79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"30" травня 2018 р. Справа № 909/1254/14
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді: Плотніцького Б.Д.
Суддів: Кравчук Н.М.
Марка Р.І.
секретар судового засідання: Совинська С.В.
за участю представників:
від позивача: Макогон Ю.І.;
від відповідача 1: не з'явились;
від відповідача 2: Олейник І.Ю.;
від відповідача 3: не з'явились;
від третьої особи: не з'явились;
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Миронюка Валерія Володимировича, с.Пробійнівка, Верховинський район, Івано-Франківської області
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.12.2014 (повне рішення складено 18.12.2014)
у справі №909/1254/14, суддя Деделюк Б.В.
за позовом: Прокурора Верховинського району, смт.Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська область,
до відповідача 1: Голошинської сільської ради, с.Голошина, Верховинський район, Івано-Франківська область,
до відповідача 2: Фізичної особи-підприємця Миронюка Валерія Володимировича, с.Пробійнівка, Верховинський район, Івано-Франківська область,
до відповідача 3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідропауер", с.Голошина, Верховинський район, Івано-Франківська область,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міжнародної благодійної організації "Екологія-Право-Людина", м.Львів
про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 16.08.2010, договору суборенди земельної ділянки від 15.10.2010, приведення земельної ділянки площею 1,2914 га. у попередній стан та повернення її Голошинській сільській раді,
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 11.12.2014 у справі №909/1254/14 позов Прокурора Верховинського району задоволено. Визнано недійсними договір оренди земельної ділянки від 16.08.2010, укладений між Голошинською сільською радою та Фізичною особою-підприємцем Миронюком Валерієм Володимировичем, та договір суборенди земельної ділянки від 15.10.2010, укладений між Голошинською сільською радою, Фізичною особою-підприємцем Миронюком Валерієм Володимировичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гідропауер". Зобов'язано Фізичну особу-підприємця Миронюка Валерія Володимировича привести земельну ділянку площею 1,2914 га кадастровий номер 2620882201010010225 у попередній стан та повернути таку Голошинській сільській раді. Стягнуто з Голошинської сільської ради, Фізичної особи-підприємця Миронюка Валерія Володимировича та Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідропауер" в дохід Державного бюджету по 1624 грн. судового збору.
Рішення суду мотивоване положеннями ст.ст. 14, 129 Конституції України, ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12, 116 Земельного кодексу України, ст. ст. 26, 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що земельна ділянка площею 1,2914 га у с. Голошино Верховинського району прис. Тарночки передана в оренду Фізичній особі-підприємцю Миронюку Валерію Володимировичу без відповідного рішення Голошинської сільської ради, оскільки в ході досудового слідства по кримінальному провадженню, зареєстрованому 25.06.2014 в ЄРДР за №12014090130000102 за ознаками злочину, передбаченого ст. 366 ч. 1 КК України, встановлено, що на сесіях Голошинської сільської ради рішення щодо виділення земельної ділянки ФОП Миронюку В.В. не приймались.
Окрім того, судом першої інстанції зазначено, що згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства Державної інспекції сільського господарства в Івано-Франківській області від 01.07.2014, земельна ділянка площею 0,6324 га кадастровий №2620882201010010264, яка перебуває в суборенді ТзОВ «Гідропауер», частково розташована за межами Голошинської сільської ради (в межах території Путильського району Чернівецької області), а, відтак, передана Голошинською сільською радою в оренду ФОП Миронюку В.В. з порушенням вимог ст.ст. 12, 122 Земельного кодексу України.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Фізична особа-підприємець Миронюк Валерій Володимирович (далі - ФОП Миронюк В.В.) звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, та просить його скасувати і прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги ФОП Миронюк В.В. посилається, зокрема, на відсутність підстав для визнання договорів оренди земельної ділянки від 16.08.2010 та суборенди земельної ділянки від 15.10.2010 недійсними з огляду на чинність та відсутність відомостей про визнання недійсними рішень Голошинської сільської ради, на підставі яких були укладені вказані договори.
