ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.05.2018Справа № 910/3630/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за первісним позовом Міністерства оборони України
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Тітал”
про стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання договірних зобов'язань в розмірі 713 289,34 грн.
та
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Тітал»
до Міністерства оборони України
про стягнення забезпечення виконання договору в розмірі 1 389 825,22 грн.
Представники сторін:
від Міністерства оборони України: Глазунов М.Ю., за довіреністю № 220/2д від 02.01.18;
від ТОВ “Компанія Тітал”: Яценко О.В., ордер серія КС № 383061 від 17.04.2018; Омельчук О.В., за довіреністю № 118 від 03.01.18.
Міністерство оборони України звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Тітал» про стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання договірних зобов'язань в розмірі 713 289,34 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору про закупівлю за державні кошти № 342/4/6/17/4 від 31.08.2017 допустив прострочення постачання продукції згідно погодженого сторонами строку на 10 днів, у зв'язку з чим позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленої у строк продукції та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за неповернення в термін до 18.12.2017 попереднього платежу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, поставлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.04.2018.
19.04.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Тітал» подано зустрічний позов до Міністерства оборони України про стягнення забезпечення виконання договору.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки сторонами підписано Акт взаєморозрахунків за Договором про закупівлю за державні кошти № 342/4/6/17/4 від 31.08.2017, який містить положення про належне виконання умов Договору, що свідчить про те, що Договір виконано постачальником належним чином, а отже замовник зобов'язаний повернути постачальнику суму сплаченого забезпечення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2018 судом залишено зустрічну позовну заяву без руху, надано позивачу за зустрічним позовом строк для усунення недоліків та встановлено спосіб їх усунення.
Також, 19.04.2018 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач за первісним позовом, заперечуючи проти первісного позову зазначає, що Міністерство оборони України листами від 15.11.2017 та від 22.11.2017 ініціювало внесення змін до Договору, у відповідь на які, ТОВ «Компанія Тітал» у листі від 24.11.2017 зазначило, що готове до внесення змін, у разі надання радіостанцій не пізніше 05.12.2017 та продовження строку поставки до 18.12.2017 включно, а відтак відповідач за первісним позовом виходив з того, що технологічний процесу по встановленню додаткових рацій та проведення додаткових робіт складає 13 днів, проте, фактично відповідачем було отримано Додаткову угоду № 2 до Договору підписану зі сторони позивача за первісним позовом 06.12.2017 і зміна цих обставин була поза волею відповідача. 07.12.2017 радіостанції Motorolla DM 4600 в кількості 9 комплектів, які були предметом Додаткової угоди № 2, перебували у розпорядженні позивача, що підтверджується нарядом № 101283 на видавання (приймання) військового майна, проте, позивач за первісним позовом, будучи обізнаний про необхідний для встановлення рацій строк, передав їх відповідачу лише 11.12.2017, що підтверджується Актом приймання-передачі військового майна № 1606. Таким чином, відповідач за первісним позовом зазначає, що позивачу були відомі умови виконання зобов'язання відповідачем на які він попередньо надавав згоду, відтак із суті зобов'язання випливало, що позивач за первісним позовом повинен був передати рації, як давальницьку сировину, в строк, який надав би можливість відповідачу забезпечити 13-денний технологічний процес виконання зобов'язання. Відтак, відповідач за первісним позовом зазначає, що в силу положень ст. 538 ЦК України та ч. 2 ст. 613 ЦК України відповідачем правомірно було відстрочено виконання зобов'язання на 5 днів до 23.12.2017. Також, відповідач за первісним позовом зазначає, що 22.12.2017 відповідачем було складено повідомлення про пред'явлення продукції до приймання, яке надійшло до позивача за первісним позовом о 10:00 год. 22.12.2017, але внаслідок бездіяльності позивача за первісним позовом, документи, які підтверджують приймання продукції було складено лише 28.12.2017, а отже вимоги про стягнення пені за порушення строків поставки безпідставно нараховуються з 18.12.2017. Заперечуючи проти вимог про стягнення пені на підставі ч. 2 п. 7.2 Договору за порушення строків повернення попередньої оплати, відповідач за первісним позовом зазначає, що приймаючи до уваги правомірну затримку виконання зобов'язань відповідачем за первісним позовом, обумовлену простроченням позивача, як кредитора - належним строком поставки є 23.12.2017, у зв'язку з цим, згідно з п. 4.5 Договору, відповідач за первісним позовом зобов'язаний був повернути попередню оплату протягом 5 діб з моменту прострочення - тобто до 28.12.2017, але саме 28.12.2017 відповідачем була поставлена продукція, що підтверджується Актом приймання-передачі військового майна, а відтак виконаний основний обов'язок в натурі, що припиняє зобов'язання з повернення попередньої оплати. Крім того, відповідач за первісним позовом зазначає, що з підписаного між сторонам Акту взаєморозрахунків за Договором із визначенням сальдо станом на 31.12.2017 вбачається, що сторони не мають претензій одна до одної, а відтак, підписання замовником даного акту з урахуванням наявності у ньому положень про належне виконання договору та умови, визначені сторонами у п. 5.10 Договору свідчать про те, що замовником було підписано документи про те, що Договір виконано постачальником належним чином , а отже, позивачем в односторонньому порядку припинено всі інші зобов'язання відповідача шляхом прощення боргу.
У судове засідання 27.04.2018 представники сторін з'явились.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2018 відкладено підготовче засідання на 21.05.2018 та встановлено сторонам строк для подання відповіді на відзив та заперечення.
