29 травня 2018 р. м. Одеса Справа № 821/167/18
Категорія: 8.3.13 Головуючий в 1 інстанції: Кисильова О.Й.
Час і місце ухвалення: м. Херсон
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А. І.
- ОСОБА_1
при секретарі - Черкасовій Є. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 16 березня 2018 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Шкіряний завод "Платан ЛТД" до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
ТОВ "Шкіряний завод "Платан ЛТД" звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 16 березня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.01.2018 року № НОМЕР_1, яким до ТОВ "Шкіряний завод "Платан ЛТД" застосовано штраф за платежем земельний податок з юридичних осіб у розмірі 6189,66 грн.
Визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення-рішення від 15.01.2018 року № НОМЕР_2, яким до ТОВ "Шкіряний завод "Платан ЛТД" застосовано штраф за платежем земельний податок з юридичних осіб у розмірі 2126,97 грн.
Стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Шкіряний завод "Платан ЛТД" судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1762 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДФС у Херсонській області подало апеляційну скаргу в якій посилаючись на те, що оскаржуване рішення було винесено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням норм права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що норми ПК України передбачають зарахування податковим органом коштів, які надходили від позивача в оплату податкових зобов'язань по земельному податку, на погашення податкового боргу, що виник у попередніх податкових періодах, та нарахування штрафних санкцій за погашення податкового боргу з простроченням його сплати.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлені належним чином, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста їх участь в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Згідно ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що за товариством з обмеженою відповідальністю "Шкіряний завод "Платан ЛТД" обліковувалися грошові зобов'язання з земельного податку, які самостійно задекларовані відповідно до податкової декларації з плати за землю (земельний податок) від 22.02.2016 року № НОМЕР_3 у сумі 38606,34 грн., податкової декларації з плати за землю (земельний податок) від 17.02.2017 року № НОМЕР_4 у сумі 51112,48 грн. та нараховані контролюючим органом за результатами винесення податкового повідомлення-рішення (форми "Ш2) від 18.07.2017 року № НОМЕР_5 у сумі 17011,00 грн.
15.12.2018 року Головним управлінням ДФС у Херсонській області проведена камеральна перевірка ТОВ Шкіряний завод "Платан ЛТД" з питання своєчасності сплати податкового зобов'язання по земельному податку, визначеного податковими деклараціями за 2016-2017 роки та податковим повідомленням-рішенням від 18.07.2017 року № НОМЕР_5.
За результатами перевірки складений акт від 15.12.2017 року № 002492/21-22-12-05/00307974 (далі - Акт перевірки), яким встановлене порушення п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України від 01.12.2010 року № 2755-VІ, а саме: підприємством несвоєчасно сплачені податкові зобов'язання по земельному податку, які нараховані відповідно до:
- податкової декларації з плати за землю (земельний податок) від 22.02.2016 року №9021714383 з граничними термінами сплати до 30.11.2016 року, 30.12.2016 року, 30.01.2017 року;
- податкової декларації з плати за землю (земельний податок) від 17.02.2017 року №9022753604 з граничними термінами сплати до 02.03.2017 року, 30.03.2017 року, 30.04.2017 року, 30.05.2017 року, 30.06.2017 року, 30.07.2017 року, 30.08.2017 року, 30.09.2017 року;
- податкового повідомлення-рішення (форми "Ш") від 18.07.2017 року № НОМЕР_5 з граничними термінами сплати до 04.08.2017 року.
Згідно розрахунку штрафних санкцій ТОВ Шкіряний завод "Платан ЛТД" допущено затримку сплати зобов'язання на 211, 201, 190, 180, 171, 152, 127, 121, 91, 60 календарних днів на загальну суму 30948,30 грн., на підставі чого відповідачем винесене податкове повідомлення - рішення від 15.01.2018 року № НОМЕР_1, яким нараховані відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України штрафні санкції у розмірі 20% від суми зобов'язання, що складає 6189,66 грн.
За затримку сплати грошового зобов'язання на 30 та 25 календарних дні на загальну суму 21269,70 грн. відповідачем винесене податкове повідомлення - рішення від 15.01.2018 року № НОМЕР_2, яким нараховані відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України штрафні санкції у розмірі 10% від суми зобов'язання - 2126,97 грн.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив із того, що податкове правопорушення в розумінні пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у межах спірних правовідносин відсутнє, відтак, застосування податковим органом на цій підставі штрафних (фінансових) санкцій до позивача є безпідставним.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Так, відповідно до п.п. 16.1.4 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України та законами з питань митної справи.
Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно (п. 31.1 Податкового кодексу України).
Згідно зі ст. 35 Податкового кодексу України сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Сплата податків та зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Порядок сплати податків та зборів встановлюється цим Кодексом або законами з питань митної справи для кожного податку окремо.
Ст. 36 Податкового кодексу України передбачено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
У відповідності до ст. 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку. Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов'язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пп.49.18.1 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За результатами камеральної перевірки складено Акт № 002492/21-22-12-05/00307974 від 15.12.2017 року .
Контролюючим органом встановлено порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання по земельному податку протягом строків, визначених п. 287.3 ст. 287 ПК України.
