08 травня 2018 року
м. Київ
Справа № 927/539/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, Баранець О.М., Ткач І.В.
за участі секретаря судового засідання: Натаріної О.О.
розглянувши матеріали касаційної скарги Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Блистівський"
на рішення Господарського суду Чернігівської області
(суддя - Оленич Т.Г.)
від 26.10.2017
та постанову Київського апеляційного господарського суду
(головуючий - Калатай Н.Ф., судді: Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г.)
від 05.02.2018
у справі № 927/539/17
за позовом ОСОБА_4
до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Блистівський"
про визнання недійсними рішень загальних зборів членів кооперативу,
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_5;
відповідача - Петрикей І.А.;
В червні 2017 року ОСОБА_7 звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Блистівський" про визнання недійсними рішення позачергових загальних зборів членів кооперативу Сільськогосподарський виробничий кооператив «Блистівський» від 09 грудня 2016 року, оформлені протоколом №3 від 09.12.2016.
Позов мотивований недотриманням вимог законодавства в частині скликання і проведення позачергових загальних зборів. Матеріально-правовою підставою позову зазначені статті 4, 12, 15 Закону України "Про кооперацію".
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 06.06.2017 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 26.10.2017 у справі №927/539/17 позов задоволено повністю. Визнано недійсними рішення позачергових загальних зборів членів Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Блистівський" від 09.12.2016, оформлені протоколом №3 від 09.12.2016.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2018 рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.10.2017 у справі №927/539/17 залишено без змін.
У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини:
- Сільськогосподарський виробничий кооператив «Блистівський» (далі - Кооператив) зареєстрований 13.04.2004 розпорядженням Новгород-Сіверської районної державної адміністрації № 132, що підтверджується установчим договором та статутом Кооперативу прийнятого/затвердженого протоколом №1 установчих зборів 30.03.2000, та відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;
- зі змісту вказаного установчого договору слідує, що ОСОБА_7 є членом Кооперативу;
- 09.12.2016 відбулись позачергові загальні збори учасників Кооперативу, рішення яких оформлені протоколом № 3 позачергових загальних зборів членів Кооперативу (далі - Протокол);
- на порядок денний вказаних загальних зборів були поставлені питання: 1. Обрання голови та секретаря позачергових загальних зборів. 2. Про виключення з членів Кооперативу у зв'язку з припиненням трудової участі у діяльності Кооперативу осіб за списком, наданим на розгляд загальним зборам. 3. Про переведення в асоційовані члени Кооперативу осіб за списком, наданим на розгляд загальним зборам, десяти осіб. 4. Про виключення з членів Кооперативу у зв'язку зі смертю осіб за списком, наданим на розгляд загальним зборам. 5. Про прийняття нового члену Кооперативу.
6. Про затвердження списку членів Кооперативу. Про затвердження нової редакції Статуту Кооперативу та проведення державної реєстрації. 7. Про визначення уповноваженої особи для подачі документів для проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;
- за результатами розгляду порядку денного, учасники прийняли рішення: 1. Обрати головою Загальних зборів ОСОБА_9, секретарем Загальних зборів ОСОБА_10; 2. У відповідності до положень Статуту Кооперативу, виключити 149 осіб з членів Кооперативу за списком, озвученим поіменно головуючим на загальних зборах. 3. Перевести згідно наданих заяв із членів Кооперативу в асоційовані члени Кооперативу 20 осіб, в тому числі і позивача. 4. У відповідності до положень Статуту Кооперативу виключити 85 осіб за списком, наданим головуючим на загальних зборах. 5. Включити до членів Кооперативу ОСОБА_11; 6. Затвердити наданий список діючих членів Кооперативу. Визначити кількість членів Кооперативу - 44 особи. Внести відповідні зміни до Статуту Кооперативу. Затвердити нову редакцію Статуту Кооперативу, проект якого наданий ОСОБА_9, на розгляд загальних зборів. 7. Внести зміни до відомостей про Кооператив, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: зазначити відомості про членів Кооперативу таким чином: «фізичні особи, повний перелік з яких міститься в Статуті Кооперативу». Доручити Голові Кооперативу - ОСОБА_9 підписати нову редакції Статуту Кооперативу та подати необхідні документи до органів державної реєстрації;