27.04.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача за зустрічним позовом про усунення недоліків, відповідно до яких, позивачем за зустрічним позовом усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 20.04.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2018 прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Тітал» до Міністерства оборони України про стягнення забезпечення виконання договору в розмірі 1 389 825,22 грн. до розгляду з первісним позовом у справі № 910/3630/18 та об'єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом.
08.05.2018 представником позивача за первісним позовом подано відповідь на відзив, у якій позивач за первісним позовом зазначає, що Актом приймання-передачі 1606 датою початку та закінчення приймання радіостанцій визначено 11.12.2017, а відтак затримка в передачі радіостанцій для встановлення їх на продукції склала 5 днів (з 07.12.2017 по 11.12.2017), у зв'язку з чим, прострочення постачальником поставки продукції за Договором складає 5 днів (період з 24.12.2017 по 28.12.2017, а тому позивачем за первісним позовом уточнено розмір пені за порушення терміну виконання зобов'язань до 227 816,12 грн. (45 563 225,04 грн. х 0,1% х 5 діб). Також, позивач за первісним позовом зазначає, що положеннями ч. 2 ст. 613 ЦК України щодо можливості відстрочення виконання зобов'язання боржником на час прострочення кредитора на обчислення періоду за який нараховані відсотки за неповернення попереднього платежу не застосуються, оскільки авансові правовідносини не є зобов'язальними правовідносинами в розумінні положень 509 ЦК України, в зв'язку з чим, розмір штрафних санкцій за неповернення попереднього платежу з урахуванням положень п. 4.5 Договору складає період з 24.12.2017 по 28.12.2017 у розмірі 25 765,70 грн. Крім того, позивач за первісним позовом, посилаючись на пункти 3.2, 3.5, 4.1, 4.2, 5.9, 6.1.2 Договору зазначає, що обов'язковою умовою складання Акту приймання-передачі сторонами є складання видаткової накладної та надання висновку представництва замовника № 2461 за результатами перевірки рівня фактичної ціни на виготовлену продукцію шляхом аналізу первинних і зведених документів бухгалтерського обліку постачальника, трудомісткості робіт та їх собівартості, а також шляхом розгляду розрахунково-калькуляційних матеріалів від постачальника складених на підставі понесених ним фактичних витрат на виготовлення продукції в процесі виконання Договору, що спростовує доводи, що відповідач був готовий 22.12.2017 передати продукцію позивачу, але внаслідок бездіяльності останнього документи, які підтверджують приймання продукції було складено лише 28.12.2017. При цьому, позивач за первісним позовом зазначає, що оформлений між сторонами Акт взаєморозрахунків за Договором констатує лише про фактичне прийняття продукції від постачальника та оплати її замовником і не може бути підставою для припинення обов'язку сплатити штрафні санкції за неналежне виконання Договору.
Також, 08.05.2018 представником відповідача за зустрічним позовом подано відзив на зустрічну позовну заяву, у якому відповідач заперечуючи проти зустрічного позову зазначає, що в порушення пункту 11.3 Договору постачальником не виконано умови Договору щодо строків постачання продукції замовнику, а тому забезпечення виконання Договору в розмірі 1 389 825,22 грн. перерахованого замовнику згідно платіжного доручення від 22.08.2017 № 237 не підлягає поверненню постачальнику.
18.05.2018 представником відповідача за первісним позовом подано заперечення на відзив у яких позивач за первісним позовом зазначає, що умови Договору не пов'язують право замовника на перевірку та корегування ціни з правом затримки прийому товару, а отже доводи позивача не спростовують доводів відповідача щодо безпідставної затримки прийому товару у період з 22.12.2017 по 28.12.2018. Також, позивач за первісним позовом у відповіді на відзив на позов визнає факт прострочки поставки рацій, як давальницької сировини, за Додатковою угодою № 2 і визнає, що кінцевим строком поставки є 23.12.2017, відтак, в силу положень ч. 1 ст. 75 ГПК України, учасниками справи визнається, що кінцевим строком поставки товару в комплектації, передбаченій Додатковою угодою № 2 є 23.12.2017. Також, позивач за зустрічним позовом зазначає, що виходячи з того, що сторонами було укладено Додаткову угоду № 3, якою було внесено зміни до специфікації, фактичне прийняття товару було здійснено позивачем тільки після отримання відповідачем рацій, які були предметом Додаткової угоди № 3, а саме 26.12.2017, що підтверджується видатковою накладною № 382 від 26.12.2017.
Також, 18.12.2018 представником відповідача за первісним позовом подано відзив.
У судове засідання 21.05.2018 представник сторін з'явились.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2018 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.05.2018.
24.05.2018 представником відповідача за первісним позовом подано письмові пояснення.
У судове засідання 29.05.2018 представники сторін з'явились.
Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні позовні вимоги за первісним позовом підтримав та просив відмовити у задоволенні зустрічного позову.
Представники відповідача за первісним позовом не визнали заявлені первісні позовні вимоги у повному обсязі та просили суд відмовити у задоволенні первісного позову повністю, зустрічний позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити.
