вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
"30" травня 2018 р. Справа№ 910/167/18
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Коротун О.М.
Суліма В.В.
секретар судового засідання : Вайнер Є.І.
за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 30.05.2018
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІА"
на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2018 (дата підписання повного тексту рішення - 23.03.2018)
у справі № 910/167/18 (суддя - Удалова О.Г.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІА"
до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Саксаганського, 112-Б"
про стягнення 11 310,77 грн.,-
У січні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІА" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - відповідач) про стягнення 11 310,77 грн. безпідставно отриманих коштів.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідач, вважаючи, що позивачем допущено безоблікове користування послугами, здійснив нарахування останньому до сплати 11 310,77 грн. З метою недопущення припинення надання послуг з водопостачання та водовідведення позивач сплатив відповідачу грошові кошти в розмірі 11 310,77 грн. Позивач вважає, що вказана сума була нарахована безпідставно, тому просить суд стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 11 310,77 грн., як безпідставно отримані. Нормативно в обгрунтування позову позивач посилається на приписи ст.ст. 901, 1212 Цивільного кодексу України.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.03.2018 у справі №910/167/18 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що сплачені позивачем грошові кошти в сумі 11 310,11 грн. за своєю правовою природою є штрафною санкцією за вчинене в сфері споживання послуг водопостачання та водовідведення правопорушення (безоблікове споживання послуг), передбачене Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу 27.06.2008 № 190. Отже, отримані відповідачем кошти набуті за наявності обумовлених законом для цього правових підстав, а тому не можуть бути витребувані згідно зі ст. 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення.
Не погоджуючись з прийнятим у справі рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІА" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2018 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи; невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи; порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Апелянт також зазначив, що відповідач набув за рахунок позивача грошові кошти в розмірі 11 310,77 грн. за відсутності правової підстави, та, у зв'язку з цим, на думку позивача, зобов'язаний повернути позивачу безпідставно отримані кошти.
В свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у своєму відзиві вказав, що рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без порушень вказаних норм, отже апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення суду слід залишити без змін. Позивачем було допущено самовільне водокористування через що, йому було нараховано плату за безоблікове водокористування на підставі п. 3.2, 3.3, 4.3 Правил користування №190 у розмірі 11 310,77 грн. У зв'язку з чим, вказані кошти не можуть бути безпідставно набутими в розумінні положень ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІА" у справі № 910/167/18 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., суддів Коротун О.М., Сулім В.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІА" рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2018 у справі №910/167/18 та призначено до розгляду на 30.05.2018.
Представник позивача у судовому засіданні 30.05.2018 підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржене рішення суду скасувати, позов задовольнити повністю.
В судовому засіданні 30.05.2018 представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги та вважав, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Просив залишити оскаржуване рішення без змін.
Представник третьої особи у судове засідання, призначене на 30.05.2018, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями, наявними у матеріалах справи.
Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення третьої особи про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги та з огляду на відсутність передбачених статтею 202 Господарського процесуального кодексу України підстав для відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника третьої особи.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва - слід залишити без змін, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІА" є власником офісу № 16 у м. Києві, вул. Саксаганського, 112, відповідно до договорів купівлі-продажу від 24.09.1997 (т. 1; а.с. 49-50).
16.02.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІА" (абонент) та Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник) було укладено договір №06388/5-10 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі (т. 1; а.с. 16-17).
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізації міста Києва, приймати від нього стічні води у каналізацію міста Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у каналізацію м. Києва, а абонент зобов'язався здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватись порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання ат водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994, Правилами приймання стічних вод підприємство у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002, а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.
На постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 06388/5-10 від 16.02.2006 визначено, що облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водопостачання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом (п.п. 2.1.1. п. 2.1 договору).
За даним договором постачання води позивачу в належні йому приміщення забезпечувалось двома вводами, яким було присвоєно особові рахунки 943-45 та 943-46, що сторонами по справі не заперечувалось.
Як вбачається з матеріалів справи, за клопотанням позивача відповідачем при обстеженні мереж водопостачання та водовідведення позивача було виявлено у окремому приміщенні № 16 додатковий водопровідний ввід, який не був зареєстрований у відповідача і ним не обліковувався.
За результатами обстеження, відповідач склав акт обстеження водопостачання та водовідведення об'єкту від 28.11.2016 № 145286, в якому зафіксував, що в м. Києві, по вул. Саксаганського, 112-Б, в офісі в житловому будинку, що належить ТОВ "ДІА", виявлено не зареєстрований додатковий водопровідний ввід, цокольне приміщення підключено до холодного водопостачання від лічильника, який встановлено у санвузлі, лічильник не зареєстровано, особового рахунку немає, чим порушено п. 3.2, п. 4.2 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу 27.06.2008 № 190. Також вирішено демонтувати лічильник та заглушити трубу вводу (т.1; а.с. 47).