- зі змісту протоколу слідує, що з усіх питань учасники голосували «За» - одноголосно;
- звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів членів кооперативу від 09 грудня 2016 року, оформлені протоколом №3 від 09.12.2016, позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що він не був повідомлений відповідачем в установленому законом та Статутом порядку про скликання на 09.12.2016 позачергових загальних зборів членів Кооперативу, участі в цих зборах не приймав, чим порушено його право на участь в управлінні вказаною юридичною особою; спірним рішенням його було переведено у асоційовані члени Кооперативу, чим позбавлено права вирішувати питання щодо майна Кооперативу, пайового фонду і його розподілу при виході із членства; допущені Кооперативом порушення законодавства, а саме неповідомлення про час, дату та місце проведення спірних загальних зборів та їх порядок денний, ставлять під сумнів наявність кворуму для їх проведення.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій погодились з доводами позивача про те, що спірні рішення були прийняті за відсутності кворуму, що є безумовною підставою для визнання їх недійсними, а також про порушення прав позивача при його переведенні до асоційованих членів кооперативу, за відсутності його заяви.
Судові рішення обґрунтовані посиланням, зокрема, на статті 15, 84, 87, 88, 92, 100, 163, 164, 269, 271 Цивільного кодексу України, статті 4 , 10, 11, 12, 14, 15 Закону України "Про кооперацію", статтю 167 Господарського кодексу України, пункти 9.1, 10.2, 11.1-11.5 Статуту Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Блистівський».
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Чернігівської області від 26.10.2017 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2018 у справі №927/539/17, Сільськогосподарський виробничий кооператив "Блистівський" подав до Касаційного господарського суду касаційну скаргу, в якій просить вказані судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована неповним з'ясуванням усіх фактичних обставин справи, неналежною оцінкою доказів та надання позивачем суду недостовірних відомостей щодо членів кооперативу.
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_7 заперечує проти її доводів, посилаючись на те, що:
- права позивача при переведенні його до асоційованих членів, за відсутності його заяви, є порушеними;
- суди попередніх інстанцій належним чином дослідивши докази, зробили вірний висновок про те, що кворуму на загальних зборах не було;
- ігноруючи факти, встановлені судами попередніх інстанцій, зокрема про неспівпадіння померлих осіб із даними установчого договору про дійсних членів кооперативу у касаційній скарзі наполягає на тому, що кворум був, при цьому жодних пояснень того, чому у довідці про померлих членів значаться особи, які не є членами кооперативу, не надав.
На розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Студенця В.І. (головуючий), Баранця О.М., Ткача І.В. 20.03.2018 передано касаційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Блистівський" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2018 у справі №927/539/17.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Студенця В.І. - головуючого, Баранця О.М., Ткача І.В. від 28.03.2018 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 08.05.2018.
Касаційний господарський суд, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.
Частиною 1 ст. 92 ЦК України визначено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Згідно з ч. 1 ст. 87 ЦК України для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.
Товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи (ст. 84 ЦК України).
Частина 1 ст. 163 ЦК України встановлює, що виробничим кооперативом є добровільне об'єднання громадян на засадах членства для спільної виробничої або іншої господарської діяльності, яка базується на їхній особистій трудовій участі та об'єднанні його членами майнових пайових внесків. Статутом кооперативу та законом може бути передбачено участь у діяльності виробничого кооперативу на засадах членства також інших осіб.
Правовий статус виробничих кооперативів, права та обов'язки їх членів встановлюються цим Кодексом та іншим законом. Особливості створення і діяльності сільськогосподарських кооперативів можуть встановлюватися законом (ч.ч. 4, 5 ст. 163 ЦК України).