На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 29.05.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,
31 серпня 2018 року між Міністерством оборони України (далі - замовник, позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Тітал» (далі - постачальник, відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) укладено Договір про закупівлю за державні кошти № 342/4/6/17/41 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити замовникові великовантажні мототранспортні засоби (34140000-0) (пожежні автоцистерни на повнопривідному шасі 4х4 типу АЦ спеціального призначення), а саме пожежні автоцистерни АЦ-5,5-60 (МАЗ-5434) на базі МАЗ-5434 колісна формула 4х4 (далі - продукція) за номенклатурою у кількості в терміни та за цінами які зазначені у Специфікації, що є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток № 1), а замовник - прийняти через представництво замовника Міністерства оборони України № 2461 (далі - ПЗ № 2461) та оплатити таку продукцію.
Ціна Договору становить 46 327 507,20 грн., у тому числі податок на додану вартість (ПДВ) 9 265 501,44 грн. за КПКВ 2101710 (резервний фонд), КЕКВ 2260, код видатків 2260.040 (п. 3.1 Договору).
Відповідно до п. 4.1 Договору розрахунки з постачальником проводять за фактично поставлену продукцію шляхом: оплати змовником, після пред'явлення постачальником рахунку на оплату (далі - рахунок) та підписання сторонами Акта приймання та видаткової накладної, протягом 30 банківських днів, з дня підписання замовником Акту приймання (Додаток № 4), за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України на призначені видатки та після надання постачальником в установленому порядку документів передбачених п. 4.2 цього Договору.
Відповідно до абзацу 2 підпункту 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 № 117 «Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти (зі змінами) замовник має право здійснити попередню оплату вартості продукції в розмірі, що не перевищує 70% вартості продукції зі строком погашення до 10.12.2017, після отримання відповідного рішення заступника Міністра оборони України, на підставі рахунку на оплату наданого постачальником.
За умовами пункту 5.1 Договору строк поставки продукції, передбаченого специфікацією, що є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток № 1), до 10.12.2017 включно.
Місце поставки (передачі) продукції є військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), (далі - вантажоодержувач)
У відповідності до п. 5.2 Договору постачальник, не пізніше ніж за три доби, письмово повідомляє (надає повідомлення) замовника та вантажоодержувача про дату постачання продукції. Дозволяється постачання продукції партіями.
Згідно з п. 5.4 Договору постачальник зобов'язаний поставити продукцію замовнику на умовах DDP відповідно до міжнародних правил з тлумачення термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року.
Пунктом 5.9 Договору погоджено, що датою виконання зобов'язання по постачанню продукції є дата підписання вантажоодержувачем Актів приймання (форма № 4) (Додаток № 4).
Належним виконанням сторонами цього Договору є підписаний Акт взаєморозрахунків (поставки продукції), який є невід'ємною частиною Договору (Додаток № 3) (п. 5.10 Договору).
Відповідно до п. 6.1.2 Договору замовник зобов'язаний приймати поставлену продукцію згідно з видатковою накладною та складати Акт приймання (форма № 4) (Додаток № 4 до Договору).
Згідно з п. 6.3.1 Договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку продукції в строки, встановлені цим Договором.
Пунктом 7.2 Договору погоджено, що за порушенням строків постачання продукції з вини постачальника сплачується пеня у розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставленої продукції (з ПДВ) за кожний день прострочення поза встановлені Договором строки, а за прострочення понад 30 днів з вини постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вказаної ціни.
У випадку неповернення попередньої оплати (її частини) або ненадання у термін, на який здійснено попередню оплату документів, що підтверджують фактичне постачання продукції (Акт приймання-передавання товару (форма № 4) (Додаток № 4 до Договору), постачальник сплачує штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2017, а в частині проведення розрахунків, до повного їх завершення, в частині гарантійних зобов'язань - протягом гарантійного терміну експлуатації (п. 10.1 Договору).
Відповідно до п. 11.1 Договору постачальник забезпечив виконання свої зобов'язань за Договором у розмірі 3% від суми Договору платіжним дорученням від 22.08.2017 № 237 на суму 1 389 825,22 грн.
Згідно з п. 11.3 Договору забезпечення виконання Договору про закупівлю повертається після виконання постачальником всіх умов Договору у повному обсязі стосовно якості продукції, кількості та строків і виключно за вартістю продукції за одиницю виміру згідно Договору, а також у разі визначення судом результатів процедури закупівлі або Договору не дійсними, у випадках, передбачених статтею 37 Закону України «Про публічні закупівлі», а також з умовами, зазначеними у Договорі, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.
За умовами п. 11.4 Договору забезпечення виконання Договору про закупівлю не повертається у разі, якщо постачальник не виконав умов Договору стосовно якості продукції, кількості або строків згідно Договору.
Додатком 1 до Договору сторонами підписано Специфікацію продукції.
01 вересня 2017 року сторонами підписано Додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до якої, сторони дійшли згоди викласти п. 3.1 Договору у новій редакції.
Відповідно до п. 3.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 01.09.2017) ціна Договору становить 46 327 507,20 грн., у тому числі податок на додану вартість 9ПДВ) 7 721 251,20 за КПКВ 2101710 (резервний фонд), КЕКВ 2260, код видатків 2260.040.
Листом № 342/4/3/348 від 15.11.2017 Міністерство оборони України зазначило, що згідно технічних вимог зазначених в Специфікації (додаток № 1 до Договору), АЦ обладнуються автомобільними аналоговими радіостанціями AnyTone 5888 UV та AnyTone 3318 UV, з метою покращення характеристик АЦ та сумісністю радіостанцій з засобами зв'язку Міністерства оборони України, в зв'язку з чим, просило обладнати АЦ цифровими радіостанціями, а саме автомобільною Motorola DM 4600 та портативними DP 4400 та запропонувало внести зміни до Специфікації шляхом підписання Додаткової угоди.
