Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"31" травня 2018 р.Справа № 922/496/18
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Хотенця П.В.
при секретарі судового засідання Помпі К.І.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Харківської міської ради, м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІНТРЕКС", м. Київ
про стягнення 820619,57 грн
за участю представників сторін:
позивача - Сінько Ю.Ю., дов. № 08-21/39/2-18 від 04.01.2018 року
відповідача - Хоменко С.І., дов. від 10.11.2017 року
Позивач - Харківська міська рада, м. Харків звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІНТРЕКС", м. Київ, в якому просить суд стягнути з відповідача 820619,57 грн. безпідставно збережених коштів.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 березня 2018 року було пийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначено підготовче засіданні на 28 березня 2018 року на 11 годин 20 хвилин.
27 березня 2018 року через канцелярію господарського суду Харківської області від відповідача надійшлов відзив на позовну заяву, який суд приймає та долучає до матеріалів справи.
28 березня 2018 року було оголошено протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні до 26 квітня 2018 року до 10 годин 40 хвилин.
13 квітня 2018 року через канцелярію господарського суду Харківської області від позивача надійшла відповідь на відзив, яку суд приймає та долучає до матеріалів справи.
Представник позивача у судовому засіданні 26 квітня 2018 року просить суд долучити до матеріалів справи додаткові документи, які суд приймає та долучає до матеріалів справи.
26 квітня 2018 року було оголошено протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні до 02 травня 2018 року до 11 годин 20 хвилин.
02 травня 2018 року від представників сторін надійшли заяви в яких позивач та відповідач не заперечують проти розгляду справи по суті.
Згідно пункту 6 статті 183 якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.
Враховуючи надані письмові заяви сторін про те, що вони не заперечують проти розгляду справи по суті, суд закінчує підготовче провадження та розпочинає розгляд справи по суті.
Представник позивача у судовому засіданні 02 травня 2018 року та у відповіді на відзив підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 02 травня 2018 року та у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позову.
У судовому засіданні 02 травня 2018 року було оголошено перерву до 29 травня 2018 року до 11 годин.
Представник позивача у судовому засіданні та у відповіді на відзив підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважних представників сторін, з'ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 13 лютого 2018 року № 113795080 право власності на нежитлову будівлю літ. "Б-1" загальною площею 380,0 м.кв. по АДРЕСА_1 у м. Харкові з 26 січня 2016 року зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "СІНТРЕКС" на підставі договору купівлі-продажу від 26 січня 2016 року № 38.
Харківською міською радою рішення щодо надання у користування та продажу зазначеної земельної ділянки не приймалось.
Товариство з обмеженою відповідальністю "СІНТРЕКС" з 26 січня 2016 року по теперішній час в порушення вимог статтей 125, 126 Земельного кодексу України використовує земельну ділянку площею 0,1495 га. по АДРЕСА_1 у м. Харкові без виникнення права власності на земельну ділянку, права постійного користування та права оренди земельної ділянки без державної реєстрації цих прав.
Отже, з урахуванням статтей 12, 80, 83 Земельного кодексу України земельна ділянка площею 0,1495 га. перебуває у власності територіальної громади міста Харкова.
Матеріали справи свідчать про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "СІНТРЕКС" у період з 01 лютого 2016 року по 31 січня 2018 року не сплачувало за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі.
13 лютого 2018 року головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Павловським Р.В. в присутності інженера-геодезиста ОСОБА_4 та інженера-землевпорядника ОСОБА_5 проведено обстеження земельної ділянки та встановлено, що відповідач використовує земельну ділянку площею 0,1495 га. по вул. АДРЕСА_1 у м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "Б-1".
За результатами обстеження складено акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки.
Межі земельних ділянок визначені відповіднодо зовнішніх меж будівлі.
Обстеженням на місцевості встановлено, що на земельній ділянці площею 0,1495 га по АДРЕСА_1 у м. Харкові розташовані нежитлові будівлі літ. "Б-1" загальною площею 380,0 кв.м., право власності на яку зареєстровано за відповідачем.
Земельна ділянка площею 0,1495 га. по АДРЕСА_1 у м. Харкові використовується Товариством з обмеженою відповідальністю "СІНТРЕКС" для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "Б-1" загальною площею 380,0 кв.м.
Посилаючись на те, що відповідач не набув належних прав власності або користування на земельну ділянку загальною площею 0,1495 га. по АДРЕСА_1 у м. Харкові, а тому використовує земельну ділянку без достатніх правових підстав і не сплачує орендної плати, позивач звернувся до господарського суду Харківської області з даним позовом, в якому на підставі статтей 1212-1214 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати у сумі 820619,57 грн. за період з 01 лютого 2016 року по 31 січня 2018 року.
Правовий механізм переходу прав на землю, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України.
Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.
Як вбачається із положень статті 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.
Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Судом встановлено, що відповідач правомірно володіє нежитловою будівлею, розташованою на земельній ділянці по АДРЕСА_1 у м. Харкові. Проте відповідне право щодо вказаної земельної ділянки за відповідачем не зареєстровано.
Згідно статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об*єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що платою за землю є обов*язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідач не є ані власником ані постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб*єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (стаття 14.1.147 Подактового кодексу України).
Податковим кодексом України визначено, що оренда плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (стаття 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).
Відповідач у період з 01 лютого 2016 року по 31 січня 2018 року не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі.
Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
Матеріали справи свідчать, що відповідач користується спірною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, а тому відповідно до положень статтей 1212-1214 Цивільного кодексу України повинен відшкодувати позивачу всі доходи, які він одержав або міг одержати від цього майна.
Стаття 1212 Цивільного кодексу України досить широко визначає підстави виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.
Втім, предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
За змістом пункту 4 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовується також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Згідно загальних положень законодавства про відшкодування завданої шкоди таке відшкодування є мірою відповідальності. Разом з тим обов'язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе жодних майнових втрат - він зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав). На відміну від зобов'язань, які виникають із завдання шкоди, для відшкодування шкоди за пунктом 4 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України вина не має значення, оскільки важливий сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Відповідно до статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору у розмірі 12309,29 грн. покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 124, 129 Конституції України, статтями 1-5, 10, 11, 12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 183, 194, 195, 196, 201, 208-210, 217, 218, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд-
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СІНТРЕКС" (04073, м. Київ, пров. Балтійський, 20, ідентифікаційний № 36994079) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, ідентифікаційний номер 04059243, розрахунковий рахунок 31419611700002, Банк: ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999649, код платежу 24062200) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 820619,57 грн. та 12309,29 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до статтей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Повне рішення складено 01.06.2018 р.
Суддя П.В. Хотенець