Вказаний акт підписано представником позивача та посвідчено печаткою позивача.
Також, відповідач до акту водопостачання та водовідведення об'єкту склав схему розташування лічильників, де також розміщений лічильник, через який здійснювалось безоблікове споживання послуг водопостачання та водовідведення (т. 1; а.с. 48).
16.05.2017 відповідачем складено акт обстеження водопостачання та водовідведення об'єкту № 158931, яким зафіксовано, що станом на 16.05.2017 офісна частина приміщення у житловому будинку в м. Києві, вул. Саксаганського, 112-Б, що належить ТОВ "ДІА", приєднана до о/р 943-46, лічильник демонтовано, труба заглушена, розводка проведена від особового рахунку 943-46 ( т. 1; а.с. 51).
У зв'язку з вищевикладеним, відповідачем сформовано та виставлено позивачу рахунок № 90/10/16 від 22.02.2017 на суму 11 310,77 грн. за безоблікове самовільне користування послугами водопостачання та водовідведення в період з 29.10.2016 по 28.11.2016, а також направлено лист-попередження № 1765/8/8/02-17 від 23.02.2017 про необхідність оплати розрахованого обсягу вартості послуг безоблікового використання послуг водопостачання та водовідведення (т. 1; а.с. 22-23).
В свою чергу, позивач звернувся до відповідача з листом № 12 від 28.02.2017, у відповідь на лист-попередження № 1765/8/8/02-17 від 23.02.2017, в якому повідомив, що послуги з водопостачання та водовідведення ним споживаються на підставі договору на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 06388/5-10 від 16.02.2006, а виявлений неопломбований лічильник не відноситься до позивача, є власністю ОСББ "Саксаганського, 112-Б" і встановлений у 2011 для обліку використання води на загально-будинкові потреби. Позивач зазначав, що він не погоджується з розрахунком та вимагає його скасування ( т. 1; а.с. 24).
12.04.2017 листом № 3615/8/8/02-17 відповідач повідомив позивача про те, що під час проведення обстеження 28.11.2016 представником ПАТ "АК "Київводоканал" було виявлено третій водопровідний ввід на першому поверсі (санвузол салона краси), що використовується ТОВ "ДІА", встановлений прилад обліку не зареєстрований, не опломбований, розрахунки за отримані послуги водоспоживання не проводилися. На підставі викладеного було зафіксоване порушення - безоблікове самовільне користування послугами водоспоживання на підставі п. 3.2, п. 3.3, 4.3 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу 27.06.2008 № 190, а тому товариству необхідно сплатити рахунок № 90/10/16 від 22.02.2017 на суму 11 310,77 грн. ( т. 1; а.с. 26).
Листом за №26 від 24.04.2017 позивач звернувся до відповідача щодо проведення внутрішнього розслідування стосовно безпідставного нарахування до сплати суми 11 310,77 грн. за безоблікове самовільне користування послугами водопостачання та водовідведення в період з 29.10.2016 по 28.11.2016. ( т. 1; а.с. 27-28).
Проте, листом за № 2261/18/36/02-17 від 24.05.2017 відповідач повідомив позивача про необхідність сплатити на підставі рахунку № 90/10/16 від 22.02.2017 кошти в сумі 11 310,77 грн. за безоблікове самовільне користування послугами водопостачання та водовідведення в період з 29.10.2016 по 28.11.2016 (т. 1; а.с. 30). Також, відповідачем оформлено повторне попередження про відключення від міських мереж водопостачання та водовідведення у випадку несплати на підставі рахунку № 90/10/16 від 22.02.2017 коштів в розмірі 11 310,77 грн. за безоблікове самовільне користування послугами водопостачання та водовідведення в період з 29.10.2016 по 28.11.2016. ( т. 1; а.с. 31).
Як вбачається з матеріалів справи, сторонами по справі не заперечувалось, що позивачем було сплачено на користь відповідача 11 310,77 грн. за безоблікове самовільне користування послугами водопостачання та водовідведення в період з 29.10.2016 по 28.11.2016 на підставі рахунку № 90/10/16 від 22.02.2017.
05.10.2017 позивач звернувся до відповідача з претензією № 63. Проте, 13.11.2017 листом № 5371/12/36/02-17 відповідач у задоволенні претензії відмовив з посиланням на безпідставність вимоги.
Пунктом 2 ст. 11 Цивільного кодексу України зазначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Пунктом 3.1 правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу 27.06.2008 № 190 (далі - правила) визначено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.
Водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними ( п. 3.2 правил).