Також апелянт вважає, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні його заяви про застосування строків позовної давності, оскільки позивач, звернувшись із позовною заявою лише 10.11.2014, пропустив трьохрічний строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Окрім того, апелянт зазначає, що за відсутності вироку суду у кримінальній справі по обвинуваченню голови Голошинської сільської ради у скоєнні службового злочину відсутні і підстави вважати, що вчинення ним дій щодо підроблення рішень сільської ради є фактом, який встановлено і не потребує доказування, а посилання суду першої інстанції на акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства Державної інспекції сільського господарства Івано-Франківської області від 01.07.2014 є безпідставним та передчасним, оскільки законність винесення вказаного акту оспорюється в судовому порядку.
Скориставшись своїм правом, позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому спростовує доводи скаржника та просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржене рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
В обгрунтування своїх вимог позивач вказує на неможливість скасування рішень Голошинської сільської ради, на підставі яких були укладені спірні договори оренди та суборенди земельної ділянки, оскільки в ході досудового слідства по кримінальному провадженню, зареєстрованому за №12014090130000102, встановлено, що на сесіях Голошинської сільської ради рішення щодо виділення земельної ділянки ФОП Миронюку В.В. не приймались та були підроблені сільським головою.
Окрім того, Прокурор зазначає, що ним не пропущено строку позовної давності при зверненні з позовом у даній справі, оскільки про порушення норм чинного законодавства при укладенні спірних договорі йому стало відомо лише 25.06.2014 (дата реєстрації кримінального провадження № 12014090130000102).
З приводу незаконності акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства Державної інспекції сільського господарства Івано-Франківської області від 01.07.2014, позивач зазначає про відсутність доказів скасування такого в судовому порядку та вважає, що акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства не є актом індивідуальної дії та не підлягає скасуванню.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 19.01.2015 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 04.02.2015.
Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 04.02.2015 та від 19.02.2015 розгляд апеляційної скарги відкладався на 19.02.2015 та на 25.03.2015, відповідно, з підстав, викладених у вказаних ухвалах .
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.03.2015 колегією суддів у складі: Плотніцького Б.Д. (головуючий суддя), Михалюк О.В. та Марка Р.І. апеляційне провадження у справі №909/1254/14 зупинено до вирішення Верховинським районним судом кримінальної справи №340/832/14-к.
6 квітня 2018 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідропауер" на адресу суду поступило клопотання про поновлення провадження у справі №909/1254/14 у зв'язку з тим, що 30.01.2018 Косівським районним судом Івано-Франківської області винесено ухвалу про закриття кримінального провадження у справі №340/832/14-к.
10 квітня 2018 року на адресу суду поступило аналогічне клопотання від ФОП Миронюка В.В.
У зв'язку зі звільненням з посади судді Львівського апеляційного господарського суду судді-члена колегії суддів Михалюк О.В., на підставі розпорядження керівника апарату суду №94 від 11.04.2018 проведено автоматизовану заміну судді-члена колегії суддів, в результаті якої в склад колегії для розгляду даної справи замість судді Михалюк О.В. введено суддю Кравчук Н.М.
У зв'язку із вступом в дію 15.12.2017 нового Господарського процесуального кодексу України відбулося запровадження кардинально нового процесу та інших правил подання учасниками справи заяв та клопотань.
При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в статтях 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до підпункту 9 пункту 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до ч.14 ст. 32 ГПК України у разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.
Відтак, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.04.2018 колегією суддів у складі: Плотніцького Б.Д. (головуючий суддя), Кравчук Н.М. та Марка Р.І., на підставі ч.1 ст. 230 ГПК України, поновлено апеляційне провадження у справі, розгляд апеляційної скарги призначено на 25.04.2018.
23 квітня 2018 року до суду від Прокуратури Івано-Франківської області поступило доповнення до відзиву на апеляційну скаргу, №05-563вих18 від 20.04.2018, яким Прокуратура просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржене рішення місцевого господарського суду залишити без змін з огляду на те, що ухвалою Косівського районного суду від 30.01.2018 у справі №340/832/14-к, яка має преюдиційне значення для вирішення даної справи, підтверджується факт вчинення головою Голошинської сільської ради ОСОБА_8 злочину, передбаченого ч.1 ст. 367 КК України.
25 квітня 2018 року до суду від ФОП Миронюка В.В. поступили письмові пояснення по справі, в яких скаржник зазначає, що ухвалою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 30.01.2018 у кримінальній справі №340/832/14-к спростовано, викладені в оскарженому рішенні суду першої інстанції, обставини щодо неприйняття Голошинською сільською радою рішень, на підставі яких було укладено спірні договори оренди земельної ділянки від 16.08.2010 та суборенди земельної ділянки від 15.10.2010.
Окрім того, скаржник вважає незаконним посилання суду першої інстанції на акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства Державної інспекції сільського господарства в Івано-Франківській області від 01.07.2014, оскільки постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2015 у справі №876/4386/15 визнано дії Державної інспекції сільського господарства в Івано-Франківській області по організації, проведенню та оформленню перевірки щодо дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельних ділянок для будівництва і обслуговування міні ГЕС на території Голошинської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області , що здійснювалися у липні 2014 року, протиправними.
З огляду на наведене, ФОП Миронюк В.В. просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області у даній справі скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.04.2018 розгляд апеляційної скарги відкладено на 30.05.2018.
29 травня 2018 року до суду від Міжнародної благодійної організації "Екологія-Право-Людина" поступили письмові пояснення, вих.№625 від 29.05.2018, в яких третя особа вказує на незаконність рішень Голошинської сільської ради про передачу в оренду земельної ділянки ФОП Миронюку В.В. для будівництва ГЕС у зв'язку з порушенням процедури їх прийняття, а, відтак, і незаконність укладених на їх підставі договорів оренди земельної ділянки від 16.08.2010 та суборенди земельної ділянки від 15.10.2010.
Окрім того, третя особа зазначає, що згідно листа Відділу Держземагенства у Верховинському районі Івано-Франківської області, земельна ділянка кадастровий №2620882201010010264, яка перебуває в суборенді ТзОВ «Гідропауер», частково розташована за межами Голошинської сільської ради (в межах території Путильського району Чернівецької області), а, відтак, Голошинська сільська рада не мала права нею розпоряджатись.
З огляду на викладене, Міжнародна благодійна організація "Екологія-Право-Людина" просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржене рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
У дане судове засідання з'явились Прокурор та представник скаржника.
Відповідачі 1,3 та третя особа участі представників у судове засідання повторно не забезпечили, причин неявки суду не повідомили, хоча своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи наведене, судова колегія дійшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутності представників відповідачів 1,3 та третьої особи.
В судовому засіданні Прокурор та представник скаржника підтримали свої доводи та заперечення, викладені у письмових поясненнях та доповненні до відзиву на апеляційну скаргу, висловили свої міркування з питань, що виникли в ході розгляду справи.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу слід задоволити, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.12.2014 у справі №909/1254/14 - скасувати, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Голошинської сільської ради Верховинського району від 22.06.2009 "Про надання дозволу на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування об'єкту земельної ділянки ПП Миронюку В.В." ПП Миронюку В.В. надано дозвіл на збір матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки на території населених пунктів Голошинської сільської ради в с.Голошино, прис. Тарночки, вздовж річки Білий Черемош, орієнтовною площею 3 га, для будівництва та обслуговування електростанції (малої ГЕС), як соціально-значимого об'єкту у розвитку регіону, призначеного для виробництва електричної енергії з використанням альтернативних, відновлюваних джерел енергії, в довгострокову оренду.
Рішенням Голошинської сільської ради Верховинського району №7 від 25.10.2009 «Про розгляд клопотання приватного підприємця Миронюка Валерія Володимировича» затверджено містобудівні обгрунтування малої ГЕС в с. Голошино Верховинського району Івано-Франківської області; затверджено матеріали погодження місця розташування земельної ділянки ПП Миронюку В. В. для будівництва та обслуговування малої ГЕС, розташованої вздовж річки Білий Черемош в с. Голошино; надано дозвіл ПП Миронюку В. В. на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення в довгострокову оренду земельної ділянки площею 1,2914 га для будівництва та обслуговування малої ГЕС, розташованої вздовж річки Білий Черемош, що знаходиться в межах с. Голошино присілок Тарночки.
Рішенням Голошинської сільської ради Верховинського району №2 від 18.07.2010 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду приватному підприємцю Миронюку Валерію Володимировичу» затверджено проект землеустрою та передано ПП Миронюку В.В. в довгострокову оренду терміном на 49 років земельну ділянку, яка знаходиться в с. Голошино прис. Тарночки вздовж річки Білий Черемош, площею 1,2914 га, для будівництва та обслуговування малої гідроелектростанції.
