити.
Відповідно до ст. 15 ЦПК України в захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин розглядаються судами у порядку цивільного судочинства.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернулась з позовом про зобов'язання Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради зняти з реєстраційного обліку її неповнолітніх дітей, без письмової згоди батька.
При цьому, як зазначалось раніше зазначалось, позивач фактично не оскаржує ні рішення органу владних повноважень, ні його дії, а посилається на те, що батько дітей не дає згоди на зняття їх з реєстрації.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що фактично предметом спору у цій справі є не порушення прав, а можливе порушення прав, що може виникнути з житлових або сімейних правовідносин.
Щодо вимог відповідача про стягнення з позивача судового збору, сплаченого Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради колегія зазначає, що підстави, передбачені ст. 139 КАС України, для розподілу судових витрат відсутні.
Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.6 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету ОСОБА_8 Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду доказав частково та частково обґрунтував її.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права при вирішенні справи, наведені в апеляційній скарзі доводи частково спростовують правильність висновків суду. За таких обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
При цьому, колегія суддів не погоджується з проханням апелянта щодо закриття провадження у справі, так як вважає, що за відсутності спора у праві цивільному цей позов підлягає розгляду саме адміністративним судом.
Керуючись ст.ст. 308; 310; 315; 317; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради задовольнити частково.
Постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2017 року - скасувати, прийняти нову, якою позовні вимоги ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлений 04.06.2018 року.
Головуючий суддя ОСОБА_9
Судді ОСОБА_1 ОСОБА_10