29 травня 2018 року
м. Київ
Справа № 922/3513/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Поліщук Ю.В.,
учасники справи:
позивач - Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України,
представник позивача - Кравченко О.К. (за довіреністю від 28.12.2017 № 44),
відповідач - державне підприємство "Дослідницьке господарство "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва імені В.Я. Юр'єва Національної академії аграрних наук України",
представник відповідача - не з'яв,
розглянув касаційну скаргу державного підприємства "Дослідницьке господарство "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва імені В.Я. Юр'єва Національної академії аграрних наук України"
на рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2017
(суддя Калантай М.В.) та
постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.01.2018 (головуючий - суддя Сіверін В.І., судді: Терещенко О.І. і Слободін М.М.)
у справі № 922/3513/17
за позовом Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
до державного підприємства "Дослідницьке господарство "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва імені В.Я. Юр'єва Національної академії аграрних наук України"
про стягнення 68 000 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (далі - територіальне відділення АМК) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до державного підприємства "Дослідницьке господарство "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва імені В.Я. Юр'єва Національної академії аграрних наук України (далі - Підприємство) про стягнення 34 000 грн. штрафу та 34 000 пені за прострочення сплати відповідачем штрафу, накладеного рішенням адміністративної колегії територіального відділення АМК від 04.10.2016 № 81-р/к (далі - Рішення № 81-р/к).
Рішенням господарського суду Харківської області від 12.12.2017, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.01.2018: позов задоволено; з Підприємства стягнуто: 34 000 грн. штрафу; 34 000 грн. пені та 1 600 грн. судового збору.
Судові рішення мотивовані тим, що матеріалами справи підтверджується несплата відповідачем штрафу, накладеного Рішенням № 81-р/к, у зв'язку з чим згідно зі статтями 52, 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон) відповідач зобов'язаний сплатити штраф та пеню.
У касаційній скарзі до суду касаційної інстанції Підприємство просить скасувати рішення та постанову попередніх судових інстанцій і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Скаргу мотивовано тим, що: судами попередніх інстанцій не досліджувалося питання щодо належності та допустимості доказу направлення поштою Рішення №81-р/к; Підприємство про існування вимоги голови територіального відділення АМК від 12.08.2015 та Рішення №81-р/к дізналося лише після отримання позовної заяви у даній справі; на момент винесення оскаржуваної постанови від 29.01.2018 відповідачем було оскаржено до суду Рішення №81-р/к; безпідставною є відмова суду апеляційної інстанції у задоволенні клопотання Підприємства про зупинення провадження в даній справі.
У відзиві на касаційну скаргу територіальне відділення АМК заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх безпідставність, і просить оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.01.2018 залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Суди попередніх інстанцій у розгляді справи виходили з таких обставин.
Рішенням №81-р/к визнано, що Підприємство, не надавши інформацію, передбачену вимогою голови територіального відділення АМК від 12.08.2015 №02-26/3-3729 у встановлений ним строк, вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону, у вигляді неподання інформації територіальному відділенню АМК у встановлені головою територіального відділення строки. За вчинене порушення на Підприємство накладено штраф у сумі 34 000 грн.
Копію Рішення № 81-р/к було направлено супровідним листом від 11.10.2016 № 02-26/3-2870 та вручено представнику Підприємства Ткачовій 15.10.2016, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення № 6102218613364.
На момент прийняття рішення судом першої інстанції Підприємство не оскаржувало Рішення № 81-р/к до господарського суду, до Антимонопольного комітету України із заявами про перевірку чи перегляд рішення не зверталося, а тому мало сплатити штраф у двомісячний строк з дня одержання даного рішення, тобто до 15.12.2016 (включно), однак свій обов'язок не виконало.
Підприємство у строк, передбачений частиною першою статті 60 Закону, Рішення №81-р/к не виконало, штраф не сплатило, відтак територіальним відділенням АМК на підставі статті 56 Закону нараховано Підприємству пеню в сумі 34 000 грн.
У суді апеляційної інстанції Підприємством подано клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням у справі № 922/4227/17 за позовом Підприємства до територіального відділення АМК про визнання недійсним Рішення № 81-р/к.
Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні даного клопотання, оскільки: у клопотанні не наведено жодних конкретних обставин, за яких апеляційна скарга не може бути розглянута до вирішення іншої справи № 922/4227/17; Рішення №81-р/к оскаржується відповідачем з пропуском строку його оскарження, встановленого статтею 60 Закону, який є присічним; провадження у справі № 922/4227/17 станом на день розгляду апеляційної скарги у даній справі № 922/3513/17не відкрито.
Рішення № 81-р/к у встановленому законом порядку недійсним не визнавалося, є чинним і підлягає обов'язковому виконанню.
Причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для задоволення позовних вимог територіального відділення АМК щодо стягнення з відповідача сум штрафу та пені.
Відповідно до приписів статті 56 Закону:
- рішення органів Антимонопольного комітету України є обов'язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу (частини друга і третя);
- за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України; нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду (частина п'ята);
- у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку (частина сьома).
Крім того, згідно зі статтею 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають, зокрема, позови до суду, в тому числі про стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені; зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.
Суди попередніх інстанцій, з огляду на відповідні законодавчі приписи, з'ясувавши, що: Рішення № 81-р/к недійсним у встановленому законом порядку не визнавалося, не скасовувалося та є чинним, а, отже, обов'язковим до виконання; строк добровільного виконання Рішення № 81-р/к про сплату штрафу сплив 15.12.2016; за несвоєчасне виконанням Рішення № 81-р/к відповідачу була нарахована пеня в межах її граничного розміру, - дійшли заснованого на законі висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Посилання скаржника на те, що рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №6102218613364 не є належним доказом направлення та вручення саме Рішення №81-р/к, тому що таким доказом є поштовий опис вкладення, не приймається судом, оскільки приписами статті 56 Закону не встановлено вимоги щодо надсилання рішень органів Антимонопольного комітету України виключно з описом вкладення. Доказом такого направлення може бути будь-який документ, виданий поштовою установою, який підтверджує факт прийняття кореспонденції до відправлення та вручення її адресату. В даному випадку таким належним доказом є надане позивачем рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №6102218613364. Крім того, у графі "лист" рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №6102218613364 є примітка "81-р/к", що співпадає з номером рішення позивача.
Суд касаційної інстанції вважає обґрунтованою та правомірною відмову суду апеляційної інстанції у задоволенні клопотання Підприємства про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням у справі № 922/4227/17, оскільки Рішення №81-р/к оскаржено Підприємством з пропуском двомісячного строку оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України та цей строк не може бути відновлено.
При цьому суд касаційної інстанції бере до уваги й таке.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Зупинення провадження в даній справі за відсутності належних підстав для цього мало б наслідком невиправдане затягування судового процесу та порушення зазначених вимог щодо розумної тривалості останнього.
Аргументи касаційної скарги стосуються з'ясування обставин, вже встановлених судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі і спростовуються наведеним в оскаржуваних судових рішеннях зі справи. Водночас касаційна інстанція згідно з частиною другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Касаційний господарський суд погоджується з аргументами викладеними у відзиві територіального відділення АМК на касаційну скаргу, оскільки вони ґрунтуються на обставинах, встановлених у розгляді справи судом апеляційної інстанцій, та відповідають нормам матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень попередніх судових інстанцій - без змін як таких, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає оскаржувані рішення без змін, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд
Касаційну скаргу державного підприємства "Дослідницьке господарство "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва імені В.Я. Юр'єва Національної академії аграрних наук України" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.01.2018 у справі № 922/3513/17 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Булгакова
Суддя Б. Львов