На підставі вказаного рішення, 16.08.2010 між ФОП Миронюком В.В. та Голошинською сільською радою укладено договір оренди земельної ділянки площею 1,2914 га кадастровий номер 2620882201010010225 для будівництва та обслуговування малої гідроелектростанції, яка знаходиться в с. Голошино, Верховинського району, прис. Тарночки.
Даний договір 16.08.2010 зареєстровано у Верховинському ДЗК.
Рішенням Голошинської сільської ради Верховинського району №3 від 24.09.2010 «Про передачу в суборенду частини земельної ділянки, що знаходиться в с. Голошино» надано ФОП Миронюку В.В. згоду на передачу в суборенду частини земельної ділянки, яка належить йому на правах оренди згідно з договором від 16.08.2010, площею 0,6324 га Товариству з обмеженою відповідальністю «Гідропауер» (далі - ТзОВ «Гідропауер») на ідентичних умовах без зміни цільового призначення.
На підставі вказаного рішення, 15.10.2010 між Голошинською сільською радою, ФОП Миронюком В.В. та ТзОВ "Гідропауер" укладено договір суборенди частини земельної ділянки, яка знаходиться в с. Голошино Верховинського району, площею 0,6324 га, для будівництва та обслуговування малої гідроелектростанції.
Даний договір 15.10.2010 зареєстровано у Верховинському ДЗК.
7 листопада 2014 року Прокурор Верховинського району звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом про визнання зазначених вище договору оренди земельної ділянки від 16.08.2010 та договору суборенди земельної ділянки від 15.10.2010 недійсними, а також зобов'язання ФОП Миронюка В.В. привести земельну ділянку площею 1,2914 га кадастровий номер 2620882201010010225 у попередній стан та повернути таку Голошинській сільській раді.
Згідно зі ст. 2, ч. 2 ст. 29 ГПК України ( в редакції, чинній на момент подання позовної заяви) прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. Прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.
У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва в судах.
Згідно з ч.3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру"( в редакції, чинній на момент подання позовної заяви) прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
За змістом частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Отже, звертаючись до суду із заявою про захист державних інтересів, прокуратура реалізує функцію представництва інтересів держави у суді і є самостійним учасником процесу.
Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Як вбачається з позовної заяви, Прокурор Верховинського району звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом, зазначивши, що відповідно до статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" і Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №459/2011, Держсільгоспінспекція є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, до повноважень якого, зокрема, входить здійснення державного контролю за використанням та охороною земель в частині дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю. Проте, Держсільгоспінспекція не наділена повноваженнями на подання до суду позовів про визнання недійсними договорів оренди землі.
З огляду на відсутність в органу, яким здійснюється державний контроль за додержанням органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства, відповідних повноважень на звернення до господарського суду, суд дійшов висновку, що прокурор правомірно звернувся до суду за захистом державних інтересів і набув статусу позивача.
Підставою позову у даній справі про визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельної ділянки, Прокурором зазначено те, що земельна ділянка площею 1,2914 га у с. Голошино Верховинського району прис. Тарночки передана в оренду без відповідного рішення Голошинської сільської ради, оскільки в ході досудового слідства по кримінальному провадженню, зареєстрованому 25.06.2014 в ЄРДР за №12014090130000102 за ознаками злочину, передбаченого ст. 366 ч. 1 КК України, встановлено, що на сесіях Голошинської сільської ради рішення щодо виділення земельної ділянки ФОП Миронюку В.В. не приймались.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).
У п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено, що правовідносини, пов'язані з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними, регулюються ЦК України, ГК України, Земельним кодексом України, Законами України "Про оренду землі", "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про іпотеку", "Про страхування", "Про банки і банківську діяльність", "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", "Про запобігання корупції" та іншими актами законодавства.
Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.
Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Згідно зі ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від його імені права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Відповідно до ст.143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (п.п. а, в ч.1 ст. 12 Земельного кодексу України).
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 116, ч.1 ст.124 Земельного кодексу України ( в редакції, чинній станом на 2010 рік) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до ч.9 ст. 93 Земельного кодексу України відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».