Згідно з ст. 1 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» сільськогосподарський виробничий кооператив - сільськогосподарський кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних осіб, які є виробниками сільськогосподарської продукції, для провадження спільної виробничої або іншої господарської діяльності на засадах їх обов'язкової трудової участі з метою одержання прибутку.
За своєю організаційно-правовою формою відповідач відноситься до сільськогосподарських виробничих кооперативів.
Статтею 8 Закону України «Про кооперацію» встановлено, що статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.
Частина 1 ст. 164 ЦК України встановлює, що установчим документом виробничого кооперативу є його статут, що затверджується загальними зборами його членів.
Частина 2 зазначеної статті встановлює перелік відомостей, які має містити статут виробничого кооперативу крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 88 ЦК України, у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом.
Отже, відповідно до приписів чинного законодавства, юридична особа здійснює діяльність через свої органи, компетенція, порядок створення, функціонування яких визначаються установчими документами юридичної особи, тобто, в даному випадку, компетенція органів управління Кооперативу визначається його Статутом.
Судами попередніх інстанцій встановлено, станом на дату проведення спірних зборів (09.12.2016) діяла редакція Статуту Кооперативу, затверджена протоколом загальних зборів № 2 від 13.07.2016.
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про кооперацію» одними із основних принципів, на яких базується кооперація, є принцип безпосередньої участі членів кооперативної організації у її діяльності та принцип рівного права голосу під час прийняття рішень (один член кооперативу - один голос).
За змістом ч. 1 ст. 12 Закону України «Про кооперацію» до основних прав члена кооперативу належать, зокрема, право на участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах.
Законами, що регулюють діяльність окремих типів кооперативів або кооперативів за напрямами їх діяльності, та статутом кооперативу можуть бути передбачені додаткові права та обов'язки його членів (ч. 3 ст. 12 Закону України «Про кооперацію»).
Відповідно до п.п. 9.1.2. п. 9.1. Статуту члени кооперативу мають право брати участь в управлінні справами кооперативу, знайомитись з усіма документами, що пов'язані з порядком денним загальних зборів, та брати участь у загальних зборах з правом вирішального голосу (один член кооперативу має один голос).
Пунктом 10.2. Статуту встановлено, що кожний член кооперативу має право на участь у загальних зборах або особисто, або через свого представника.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України «Про кооперацію» та п. 10.1. Статуту вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу.
Частинами 4-7 статті 15 Закону України «Про кооперацію» передбачено, що:
- про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення;
- позачергові загальні збори членів кооперативу скликаються на вимогу: не менше третини його членів; спостережної ради; ревізійної комісії (ревізора); органу управління кооперативного об'єднання, членом якого він є;
- позачергові загальні збори членів кооперативу повинні бути скликані протягом 20 днів з дня надходження такої вимоги. У разі незабезпечення правлінням (головою) кооперативу скликання позачергових загальних зборів вони можуть бути скликані особами, які вимагали їх скликання, протягом наступних 20 днів;
- у разі коли з організаційних причин (через територіальне розміщення чи значну чисельність членів кооперативу) проведення загальних зборів членів кооперативу неможливе, статутом кооперативу може бути передбачено скликання зборів уповноважених кооперативу. Кількість членів кооперативу, які мають право делегувати уповноважених, та порядок делегування уповноважених для участі у зборах уповноважених визначаються статутом кооперативу.
Пунктами 11.1.-11.4. Статуту врегульовано порядок скликання загальних зборів членів кооперативу та встановлено, що:
- чергові засідання загальних зборів проводяться не менше одного разу на фінансовий рік;
- засідання загальних зборів скликаються правлінням, а при його відсутності головою Кооперативу. Повідомлення про такі збори, дату та місце їх проведення, порядок денний повинні бути оприлюднені не менше як за десять (10) днів до дня проведення засідання в усіх населених пунктах, де мешкає та працює більшість членів Кооперативу. Якщо окремі члени Кооперативу мають інше місце проживання, їм у той же термін надсилається письмове повідомлення;
- позачергове засідання загальних зборів можуть проводитись у разі необхідності у будь-який момент на вимогу правління або ревізійної комісії, або будь-яких членів кооперативів, (або їх представників) чисельністю не менше третини від загальної кількості членів Кооперативів (ініціативна група). У разі, якщо правління не виконало вимогу ініціативної групи, або ревізійної комісії про скликання позачергових засідань зборів учасників протягом 25 днів з дня висунення такої вимоги, ініціативна група або ревізійна комісія мають право скликати позачергове засідання загальних зборів за власною ініціативи згідно з положеннями статті 11.2. цього статуту.
