2/130/42/2018
130/1203/17
"30" травня 2018 р. м. Жмеринка
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді Сенько Л.Ю.,
за участі секретаря Даніловської А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Жмеринка за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи, що не заявляє самостійних вимог Жмеринської міської ради Вінницької області про припинення права особи на частку у спільному майні,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій просив ухвалити судове рішення, яким припинити право ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, у спільному майні, тобто на 1/18 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1. Ухвалити судове рішення, яким присудити на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, грошову компенсацію в сумі 4479 грн. згідно звіту оцінювача, за належну йому 1/18 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1, внесеної ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 на депозитний рахунок суду. Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 право власності відповідно на 1/18 квартири за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка рахується за померлою ОСОБА_4. Судові витрати покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з літа 1998 року позивач проживав в АДРЕСА_1 разом із подружжям ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за якими постійно доглядав, як за особами похилого віку. Натомість ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року та ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року склали заповіти, якими все своє майно заповідали позивачу. Після оформлення квартири, яка дісталась позивачу за заповітом, за адресою: АДРЕСА_1, позивач дізнався про те, що дочка подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - ОСОБА_7 оформила відповідно до ст. 1241 ЦК України 1/18 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 року. Після смерті ОСОБА_7 - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до рішення Жмеринського міськрайонного суду від 03.02.2016 року має право на /18 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1. Отже, позивач на протязі 19 років, після смерті ОСОБА_5 та більше 12 років після смерті ОСОБА_6 став законно володіти всією квартирою за адресою: АДРЕСА_1, де на протязі вказаного часу постійно проживає по даний час. Натомість відповідач ОСОБА_2 після смерті своєї мачухи ОСОБА_7, що сталася ІНФОРМАЦІЯ_5 року жодного разу не виявляв ніякого інтересу стосовно вказаного майна, ніколи не навідувався і не цікавився тим ним, претензій ніяких не висловлював, участі у догляді за вказаною квартирою та сплаті коштів поточного утримання не приймав. Крім того, відповідач ОСОБА_2 не є членом сім'ї позивача та в них немає родинних зв'язків, разом ніколи не проживали та не вели спільного господарства, будь - яких зв'язків ніколи не підтримували та не підтримують. Таким чином, позивач як власник квартири за адресою: АДРЕСА_1, не може будь - яким чином розпоряджатися своєю власністю, так як частина квартири 1/18 рахується за ОСОБА_2, що проживає за адресою: АДРЕСА_1. Квартиру неможливо поділити в натурі між співвласниками, ні виділити частку 1/18 у спільному майні відповідачу, ні встановити порядок користування житловим будинком між співвласниками, оскільки частка відповідача є незначною, тому позивач змушений звернутися до суду про припинення 1/18 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2
Ухвалою від 10.07.2017 було відкрито провадження в справі.
Ухвалою від 28.11.2017 по даній справі призначено будівельно-технічну експертизу.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився. Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_8 в наданій до суду заяві просив провести судове засідання за його відсутності. Позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 який належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового засідання не з'явився без поважних причин та причини неявки не повідомив. Заяви про розгляд справи у його відсутність не надходило. Відзиву не надав.
Відповідно ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог Жмеринської міської ради Вінницької області Коновалова Я.О. в судове засідання не з'явилася. В наданих до суду запереченнях від 04.09.2017 зазначила, що посилання позивача на неможливість спільного володіння та користування квартирою обґрунтовується тим, що відповідач не виявляє ніякого інтересу стосовно майна, ніколи не навідується і навіть не цікавиться, але всі ці обставини не свідчать про неможливість спільного володіння та користування, оскільки не підтверджує наявність спору між сторонами з цього приводу. Вважає, що позивачу у задоволенні позову про припинення права особи на частку у спільному майні необхідно відмовити за відсутності правових підстав. Справу просила розглянути без представника Жмеринської міської ради Вінницької області.
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов належить задовольнити враховуючи таке.
В судовому засіданні відповідно до матеріалів справи встановлено, що згідно копії паспорта позивача ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 (а.с.7) та довідки про реєстрацію місця проживання позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрований АДРЕСА_1 з 30.07.2004 року по теперішній час (а.с.9).
ІНФОРМАЦІЯ_2 року в м. Жмеринка Вінницької області помер ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про смерть виданого повторно 08.05.1998 року Жмеринський міським відділом реєстрації актів громадянського стану Вінницької області серії НОМЕР_3 (а.с.10).
ІНФОРМАЦІЯ_3 року в м. Жмеринка Вінницької області померла ОСОБА_6, що підтверджується копією свідоцтва про смерть виданого повторно 18.03.2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Жмеринці реєстраційної служби Жмеринського міськрайонного управління юстиції у Вінницької області серії НОМЕР_1 (а.с.11).
Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом виданого 11.05.2000 року, в.о. завідуючою Жмеринською міською державної нотаріальною конторою, посвідчено, що на підставі заповіту посвідченого Жмеринською міською державною нотаріальною контрою 17 липня 1998 року і зареєстрованого у реєстрі за №1-202, спадкоємцем зазначеного у заповіті майна ОСОБА_5, що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року є ОСОБА_1, який проживає в АДРЕСА_1. Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво, складається з 1/2 частини квартири під номером шостим, що знаходиться в місті Жмеринка Вінницької області по вул. Радянській в будинку під номером сорок сьомим, що належить спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого виконкомом Жмеринської міської ради народних депутатів 10 травня 1994 року за №1662, зареєстрованого в реєстрі за № 6003 у Вінницькому обласному об'єднаному бюро технічної інвентаризації 12 травня 1994 року (а.с.12).
Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом виданого 11.11.2005 року, державним нотаріусом Жмеринської міської державної нотаріальної контори, посвідчено, що на підставі заповіту посвідченого Жмеринською міською державною нотаріальною контрою 17 лютого1998 року і зареєстрованого у реєстрі за №1-201, спадкоємцем зазначеного у заповіті майна ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року є ОСОБА_1, який проживає в АДРЕСА_1. Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво, складається з 5/9 часток квартири під номером шостим, розташованої в місті Жмеринка Вінницької області по вул. Радянській в житловому будинку під номером 47 (45), належних померлій на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого виконкомом Жмеринської міської ради народних депутатів 10 травня 1994 року за №1662, та свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Жмеринською міською державною нотаріальною конторою 11 травня 2000 року за реєстром №1-353, зареєстрованих у Вінницькому обласному об'єднаному бюро технічної інвентаризації відповідно 12 травня 1994 року та 23 травня 2000 року в реєстровій книзі під №56,54 за реєстровим № 6003(а.с.13).
Відповідно до довідки квартального комітету «Доваторський» від 03.05.2017 року №1113 ОСОБА_2 в період з 11.05.2004 року по даний час не проживав та не був зареєстрований, і не цікавився квартирою АДРЕСА_1 (а.с.14).
Згідно копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18.06.2015 (а.с.42) та копії технічного паспорта виданого 22.05.2015 Жмеринським РСП КП «ВООБТІ» (а.с. 43-46) позивач ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1, сплачує комунальні послуги за час проживання в квартирі, що підтверджується копіями розрахункових книжок (а.с. 15-41).
Відповідно до звіту з визначення ринкової вартості 1/18 частки житлової квартири від загальної площі 47,9 м2, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, складеного 10.05.2017 СПД ОСОБА_10, ринкова вартість 1/18 частки житлової квартири від загальної площі 47,9 м2 розташованої за адресою: АДРЕСА_1, станом на 10 травня 2017 року, без врахування ПДВ, становить 4479 грн. Інветаризацією житлової квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 47,9 м2 встановлено, що дана квартира розташована на другому поверсі двоповерхового житлового будинку, має одні вхідні двері, одну туалетну кімнату ванну та кухню, виділити 1/18 частку чи її розділити - технічної можливості немає (а.с.47-54)
Відповідно до рішення Жмеринського міськрайонного суду від 03.02.2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Жмеринської міської ради Вінницької області про визнання за ним права власності відповідно до положень ст. 344 ЦК України за набувальною давністю на 1/18 частину квартири АДРЕСА_1, яка рахується за померлою ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_4 відмовлено (а.с.55-57) Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 15.03.2016 року рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 03.02.2016 року залишено без змін (а.с.58-59).
Відповідно до копії спадкової справи №58/1-353 в Жмеринській міській державній нотаріальній конторі ОСОБА_1 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_5 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2 частини квартири під номером 6, розташованої в АДРЕСА_1.
Відповідно до копії спадкової справи №62/1-1446 в Жмеринській міській державній нотаріальній конторі ОСОБА_1 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 5/9 часток квартири під номером 6, розташованої в АДРЕСА_1 (45).
Згідно копії спадкової справи №159/2014 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_4 відповідач ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті своєї мачухи ОСОБА_4 шляхом подачі письмової заяви про прийняття спадщини до Жмеринської міської державної нотаріальної контори (а.с.124)
Відповідно до висновку судового експерта за результатами проведення судової будівельно - технічної експертизи №ОС-308 від 11.04.2018 року зазначено: співставляючи фактичне об'ємно - просторове рішення та внутрішнє планування квартири, функціональне використання приміщень, ідеальні частки співвласників в одиницях площі з вищенаведеними вимогами основних пунктів нормативної документації, експерт прийшов до висновку, що виділ в натурі 1/18 частки квартири АДРЕСА_1, з метою обладнання окремої ізольованої квартири виконати неможливо. Надати відповідь на питання, чи є законною 1/18 частка квартири АДРЕСА_1,не вбачається можливим, оскільки дане питання виходить за межі компетенції експерта.
Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У відповідності до положень ст.ст.317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Положеннями ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Поняття спільної часткової власності викладено в ч.1ст. 356 ЦК України, як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дрібному виразі.
Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Що стосується існуючої у співвласника правомочності розпорядження спільним майном, то вони передбачені в ст.ст.364, 365, 367 ЦК України, як способи реалізації цієї правомочності, при здійсненні якої передбачена ч. 4 ст. 358 ЦК України умова є обов'язковою.
Статтею 360 ЦК України також встановлено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Відповідно до ч.2 ст. 321 ЦК України особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Згідно ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Постановою Верховного суду України від 16.01.2012 року у справі №6-81цс11, яка прийнята за результатами перегляду судових рішень в порядку п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦК України, зроблено правовий висновок, відповідно до якого для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої з обставин, передбачених п.1-3 ч.1 ст.365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам власника та членам його сім'ї. Аналогічний правовий висновок міститься й у постановах Верховного Суду України від 16.01.2012 року по справі № 6-81кс11 (№ в ЄДРСРУ 21355285), від 15.05.2013 року по справі № 6-37цс13 (№ в ЄДРСРУ 31701323) та від 02.07.2014 року по справі № 6-68цс14 (№ в ЄДРСРУ 39783878).
Окрім цього, відповідно до ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Відтак, для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду. Саме ці обставини є визначальними при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові № 6-68цс14 від 02 липня 2014 року та від 15 травня 2013 року у справі за № 6-37 цс 13).
Верховний Суд України під час розгляду справи № 6-37цс13 від 15.05.05.2013 року висловив правову позицію, згідно з якою прийшов до висновку, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Також, і під час розгляду іншої справи № 6-68цс14, Верховний Суд України сформулював правову позицію від 02.07.2014 року, якою роз'яснив, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.
З постанови Верховного Суду України випливає, що для ухвалення рішення про припинення права на частку в спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої з обставин, передбаченої п. 1-3 ч. 1 ст. 365 ЦК України, яка обов'язково повинна бути в сукупності з обставиною, передбаченою п.4 ч.1 цієї статті.
За ч. 2 ст. 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Наявність цієї умови дозволяє створити ефективний механізм охорони прав співвласників, право на частку яких припиняється, щодо гарантованого отримання вартості частки в разі ухвалення судового рішення. На підставі цього рішення не тільки припиняється право, але й набувається право на частку іншим співвласником.
Отже, процедура внесення суми відшкодування вартості частини майна на депозит суду, з одного боку, є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на частку у спільному майні, а з іншого боку, є технічною функцією щодо забезпечення виконання позивачем у справі своїх зобов'язань перед відповідачем.
За ч. 2 ст. 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду. Наявність цієї умови дозволяє створити ефективний механізм охорони прав співвласників, право на частку яких припиняється. Процедура внесення суми відшкодування вартості частини майна на депозит суду, з одного боку, є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на частку у спільному майні, а з іншого боку, є технічною функцією щодо забезпечення виконання позивачем у справі своїх зобов'язань перед відповідачем.
Як встановлено судом, позивачем на виконання вимог ч. 2 ст. 365 ЦК України внесено на депозитний рахунок суду вартість частки відповідача ОСОБА_2 у розмірі 4479 грн., що підтверджується квитанцією №ПН2534567 від 15.09.2017 року, відповідно до попередньо проведеної оцінки вартості майна (а.с.48).
Відтак, беручи до уваги наведене та те, що частка ОСОБА_2 у спірній квартирі є незначною порівняно з часткою ОСОБА_1 і не може бути виділена в натурі; квартира є неподільною і варіантів її реального розподілу немає; спільне володіння і користування є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам ОСОБА_2 як співвласника, оскільки він постійно мешкає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, вимоги позивача про припинення права власності відповідача на 1/18 частки в квартирі АДРЕСА_1 та визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/18 частки в квартирі АДРЕСА_1 підлягає задоволенню.
Суд не приймає подані заперечення представника третьої особи, що не заявляє самостійних вимог Жмеринської міської ради Вінницької області Коновалової Я.О., так як вони спростовуються вищезазначеним.
З відповідача, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, на користь позивача слід стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 640,00 грн.
Керуючись ст. 10, 12, 13, 76-83, 141, 259, 263-268, 272, 280-283, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 15,317,319,391,321,355,356,358,360,365 ЦК України, суд
Позов задовольнити.
Припинити право ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, у спільному майні, тобто на 1/18 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 право власності відповідно на 1/18 квартири за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка рахується за померлою ОСОБА_4.
Виплатити на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, грошову компенсацію в сумі 4479 ( чотири тисячі чотириста сімдесят дев'ять) грн. за належну йому 1/18 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1, внесеної ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 на депозитний рахунок суду.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 640 (шістсот сорок) грн. судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою згодою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя