Кіровоградської області
вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,
тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua
30 травня 2018 рокуСправа № 912/665/18
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г. за участю секретаря судового засідання Лупенко А.І., розглянувши в відкритому судовому засіданні справу №912/665/18
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас"
до відповідача: фізичної особи-підприємця Теличко Сергія Івановича
про стягнення 157236,74 грн.
Представники сторін:
від позивача - участі не брали,
від відповідача - участі не брали.
У судовому засіданні підписано вступну та резолютивну частини рішення.
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" до фізичної особи-підприємця Теличко Сергія Івановича про стягнення грошових коштів в сумі 157 236,74 грн, з яких: сума неоплаченого товару - 93979,08 грн, сума інфляції - 4659,11 грн, сума 48% річних - 18120,50 грн, сума пені - 10528,76 грн, сума штрафу - 22095,82 грн, сума курсової різниці - 7853,47 грн, з покладанням на відповідача витрат по сплаті судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору поставки №1679 від 29.03.2017, в частині здійснення розрахунків.
Ухвалою від 16.04.2018 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №912/665/18 за правилами спрощеного позовного провадження, судовий розгляд призначив на 15.05.2018 о 14:30 год., встановив відповідачу та позивачу строк для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
У судовому засіданні 15.05.2018 оголошено перерву до 12:00 год. 30.05.2018.
Ухвалою від 15.05.2018 в порядку ст.ст. 120-121 Господарського процесуального кодексу України відповідача повідомлено про дату, час та місце засідання суду.
У судовому засіданні 30.05.2018 представники сторін участі не брали, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце засідання суду у даній справі, що підтверджується підписом повноважного представника позивача на судовому повідомленні про наступне засідання від 15.05.2018 та поштовим повідомленням про отримання відповідачем ухвали суду від 15.05.2018.
Статтею 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Разом з тим, відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, у зв'язку з чим справа розглядається за наявними матеріалами.
Розглянувши наявні матеріали справи, оцінивши подані докази, господарський суд, -
29.03.2017 між товариством з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (далі - Постачальник) та фізичною особою-підприємцем Теличко Сергієм Івановичем (далі - Покупець) укладено договір поставки № 1679 (далі - Договір, а.с. 30-33), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення (далі - товар), а Покупець зобов'язався прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену Договором.
У розділі 2 Договору сторони погодили найменування, асортимент, ціну та вартість продукції. Так, згідно п.п. 2.1.-2.4. Договору, за даним Договором постачається виключно оригінальна продукція виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначаються Додатками та/або накладними, що є невід'ємною частиною цього Договору. Ціна продукції, що поставляється за цим Договором, вказується у Додатках в національній валюті та визначається в залежності від виду товару. Для товару сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США або Євро. Загальна сума Договору визначається сукупністю Додатків та/або накладних, що зазначені в п. 2.1., та які є невід'ємною частиною цього Договору. У випадку розбіжностей даних у Додатках щодо кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна. Видаткова накладна є невід'ємною частиною Договору та підписується з боку Покупця особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару). Вартість тари, упаковки в якій постачається товар, входить до ціни товару.
Товар, що був переданий Покупцю в межах цього Договору тільки згідно накладних (без укладення інших письмових угод - додатків), має бути ним оплачений не пізніше 10 днів з моменту його отримання за відповідною накладною (п. 3.5. Договору).
Згідно п. 4.1. Договору, строк поставки товару визначається у відповідних Додатках до цього Договору.
Пунктом 11.2. Договору передбачено, що Договір набуває чинності з дня цього підписання представниками обох сторін і діє до повних розрахунків.
Договір підписаний Постачальником та Покупцем, скріплений печатками сторін.