Встановивши, що місце проживання позивача (с. Березова Гать) є відмінним від місця знаходження юридичної особи - Кооперативу (с. Блистова), суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що позивач мав бути проінформований про скликання позачергових загальних зборів за 10 днів до дня їх проведення шляхом надсилання письмового повідомлення про такі збори, дату і місце їх проведення та порядок денний зборів. Проте, доказів направлення такого повідомлення суду не надано.
Частиною 1 пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» № 13 від 24.10.2008 роз'яснено, що при розгляді справ судам слід враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.
Згідно з п. 2.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 25.02.2016 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з порушенням прямих вказівок закону є: - прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму (статті 59 та 60 Закону України "Про господарські товариства", статті 41 та 42 Закону України "Про акціонерні товариства", стаття 15 Закону України "Про кооперацію"); прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина шоста статті 42 Закону України "Про акціонерні товариства"); - прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного, на розгляд яких не було отримано згоди усіх присутніх на загальних зборах (частина п'ята статті 61 Закону України "Про господарські товариства"); - відсутність протоколу загальних зборів ТОВ (частина шоста статті 60 Закону України "Про господарські товариства"); - відсутність протоколу загальних зборів АТ, підписаного головою і секретарем зборів (стаття 46 Закону України "Про акціонерні товариства"); під час вирішення питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час їх скликання та проведення, господарський суд повинен оцінити, як ці порушення вплинули на прийняття загальними зборами відповідного рішення.
Отже, неповідомлення позивача про скликання позачергових загальних зборів за 10 днів до дня їх проведення шляхом надсилання письмового повідомлення про такі збори, дату і місце їх проведення та порядок денний зборів не є безумовною підставою для визнання спірних рішень недійсними, і суд має оцінити, як таке порушення вплинуло на прийняття загальними зборами відповідного рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Згідно з ч. 5 ст. 245 ЦК України довіреність на право участі та голосування на загальних зборах, видана фізичною особою, посвідчується у порядку, визначеному законодавством.
Пункт 11.5 Статуту встановлює, що будь-який член Кооперативу може видати доручення у письмовій формі іншій особі для участі у засіданні загальних зборів замість нього для участі у голосування від його імені, а також для реалізації всіх інших прав та повноважень відсутнього члену Кооперативу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у спірних загальних зборах позивач брав участь через представника ОСОБА_11, який діяв на підставі виданої позивачем нотаріально посвідченої довіреності від 12.11.2016, зареєстрованої в реєстрі за №2519.
Позивач уповноважив свого представника на представництво інтересів з усіма необхідними повноваженнями як члена Кооперативу у взаємовідносинах з вищим органом, органами управління та іншими членами Кооперативу, для чого йому, серед іншого, надається право голосувати з будь-якого питання порядку денного загальних зборів Кооперативу.
З огляду на те, що участь у спірних загальних зборах позивач брав через уповноваженого ним представника, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що порушення порядку повідомлення позивача про скликання спірних позачергових загальних зборів не вплинуло на прийняття загальними зборами рішень.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.10 Закону України «Про кооперацію» членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу. Членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності.