Відповідно до ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до ч.2 ст.16 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваних договорів) укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.ч.10, 11, 15 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування» ( в редакції, чинний на момент прийняття Голошинською сільською радою рішень щодо спірної земельної ділянки) сесію сільської, селищної, міської ради відкриває і веде відповідно сільський, селищний, міський голова, а у випадках, передбачених частиною шостою цієї статті, - секретар ради. Сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради. Протоколи сесій сільської, селищної, міської ради, прийняті нею рішення підписуються особисто сільським, селищним, міським головою.
Згідно з ч.ч.1, 2,3,10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Рішення ради приймається відкритим (у тому числі поіменним) або таємним голосуванням. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території (ч.1 ст.73 Закону України «Про місцеве самоврядування»).
Відповідно до п.6 Регламенту роботи Голошинської сільської ради (далі - Регламент) сільська рада з питань, що обговорюються, приймає рішення в межах, наданих їй Законом України «Про місцеве самоврядування», забезпечує їх виконання, здійснює контроль за впровадженням цих рішень в життя. Рішення сільської ради приймається більшістю від загальної кількості обраних депутатів ради, його підписує сільський голова, а в разі його відсутності - секретар сільської ради.
Відповідно до п.7 Регламенту кожна сесія сільської ради оформляється протоколом, який веде секретар сільської ради. До протоколу додаються рішення, прийняті сільською радою, письмові запити депутатів, список запрошених на сесію депутатів, список відсутніх депутатів. Протокол сесії сільської ради підписує сільський голова, у разі його відсутності - секретар сільської ради.
В матеріалах справи наявні протоколи сесій Голошинської сільської ради від 22.06.2009, від 25.10.2009, від 18.07.2010, від 24.09.2010, підписані головою та секретарем Голошинської сільської ради, з доданими списками присутніх на сесії депутатів, якими підтверджується включення до порядку денного, обговорення та прийняття Голошинською сільською радою рішень від 22.06.2009 "Про надання дозволу на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування об'єкту земельної ділянки ПП Миронюку В.В.", від 25.10.2009 «Про розгляд клопотання приватного підприємця Миронюка Валерія Володимировича», від 18.07.2010 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду приватному підприємцю Миронюку Валерію Володимировичу», від 24.09.2010 «Про передачу в суборенду частини земельної ділянки, що знаходиться в с. Голошино».
Вказані рішення додані до відповідних протоколів сесій Голошинської сільської ради та підписані сільським головою, що узгоджується з положеннями Закону України «Про місцеве самоврядування» і Регламенту роботи Голошинської сільської ради та спростовує твердження позивача про те, що на сесіях Голошинської сільської ради рішення щодо виділення земельної ділянки ФОП Миронюку В.В. не приймались.
З приводу посилання позивача та суду першої інстанції на встановлені в ході досудового слідства по кримінальному провадженню №12014090130000102 факти підробки сільським головою Голошинської сільської ради рішень щодо виділення земельної ділянки ФОП Миронюку В.В., колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.4 ст. 35 ГПК України (в редакції, чинній на момент винесення оскарженого рішення суду) вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Відтак, преюдиційне значення для господарського суду законодавством було надано лише вироку суду, а не обставинам, встановленим в ході досудового слідства по кримінальному провадженню.
Натомість, відповідно до ч.6 ст. 75 ГПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017) вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 30.01.2018 у справі №340/832/14-к ОСОБА_9 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 367 КК України («Службова недбалість») у зв'язку із закінченням строків давності та закрито кримінальне провадження.
При цьому, Косівським районним судом Івано-Франківської області встановлено, що ОСОБА_9, перебуваючи на посаді сільського голови с. Голошино Верховинського району Івано-Франківської області, порушив процедуру прийняття рішень на засіданнях сесій депутатів сільської ради (зокрема, при прийнятті рішень, що слугували підставою для укладення спірних договорів оренди земельної ділянки від 16.08.2010 та суборенди земельної ділянки від 15.10.2010), обравши свій спосіб проведення голосування (зачитував заяви, доповідав суть заяв та заслуховував виступи присутніх депутатів, після чого, в разі відсутності будь-яких заперечень, приймав позитивні рішення про задоволення заяв), чим порушив ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування».
Однак, порушення процедури голосування при прийнятті рішень сільською радою не заперечує факту прийняття таких рішень та не може слугувати підставою для визнання недійсними договорів, укладених на підставі таких рішень, з мотивів відсутності волевиявлення ради на передачу земельної ділянки в оренду.