Так, самостійно визначене платником грошове зобов'язання по земельному податку :
- податкової декларації з плати за землю (земельний податок) від 22.02.2016 року №9021714383 з граничними термінами сплати до 30.11.2016 року, 30.12.2016 року, 30.01.2017 року;
- податкової декларації з плати за землю (земельний податок) від 17.02.2017 року №9022753604 з граничними термінами сплати до 02.03.2017 року, 30.03.2017 року, 30.04.2017 року, 30.05.2017 року, 30.06.2017 року, 30.07.2017 року, 30.08.2017 року, 30.09.2017 року;
- податкового повідомлення-рішення (форми "Ш") від 18.07.2017 року № НОМЕР_5 з граничними термінами сплати до 04.08.2017 року.
Факт сплати ТОВ Шкіряний завод "Платан ЛТД" коштів підтверджується платіжними дорученнями, а саме: платіжне доручення від 16.01.2017 року № 1481 у сумі 65667,60 грн. (стягнення в рахунок погашення боргу за рішенням суду від 22.11.2016р.); платіжне доручення від 27.01.2017 року № 909 у сумі 17762,40 грн. (погашення боргу за рішенням суду від 22.11.2016р.); платіжне доручення від 29.08.2017 року № 1110 у сумі 50734,45 грн. (погашення боргу); платіжне доручення від 01.02.2017 року № 916 у сумі 3217,20 грн. (земельний податок за грудень 2016р.); платіжне доручення від 28.02.2017 року № 968 у сумі 4259,37 грн. (земельний податок за січень 2017р.); платіжне доручення від 06.04.2017 року № 1004 у сумі 4259,37 грн. (земельний податок за лютий 2017р.); платіжне доручення від 19.06.2017 року № 95 у сумі 8518,74 грн. (земельний податок за квітень, травень 2017р.); платіжне доручення від 19.07.2017 року № 123 у сумі 8518,74 грн. (земельний податок за червень, липень 2017р.); платіжне доручення від 08.08.2017 року № 1087 у сумі 4259,37 грн. (земельний податок за липень 2017р.); платіжне доручення від 28.09.2017 року № 1134 у сумі 4259,37 грн. (земельний податок за серпень 2017р.); платіжне доручення від 20.10.2017 року № 1151 у сумі 4259,37 грн. (земельний податок за вересень 2017р.); платіжне доручення від 15.11.2017 року № 1184 у сумі 4734,36 грн. (земельний податок за жовтень 2017р.); платіжне доручення від 10.01.2018 року № 1211 у сумі 4259,37 грн. (земельний податок за листопад 2017р.).
Виходячи з викладеного колегія суддів звертає увагу, що позивачем було дотримано вимоги п.57.1 ст. 57 ПК України та самостійно сплачено суму податкового зобов'язання, зазначеного у поданих ним податкових деклараціях та податковий борг у повному розмірі, що в свою чергу не спростовується апелянтом.
В доводах апеляційної скарги відповідач по справі послався на те, що, норми ПК України передбачають зарахування податковим органом коштів, які надходили від позивача в оплату податкових зобов'язань по земельному податку , на погашення податкового боргу, що виник у попередніх податкових періодах, та нарахування штрафних санкцій за погашення податкового боргу з простроченням його сплати.
Колегія суддів зазначає, що згідно з п.9 ст.87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Вказаною нормою Податкового кодексу України визначено обов'язок податкового органу на зарахування усіх платежів на погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Визначальним при застосуванні приписів цієї статті є наявність податкового боргу.
Зміст графи "призначення платежу" у платіжних дорученнях за будь-яких умов не має значення, що прямо передбачено п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України.
Згідно зі ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Таким чином, законодавець наділив правом податковий орган застосовувати штраф до платника податку згідно з цією нормою у випадку сплати суми грошового зобов'язання, зазначеної в платіжному дорученні з затримкою сплати, проте не наділив правом податковий орган застосовувати штраф при виконанні п. 9 ст. 87 Податкового кодексу України в разі зарахування коштів, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Вказані норми визначають, які дії зі сплаченими коштами зобов'язані здійснювати органи державної податкової служби в погашення податкового боргу та не встановлюють відповідальності платника податків внаслідок вчинення вказаних дій податковою службою.
Крім того, колегія суддів зазначає, що в справі «Щокін проти України» (п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні." Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.
Відтак, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про протиправність прийнятих органами ДФС податкових повідомлень-рішень, яким до ТОВ "Шкіряний завод "Платан ЛТД" застосовано штраф за платежем земельний податок з юридичних осіб, оскільки у відповідача відсутні повноваження застосовувати штрафні санкції до позивача кошти якого автоматично, не залежно від встановленого ним в платіжному дорученні напрямку сплати, зараховуються на погашення раніше існуючого податкового боргу, а тому не має правових підстав для застосування до позивача штрафних санкцій .
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої інстанцій постановлене з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи апеляційної скарги висновок суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 308, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області залишити без задоволення.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 16 березня 2018 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено та підписано 04 червня 2018 року .
Головуюча суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А. І. Бітов
Суддя: І. Г. Ступакова