Згідно зі ст. 11 Закону України «Про кооперацію» вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом. Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про кооперацію» у кооперативі допускається асоційоване членство для осіб, які визнають його статут та внесли пай. Асоційований член кооперативу - фізична чи юридична особа, яка внесла пайовий внесок і користується правом дорадчого голосу в кооперативі. При ліквідації кооперативу асоційований член кооперативу має переважне порівняно з членами кооперативу право на одержання паю. Порядок вступу до кооперативу та участь асоційованого члена в його господарській та іншій діяльності, права та обов'язки такого члена, розміри паїв та виплат на паї визначаються статутом кооперативу.
В пунктах 4.6., 4.7 Статуту Кооперативу передбачено, що у Кооперативі допускається асоційоване членство. Асоційованим членом Кооперативу може бути будь-яка фізична особа, що досягла 16 років та юридична особа, яка внесла свій пай, а за бажанням і додатковий пай у порядку та розмірі, передбачених для членів Кооперативу. Асоційований член Кооперативу має право, зокрема, брати участь у загальних зборах з правом дорадчого голосу; за відповідною заявою члени Кооперативу можуть переоформити членство на асоційоване членство на підставі рішення правління Кооперативу, яке підлягає схваленню загальними зборами.
Судами встановлено, що правлінням Кооперативу відповідне рішення про переведення позивача в асоційовані члени Кооперативу не приймалося.
Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про порушення права позивача при переведенні його до асоційованих членів, за відсутності його особистої заяви. При цьому, зі змісту виданої позивачем ОСОБА_11 довіреності від 12.11.2016 судом встановлено, що позивач не надавав вказаному представнику повноваження щодо складення та подання правлінню Кооперативу заяви щодо переведення позивача з членів Кооперативу в асоційовані члени Кооперативу.
Відповідно до частин 8, 9, 10, 11 Закону України «Про кооперацію» загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповноважених. Кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі. Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу про прийняття, внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об'єднання або вихід з нього та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків членів кооперативу, присутніх на загальних зборах кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах. Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу приймаються відповідно до його статуту відкритим або таємним голосуванням.
Згідно з п. 11.6 Статуту кожен член Кооперативу має один голос. Загальні збори правомочні прийняти рішення, якщо на них присутні більше половини членів кооперативу (як особисто, так і через призначених ними представників). Рішення на загальних зборах вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало дві третини від кількості присутніх на загальних зборах членів Кооперативу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до Установчого договору, прийнятого установчими зборами 30.03.2000 (протокол №1), та зареєстрованого розпорядженням Новгород-Сіверської районної державної адміністрації №132 від 13.04.2000, до складу кооперативу входить 298 засновників - фізичних осіб.
Доказів як вступу до Кооперативу після прийняття рішення установчими зборами про створення Кооперативу та визначення складу його засновників (членів) в установчому договорі, прийнятому установчими зборами 30.03.2000, інших фізичних або юридичних осіб, так і виходу чи виключення з Кооперативу членів Кооперативу в процесі його діяльності сторони в ході розгляду справи суду не надали, а відтак, при визначенні кворуму судами попередніх інстанцій враховувався список засновників (членів) кооперативу, який міститься у вказаному установчому договорі.
При перевірці відомостей, які містяться у довідці Виконавчого комітету Блистівської сільської ради № 769 від 30.10.2016 судом апеляційної інстанції встановлено, що у порівнянні з переліком, який визначений в установчому договорі, із 85 померлих, не є членами Кооперативу: ОСОБА_13 (п. 11); ОСОБА_14; (п. 17); ОСОБА_15 (п. 22); ОСОБА_16 (п. 26); ОСОБА_17, (п. 30); ОСОБА_18 (п. 42); ОСОБА_19 (п. 55); ОСОБА_20.(п. 64). Водночас в установчому договорі зазначено про те, що членами кооперативу є: ОСОБА_21 (№ 51); ОСОБА_14 (№ 88); ОСОБА_16.(№ 49) та ОСОБА_22 (№80); ОСОБА_23 (№ 101 ); ОСОБА_18 (№ 160); ОСОБА_24 (№ 213); ОСОБА_20 (№ 257), тобто особи, у яких з визначеними у довідці померлими особами не співпадають прізвище, та/або ім'я, та/або по-батькові, та/або стать.