Листом № 342/4/3/353 від 22.11.2017 Міністерство оборони України зазначило, що згідно технічних вимог зазначених в Специфікації (додаток № 1 до Договору), АЦ обладнуються автомобільними аналоговими радіостанціями AnyTone 5888 UV та НОМЕР_2 , з метою покращення характеристик АЦ та сумісністю радіостанцій з засобами зв'язку Міністерства оборони України, в зв'язку з чим, просило додатково без збільшення вартості Договору, обладнати АЦ радіостанціями автомобільними спеціального призначення Motorola DM 4600, які будуть надані в якості Давальницької сировини, згідно «Порядку передачі військового майна до підприємства, установ та організацій незалежно від форми власності для розроблення, виробництва, модернізації, освоєння ремонту, проведення ремонту, дослідження технічного стану, спеціальних перевірок і зберігання та його повернення», який затверджений наказом Міністерства оборони України від 28.08.2017 № 455 та обладнати насосний відсік робочим місцем (тангентою) з можливістю перемикання каналів та регулювання гучності та запропонувало внести зміни до Специфікації шляхом підписання Додаткової угоди.
ТОВ «Компанія Тітал» у відповідь на Лист № 342/4/3/353 від 22.11.2017 вих. № 340 від 24.11.2017 зазначило, що готове обладнати АЦ, без збільшення вартості Договору, радіостанціями автомобільними спеціального призначення Motorola DM 4600, які будуть надані в якості Давальницької сировини, згідно «Порядку передачі військового майна до підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності для розроблення, виробництва, модернізації, освоєння ремонту, проведення ремонту, дослідження технічного стану, спеціальних перевірок і зберігання та його повернення», який затверджений наказом Міністерства оборони України від 28.08.2017 № 455 та обладнати насосний відсік робочим місцем (тангентною) з можливістю перемикання каналів та регулювання гучності, у разі надання радіостанцій автомобільних спеціального призначення Motorola DM 4600 не пізніше 05.12.2017 включно та підписання Додаткової угоди до Договору щодо продовження строку поставки продукції до 18.12.2017 включно.
06 грудня 2017 року сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Договору, відповідно до якої, сторони дійшли згоди доповнити Договір пунктами 1.7 та 5.1, а також виклали Додаток № 1 Специфікація продукції у новій редакції.
Згідно з п. 1.7 Договору замовник надає постачальнику власними силами та засобами радіостанції автомобільні спеціального призначення Motorola DM 4600 в кількості дев'яти комплектів з військової частини НОМЕР_3 м. Київ, як давальницька сировина, які необхідні для встановлення в дев'яти великовантажних мототранспортних засобах (34140000-0) (пожежна автоцистерна на повнопривідному шасі 4х4 типу АЦ спеціального призначення), саме автоцистерна пожежна АЦ-5,5-60 (МАЗ 5434) на базі МАЗ-5434 колісна формула 4х4.
За умовами п. 5.1 Договору строк поставки продукції, передбаченого специфікацією, що є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток № 1), до 18.12.2017 включно.
Місце поставки (передачі) продукції є військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 (далі - вантажоодержувач).
Згідно Акту приймання-передачі № 1606 від 11.12.2017 позивач за первісним позовом передав, а відповідач за первісним позовом прийняв радіостанції автомобільні спеціального призначення Motorola DM 4600 у кількості 9 комплектів.
21 грудня 2017 року сторонами укладено Додаткову угоду № 3 до Договору, відповідно до якої, сторони дійшли згоди та погодили внести зміни до Специфікації продукції, визначеної у Додатку № 1 до Договору від 31.08.2017 № 342/4/6/17/41.
22.12.2017 відповідачем за первісним позовом надано Повідомлення № 052 про пред'явлення виробів на приймально-здавальні випробування та приймання. Вказане повідомлення отримане позивачем за первісним позовом 22.12.2017, про що свідчить підпис начальника представника замовника 2461.
Відповідно до Акту приймання-передачі № 280, позивачем за первісним позовом 26.12.2017 розпочато приймання продукції за Договором від відповідача за первісним позовом та закінчено - 28.12.2017.
28.12.2017 позивачем за первісним позовом складено Висновок представника замовника № 2461 щодо визначення рівня договірної ціни на виконання робіт за державні кошти.
28.12.2017 позивачем за первісним позовом видано Посвідчення № 31 від 28.12.2017 - ТОВ «Компанія Тітал» в тому, що пред'явлена ним за сповіщенням нижчепойменована продукція, яка виготовлена і укомплектована у повній відповідності з державним контрактом визначається прийнятою.
Також, 28.12.2017 сторонами підписано видаткову накладну № 35 відповідно до якої, відповідачем за первісним позовом передано, а позивачем за первісним позовом прийнято продукцію на суму 45 563 225,04 грн.
Надалі, Міністерство оборони України звернулось до відповідача за первісним позовом із Претензію № 342/4/6/1161 від 29.12.2017 щодо невиконання зобов'язань за Договором, у якій вимагало сплатити пеню за порушення терміну виконання зобов'язань у розмірі 831 356,63 грн.
Відповідач за первісним позовом, надав відповідь на вказану претензію вих. № 110 від 07.03.2018, у якій зазначив, що з огляду на умови Договору, постачальник не мав можливості виконати своє зобов'язання із постачання продукції до моменту вчинення певних дій замовником - а саме передання радіостанцій для їх встановлення, прийняття продукції та складання акту приймального контролю, з огляду на викладене, позивач за зустрічним позовом зазначив, що мало місце прострочення кредитора, а тому претензія залишена ТОВ «Компанія Тітал» без задоволення.