Шляхом підписання 29.03.2017 Додатку № 1 та Додатку № 2 до Договору, сторони погодили асортимент, кількість, ціну та вартість товару, який підлягає поставці за Договором (а.с. 34-35). Так, сторони домовились про поставку товару на підставі Додатку № 1 на загальну суму 75583,58 грн, курси валют: євро - 29,4441 грн, а також про поставку товару на підставі Додатку № 2 на загальну суму 51312,90 грн, курси валют: долар США - 27,10 грн. Також сторонами погоджено порядок зміни ціни та оплати поставленого на підставі Додатків товару, у відповідності до якого Постачальник та Покупець дійшли згоди, що ціна на товар за даними Додатками визначена у національній валюті України (гривня) та в грошовому еквіваленті в іноземній валюті (долар США/євро), виходячи із середньозваженого курсу продажу долара США/євро на міжбанківському валютному ринку України на день підписання даних Додатків. Оплата вартості товару, зазначеного в Додатках, здійснюється Покупцем в національній валюті України (гривня), виходячи із курсу продажу долара США/євро на міжбанківському валютному ринку України на день, що передує дню здійснення платежу, зафіксованого на момент закриття торгів. При цьому, курс продажу долара США/євро на міжбанківському валютному ринку - курс гривні для продажу долара США/євро за гривні по міжбанківському курсу гривні, що визначається згідно даних сайту: http://www.finance.ua/ USD/UAH, продаж Євро/UAH). У випадку неможливості його застосування застосовується обмінний курс продажу ПАТ "Креді Агріколь Банк", що діє у касах банку, а у разі неможливості його застосування - офіційний курс гривні до євро ЄС та/або долару США, встановлений Національним банком України. При цьому, в тому випадку, якщо курс долару США/євро на день оплати вище, ніж курс долару США/євро на день підписання даного додатку, сторони, для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують наступні формулу: S=(А1/А2)хВ, де S - загальна вартість товару в гривнях з ПДВ на момент оплати (сума, яка підлягає оплаті); В - загальна вартість товару в гривнях з ПДВ на момент підписання Додатку; А2 - курс долару США/Євро на міжбанківському валютному ринку України до гривні на день підписання Додатку; А1 - курс долару США/Євро на міжбанківському валютному ринку України до гривні на день перерахування суми платежу.
Згідно п. 3 Додатку № 1 та Додатку № 2 до Договору, оплата здійснюється в наступному порядку: Покупець сплачує Постачальнику 20% вартості товару на умовах попередньої оплати, 80% вартості товару до 01.10.2017.
Відповідно до п.п. 4, 5, 6 Додатків, у випадку затримки попередньої оплати товару на строк, який не перевищує 10 днів, строк поставки може переноситися на кілька днів затримки оплати. При простроченні оплати на строк, який перевищує десять календарних днів, постачальник має право відмовитися від поставки; транспортування товару здійснюється автомобільним транспортом Постачальника; витрати по навантаженню товару на транспортний засіб відносяться на Постачальника. Транспортування та розвантаження товару з транспортного засобу здійснюється засобами Покупця за його рахунок.
Додаток № 1 та Додаток № 2 до Договору підписані повноважними представниками Постачальника та Покупця, скріплені круглими печатками сторін.
Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, правовідносини за якими регулюються параграфом 3 Глави 54 Цивільного кодексу України.
Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.
Відповідно до приписів ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії видаткової накладної від 13.04.2017 № 3040, на виконання Додатку № 1 до Договору Постачальником поставлено, а Покупцем прийнято товар на загальну суму 75 583,58 грн (а.с. 36).
На виконання Додатку № 2 до Договору Постачальником поставлено, а Покупцем прийнято товар на загальну суму 36409,14 грн, що підтверджується видатковими накладними від 26.04.2017 № 3274 на суму 20 136,42 грн та від 13.05.2017 № 4807 на суму 16272,72 грн (а.с. 37-38).
Зазначені вище видаткові накладні містять особистий підпис Покупця в графі "Отримав (ла)", скріплені печаткою відповідача.
Таким чином, у відповідача виникло зобов'язання з оплати товару, поставленого позивачем за Договором в загальній сумі 111 992,72 грн (75583,58 грн + 36409,14 грн).
27.04.2017 Покупець здійснив часткову оплату за товар, поставлений за видатковою накладною від 26.04.2017 № 3274, перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача кошти в сумі 2013,64 грн (а.с. 44).
31.10.2017 відповідачем здійснено часткову оплату в сумі 4000,00 грн в рахунок погашення заборгованості Покупця за видатковою накладною від 13.04.2017 № 3040 (а.с. 43).
З урахуванням здійснених відповідачем проплат, сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків за Договором (а.с. 39), згідно якого заборгованість Покупця перед Постачальником склала 105979,08 грн (111 992,72 грн - 2013,64 грн - 4000,00 грн).
04.12.2017 та 08.12.2017 відповідачем перераховано на рахунок позивача 4000,00 грн та 8000,00 грн відповідно в рахунок погашення заборгованості за видатковою накладною від 13.04.2017 (а.с. 41-42).