Виходячи з даних, які були наявні у відповідача при визначенні наявності або відсутності кворуму на спірних загальних зборах, суд апеляційної інстанції встановив, що померлими відповідач міг визнати з вказаних у наявній в нього на дату проведення зборів довідці лише 77 осіб.
Стаття 13 Закону України «Про кооперацію встановлює, що членство в кооперативі припиняється у разі, зокрема, смерті члена кооперативу - фізичної особи.
Судами встановлено, що для проведення загальних зборів членів Кооперативу і прийняття цими зборами правомочних рішень необхідно присутність на зборах більшості від загальної кількості членів Кооперативу (особисто або через представників), якими за наявними у відповідача даними мали бути 221 особа (298-77), спірні загальні збори могли бути правомочними за присутності 112 осіб (221/2+1).
Як зазначено у протоколі, в позачергових загальних зборах членів кооперативу приймали участь 108 членів, з яких 5 особисто: ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_25, ОСОБА_26 та ОСОБА_27, та 103 членів кооперативу представляли представники за довіреностями, оригінали нотаріально посвідчених довіреностей яких зберігаються в кооперативі, а саме: ОСОБА_10 та ОСОБА_11
В наданому відповідачем до матеріалів справи реєстрі присутніх членів кооперативу на загальних зборах 09 грудня 2016 року відсутній поіменний перелік 103 членів кооперативу, яких за довіреностями в загальних зборах представляли ОСОБА_10 та ОСОБА_11
У вказаному реєстрі, як і в протоколі позачергових загальних зборів членів кооперативу, зазначено, що 103 члени кооперативу представляли представники за довіреностями, оригінали нотаріально посвідчених довіреностей яких зберігаються в кооперативі та є додатком до даного реєстру, а саме: ОСОБА_10 та ОСОБА_11
Встановивши зазначені обставини на підставі документів, які мають фіксувати процедуру та факт прийняття рішень загальними зборами з питань, внесених на їх розгляд, суди попередніх інстанцій встановили неможливість визначення кворуму, у зв'язку з неможливістю встановлення осіб, які брали участь у цих зборах через свого представника.
В ч. 2 п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» № 13 від 24.10.2008 зазначено, що прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону про господарські товариства) є безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону.
Також у п. 2.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 25.02.2016 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» зазначено, що підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути, зокрема, невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.
Статтею 1 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств і організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Отже, особа може звернутися до суду за захистом свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб, що встановлений договором або законом.
Згідно з п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» № 13 від 24.10.2008 суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову. Право на звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень органів управління товариства мають лише ті його акціонери (учасники), які були акціонерами (учасниками) на дату прийняття рішення, що оскаржується.
У спорі про визнання недійсними рішень зборів учасників товариства вирішальним є встановлення факту порушення відповідним рішенням прав та законних інтересів позивача як учасника товариства, тобто його корпоративних прав.
Згідно з ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Враховуючи, що станом на 09.12.2016 (дата проведення загальних зборів, рішення яких оскаржені позивачем) позивач був учасником Кооперативу, рішення, які прийняті на вказаних загальних зборах, зокрема, про переведення його з членів в асоційовані члени, порушують права позивача, як учасника Кооперативу на участь в управлінні справами Кооперативу.
Визнавши встановленими зазначені обставини на підставі сукупності поданих до матеріалів справи доказів, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними рішень позачергових загальних зборів членів Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Блистівський» від 09.12.2016, оформлених протоколом № 3 від 09.12.2016.
З огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, колегія суддів вважає, що доводи Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Блистівський", викладені у касаційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій. Окрім того, наведені доводи були розглянуті та їм було надано належну правову оцінку судами попередніх інстанцій.
Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Крім того, статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судом апеляційної інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки суду апеляційної інстанції відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -
1. Касаційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Блистівський" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2018 у справі №927/539/17 - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Головуючий В.Студенець
Судді О.Баранець
І.Ткач