16 травня 2018 року
м. Київ
Справа № 905/2293/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, Баранець О.М., Вронська Г.О.
розглянувши у порядку письмового провадження матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ - Маркет"
на рішення Господарського суду Донецької області
(суддя - Кротінова О.В.)
від 31.10.2017
та постанову Донецького апеляційного господарського суду
(головуючий - Зубченко І.В., судді: Радіонова О.О., Чернота Л.Ф.)
від 12.12.2017
у справі № 905/2293/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ - Маркет"
до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго"
про стягнення 121 316, 99 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет" (далі - ТОВ "АТБ-Маркет") звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" (ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго") про стягнення 121 316, 99 грн передоплати за договором про постачання електричної енергії № 697 від 28.11.2007.
Позов обґрунтований тим, що ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" не поставило споживачу - ТОВ "АТБ - Маркет" оплачену ним електричну енергію в обумовлений строк та у заявленому розмірі.
Матеріально-правовою підставою позову визначені статті 172, 173, 174, Господарського кодексу України, статті 11, 509, 525, 526, 626, 629 Цивільного кодексу України.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 31.10.2017 у справі №905/2293/17 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.12.2017 рішення Господарського суду Донецької області від 31.10.2017 у справі №905/2293/17 залишено без змін.
При розгляді справи судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини:
- між Відкритим акціонерним товариством "ДТЕК Донецькобленерго" (нині - Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Донецькобленерго", далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет" (далі - споживач) 28.11.2007 укладено договір про постачання електричної енергії №697, за умовами п.1 якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 85 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору;
- відповідно до п.9.5 договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2008. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої зі сторін у порядку, визначеному законодавством України;
- договір підписаний сторонами без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств;
- відповідно до пункту 4.5 додатку №5 від 28.11.2007 "Порядок розрахунків" до договору №697 від 28.11.2007 розрахунки за електричну енергію здійснюються до початку розрахункового періоду шляхом перерахування споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання попередньої оплати заявленого на розрахунковий період обсягу споживання електричної енергії, включаючи ПДВ. Рахунок для здійснення попередньої оплати постачальник надає споживачу разом з остаточним рахунком за період, що на 2 місяці передує розрахунковому. У платіжному дорученні споживач чітко вказує в розділі "призначення платежу": за який вид нарахувань проводиться оплата (види нарахувань вказані в п.4.1 та п.4.2); за який період здійснюється оплата; номер і дата укладеного договору про постачання електроенергії;
- пунктом 4.8 додатку передбачено, що у разі, якщо за підсумками розрахункового періоду вартість спожитої електроенергії менше, ніж сума оплати, що надійшла за такий календарний місяць, залишок коштів зараховується як попередня оплата споживача на наступні розрахункові періоди. Зазначений пункт діє виключно за умови відсутності заборгованості споживача за попередні розрахункові періоди.
- п.7 додатку №5 "Порядок розрахунків до договору" остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії, рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного на підставі показів розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом) з урахуванням сум, що надійшли від споживача. За результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюється додаток №22 "Акт прийняття-передавання товарної продукції ". Для проведення остаточного розрахунку споживач у термін до 3 робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РЕМ рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 5 банківських днів з дня його отримання, якщо споживач здійснює оплату самостійно, та 10 банківських днів, якщо споживач здійснює оплату через свою головну структуру. В разі неявки споживача для отримання рахунку постачальник направляє рахунок споживачу рекомендованим листом. У такому разі рахунок вважається отриманим споживачем з дня його відправлення (на виконання умов договору ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" виставлено ТОВ "АТБ - Маркет" рахунок №38/697 від 17.06.2014 на суму 121 316, 99 грн із зазначенням "передоплата за електроенергію за серпень 2014 року";
- споживачем здійснена оплата зазначеного рахунку, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія платіжного доручення № 113483 від 07.07.2014 на суму 121316,99 грн з призначенням платежу "за активну електроенергію дог. №697 рах. №38/697 від 17.06.2014р. за 08.14р.";
- доказів поставки електроенергії на суму 121 316, 99 грн матеріали справи не містять;
- причиною виникнення спору стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача попередньої оплати за непоставлену електричну енергію за договором № 697 від 28.11.2007.
Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з того, що у позивача відсутнє право вимагати повернення перерахованої по діючому договору про постачання електричної енергії № 697 від 28.11.2007 суми попередньої оплати, враховуючи передбачене договором право постачальника на зарахування коштів споживача (попередньої оплати) як за попередні, так і наступні розрахункові періоди.