Решту заборгованості за Договором в сумі 93 979,08 грн (105979,08 грн - 4000,00 грн - 8000,00 грн), де 59 583,58 грн - заборгованість за товар, поставлений на підставі Додатку №1 до Договору та 34 395,50 грн - заборгованість за товар, поставлений на підставі Додатку № 2 до Договору, відповідач не сплатив.
У листі від 23.01.2018, адресованому позивачу, Покупець визнав наявність заборгованості за Договором в сумі 93979,08 грн, пов'язуючи її виникнення неврожайним роком, та зобов'язався розрахуватись з позивачем у три етапи, шляхом оплати заборгованості в сумі 31 326,36 грн у строк до 25.02.2018, заборгованості в сумі 31 326,36 грн у строк до 25.03.2018 та заборгованості в сумі 31 326,36 грн у строк до 25.04.2018 (а.с. 40).
Оскільки відповідач заборгованість за Договором в сумі 93 979,08 грн не сплатив, позивач з метою захисту порушених прав та інтересів звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.
Відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості за Договором в розмірі 93979,08 грн, в матеріалах справи такі докази відсутні, а тому вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім суми основної заборгованості позивач також просить стягнути з відповідача пеню в сумі 10 528,76 грн, штраф в сумі 22 095,82 грн, курсову різницю в сумі 7 853,47 грн, інфляційні втрати в сумі 4 659,11 грн та 48% річних в сумі 18 120,50 грн
У відповідності до приписів ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно пп. 7.1.1. п. 7.1. Договору, Покупець за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення.
Пунктом 7.8. Договору передбачено, що у разі прострочення Покупцем конкретного платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 10 днів, Покупець сплачує додатково штраф у розмірі 20% від суми несвоєчасно сплаченого товару.
При цьому, у відповідності до п. 7.9. Договору сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним Договором відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до трьох років.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.
В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Враховуючи наведене, слід дійти висновку, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 р. у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 р. у справі № 911/1351/17.
Як вбачається з розрахунку заявленої до стягнення суми (а.с. 28), позивачем нараховано пеню за Додатком № 1 до Договору за період з 02.10.2017 по 15.02.2018 з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат в сумі 6912,05 грн та за Додатком № 2 до Договору за період з 02.10.2017 по 15.02.2018 з урахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати в сумі 3616,71 грн на загальну суму 10 528,76 грн.
Однак, господарський суд не в повній мірі може погодитись зі здійсненим позивачем розрахунком пені.
Так, згідно погоджених сторонами строків оплати поставленого за Договором товару, Покупець мав сплатити остаточну вартість товару за Додатком № 1 та за Додатком № 2 до 01.10.2017, а, отже, останнім днем виконання відповідачем такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну - 30.09.2017.
Разом з тим, останній день строку виконання відповідачем взятого на себе за Договором зобов'язання 30.09.2017 припадав на вихідний день - суботу.
Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Таким чином, враховуючи наведені вимоги чинного законодавства, днем закінчення строку сплати відповідачем заборгованості за Договором є 02.10.2017, відповідно першим днем прострочення виконання такого зобов'язання є 03.10.2017.
На підставі викладеного, господарським судом відкориговано наданий позивачем розрахунок пені в частині початку періоду такого нарахування та з урахуванням меж визначеного позивачем періоду прострочення виконання Покупцем свого зобов'язання.
Так, за неналежне виконання Покупцем взятих на себе зобов'язань щодо оплати товару, поставленого на підставі Додатку № 1 до Договору, стягненню з відповідача підлягає пеня, нарахована за період з 03.10.2017 по 15.02.2018, з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат, яка складає 6860,28 грн.
Відповідно пеня за несвоєчасну оплату товару, поставленого на підставі Додатку № 2 до Договору, має бути нарахована за період з 03.10.2017 по 15.02.2018 на суму 34395,50 грн та складає 3593,15 грн.
Таким чином, загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача за порушення договірних зобов'язань складає 10453,43 грн (6860,28 грн + 3593,15 грн).
Як вбачається з розрахунку заборгованості (а.с. 28), позивачем за несвоєчасно оплачений Покупцем товар, поставлений на підставі Додатку № 1 до Договору, нараховано штраф в розмірі 15 116,72 грн, що є обґрунтованим та відповідає фактичним обставинам справи.
