ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.05.2018Справа № 910/23670/17
Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Рижонкова С.В., розглянувши матеріали справи
За позовом Державного підприємства «Науково-виробнича дослідна агрофірма «Наукова» Національної академії аграрних наук України»
до Приватного акціонерного товариства «Київстар»
третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Горизонт Плюс»
про стягнення 4862,83 грн.
за участі представників:
від позивача - Карпенко Ю.С. (представник за довіреністю);
від відповідача - Петров О.Е. (представник за довіреністю);
від третьої особи - не з'явився.
У грудні 2017 року Державне підприємство «Науково-виробнича дослідна агрофірма «Наукова» Національної академії аграрних наук України» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Київстар» про стягнення 4862,83 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем належним чином не виконані взяті на себе зобов'язання за Договором про надання послуг з технічного забезпечення електроживлення №03/12 від 03.12.2014 за період з грудня 2014 року по липень 2016 року в частині повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг, у зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 3681,67 грн., яку просить стягнути позивач.
Крім того на вказану заборгованість позивачем у відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України нараховано 3% річних у розмірі 217,92 грн. та інфляційні втрати в сумі 963,24 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.01.2018 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 16.01.2018, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 26.01.2018 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 02.02.2018. Позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 31.01.2018.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.03.2018 постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі, також залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Горизонт Плюс».
Відповідач у поданому до суду відзиві на позов заперечив проти заявлених позовних вимог в повному обсязі, зазначивши, що за умовами укладеного між сторонами договору відповідач мав сплачувати позивачеві 10% вартості спожитої електроенергії, проте рахунки на оплату №67 від 31.01.2015 та №697 від 31.07.2015 виставлені позивачем на суму 100% від вартості спожитої електроенергії, також зазначив, що після 19.11.2015 року позивач вже не був власником орендованого відповідачем приміщення, а відтак і не надавав послуги з технічного забезпечення електроживлення. Крім того відповідач зазначив, що за період з 01.01.2015 по 28.01.2016 сплатив на користь позивача грошові кошти в розмірі 9112,22 грн., у зв'язку з чим на думку останнього у відповідача перед позивачем відсутня заборгованість за договором.
Позивач у поданій до суду відповіді на відзив заперечив проти доводів відповідача, зокрема зазначив, що дійсно 19.11.2015 право власності на нерухоме майно розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Праці, 2-Т перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Горизонт Плюс», проте спірний Договір про надання послуг з технічного забезпечення електроживлення не переукладався, у зв'язку з чим, у спірний період саме позивач був платником за послуги, які надавались електропередавальною організацією за вказаним об'єктом.
Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Горизонт Плюс» у поданих до суду письмових поясненнях по суті справи підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, зазначивши, що дійсно останній з 19.11.2015 є власником орендованого відповідачем приміщення, проте Договір про надання послуг з технічного забезпечення електроживлення з новим власником не укладався, а відтак послуги за вказаним договором у спірний період надавались саме позивачем.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги а повному обсязі та просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов.
Представники третьої особи в судове засідання не з'явився, проте через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва подав клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника, в якому в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги.
Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 03.12.2014 між Державним підприємством «Науково-виробнича дослідна агрофірма «Наукова» Національної академії аграрних наук України» (власник мереж) та Приватним акціонерним товариством «Київстар» (споживач) укладено Договір про надання послуг з технічного забезпечення електроживлення №03/12, відповідно до умов якого, власник мереж забезпечує технічну можливість передачі електричної енергії споживачу за адресою: м. Дніпропетровськ, пр.. Праці, 2-Т, в обсягах згідно з договором про постачання або про купівлю-продаж електричної енергії та рівня дозволеної потужності за класами напруги, а споживач дотримується установленого режиму споживання електричної енергії та своєчасно сплачує за отримані послуги, у порядку визначеному цим договором (п.1.1 Договору).
Відповідно до п.4.1.1 Договору, споживач зобов'язується своєчасно і в повному обсязі, не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим, вносити плату за технічне забезпечення передачі електроенергії споживачу та компенсувати вартість спожитої електричної енергії із урахуванням втрат в мережах, які обумовлені даним договором на розрахунковий рахунок власника мереж, в порядку, визначеному договором.
Згідно з п.6.2 Договору, споживач сплачує власнику мереж плату за технічне забезпечення електропостачання та утримання мереж власника мереж в справному стані в розмірі 10% від вартості спожитого об'єму електроенергії в даному розрахунковому періоді.
Розрахунок за здійснення технічного забезпечення електропостачання споживча, здійснюється не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно акту виконаних робіт, основаного на обсязі переданої споживачу електричної енергії, та рахунка-фактури на оплату, які підписуються сторонами за встановленою формою.
За умовами п.8.1 Договору. Умови цього договору застосовуються до правовідносин сторін, що виникли до моменту укладення цього договору, а саме з 01.01.2014 по 31.12.2014 у відповідності до ст..631 ЦК України та ст..180 ГК України. Договір вважається продовженим на той самий термін, якщо за місяць до закінчення терміну не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд, договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством.
