29.05.2018 року м.Дніпро Справа № 904/10457/17
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя: Дармін М.О. (доповідач)
судді: суддів: Чимбар Л.О., Антоніка С.Г.
при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2018 року, ухваленого суддею Первушиним Ю.Ю., м. Дніпро (повний текст рішення виготовлено 30.03.2018 року)
у справі № 904/10457/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації", м. Київ
до Фізичної особи-підприємця Фоменко Олени Володимирівни, м. Дніпро
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні Відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО", с. Софіївська Борщагівка, Києво - Святошинський район, Київська область
про стягнення заборгованості у розмірі 16 420, 34 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Фоменко Олени Володимирівни, про стягнення заборгованості у розмірі 16420,34грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2018 року (суддя Первушин Ю.Ю.) в задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи рішення місцевий господарський суд вказує на те, що сторони всупереч положенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 1.2 договору поставки товару № 1666 не оформили двосторонніх первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарської операції, крім того оформлені товарно-транспортні накладні, у якості первинних документів містять суттєві недоліки, які перешкоджають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Клопотання про долучення до матеріалів справи подане до господарського суду Дніпропетровської області 21.02.2018 року судом прийнято не було, оскільки позивач не обґрунтував неможливості подання додаткових доказів разом із позовом або із відповіддю на відзив. За таких обставин суд визнав вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що рішення винесено з порушенням як матеріального так і процесуального права та не відповідає принципам господарського права.
Апелянт зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства товарно-транспортна накладна є первинним документом, який підтверджує факт поставки товару. Певні вади у первинних документах, як то відсутність на деяких документах або печатки, або штампу, розшифрування підпису особи, яка приймала товар не можуть бути безумовним свідченням відсутності господарської операції за наявності інших об'єктивних даних, що у сукупності дозволяли зробити висновок про поставку та прийняття контрагентом товару. Так позивач у клопотанні від 21.02.2018 року вибірково долучив товарно-транспортні накладні, які не містять розшифрування підпису, що приймала товар та довіреності, однак відповідачем вказані накладні визнані та оплачені. Однак місцевим господарським судом вказане клопотання не було прийнято до уваги, на думку суду позивач не обґрунтував неможливість подання додаткових доказів разом із повною заявою або із відповіддю на відзив на позов. Але позивач у апеляційні скарзі зазначає, що у вказаному клопотанні послався на поважність причин неподачі товарно-транспортних накладних, що були оплачені, оскільки про сумніви у прийнятті ФОП Фоменко участі у господарських операціях, відповідач заявив вже у запереченнях, а тому ТОВ Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" саме після його отримання і заявило відповідне клопотання.
За таких обставин просить рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/10457/17 від 20.03.2018 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Третя особа ТОВ «Фрам Ко» підтримує апеляційну скаргу та просить задовольнити її в повному обсязі, скасувавши рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2018 року. Вважає, що позивачем надано до справи належні докази, які свідчать про здійснення господарських операцій (поставки товару), які були підписані представниками обох сторін Договору поставки, без жодних зауважень та містять всі, визначені законом обов'язкові реквізити, в тому числі - необхідні відомості про поставлену продукцію, а також інформацію про дату та місце їх складання.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.05.2018р. у справі № 904/10457/17 відкрито апеляційне провадження, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 29.05.2018р. колегією суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді Чимбар Л.О., Антонік С.Г.
Заслухавши доповідь головуючого судді, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги встановила наступне.
24.11.2014 року між Фізичною особою-підприємцем Фоменко Оленою Володимирівною (далі- відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО" (далі- третя особа) укладено договір поставки товару №1666 (далі- договір).
Відповідно до п. 1.1. договір постачальник зобов'язується передавати у власність покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення (медичні вироби) , та інше (далі- товар), а покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.
Загальна кількість товару, що має бути поставлений, часткове співвідношення (асортимент, номенклатура); ціна встановлюється сторонами в видаткових накладних. Видаткові накладні є специфікаціями та складають невід'ємну частину цього договору. Постачання товару здійснюється партіями. Партіями товару є товар, наведений в одній видатковій накладній (п. 1.2. договору).
Пунктом 2.4. договору передбачено, що отримання товару здійснюється уповноваженою на це особою покупця. Повноваження особи на отримання товару підтверджується довіреністю.
Строк оплати товару, сума кожної поставки, вказуються у накладних (п. 4.1. договору).
Так, на підтвердження факту виконання третьою особою, прийнятих на себе зобов'язань по поставці товару ФОП Фоменко О.В. за період з 10.03.2017 р. по 18.03.2017 р. позивачем надані копії товарно-транспортних накладних на суму 16420,34 грн. №99484/1 від 10.03.17, №101054/1 від 13.03.17, №100979/1 від 13.03.17, №103711/1 від 15.03.17, №104732/1 від 15.03.17, №105798/1 від 16.03.17, №107362/1 від 18.03.17., які містяться в матеріалах справи
03.07.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" (далі - Позивач/Фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" було укладено Договір надання послуги факторингу № Ф030717/51 (далі - Договір факторингу).
