ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.06.2018Справа № 910/4399/18
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРВАРДГРУПП»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ТЕКНОЛОДЖИ ГРУПП»
про стягнення 70 760,00 грн.
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
Репа Я.І.
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФОРВАРДГРУПП» (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ТЕКНОЛОДЖИ ГРУПП» (відповідач) про стягнення 70 460,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на розрахунковий рахунок відповідача здійснено оплату 70 460,00 грн. згідно платіжного доручення № 298 від 17.12.2017 з «призначенням платежу»: оплата за штабелер EMS 15/30 за рахунком № СС-001005 від 11.12.2017. Оскільки вказаний товар позивачу не поставлений, позивач вважає, що підстава, на якій ним були перераховані та набуті відповідачем кошти в сумі 70 460,00 грн. - відпала, тоді як відповідач грошові кошти в наведеній сумі позивачу не повернув.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/4399/18 та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та позивачу - відповіді на відзив.
В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем та відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 16.04.2018 про відкриття провадження у справі № 910/4399/18.
31.05.2018 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, зокрема, копії вимоги № 43 від 06.03.2018 та доказів її направлення позивачем відповідачу. Клопотання судом задоволене.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від останніх до суду не надходило.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази, а також докази, долучені судом до матеріалів справи згідно клопотання позивача, поданого 31.05.2015 через відділ діловодства суду.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ТЕКНОЛОДЖИ ГРУПП» (відповідач) виставило Товариству з обмеженою відповідальністю «ФОРВАРДГРУПП» (позивачу) рахунок-фактуру № СС-001005 від 11.12.2017 на оплату штабелера EMS 15/30 (далі - товар) в кількості 1 шт. за ціною 70 460,00 грн., з ПДВ.
На підставі вищевказаного рахунку-фактури позивач здійснив попередню оплату товару в сумі 70 460,00 грн., що підтверджується позивачем платіжним дорученням № 298 від 12.12.2017, яке проведене банком 12.12.2017 із призначенням платежу: «оплата за штабелер EMS 15/30 за рахунком № СС-001005 від 11.12.2017, в т.ч. ПДВ - 11 743,33 грн.».
Позивач стверджує, що відповідач не поставив йому товар, оплачений згідно платіжного доручення № 298 від 12.12.2017, а відтак підстава, на якій ним були перераховані та набуті відповідачем кошти в сумі 70 460,00 грн. - відпала.
Оскільки відповідач відповіді на вимогу позивача № 43 від 06.03.2018 про повернення грошових коштів позивачу не надав, сплачені позивачем за товар грошові кошти в сумі 70 460,00 грн. не повернув, позивач звернувся з даним позовом до суду з вимогою про стягнення з відповідача 70 460,00 грн.
Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Матеріалами справи, а саме платіжним дорученням № 298 від 12.12.2017, підтверджується, що згідно виставленого відповідачем рахунка-фактури № СС-001005 від 11.12.2017, позивач здійснив попередню оплату товару, який мав бути поставлений відповідачем, на загальну суму 70 460,00 грн.
Матеріалами справи також підтверджується, а рівно не спростовано відповідачем, що останній не здійснив поставку оплаченого позивачем товару на загальну суму 70 460,00 грн. При цьому відповідач не надав та не надіслав суду жодних доказів, з яких би вбачалось, що ним здійснено поставку позивачу спірного товару у повному обсязі чи частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як встановлено судом, позивач звернувся до відповідача з вимогою № 43 від 06.03.2018 про повернення грошових коштів у сумі 70 460,00 грн. протягом 7 календарних днів з дня отримання цієї вимоги, що підтверджується наявними в матеріалах справи вимогою № 43 від 06.03.2018, фіскальним чеком № 5358 від 06.03.2018 та описом вкладення у цінний лист від 06.03.2018. Проте, відповідач вимогу позивача не задовольнив, грошові кошти в наведеній сумі не повернув, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).
Відповідач без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подав, у зв'язку з чим справа вирішувалась за наявними матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України. При цьому судом враховано приписи частини 4 наведеної статті ГПК України, згідно яких якщо відзив (а в спірному випадку відзив не подано взагалі) не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, дослідивши позовну заяву і додані до неї докази, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, надавши оцінку наявним в матеріалах справі доказам, суд дійшов висновку про правомірність і обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог, які підлягають задоволенню повністю у розмірі 70 460,00 грн.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Позивач разом із позовною заявою подав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, який складається тільки з суми судового збору у розмірі 1762,00 грн. Інші судові витрати у наведеному попередньому розрахунку позивач не вказав.
Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду не подав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на повне задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 1762,00 грн. покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 124, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ТЕКНОЛОДЖИ ГРУПП» (03113, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 62-Б, оф. 2; ідентифікаційний код 40939904) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРВАРДГРУПП» (65026, м. Одеса, Грецька площа, буд. 1, оф. 311; ідентифікаційний код 40966016) 70 460,00 грн. (сімдесят тисяч чотириста шістдесят гривень 00 коп.) попередньої оплати та 1 762,00 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.) судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.
Повне рішення складено 04.06.2018
Суддя Гумега О.В.