За приписами ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Так, звертаючись із розглядуваним позовом до суду позивач зазначає, що відповідачем в повному обсязі не оплачені надані позивачем послуги за період з грудня 2014 року по липень 2016 року, за виставленими позивачем рахунками №1174 від 26.12.2014 на суму 2788,57 грн., №1189 від 31.12.2014 на суму 260,45 грн., №67 від 31.01.2015 на суму 2877,36 грн., №158 від 28.02.2015 на суму 262,06 грн., №307 від 31.03.2015 на суму 234,95 грн., №413 від 30.04.2015 на суму 241,92 грн., №489 від 29.05.2015 на суму 313,63 грн., №616 від 30.06.2015 на суму 316,75 грн., №697 від 31.07.2015 на суму 3135,77 грн., №830 від 31.08.2015 на суму 215,76 грн., №909 від 30.09.2015 на суму 264,59 грн., №1012 від 30.10.2015 на суму 88,14 грн., №1118 від 30.11.2015 на суму 190,34 грн., №1233 від 31.12.2015 на суму 170,82 грн., №271 від 29.04.2016 на суму 495,29 грн., №314 від 31.05.2015 на суму 331,78 грн., №425 від 30.06.2016 на суму 179,33 грн., №444 від 29.07.2016 на суму 426,38 грн. на загальну суму 12793,89 грн., з яких відповідачем сплачено дише 9112,22 грн., внаслідок чого за ним рахується заборгованість в розмірі 3681,67 грн.
Разом з тим, заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач, зокрема зазначив, що у відповідності до умов укладеного між сторонами договору, відповідач має сплачувати плату за технічне забезпечення електропостачання та утримання мереж власника мереж в справному стані в розмірі 10% від вартості спожитого об'єму електроенергії в даному розрахунковому періоді, проте виставлені позивачем рахунки №67 від 31.01.2015 на суму 2877,36 грн. та №697 від 31.07.2015 на суму 3135,77 грн. виставлені на суму 100% від вартості спожитої електроенергії.
Перевіривши вказані заперечення відповідача, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості останніх, оскільки з наявного в матеріалах справи розрахунку вартості наданих послуг за договором про надання послуг з технічного забезпечення електроживлення від 03.12.2014 а також відомостей щодо розрахунку з енгергопостачальною організацією за спожиту електроенергію, вбачається, що споживання відповідачем електроенергії за спірний період відбувалось майже в однакових кількостях, зокрема у січні 2015 року відповідачем було спожито електроенергії на суму 3010,17 грн., а у липні 2015 року на суму 3986,21 грн., що в свою чергу свідчить про необґрунтованість сум, зазначених у рахунках №67 від 31.01.2015 та №697 від 31.07.2015. Доказів споживання відповідачем електроенергії в обсягах, 10% від вартості від яких становила б 2877,36 грн та 3135,77 грн позивачем не надано. Відтак позивачем не доведено правомірності нарахування відповідачу плати за договором у розмірах, вказаних у зазначених вище рахунках.
Крім того, з наявних у матеріалах справи платіжних доручень вбачається, що відповідачем виконано взяті на себе зобов'язання за договором за спірний період на суму 9112,22 грн.
За таких обставин, оскільки матеріали справи не містять доказів наявності у відповідача неоплаченої заборгованості у розмірах, зазначених у виставлених позивачем рахунках, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 3681,67 грн.
Критично також оцінюються доводи позивача щодо визнання відповідачем нарахованих сум, зокрема сплатою рахунка на суму 2877,36 грн, оскільки, як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника відповідача, відповідачем зазначена сума була оплачена в рахунок майбутніх нарахувань з огляду на триваючі між сторонами правовідносини.
В той же час, оскільки судом встановлено відсутність підстав для стягнення з відповідача суми основної заборгованості за договором, вимоги позивача про стягнення нарахованих на вказану заборгованість трьох відсотків річних та інфляційних втрат також визнаються судом необґрунтованими.
За таких обставин, враховуючи неподання позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження викладених у позові обставин, суд приходить до висновку щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог, а відтак у задоволенні позову слід відмовити.
Разом з тим, заперечення відповідача стосовно того, що після 19.11.2015 року позивач вже не був власником обумовленого договором приміщення, а відтак і не надавав послуги з технічного забезпечення електроживлення судом відхиляються з огляду на наступне.
Так, 19.11.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Новий Горизонт Плюс» (орендодавець) та Приватним акціонерним товариством «Київстар» (орендар) було укладено Договір оренди приміщення, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, пр.. Праці, буд. 2-Т, яке належить орендодавцю на праві власності.
Проте матеріали справи не містять доказів щодо укладення між відповідачем та ТОВ «Новий Горизонт Плюс» Договору про надання послуг з технічного забезпечення електроживлення. Крім того, матеріали справи містять Договір про постачання електричної енергії №10997/2-62 від 01.04.2009 за умовами якого позивачу здійснювалось постачання електричної енергії до спірного приміщення, а також наявні докази сплати позивачем вартості електричної енергії за спірний період.
На підставі викладеного, твердження відповідача стосовно відсутності у позивача підстав для нарахування відповідачу плати за договором №03/12 від 03.12.2014 після 19.11.2015 визнаються судом безпідставними та необґрунтованими.
Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.
Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено: 04.06.2018
Суддя Я.В. Маринченко