При цьому, колегія суддів зазначає, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду. Розглядаючи справи у спорах про визнання недійсними договорів оренди, суди повинні з'ясовувати питання чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такі договори (п.п. 2.24., 2.26 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»).
Відповідно до ст.152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Частиною 1 статті 21 ЦК передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Підставами для визнання акта недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
Відтак, акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офiцiйний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин i має обов'язковий характер для цих відносин.
Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Враховуючи викладене вище та зважаючи на те, що оспорювані договори оренди земельної ділянки від 16.08.2010 та суборенди земельної ділянки від 15.10.2010 укладені на виконання чинних рішень Голошинської сільської ради, а позивачем не заявлено вимог та не подано суду доказів визнання таких рішень незаконними чи їх скасування в судовому порядку, колегія суддів не вбачає підстав для визнання вказаних договорів недійсними з наведених позивачем підстав.
Крім того, недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.
Аналогічна позиція викладена у постанова Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 904/4167/16 та від 15.03.2018 у справі № 909/343/17.
З приводу посилання позивача на те, що актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства Державної інспекції сільського господарства в Івано-Франківській області від 01.07.2014, встановлено, що земельна ділянка площею 0,6324 га, кадастровий №2620882201010010264, яка перебуває в суборенді ТзОВ «Гідропауер», частково розташована за межами Голошинської сільської ради (в межах території Путильського району Чернівецької області), а, відтак, передана Голошинською сільською радою в оренду ФОП Миронюку В.В. з порушенням вимог ст.ст. 12, 122 Земельного кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2015 у справі №876/4386/15 визнано дії Державної інспекції сільського господарства в Івано-Франківській області по організації, проведенню та оформленню перевірки щодо дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельних ділянок для будівництва і обслуговування міні ГЕС на території Голошинської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області, що здійснювалися у липні 2014 року, протиправними.
При цьому, судом встановлено, що перевірка проведена контролюючим органом з порушенням вимог чинного законодавства, а тому така є протиправною, як і її результати, викладені в акті від 01.07.2014.
Відтак, колегія суддів не може визнати акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства Державної інспекції сільського господарства в Івано-Франківській області від 01.07.2014 належним та допустимим доказом у даній справі.
Окрім того, як вбачається з довідки Відділу Держземагенства у Верховинському районі Івано-Франківської області №02/11/097 від 20.05.2014, земельна ділянка кадастровий №2620882201010010264, яка перебуває в суборенді ТзОВ «Гідропауер» на підставі договору від 15.10.2010, розташована на території Голошинської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області.
Відповідно до положень ч.ч.1,3 ст. 74, ст.ст.76,78,79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Позивачем не подано суду належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували обґрунтованість вимог про визнання договорів оренди земельної ділянки від 16.08.2010 та суборенди земельної ділянки від 15.10.2010 недійсними, а тому, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову у даній справі.
Разом з тим, ФОП Миронюк В.В. під час розгляду справи судом першої інстанції подав заяву про застосування строків позовної давності.
Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України , - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу
За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Зважаючи на те, що колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, позовна давність не підлягає застосуванню.
З огляду на все викладене вище в сукупності, апеляційний господарський суд дішов до висновку, що апеляційну скаргу ФОП Миронюка В.В. слід задоволити, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.12.2014 у справі №909/1254/14 - скасувати.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати скаржника по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід відшкодувати за рахунок позивача.
При цьому, зважаючи на те, що відповідно до п.11 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на момент подання позовної заяви) органи прокуратури звільнялись від сплати судового збору, судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції не стягується.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 240, 269, 275, 277, 281, 282, 283, 284 ГПК України, -Львівський апеляційний господарський суд ,
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Миронюка Валерія Володимировича задоволити.
2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.12.2014 у справі №909/1254/14 скасувати та ухвалити нове рішення.
3. В задоволенні позову відмовити.
4. Стягнути з Прокуратури Івано-Франківської області (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, 11, код ЄДРПОУ 03530483) на користь Фізичної особи-підприємця Миронюка Валерія Володимировича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 2436, 00 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
5. На виконання постанови місцевому господарському суду видати наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складений та підписаний 04.06.2018
Головуючий суддя Б.Д. Плотніцький
Судді Н.М. Кравчук
Р.І. Марко