31.12.2017 сторонами складено та підписано Акт взаєморозрахунків за Договором.
07.03.2018 позивач за зустрічним позовом звернувся до відповідача за зустрічним позовом із Вимогою вих. № 111 про повернення забезпечення Договору.
У відповідь на вказану Вимогу, відповідач за зустрічним позовом надав Відповідь № 142/4/6/250 від 15.03.2018 якій зазначив, що позивачем за зустрічним позовом порушено умови Договору щодо строку поставки продукції, а відтак вимога про повернення забезпечення Договору ж безпідставна та залишається без виконання.
Як зазначає позивач за первісним позовом, товар було поставлено відповідачем за первісним позовом з порушенням встановлених Договорами строків поставки на 10 діб, а саме з 18.12.2017 по 28.12.2017, в зв'язку з чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 455 632,25 грн., а також допущено прострочення з неповернення в термін до 18.12.2017 попереднього платежу, в зв'язку з чим, позивачем за первісним позовом також нараховано та заявлено до стягнення відсотки за неповернення передоплати за період з 18.12.2017 по 28.12.2017 у розмірі 257 657,09 грн.
Позивач за зустрічним позовом в свою чергу, зазначає, що оскільки між сторонами підписано Акт взаєморозрахунків, з якого вбачається, що сторони не мають претензій одна до одної, Договір виконано постачальником належним чином, а відтак відповідач за зустрічним позовом зобов'язаний повернути позивачу за зустрічним позовом суму сплаченого забезпечення.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктом 7.2 Договору погоджено, що за порушенням строків постачання продукції з вини постачальника сплачується пеня у розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставленої продукції (з ПДВ) за кожний день прострочення поза встановлені Договором строки, а за прострочення понад 30 днів з вини постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вказаної ціни.
Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частини 1 статті 1 Цивільного кодексу України).
Водночас, в силу приписів частини 2 статті 9 Цивільного кодексу України, законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.
Цю норму Цивільного кодексу України слід розуміти так, що спеціальними законами можуть передбачатися особливості регулювання певних майнових відносин в сфері господарювання.
Згідно з частиною 2 статті 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом.
У пункті 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008 р. “Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексу України” зазначено, що спеціальні норми ГК України, які встановлюють особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, підлягають переважному застосуванню перед тими нормами ЦК України, які містять відповідне загальне регулювання. Наприклад, правила частини першої статті 232 ГК України, відповідно до якої збитки відшкодовуються в частині, не покритій штрафними санкціями (залікова неустойка), підлягають переважному застосуванню перед правилами частини першої статті 624 ЦК України, відповідно до якої неустойка підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (штрафна неустойка).
При цьому, слід враховувати, що відповідно до частини другої статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Тому в разі, якщо норми ГК України не містять особливостей регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, а встановлюють загальні правила, які не узгоджуються із відповідними правилами ЦК України, слід застосовувати правила, встановлені ЦК України.
За таких обставин, до спірних правовідносин підлягають застосуванню спеціальні норми Господарського кодексу України, які регулюють майнову відповідальність суб'єктів господарювання за порушення господарських зобов'язань.
В силу приписів статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі статтею 230, пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
З наведених норм вбачається, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов'язання у відсотках до суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв'язку з простроченням зобов'язання.
Аналізуючи в сукупності вищевказані норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що на основі норм господарського законодавства пеня може бути застосована для забезпечення будь-якого зобов'язання, оскільки вона відноситься до штрафних санкцій.
Про це, зокрема, свідчить використання законодавцем таких термінів, як “зобов'язання”, “грошова сума”.
Як наслідок, враховуючи приписи частини 2 статті 9 Цивільного кодексу України та частину 2 статті 4 Господарського кодексу України, що передбачають наявність спеціальних норм, регулюючих господарські відносини, сторони господарського договору мають право забезпечувати пенею виконання будь-якого зобов'язання, а не лише грошового.
При цьому, аналізуючи частину 3 статті 549 Цивільного кодексу України у контексті меж свободи договору, визначених абзацом 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що сторони в договорі можуть змінити її положення та забезпечити за допомогою пені не лише грошове зобов'язання.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктом 5.1 Договору погоджено, що строк поставки продукції, передбаченої специфікацією, що є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток № 1), до 10.12.2017 включно.
Разом з тим, 06 грудня 2017 року сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Договору, відповідно до якої, сторонами внесено зміни до п. 5.1, у зв'язку з чим, кінцевим строком поставки сторонами погоджено - 18.12.2017 включно.
При цьому, п. 5.2 Договору узгоджено, що постачальник, не пізніше ніж за три доби, письмово повідомляє (надає повідомлення) замовника та вантажоодержувача про дату постачання продукції. Дозволяється постачання продукції партіями.
22.12.2017 відповідачем за первісним позовом надано Повідомлення № 052 про пред'явлення виробів на приймально-здавальні випробування та приймання. Вказане повідомлення отримане позивачем за первісним позовом 22.12.2017, про що свідчить підпис начальника представника замовника 2461.
Водночас, відповідно до Акту приймання-передачі № 280, позивачем за первісним позовом 26.12.2017 розпочато приймання продукції за Договором від відповідача за первісним позовом та закінчено - 28.12.2017.
28.12.2017 позивачем за первісним позовом складено Висновок представника замовника № 2461 щодо визначення рівня договірної ціни на виконання робіт за державні кошти.
