29.05.2018 Справа № 920/285/18
м. Суми
За позовом Заступника керівника Шосткинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Дружбівської міської ради Ямпільського району Сумської області, м.Дружба Ямпільського району Сумської області
до відповідача Фізичної особи-підприємця Толкушової Тамари Юріївни, м. Дружба Ямпільського району Сумської області
про повернення нерухомого майна
Суддя Котельницька В.Л.
Представники сторін:
від позивача - не прибув
від відповідача - не прибув
прокурор - Вартоломей М.Ф. (службове посвідчення № 035621 від 07.09.2015)
За участю секретаря судового засідання - Зері Ю.О.
Суть спору: до господарського суду звернувся заступник керівника Шосткинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Дружбівської міської ради Ямпільського району Сумської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Толкушової Тамари Юріївни про зобов'язання останньої повернути територіальній громаді в особі Дружбівської міської ради нерухоме комунальне майно (нежитлове приміщення) загальною площею 37,0 м2, вартістю 22200,00 грн., розташоване за адресою: м. Дружба вул. Шкільна, 13, а також про покладення на відповідача витрат по сплаті судового збору.
Згідно з положеннями статей 247-252 Господарського процесуального кодексу України справи розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Шосткинською місцевою прокуратурою було подане до суду клопотання № 104-вих-18 від 11.05.2018 у порядку ч. 5 ст. 252 ГПК України про розгляд справи з повідомленням та викликом сторін.
Судом зазначене клопотання прокурора задоволено, про що постановлено протокольну ухвалу, яку відповідно до ч. 5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Позивач також будь-яких документів стосовно суті спору не подав, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Прокурор зазначив про можливість розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:
Статтею 1311 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
За приписами частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України №3-рн/99 від 08.04.1999 під поняттям «орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Згідно з ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Відповідно до ст.4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» одним із принципів місцевого самоврядування в Україні є судовий захист прав місцевого самоврядування.
Пункт 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає, що право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Носієм права комунальної власності є територіальні громади, які здійснюють управління майном безпосередньо, або через утворені ними органи місцевого самоврядування (ст. 143 Конституції України). Частиною 1 статті 62 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.
Таким чином, недодержання законодавчо передбаченої процедури укладення договору оренди, а також невірне визначення розміру орендної плати є порушенням інтересів держави щодо забезпечення фінансової підтримки місцевого самоврядування, своєчасного та в повному обсязі надходження доходів до бюджетів всіх рівнів з метою їх подальшого використання для забезпечення завдань і функцій держави та місцевого самоврядування. Разом з тим, незважаючи на тривалий час порушення, Дружбівська міська рада будь-яких заходів на усунення порушень під час користування нерухомим майном комунальної власності до цього часу не вжила.
На підставі викладених обставин, у даному випадку вбачаються підстави, передбачені ч.3 cт.23 Закону України «Про прокуратуру», для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі Дружбівської міської ради Ямпільського району Сумської області. Відтак, суд вважає правомірним звернення прокурора з даним позовом до господарського суду.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням двадцять восьмої сесії Дружбівської міської ради від 30.01.2014 було надано дозвіл про надання в оренду спірного приміщення.
31.01.2014 між Дружбівською міською радою (орендодавцем, позивачем у справі), з одного боку, та Фізичною особою-підприємцем Толкушовою Тамарою Юріївною (орендарем, відповідачем у справі), з іншого боку, було укладено договір оренди нерухомого майна (далі - договір), що належить до комунальної власності.
Згідно п.1.1 договору орендодавець передав орендарю в строкове платне користування нерухоме комунальне майно (нежитлове приміщення) загальною площею 37,0 кв.м, розташоване за адресою: Сумська область, Ямпільський район, м.Дружба, вул. Шкільна, 13, вартість якого визначена згідно з експертним висновком і становить за незалежною експертною оцінкою 22 200 ( двадцять дві тисячі двісті) грн. 00 коп., без ПДВ.
Відповідно до п.9.1 договору він набирає чинності з 01.02.2014 і діє до 01.02.2019, тобто 5 років.
Вищезазначений договір нотаріально не посвідчувався, його державна реєстрація не проводилася.
Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов'язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 627 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 629 вищевказаного Кодексу наголошує, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно положень ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ст.ст. 759, 762 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Разом з тим, статтями 793 та 794 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню. Право користування нерухомим майном, яке виникає на підставі договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки, підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Згідно з ч. 3. ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Згідно із статтями 210 та 640 ЦК України не є вчиненим правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.
Крім того, ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визнaчeнi законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.
Стаття 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначає умови, що є істотними для цих договорів. Так, згідно з вказаною статтею істотною умовою договору оренди є, серед іншого, порядок використання амортизаційних відрахувань.
Відповідно до ст. 12 вищезазначеного Закону договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору. Всупереч вимогам цього Закону у договорі відсутні усі
необхідні істотні умови, а саме відсутній порядок використання амортизаційних відрахувань.
Отже, лише за наявності у договорі істотних умов, якщо їх не врегульовано чинним законодавством, договір оренди майна можна вважати укладеним. Таким чином, ураховуючи відсутність нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору, а також необхідних істотних умов, він є неукладеним. Відтак, відповідач користується нерухомим майном комунальної власності без достатніх правових підстав.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Ураховуючи викладене, нерухоме комунальне майно (нежитлове приміщення) загальною площею 37,0 кв.м, розміщене за адресою: місто Дружба, вул. Шкільна, 13, яке є предметом договору оренди від 31.01.2014, використовується відповідачем без достатніх правових підстав, а тому підлягає поверненню до комунальної власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 86 зазначеного Кодексу суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, за наслідками дослідження наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що спірне нерухоме майно використовується відповідачем без належних правових підстав, відтак, позовні вимоги прокурора про повернення цього майна територіальній громаді в особі Дружбівської міської ради підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України прокурору за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762,00 грн.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 185, 231-233, 236, 237, 238, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця Толкушову Тамару Юріївну (АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1) повернути територіальній громаді в особі Дружбівської міської ради Ямпільського району Сумської області нерухоме комунальне майно (нежитлове приміщення) загальною площею 37,0 кв.м, вартістю 22200 грн., розміщене за адресою: місто Дружба, вул. Шкільна, 13.
3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Толкушової Тамари Юріївни (АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1) на користь Прокуратури Сумської області (40000, м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, 33, код ЄДРПОУ 03527891, р/р 35214005002983 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172) 1762,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
4. Видати наказ після набранням рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Повне рішення складено 04.06.2018.
Суддя В.Л.Котельницька