Згідно з пунктом 3.3 правил у разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу.
Приписами пункту 4.3 правил визначено, що забороняється будь-яке самовільне приєднання об'єктів водоспоживання до діючих систем централізованого водопостачання та водовідведення (включаючи приєднання до будинкових вводів, внутрішньобудинкових мереж або до мереж споживачів).
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України).
Отже, згідно з частиною 1 ст. 1212 ЦК України виникнення зобов'язання із безпідставного збагачення передбачає одночасне настання таких умов:
- набуття або збереження майна, тобто особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння;
- таке набуття або збереження майна відбувається за рахунок іншої особи, тобто внаслідок втрати або недоотримання цього майна іншою особою - потерпілим;
- відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок потерпілого.
Відповідно до ч. 2 ст. 1212 ЦК України зобов'язання із безпідставного набуття (збереження) майна виникає незалежно від того, що стало причиною збагачення набувача: його діяння, діяння потерпілого, інших осіб, подія.
Частина 3 ст. 1212 ЦК України поширює дію положень про безпідставне збагачення на відносини, що регулюються іншими положеннями ЦК України, зокрема, на випадки виконання зобов'язання однією із сторін:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв'язку з договором, але не на виконання договірних умов.
Позивачем не надано доказів того, що акт обстеження водопостачання та водовідведення об'єкту від 28.11.2016 №145286, а також дії по його складанню, оскаржувались позивачем у встановленому законом порядку, як не надано і доказів неправомірності складання такого акту відповідачем.
Колегією суддів встановлено, що вчинене позивачем правопорушення безоблікового споживання послуг з водопостачання та водовідведення у належних Товариству з обмеженою відповідальністю "ДІА" приміщеннях, є підставою складання акту обстеження водопостачання та водовідведення об'єкту від 28.11.2016 №145286, відповідальність за яке передбачена правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу 27.06.2008 № 190, дотримання яких споживачем відповідних послуг є обов'язковим.
Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІА" не довело, що правова підстава набуття відповідачем спірних грошових коштів у сумі 11 310,11 грн. - не існувала та/або відпала на момент розгляду та вирішення даного спору.
Також, колегія суддів вказує, що сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІА" грошові кошти в сумі 11 310,11 грн. за своєю правовою природою є штрафною санкцією за вчинене в сфері споживання послуг водопостачання та водовідведення правопорушення (безоблікове споживання послуг), обумовлене правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу 27.06.2008 № 190, а тому, отримані відповідачем кошти набуті за наявності обумовлених законом для цього правових підстав і не можуть бути витребувані згідно зі ст. 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що, оскільки правова підстава отримання коштів в заявленому до стягнення розмірі не скасована, не спростована позивачем, не визнана недійсною, не змінена, не припинена, а також не була відсутня взагалі, тому набуття (отримання) відповідачем майна - коштів в сумі 11 310,77 грн. відбулося на підставі вимог закону, що, в свою чергу, унеможливлює застосування до спірних правовідносин статті 1212 Цивільного кодексу України.
Стосовно посилання позивача в апеляційній скарзі, що виявлений в його приміщенні неопломбований лічильник та незареєстрований додатковий водопровідний ввід використовується ОСББ "Саксаганського 112-Б" для власних потреб, а саме для поливу і є власністю третьої особи, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСББ "Саксаганського 112-Б" не споживає послуг з централізованого водопостачання для поливу, оскільки нормативним розрахунком водопостачання та водовідведення підтверджується відсутність у будинку по вул. Саксаганського, 112-Б послуги з водопостачання на полив.
Крім того, як вже було встановлено, позивач є власником квартири №16, в якому було виявлено неопломбований лічильник та незареєстрований додатковий водопровідний ввід.
Відповідно до ст. 383 Цивільного кодексу України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що, оскільки позивач є власником квартири, в якому було виявлено лічильник та додатковий водопровідний ввід, які не були на обліку у відповідача, тому саме позивач зобов'язаний відповідати за безоблікове споживання послуг.
Таким чином, місцевий господарський суд вірно зазначив, що, оскільки права та охоронювані законом інтереси позивача за захистом якого той звернувся до суду, не порушено відповідачем, то позовні вимоги про стягнення 11 310,77 грн. не підлягають задоволенню.
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).
Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІА" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2018 року у справі №910/167/18 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2018 року у справі №910/167/18 підлягає залишенню без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІА" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2018 року у справі №910/167/18 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва 06.03.2018 року у справі №910/167/18 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/167/18 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених ст. 287 ГПК України та у строки, встановлені ст. 288 ГПК України.
Повний текст складено та підписано 04.06.2018.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді О.М. Коротун
В.В. Сулім