28.12.2017 позивачем за первісним позовом видано Посвідчення № 31 від 28.12.2017 - ТОВ «Компанія Тітал» в тому, що пред'явлена ним за сповіщенням нижчепойменована продукція, яка виготовлена і укомплектована у повній відповідності з державним контрактом визначається прийнятою.
Також, 28.12.2017 сторонами підписано видаткову накладну № 35 відповідно до якої, позивачем за зустрічним позовом передано, а позивачем за первісним позовом прийнято продукцію на суму 45 563 225,04 грн.
Відтак, як зазначає позивач за первісним позовом, товар було поставлено відповідачем за первісним позовом з порушенням встановлених Договорами строків поставки на 10 діб, а саме з 18.12.2017 по 28.12.2017.
Водночас, Листом № 342/4/3/348 від 15.11.2017 Міністерство оборони України зазначило, що згідно технічних вимог зазначених в Специфікації (додаток № 1 до Договору), АЦ обладнуються автомобільними аналоговими радіостанціями AnyTone 5888 UV та НОМЕР_2 , з метою покращення характеристик АЦ та сумісністю радіостанцій з засобами зв'язку Міністерства оборони України, в зв'язку з чим, просило обладнати АЦ цифровими радіостанціями, а саме автомобільною Motorola DM 4600 та портативними DP 4400 та запропонувало внести зміни до Специфікації шляхом підписання Додаткової угоди.
Листом № 342/4/3/353 від 22.11.2017 Міністерство оборони України зазначило, що згідно технічних вимог зазначених в Специфікації (додаток № 1 до Договору), АЦ обладнуються автомобільними аналоговими радіостанціями AnyTone 5888 UV та НОМЕР_2 , з метою покращення характеристик АЦ та сумісністю радіостанцій з засобами зв'язку Міністерства оборони України, в зв'язку з чим, просило додатково без збільшення вартості Договору, обладнати АЦ радіостанціями автомобільними спеціального призначення Motorola DM 4600, які будуть надані в якості Давальницької сировини, згідно «Порядку передачі військового майна до підприємства, установ та організацій незалежно від форми власності для розроблення, виробництва, модернізації, освоєння ремонту, проведення ремонту, дослідження технічного стану, спеціальних перевірок і зберігання та його повернення», який затверджений наказом Міністерства оборони України від 28.08.2017 № 455 та обладнати насосний відсік робочим місцем (тангентою) з можливістю перемикання каналів та регулювання гучності та запропонувало внести зміни до Специфікації шляхом підписання Додаткової угоди.
ТОВ «Компанія Тітал» у відповідь на Лист № 342/4/3/353 від 22.11.2017 вих. № 340 від 24.11.2017 зазначило, що готове обладнати АЦ, без збільшення вартості Договору, радіостанціями автомобільними спеціального призначення Motorola DM 4600, які будуть надані в якості Давальницької сировини, згідно «Порядку передачі військового майна до підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності для розроблення, виробництва, модернізації, освоєння ремонту, проведення ремонту, дослідження технічного стану, спеціальних перевірок і зберігання та його повернення», який затверджений наказом Міністерства оборони України від 28.08.2017 № 455 та обладнати насосний відсік робочим місцем (тангентною) з можливістю перемикання каналів та регулювання гучності, у разі надання радіостанцій автомобільних спеціального призначення Motorola DM 4600 не пізніше 05.12.2017 включно та підписання Додаткової угоди до Договору щодо продовження строку поставки продукції до 18.12.2017 включно.
Додатковою угодою № 2 від 06.12.2017 до Договору, сторони дійшли згоди доповнити Договір пунктами 1.7 та 5.1, а також виклали Додаток № 1 Специфікація продукції у новій редакції.
Згідно з п. 1.7 Договору замовник надає постачальнику власними силами та засобами радіостанції автомобільні спеціального призначення Motorola DM 4600 в кількості дев'яти комплектів з військової частини НОМЕР_3 м. Київ, як давальницька сировина, які необхідні для встановлення в дев'яти великовантажних мототранспортних засобах (34140000-0) (пожежна автоцистерна на повнопривідному шасі 4х4 типу АЦ спеціального призначення), саме автоцистерна пожежна АЦ-5,5-60 (МАЗ 5434) на базі МАЗ-5434 колісна формула 4х4.
При цьому, з Акту приймання-передачі № 1606 від 11.12.2017 вбачається, що позивач за первісним позовом передав, а відповідач за первісним позовом прийняв радіостанції автомобільні спеціального призначення Motorola DM 4600 у кількості 9 комплектів, тобто з пропуском погодженого сторонами строку для передачі радіостанцій.
Разом з тим, статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 221 Господарського кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Частиною 4 статті 612 Цивільного кодексу України установлено, що прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Згідно з ч. 3 ст. 220 Господарського кодексу України боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.
Аналіз зазначених норм закону дає підстави стверджувати, що термін "кредитор" у ст. 613 ЦК України використовується умовно як сторона, що у зобов'язальних правовідносинах протистоїть особі, яка є боржником. Виходячи з чого, зазначені в ч. 4 ст. 612 ЦК України умови настають, зокрема, у разі невиконання кредитором свого зобов'язання за договором шляхом належного прийняття або неприйняття виконаного боржником зобов'язання за договором, внаслідок чого прострочення боржника не може настати до виконання кредитором свого обов'язку.
Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що Міністерством оборони України було допущено прострочення з передачі ТОВ «Компанія Тітал» рацій, які є невід'ємною частиною продукції, що поставляється та узгоджується з Специфікацією продукції, що свідчить про обґрунтовану неможливість з поставки продукції ТОВ «Компанія Тітал» у строки, погоджені сторонами у Договорі, а саме до 18.12.2017 включно, у зв'язку з наявним простроченням кредитором.
Зазначені обставини Міністерством оборони України визнаються, про що свідчить відповідь на відзив, у якому позивач за первісним позовом зазначив, що Актом приймання-передачі 1606 датою початку та закінчення приймання радіостанцій визначено 11.12.2017, а відтак затримка в передачі радіостанцій для встановлення їх на продукції склала 5 днів (з 07.12.2017 по 11.12.2017), у зв'язку з чим, прострочення постачальником поставки продукції за Договором складає 5 дні (період з 24.12.2017 по 28.12.2017, а тому позивачем за первісним позовом уточнено розмір пені за порушення терміну виконання зобов'язань до 227 816,12 грн. (45 563 225,04 грн. х 0,1% х 5 діб).
Водночас, відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).
Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).
Згідно з ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Таким чином, з урахуванням встановленого факту наявності прострочення кредитора, оскільки 23 - 25 грудня 2017 року є вихідними днями, останнім днем строку для виконання ТОВ «Компанія Тітал» свого обов'язку з поставки товару є саме 26.12.2017 включно.
Так, відповідно до п. 6.1.2 Договору замовник зобов'язаний приймати поставлену продукцію згідно з видатковою накладною та складати Акт приймання (форма № 4) (Додаток № 4 до Договору).
В свою чергу, пунктом 5.9 Договору погоджено, що датою виконання зобов'язання по постачанню продукції є дата підписання вантажоодержувачем Актів приймання (форма № 4) (Додаток № 4).
Однак, відповідно до Акту приймання-передачі № 280, позивачем за первісним позовом 26.12.2017 розпочато приймання продукції за Договором від відповідача за первісним позовом та закінчено - 28.12.2017.
Відтак, з означеного вбачається, що продукція була поставлена замовнику саме 26.12.2017, та подальші дії щодо її прийняття жодним чином не залежали від волі ТОВ «Компанія Тітал», оскільки обов'язок з прийняття продукції покладається саме на позивача за первісним позовом.
Суд також враховує, що 21 грудня 2017 року сторонами укладено Додаткову угоду № 3 до Договору, відповідно до якої, сторони дійшли згоди та погодили внести зміни до Специфікації продукції, визначеної у Додатку № 1 до Договору від 31.08.2017 № 342/4/6/17/41, при цьому, вносячи зміни до Специфікації сторони не змінили строків поставки.
При цьому, п. 5.2 Договору узгоджено, що постачальник, не пізніше ніж за три доби, письмово повідомляє (надає повідомлення) замовника та вантажоодержувача про дату постачання продукції. Дозволяється постачання продукції партіями.
22.12.2017 відповідачем за первісним позовом надано Повідомлення № 052 про пред'явлення виробів на приймально-здавальні випробування та приймання, що узгоджується з пунктом 5.2 Договору, у якому, представник позивача за первісним позовом, а саме начальник представництва замовника 2461 - Бивалькевич В.В., зазначив, що дане повідомлення надійшло 22.12.2017 об 10:00 год. та визначив відповідальну особу за випробування та приймання - Обухова О.В., про що безпосередньо зазначено у означеному повідомленні.
При цьому, посилання позивача за первісним позовом, як на обов'язкову умову складання Акту приймання-передачі сторонами, складання видаткової накладної та надання висновку представництва замовника № 2461 за результатами перевірки рівня фактичної ціни на виготовлену продукцію шляхом аналізу первинних і зведених документів бухгалтерського обліку постачальника, трудомісткості робіт та їх собівартості, а також шляхом розгляду розрахунково-калькуляційних матеріалів від постачальника складених на підставі понесених ним фактичних витрат на виготовлення продукції в процесі виконання Договору, в спростування доводів того, що відповідач був готовий 22.12.2017 передати продукцію позивачу спростовуються умовами укладеного між сторонами Договору, оскільки, по-перше пунктом 5.9 Договору погоджено, що датою виконання зобов'язання по постачанню продукції є саме дата підписання вантажоодержувачем Актів приймання (форма № 4) (Додаток № 4), по-друге, надання висновку представництва замовника № 2461 за результатами перевірки рівня фактичної ціни на виготовлену продукцію шляхом аналізу первинних і зведених документів бухгалтерського обліку постачальника, трудомісткості робіт та їх собівартості передбачено розділом 3 Договору - Ціна договору, який не пов'язаний безпосередньо з процесом прийняття продукції за Договором, а пов'язаний із здійсненням розрахунків.
Відтак, судом не встановлено факту порушення відповідачем за зустрічним позовом строків поставки продукції, обумовленої Договором, що унеможливлює застосування до відповідача за первісним позовом пені, обумовленої Договором за порушення строків поставки продукції.
При цьому, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
У пунктів 5.10 Договору, сторони погодили, що належним виконанням сторонами цього Договору є підписаний Акт взаєморозрахунків (поставки продукції), який є невід'ємною частиною Договору (Додаток № 3).
31.12.2017 сторонами складено та підписано Акт взаєморозрахунків за Договором, який складений сторонами без зауважень та заперечень, та у якому зазначено про відсутність у сторін претензій одна до одної, що за умовами Договору, також свідчить про належне виконання постачальником умов Договору та відповідно дотримання строків поставки.