Судові рішення обґрунтовані, зокрема, нормами статей 193, 275, 276 Господарського кодексу України, статей 11, 509, 525, 526, 599, 629, 653, 654, 691, 692, 693 Цивільного кодексу України.
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Донецької області від 31.10.2017 та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.12.2017 у справі №905/2293/17, Товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ - Маркет" подало до Касаційного господарського суду касаційну скаргу, в якій просить суд вказані судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Узагальнені доводи касаційної скарги:
- позивач сплатив кошти за товар, який не був поставлений;
- оскільки строк поставки товару договором не визначений, то слід керуватися ст.530 Цивільного кодексу України, з урахуванням якої строк поставки рахується від події, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події, тобто фактично цією подією є настання серпня місяця 2014 року за який здійснювалась попередня оплата;
- стаття 693 Цивільного кодексу України не ставить у залежність повернення передплати від розірвання договору;
- у зв'язку з проведенням АТО на території якій здійснював позивач свою господарську діяльність, останній був змушений відмовитись від здійснення такої діяльності на цій території та фактично покинути її у липні 2014 року, тому позивач не міг повідомити відповідача за 20 днів до звільнення приміщення з причин, що не залежали від нього.
У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" заперечує проти її доводів, посилаючись на відсутність підстав для повернення передоплати за наявності чинного договору, умовами якого передбачено право постачальника зараховувати кошти, що надійшли від споживача, як передплату на наступний розрахунковий період.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Студенця В.І. - головуючого, Баранця О.М., Вронської Г.О. від 26.03.2018 касаційну скаргу прийнято до письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Верховний Суд, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Згідно ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються Законами України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" та "Про електроенергетику".
Частинами 6, 7 ст. 276 ГК України визначено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Зазначеній статті кореспондується передбачений ч.1 статті 662 ЦК України обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно з ч.1, 2, 7 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).
На підставі рахунку №38/697 від 17.06.2014 та платіжного доручення № 113483 від 07.07.2014, судами попередніх інстанцій встановлено факт перерахування попередньої оплати відповідачу на підставі договору про постачання електричної енергії №697 від 28.11.2007.
Ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надано доказів поставки електроенергії на спірну суму (121 316, 99грн), доказів відсутності заборгованості за договором № 697 від 28.11.2007 за минулі періоди, а також підтвердження ненастання у майбутньому підстав для зарахування коштів споживача на наступні розрахункові періоди.
Відповідно до ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно статті 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Доказів розірвання договору №697 від 28.11.2007 та звернення позивача до відповідача з вимогою про повернення спірної суми суду не надано.
Згідно з ч.2 ст. 714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-правових документів та договору про постачання енергії.
Пунктом 6.18. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996 встановлено, що у разі звільнення займаного приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний повідомити постачальника електричної енергії та (у разі наявності відповідного договору) електропередавальну організацію або основного споживача не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договору, і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно.
Відповідно до п. 2.5 договору у разі звільнення споживачем займаного приміщення, реорганізації, ліквідації (у тому числі, шляхом банкрутства), відчуження в будь-який спосіб займаного приміщення споживач зобов'язаний повідомити постачальника за 20 діб до дня зміни власника приміщення і в цей самий термін здійснити сплату усіх видів платежів, передбачених цим договором, до дня зміни власника включно, а постачальник зобов'язаний припинити постачання електричної енергії з дня звільнення споживачем приміщення.
Суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що проведення остаточних розрахунків за договором можливе лише після його розірвання сторонами, а позивачем всупереч наведеному не повідомлено відповідача про звільнення займаного приміщення та/або остаточне припинення користування електричною енергією.
Отже, враховуючи наведене, положення ст. 714 ЦК України та суть договірних відносин сторін, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність у ТОВ "АТБ - Маркет" права вимагати від ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" повернення перерахованої попередньої оплати та, відповідно, про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ - Маркет", викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що за своєю суттю зводяться переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції з урахуванням вимог частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Окрім того, наведені доводи були розглянуті та їм було надано належну правову оцінку судами попередніх інстанцій.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Також статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами попередніх інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.
Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ - Маркет" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 31.10.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.12.2017 у справі № 905/2293/17 - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Головуючий В. Студенець
Судді О. Баранець
Г. Вронська