Разом з тим, штраф за несвоєчасну оплату товару, поставленого на підставі Додатку № 2 до Договору в сумі 6979,10 грн, розрахований позивачем не правильно. Так, згідно розрахунку господарського суду, 20% штрафу за прострочення відповідачем оплати 34395,50 грн заборгованості за Додатком № 2 більше ніж на 10 днів, складає 6 879,10 грн (34395,50 х 20 : 100 = 6879,10 грн).
Отже, вимога про стягнення з відповідача штрафу підлягає частковому задоволенню в сумі 21 995,82 грн (15116,72 грн + 6 879,10 грн).
Розглядаючи вимоги позивача в частині стягнення з відповідача курсової різниці в сумі 7853,47 грн господарський суд виходив з наступного.
Стаття 524 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Згідно зі ст. 533 Цивільного кодексу України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Верховний Суд України в постановах № 3-62гс11 від 04.07.2011 та № 3-141гс11 від 26.12.2011 дійшов висновку, що положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.
Пунктами 3.1.-3.3. Договору визначено, що порядок розрахунків за поставлений товар визначається в Додатках до даного договору. В тому випадку, коли курс іноземної валюти до гривні, що складався на міжбанківському валютному ринку (МВР) України на день проведення розрахунків (перерахування коштів) є вище за курс іноземної валюти на день укладення Додатку, сторони для визначення суми належної до оплати використовують таку формулу: С=А1/А2хВ, де С- сума належна до оплати; В - ціна товару на момент підписання Додатку; А1 - (курс МВР дол. США чи Євро до гривні) на день перерахування коштів; А2 - (курс МВР дол. США чи Євро до гривні) на день підписання відповідного Додатку. При проведенні розрахунків, сума в гривнях, яку Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику як належну оплату повної вартості товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента вартості неоплаченого товару в доларах США/Євро на курс гривні щодо долара США/Євро на міжбанківському валютному ринку (МВР) на день проведення оплати, з врахуванням умов частини 1 цього пункту. Всі платежі за цим Договором здійснюються Покупцем з врахуванням п. 3.2. Договору.
Як вже зазначалось, у Додатку № 1 та у Додатку № 2 до Договору сторони погодили, що у тому випадку, якщо курс долару США/євро на день оплати вище, ніж курс долару США/євро на день підписання даного додатку, сторони, для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують наступну формулу: S=(А1/А2)хВ, де S - загальна вартість товару в гривнях з ПДВ на момент оплати (сума, яка підлягає оплаті); В - загальна вартість товару в гривнях з ПДВ на момент підписання Додатку; А2 - курс долару США/Євро на міжбанківському валютному ринку України до гривні на день підписання Додатку; А1 - курс долару США/Євро на міжбанківському валютному ринку України до гривні на день перерахування суми платежу.
У відповідності до розрахунку курсової різниці, наданого до суду позивачем, курсова різниця за Договором складає 7 853,47 грн (а.с. 27).
Однак, зважаючи на умови, визначені у Додатках до Договору, здійснення відповідачем часткової оплати за Договором, курси продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку, встановлені на день підписання додатків та на день здійснення розрахунку позивачем, господарський суд не погоджується з розрахунком курсової різниці та пред'явленою до стягнення сумою.
Як вбачається з роздруківки з сайту http://www.finance.ua/, курс продажу євро на міжбанківському валютному ринку - курс гривні для продажу євро за гривні по міжбанківському курсу гривні станом на 14.02.2018, що діє для розрахунків протягом 15.02.2018, становив 32,904 грн за 1 євро (а.с. 45).
За умовами Додатку № 1 до Договору, курс 1 євро до гривні на момент підписання Додатку складав 29,4441 грн (а.с. 34).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, господарський суд дійшов висновку, що при нарахуванні курсової різниці за Додатком № 1 до Договору, позивачем порушено погоджений сторонами алгоритм такого нарахування.
Виходячи із погодженої сторонами формули розрахунку курсової різниці, сума, яка підлягає стягненню з відповідача за Додатком № 1 складає 7 118,37 грн та розрахована судом наступним чином:
32,904 (курс євро станом на 15.02.2018) : 29,4441 (курс євро на момент підписання Додатку) х 75583,58 (сума поставленого товару) = 84465,21 грн;
84465,21 грн (відкоригована відповідно до умов Додатку № 1 ціна товару) - 16000,00 грн (здійсненні відповідачем часткові оплати) = 68 465,21 грн;
75583,58 грн - 68465,21 грн = 7118,37 грн - курсова різниця за Додатком № 1 до Договору.