За умовами п.1.1. Договору факторингу, Фактор зобов'язується передати грошові кошти в сумі 15599,32 грн., далі - "Кошти", у розпорядження Клієнта - ТОВ "Фрам Ко" за плату, а Клієнт - ТОВ "Фрам Ко" зобов'язується відступити Факторові своє право грошової вимоги за Договором поставки товару № 1666 до ФОП Фоменко Олена Володимирівна (далі - "Боржник") в розмірі 16420,34 грн., далі - "сума відступленої грошової вимоги".
Відповідно до п.2.1. Договору факторингу, детальна інформація про вимогу, строк та порядок відступлення вимоги, строки та умови проведення відповідних розрахунків між Клієнтом і Фактором визначені у додатку №1 та додатку №2 до цього Договору.
Так, з Додатку №1 до Договору факторингу вбачається, що ТОВ "Фрам Ко" передано ТОВ "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" право вимоги до боржника ФОП Фоменко Олена Володимирівна за Договором поставки товару № 1666 від 24.11.2014 р. на суму 16420,34 грн.
Згідно із Додатком № 2 (Порядок відступлення вимоги), що є невід'ємною частиною Договору факторингу, ТОВ "Фрам Ко" передало Позивачу наступні документи, а саме: договір поставки № 1666 від 24.11.2014 р., укладений між ТОВ "Фрам Ко" та ФОП Фоменко Оленою Володимирівною, реєстр ТТН за період з 10.03.2017 р. по 18.03.2017 р..;
Відповідно до Акту до договору факторингу ТОВ "Фрам Ко" передало Позивачу Товарно-транспортні накладні за період з 10.03.2017 р. по 18.03.2017 р.
Таким чином, у Позивача виникло право вимоги перед Відповідачем на суму 16420,34 грн. за Договором поставки товару № 1666 від 24.11.2014р.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог відносно стягнення з Відповідача на користь Позивача спірної заборгованості, з наступних підстав:
Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписом ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно умов договору, а саме п. 2.4. договору отримання товару здійснюється уповноваженою на це особою Покупця. Повноваження особи на отримання товару підтверджуються довіреністю.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу та 193 Господарського кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Щодо тверджень позивача, що поставка товару відповідачу підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме товарно-транспортними накладними, колегія суддів відзначає наступне.
Згідно п. 3.2. договору, приймання товару за кількістю та якістю здійснюється Покупцем відповідно до «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості» № П-6 від 15.06.1965 року».
Згідно ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Представник відповідача заперечив проти отримання товару за товарно-транспортними накладними, які до позову додав позивач, оскільки вказані накладні не містять обов'язкових для первинних документів реквізитів, а саме розшифрування підпису особи, яка отримала вказаний товар.
Відповідно до п. 11.1 глави 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568, зазначено, що «Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.».
Так зазначені нормативні акти вимагають наявність обов'язкового реквізиту: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п.п. 2.1, 2.4, 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 в редакції від 01.01.2015 року «первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо».
Судова колегія погоджується з мотивами, якими керувався місцевий господарський суд, приймаючи рішення відносно того, що надані Позивачем у підтвердження факту прийняття Відповідачем спірного товару товарно-транспортні накладні (а.с. 53-60) не містять розшифровки підпису осіб, що отримали товар, а також зазначення їх посад та інших підстав, що надавали право на отримання товарно-матеріальних цінностей від імені відповідача.
Крім того, за змістом ч.ч. 1, 3 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Відповідно до вимог ст. 246 ЦК України, довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.
В накладній № 99484/1 від 10.03.2017 року отримувачем вказана ОСОБА_3, однак позивачем не надано доказів повноважень зазначеної особи на отримання спірного товару, а відповідачем даний факт заперечується.
Таким чином надані позивачем до позовної заяви товарно-транспортні накладні не містять дані, які дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
При цьому, позивачем жодним доказом також не доведено наявність повноважень у представника відповідача, підпис якого зазначений у спірних товарно-транспортних накладних, для прийняття визначених товарно-матеріальних цінностей від імені ФОП Фоменко О.В.
Згідно приписів ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є доказами, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
21.02.2018 року позивач подав до місцевого господарського суду клопотання про долучення доказів, а саме копій товаро-транспортних накладних (а.с.151-158), довідку «ОТР банку» від 05.02.2018 року. Оскільки предметом спору є стягнення заборгованості за іншими ніж додані до клопотання від 21.02.2018 року товарно-транспортними накладними, додані до вказаного клопотання товаро-транспортні накладні не є засобом доказування у даній справі та, відповідно, місцевий господарський суд правомірно відхилив вищезазначене клопотання.
Приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги позивача без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2018 по справі № 904/10457/17 без змін.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 281, 282, 283 ГПК України, суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКЕ БЮРО РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ", м. Київ - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області (суддя Первушин Ю.Ю.) від 20.03.2018 року у справі № 904/10457/17- залишити без змін.
Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає, крім випадків встановлення обставин, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 286 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 04.06.2018.
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя Л.О. Чимбар
Суддя С.Г. Антонік