Також, позивач за первісним позовом, зазначає, що відповідачем за первісним позовом допущено прострочення з неповернення в термін до 18.12.2017 попереднього платежу, в зв'язку з чим, позивачем за первісним позовом також нараховано та заявлено до стягнення відсотки за неповернення передоплати за період з 18.12.2017 по 28.12.2017 у розмірі 257 657,09 грн.
Пунктом 7.2 Договору погоджено, що у випадку неповернення попередньої оплати (її частини) або ненадання у термін, на який здійснено попередню оплату документів, що підтверджують фактичне постачання продукції (Акт приймання-передавання товару (форма № 4) (Додаток № 4 до Договору), постачальник сплачує штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитись від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Нормами ст. 530 ЦК України, закріплено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як визначено ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до норм ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Однак, доказів із яких би вбачалося, що позивач за первісним позовом вимагав від відповідача повернення передоплати матеріали справи не містять, в свою чергу з умов Договору також не вбачається наявності обов'язку відповідача за первісним позовом з повернення передоплати.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.
Отже враховуючи умови укладеного між сторонами договору та норми чинного законодавства, оскільки обов'язок з поставки продукції був виконаний відповідачем за первісним позовом без порушення строків, а також оскільки матеріали справи не містять доказів виникнення у відповідача за первісним позовом обов'язку з повернення передоплати, що унеможливлює застосування до відповідача за первісним позовом санкції, передбачених сторонами у п. 7.2 Договору.
Зважаючи на вищевказане, суд дійшов висновку про те, що первісні позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Щодо зустрічних позовних вимог, суд зазначає наступне.
В обґрунтування зустрічного позову, позивач за зустрічним позовом, зазначає, що оскільки між сторонами підписано Акт взаєморозрахунків, з якого вбачається, що сторони не мають претензій одна до одної, Договір виконано постачальником належним чином, а відтак відповідач за зустрічним позовом зобов'язаний повернути позивачу за зустрічним позовом суму сплаченого забезпечення.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання (ч. 2 ст. 546 ЦК України).
Частиною 1 ст. 548 ЦК України унормовано, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Пунктом 11.1 Договору сторони погодили, що постачальник забезпечив виконання свої зобов'язань за Договором у розмірі 3% від суми Договору платіжним дорученням від 22.08.2017 № 237 на суму 1 389 825,22 грн.
З наявного у матеріалах справи платіжного доручення № 237 від 22.08.2017 вбачається, що позивачем за зустрічним позовом перераховано на рахунок Міністерства оборони України забезпечення виконання договору у розмірі 1 389 825,22 грн.
Згідно з п. 11.3 Договору забезпечення виконання Договору про закупівлю повертається після виконання постачальником всіх умов Договору у повному обсязі стосовно якості продукції, кількості та строків і виключно за вартістю продукції за одиницю виміру згідно Договору, а також у разі визначення судом результатів процедури закупівлі або Договору не дійсними, у випадках, передбачених статтею 37 Закону України «Про публічні закупівлі», а також з умовами, зазначеними у Договорі, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Однак, доказів на підтвердження повернення забезпечення протягом п'яти банківських днів, відповідачем за зустрічним позовом до матеріалів справи не надано.
В свою чергу, 07.03.2018 позивач за зустрічним позовом звернувся до відповідача за зустрічним позовом із Вимогою вих. № 111 про повернення забезпечення Договору.
У відповідь на вказану Вимогу, відповідач за зустрічним позовом надав Відповідь № 142/4/6/250 від 15.03.2018 якій зазначив, що позивачем за зустрічним позовом порушено умови Договору щодо строку поставки продукції, а відтак вимога про повернення забезпечення Договору ж безпідставна та залишається без виконання.
За умовами п. 11.4 Договору забезпечення виконання Договору про закупівлю не повертається у разі, якщо постачальник не виконав умов Договору стосовно якості продукції, кількості або строків згідно Договору.
Однак, як встановлено судом, відповідачем за зустрічним позовом не доведено наявності порушень з боку відповідача щодо порушення умов Договору, що свідчить про необґрунтованість відмови відповідача за зустрічним позовом у повернення забезпечення.
Зобов'язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Відтак, оскільки судом не встановлено порушень умов Договору з боку позивача за первісним позовом, оскільки 31.12.2017 сторонами складено та підписано Акт взаєморозрахунків за Договором, який складений сторонами без зауважень та заперечень, та у якому зазначено про відсутність у сторін претензій одна до одної, що за погодженими сторонами умовами Договору, а саме п. 5.10 Договору, свідчить про належне виконання постачальником умов Договору, відповідач за зустрічним позовом протягом п'яти банківських днів сплачене позивачем за зустрічним позовом забезпечення у розмірі 1 389 825,22 грн. не повернув, зустрічні позовні вимоги є обґрунтованими.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні первісних позовних вимог та задоволення зустрічних позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача за зустрічним позовом в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні первісного позову відмовити повністю.
2. Зустрічний позов задовольнити повністю.
3. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6; ідентифікаційний код: 00034022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Тітал» (01033, м. Київ, вулиця Володимирська, будинок 71, квартира 37А; ідентифікаційний код: 24571799) 1 389 825 (один мільйон триста вісімдесят дев'ять тисяч вісімсот двадцять п'ять) грн. 22 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 20 847 (двадцять тисяч вісімсот сорок сім) грн. 39 коп.
4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 04.06.2018.
Суддя О.А. Грєхова