Крім того, варто зазначити, що по своїй суті курсова різниця - це один із способів забезпечення майнового права кредитора, у зв'язку із можливими інфляційними процесами національної валюти - гривні.
Саме тому курсова різниці підлягає нарахуванню виключно у тому випадку, коли курс іноземної валюти до гривні на день проведення розрахунків є вищим за курс іноземної валюти на день укладення договору.
Аналогічні умови нарахування курсової різниці погоджені сторонами у п. 3.2. Договору та у Додатках до Договору.
Однак, як вбачається з роздруківки з сайту http://www.finance.ua/, курс продажу долара США на міжбанківському валютному ринку по відношенню до гривні станом на 14.02.2018, що діє для розрахунків протягом 15.02.2018, становив 26,71 грн (а.с. 46).
Разом з тим, згідно Додатку № 2 до Договору, сторони погодили, що на дату підписання цього Додатку 1 долар США становить 27,10 грн (а.с. 35).
Отже, оскільки курс долару США по відношенню до національної валюти на дату розрахунку є нижчим, ніж курс долару США на момент поставки, нарахування позивачем курсової різниці на підставі Додатку № 2 до Договору суперечить умовам Договору та є безпідставним.
Таким чином, вимога про стягнення з відповідача курсової різниці за Договором підлягає частковому задоволенню в сумі 7118,37 грн.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 7.7. Договору, у разі невиконання Покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов'язань, передбачених розділом 3 цього Договору, Покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Постачальника крім суми заборгованості сорок вісім відсотків річних, якщо інший розмір річних відсотків не встановлено відповідним Додатком до Договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.
З підстав, викладених вище, господарським судом відкориговано наданий позивачем розрахунок відсотків річних в частині початку періоду їх нарахування.
Так, за Додатком № 1 нарахуванню та стягненню з відповідача підлягають відсотки річних за період з 03.10.2017 по 15.02.2018, з урахуванням здійснених відповідачем проплат, в загальній сумі 11 824,26 грн, за Додатком 2 - за період з 03.10.2017 по 15.02.2018, з урахуванням часткової проплати, в сумі 6 151,61 грн, всього за Договором в розмірі 17 975,87 грн.
На підставі розрахунку позивача (а.с. 28), останній просить стягнути з відповідача інфляційні втрати за Додатком № 1 та Додатком № 2 в загальній сумі 4 659,11 грн.
Розглядаючи вимоги позивача в цій частині, слід зазначити наступне.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та про стягнення яких заявлено позивачем, виступають способом захисту майнового права та інтересу позивача, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплати.
Визначення ціни товару в еквіваленті до іноземної валюти, що коригується станом на момент здійснення оплати товару за своєю правовою природою є способом забезпечення майнового права та інтересу кредитора отримати погоджену вартість майна незважаючи на інфляційні процеси національної валюти.
Разом з тим, хоча як нарахування втрат від інфляції, так і коригування ціни товару в еквіваленті до іноземної валюти покликані захищати порушені права кредитора у грошовому зобов'язанні, однак, офіційний індекс інфляції, який розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти, а тому індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає, а норма ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.
На підставі викладеного, інфляційні втрати, нараховані позивачем за невиконання відповідачем свого зобов'язання щодо оплати товару, поставленого згідно Додатків до Договору, відшкодуванню не підлягають, оскільки втрати позивача від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.
Підсумовуючи викладене, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в сумі 93979,08 грн основної заборгованості, 10453,43 грн пені, 21995,82 грн штрафу, 7118,37 грн курсової різниці, 17975,87 грн відсотків річних, всього в розмірі 151522,57 грн.
В решті вимог позивача слід відмовити, у зв'язку з їх необґрунтованістю.
На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2296,99 грн.
Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи - підприємця Теличко Сергія Івановича (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в ПАТ "ПУМБ", МФО 334851) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (08162, Київська область, Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 4-В, код ЄДРПОУ 30048570, р/р 26003500052843 у ПАТ "КРЕДІ АГРІКРЛЬ БАНК", МФО 300614) заборгованість в сумі 153 131,90 грн, з яких: 93 979,08 грн - сума неоплаченого товару, 17975,87 грн - 48% річних, 10453,43 грн - пеня, 21995,82 грн - штраф та 7118,37 грн - курсова різниця, а також витрати зі сплати судового збору в сумі 2272,83 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 04.06.2018.
Суддя В.Г. Кабакова
Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про веб-адресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.